Гіакінт

Гіакінт, також Гіацинт, Іакінф (дав.-гр. Υάκινθος) — персонаж давньогрецької міфології, догрецьке божество рослинності. Пізніше його культ був витіснений культом Аполлона.

Гіакінт дав.-гр. Ὑάκινθος
Батько	^d
Мати	Кліо
Брати/сестри	Полібоя і ^d
Місце поховання	^d^[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Аполлон, Гіакінт та Кипарис, Іванов О. А.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гіацинт.

За новішими переказами, Гіакінт — син спартанського царя Амікла, надзвичайно вродливий юнак, улюбленець Аполлона й Зефіра (або Борея). Одного разу, коли Аполлон навчав Гіакінта кидати диск, Зефір із ревнощів спрямував диск у голову юнака і вбив його. З тіла юнака (або з крові) Аполлон виростив квітку гіацинт. Оповідь про Гіакінта — один з варіантів міфа про божество, що помирає й воскресає. Культ Гіакінта встановлено ще в мікенський період. Його ім'ям названо місяць Пакінтіос на Криті, Родосі, Косі, Тірі та в Спарті. В Аміклах відбувалися триденні свята — гіакінтії на честь Гіакінта й Аполлона. Тут же була гробниця Гіакінта, розташована біля підніжжя статуї Аполлона. У міфі про Гіакінта відбувається поєднання прадавнього образу з народною казкою про перетворення людей на рослини.

Також Гіакінт — спартанець, батько Анфеїди, Еглеїди, Літії, Орфеї, яких він привіз до Афін і приніс в жертву на могилі кіклопа Гереста, коли в Афінах почався мор. Їхня жертва не мала впливу, і тоді оракул наказав афінянам понести кару, яку накладе на них критський цар Мінос.

Література

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
• А. П. Кондрашов. Кто есть кто в мифологии Древней Греции и Рима. 1738 героев и мифов. РИПОЛ классик. Москва. 2016. (рос.)

1. Παυσανίας 3.1.3 // Опис Еллади
   d:Track:Q3825645d:Track:Q192931