Гриценко Михайло Іларіонович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гриценко.

Михайло Іларіонович Гриценко (12.11.1906 — 21.11.1980) — радянський військовик-артилерист, Герой Радянського Союзу (1945).

Михайло Іларіонович Гриценко
Народження	12 листопада 1906(1906-11-12) с.Покровська Багачка
Смерть	21 листопада 1980(1980-11-21) (74 роки) Армавір, Краснодарський край, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	артилерія
Роки служби	1928–1954
Звання	Підполковник
Війни / битви	Польський похід РСЧА Німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 12 листопада 1906 року в селяннській родині. Закінчивши середню школу, працював столярем.

У 1928 році призваний до лав РСЧА. Закінчив Київське піхотне училище в 1931 році, а Вищу офіцерську артилерійську школу — в 1943.

Брав участь у Польському поході РСЧА у 1939 році.

На фронтах Другої світової війни з липня 1941 року. Брав участь у боях на Південно-західному, Північно-кавказьському, 2-му і 3-му Українських фронтах. Двічі був поранений.

Відзначився восени 1944 року, як командир 109-го винищувального протитанкового артилерійського полку (7-й механізований корпус 2-й Український фронт) під час боїв на території Угорщини. Тільки за перші дні бойових дій полк Михайла Гриценка відбив 15 німецьких танкових контратак, знищивши 7 танків, 5 гармат, 1 мінометну батарею, 15 кулеметів, 4 бронемашини, кілька автомашин і більше 400 солдатів і офіцерів супротивника. Коли загинув навідник однієї із гармат його полку, Гриценко сам встав до гармати і підбив 2 танки. Супротивник був вимушений відійти, кинувши перед позиціями полку велику кількість техніки, убитих і поранених. 8 жовтня 1944 року, в ході бою за місто Кішкунхалаш, Гриценко з двома розвідниками пробрався в окуповане супротивником місто і на аеродромі з ручного кулемету особисто збив на злеті ворожий літак. На північ від Секешфехервара, коли супротивник зробив ряд потужних контратак, полк Гриценко відбив їх усіх, знищивши 24 танки, 4 з яких знищив особисто командир полку.

Після війни продовжував службу в Радянській армії.

У 1954 році пішов у запас у військовому званні підполковника. Жив і працював у м. Армавір Красноярського краю. Помер 21 листопада 1980 року, похований на міському кладовищі Армавіра.

Вшанування пам'яті

У рідному селі Покровська Багачка Хорольського району його ім'ям названо вулицю.

Державні та бойові нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року підполковник Михайло Гриценко нагороджений званням Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 7209.

Також нагороджений:

• 2-ма орденами Леніна
• 2-ма орденами Червоного Прапора
• орденом Вітчизняної війни І-го ступеня
• орденом Червоної Зірки
• медалями.

Бібліографія

• Герої Радянського Союзу та повні кавалери ордена Слави Хорольщини: Довідник.- Хорол: Хорольська друкарня, 2011.- 27 с.
• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. Т. 1.- М.: Воениздат, 1987 (рос.)
• За мужество и отрагу: Докум. очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Полтавы и Полт. обл.- Х.: Прапор, 1984.- 455 с., порттр., 8 ил.- С. 114-115 (рос.)
• За мужність і відвагу: Документальні розповіді про полтавців Героїв Радянського Союзу.- Х.: Прапор, 1973.- 354 с.
• Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область: в 26-ти т.- К.: УРЕ, 1967.- 1028 с.: іл.- С. 912, 921
• Козлов В. А. Історія Хорола.- Полтава: Оріяна, 2006.- 180 с.,іл.- С. 105
• Козлов А. В., Козлов В. А., Лисенко Ю. О. Хорольщина: Енциклопедичний довідник.- Полтава: Оріяна, 2007.- 106 с.- С. 21

Примітки

1. Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область: в 26-ти т.- К.: УРЕ, 1967.- 1028 с.: іл.- С. 912, 921
2. За мужество и отрагу: Докум. очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Полтавы и Полт. обл.- Х.: Прапор, 1984.- 455 с., порттр., 8 ил.- С. 114-115
3. Гриценко Михаил Илларионович http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=5748 [ 2013-10-04 у Wayback Machine.]