Гу сний село в Україні у Закарпатській області Ужгородському районі до адміністративно територіальної реформи 2020 р у В

Гу́сний — село в Україні, у Закарпатській області, Ужгородському районі (до адміністративно-територіальної реформи 2020 р. у Великоберезнянському районі), входить Ставненської сільської громади.

село Гусний
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Великоберезнянський район
Рада	Тихівська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA21100170040066630
Основні дані
Засноване	1599
Населення	86
Площа	11,2 км²
Густота населення	7,68 осіб/км²
Поштовий індекс	89031
Телефонний код	+380 03135
Географічні дані
Географічні координати	48°56′34″ пн. ш. 22°51′08″ сх. д. / 48.94278° пн. ш. 22.85222° сх. д. / 48.94278; 22.85222Координати: 48°56′34″ пн. ш. 22°51′08″ сх. д. / 48.94278° пн. ш. 22.85222° сх. д. / 48.94278; 22.85222
Середня висота над рівнем моря	722 м
Водойми	річки Уж, Гусний
Відстань до обласного центру	89,5 км
Відстань до районного центру	46,6 км
Найближча залізнична станція	Ужок
Відстань до залізничної станції	5,8 км


Місцева влада
Адреса ради	89032, с. Тихий
Карта
Гусний
Гусний
Мапа

Гусний у Вікісховищі

Географічні дані

Населення — 86 осіб станом на 2001 рік. Розташоване на лівій притоці Гусний річки Уж в гірській долині. Крайнє східне село Лемківщини.

Історія

Поселення заснував шолтис з переселенцями на початку XVII століття на володіннях ужгородсько-невицької замкової домінії. Згідно з урбарієм 1697 року в Гусному проживала сім'я шолтиса, 5 залежних родин та 18 желярських сімей. У другій половині XVII століття село опустіло. Відновлення життя на поселенні відбулося на початку XVIII століття. У 1715 році в Гусному було взято на податковий облік 13 залежних селянських господарств, у тому числі 11 селянських та 2 желярські. В селі працював водяний млин.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 107 осіб, з яких 42 чоловіки та 65 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 84 особи. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Пам'ятки

Нині в центрі села стоїть дерев'яна церква і дзвіниця класичного бойківського стиля.

Класична бойківська церква стоїть на схилі високої гори і разом з дерев’яною дзвіницею утворює чарівний архітектурний ансамбль на тлі величної гірської панорами. У 1751 р. за пароха Михайла Гарандовича є запис про те, що церква, яка мала всі образи та три дзвони, розвалювалася, і вже приготували дерево на ремонт. Проте сама споруда перебувала в поганому стані, потребувала ремонтних робіт. Для їх виконання були підготовленні дерев'яні матеріали.

Шематизм 1915 р. датує церкву 1759 роком, але це, очевидно, рік ремонту. Форми церкви, збудованої з ялового дерева, прості й компактні. Бічні зруби мають по одному залому і завершені чотирисхилими шатровими дахами. Центральний, квадратний у плані зруб накрито могутнім восьмигранним барабаном під восьмисхилим шатром. Шатро увінчано глухим ліхтарем під маленьким конічним шатриком. Пам’ятку ідеально відреставрували в 1971 – 1972 роках. На жаль, кілька років тому церкву оббили бляхою. Тоді ж перемалювали чудовий іконостас 18 ст. Біля церкви стоїть традиційна верховинська дзвіниця – двоярусна споруда з широким опасанням і чотиригранним шатровим верхом.

За записом Дмитра Топольницького від 4 червня 1676 р., Тріод купив для с Сухого Василь Тастриг, а Євангеліє – сини Павла Касича для гуснянської церкви.

В 1930 році у церкві в селі Гусному священиком був Золтан Шолтес, який був відомим художником на Закарпатті (серед його робіт є зображення дерев'яної церкви в Гусному, у селі збереженні намальовані ним ікони).

Стоїть на схилі в оточенні дерев посеред села, на схід від потоку. Церква тризрубна триверха, зведена з ялинового дерева. Бічні зруби мають по одному злому і завершені чотирисхилими шатровими дахами. Центральний квадратний зруб накрито могутнім восьмигранним барабаном під восьмисхилим шатром. Опирається на кам'яний підмурівок. Немає жодних прибудов. Під опасанням стіни зберегли з відкритих брусів зрубів, над опасанням — оббиті бляхою. Вікна маленьких розмірів, у стінах бабинця їх взагалі нема. В інтер"єрі церкви іконостас з XVIII ст. Дзвіниця дерев'яна двоярусна маленька, розташовується з південного заходу від церкви, нижче по схилу.

Докладніше: Миколаївська церква (Гусний)

Примітки

. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 5 січня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Література

М. Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008
Макушенко П. И. Народная деревянная архитектура Закарпатья(XVIII — нач. ХХ в.). М., Стройиздат, 1976
Логвин Г. Н. Украинские Карпаты. М.: Искусство, 1973. с. 64

Туристичні місця

- Дерев'яна церква була побудована у 1655 році

- річка Гусний

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гусний

Церква в Гусному на сайті «Дерев'яні храми України» [ 13 січня 2021 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 5 січня 2019.

[населення_1989-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001_мова-4] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.