Гідробіотит

Гідробіотит (від грец. ῦδωρ — вода та біотит) — мінерал класу силікатів.

Гідробіотит
Загальні відомості
Статус IMA	перевизначений (Rd)^[d]^[1]
IMA-номер	IMA1983 s.p.
Абревіатура	Hbt
Хімічна формула	K(Mg,Fe²⁺)₆((Si,Al)₈O₂₀)(OH)₄ * nH₂O
Nickel-Strunz 10	9.EC.60
Інші характеристики
Названо на честь	гідро-^[d]^[4], Біотит^[4]

Склад

Склад мінералу є проміжним між біотитом та вермікулітом. Відноситься до гідрослюд. ${\displaystyle \mathrm {K_{1-x}Mg_{x/2}(H_{2}O)_{n}(Mg,Fe^{2+},Fe^{3+},Al)_{2,5-3}[(Al,Si)_{4}O_{10}](OH)_{2}} ,}$

де ${\displaystyle \sim (n\leq 2\leq x\leq 0,5).}$

Хімічний склад (%):

${\displaystyle {\begin{matrix}MgO&-&8-25;\\FeO&-&1-15;\\Fe_{2}O_{3}&-&1-25;\\K_{2}O&-&3-10;\\H_{2}O&-&5-16;\\Al_{2}O_{3}&-&13-20.\\\end{matrix}}}$

У гідробіотиті у порівнянні із незміненим біотитом відношення ${\displaystyle \mathrm {Fe_{2}O_{3}:FeO} }$ й загальний вміст води більший, а вміст ${\displaystyle \mathrm {MgO} }$ та ${\displaystyle \mathrm {K_{2}O} }$ менший. Гідробіотит відрізняється змішаною структурою, утвореною шарами біотиту та вермікуліту. У гідробіотитах із підвищеним вмістом заліза вермікулітових шарів не більше 10 %.

Структура гідробіотиту високого ступеня гідратації характеризується чергуванням біотитових (А) й вермікулітових (В) шарів лише по закону ААВААВ … та АВАВ …

Властивості

Пластинки гідробіотиту зовнішньо нагадують біотит, досягаючи значних розмірів (більше 10 см). Легко розщеплюється (001) на м'які спайні пластинки. Густина 2,6-2,8 г/см³. Твердість 1-2. Колір такий самий, як у біотиту, але блиск більш тьмяний.

Прожарений гідробіотит — бронзовий, срібно-сірий у тонких пластинках — прозорий; ${\displaystyle n_{g}\approx n_{m}=1,56-1,62;\,\,2V=0-10^{o}.}$

У природі

Гідробіотит завжди зустрічається із вермікулітом. Утворюється при гіпергенній зміні біотиту у процесі формування кори вивітрювання основних й ультраосновних порід.

Використання

Використовується завдяки малій об'ємній масі (якщо швидко нагріти, гідробіотит спучується) в якості теплоізоляційного, звукоізоляційного матеріалів й наповнювача бетонів.

Може використовуватися як іонообмінник завдяки високому катіонному обміну (50-70 мг-екв на 100 г).

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
   d:Track:Q1356348d:Track:Q16917772d:Track:Q15205595
2. W B. G., E Z. P., M B. C. Hydrobiotite, a regular 1 : 1 interstratification of biotite and vermiculite layers // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1983. — Vol. 68. — P. 420–425. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
   d:Track:Q1936599d:Track:Q957294d:Track:Q64153712
3. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
4. Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
   d:Track:Q1936599d:Track:Q15222041

Джерела

• Дьяконов Ю. С. — О закономерностях чередования слоев в смешано-слойных структурах вермикулит-биотит. Кристаллография , 1962.
• Лазаренко Є. К. — «Курс мінералогії» (частини 1-2, 1958—1959).
• В. А. ДРИЦ , Б. А. САХАРОВ РЕНТГЕНОСТРУКТУРНЫЙ АНАЛИЗ СМЕШАНОСЛОЙНЫХ МИНЕРАЛОВ [ 12 листопада 2021 у Wayback Machine.]