У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гриднєв Посада Віталій Никифорович ГриднєвНародився25 липня 7 серпня 1

у 1931—1941 роках працював у Дніпропетровському металургійному інституті, де в 1932—1933 роках був завідувачем кафедри термічної обробки металів;
у 1941—1945 роках — у Центральній заводській лабораторії Магнітогорського металургійного комбінату;
у 1945—1955 роках — у Київському політехнічному інституті, з 1948 року завідувач кафедри термічної обробки і фізики металів, у 1952–1955 роках його ректор;
у 1955—1985 роках — директор Інституту металофізики АН УРСР.

У 1957—1961 і 1970—1982 роках — академік-секретар Відділення фізики і астрономії АН УРСР.

Помер 20 червня 1990 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Донька — відомий український фортепіанний педагог Наталія Гриднєва.

Онука — , почесний доктор Інституту металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН України, володар багатьох наукових нагород, в тому числі премії НАН України імені Г. В. Курдюмова (2018).

Наукова діяльність

Наукові праці присвячені теорії фазових перетворень у металах. Дослідив фізичні основи швидкісного термозміцнення сталей і сплавів. Праці:

«Физические основы электротермического упрочнения стали.» Київ, 1973 (у співавторстві);
«Прочность и пластичность холоднодеформированной стали.» Київ, 1974 (у співавторстві).

Нагороди і визнання

Лауреат Державної премії СРСР (1986)
Двічі лауреат Державної премії УРСР (1974, 1981).,
Лауреат премії АН УРСР імені К. Д. Синельникова (1988).
Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1982).

Вшанування пам'яті

У Києві, на фасаді будівлі Інституту металофізики імені Г. В. Курдюмова НАН України по бульвару Академіка Вернадського, 36, Віталію Гріднєву встановлено бронзову меморіальну дошку.

Могила Віталія Гріднєва
Меморіальна дошка

Примітки

. Інститут металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН України. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 13.03.2020.
. Лауреати Золотої медалі імені В. І. Вернадського та премій імені видатних учених України Національної академії наук України 2019 року. — Видавничий дім «Академперіодика» НАН України, 2019. — 30 с.

Джерела та література

Храмов Ю. О. Гріднєв Віталій Никифорович [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 205. — .
О. М. Івасишин. Гриднєв Віталій Никифорович [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .

Посилання

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» [ 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
Гриднєв Віталій Никифорович [ 23 листопада 2005 у Wayback Machine.]
Кабінет фізики СПбАППО [ 28 листопада 2012 у Wayback Machine.]
В. Н. Гриднєв та інш. — Механізм руйнування металів

[1] . Інститут металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН України. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 13.03.2020.

[2] . Лауреати Золотої медалі імені В. І. Вернадського та премій імені видатних учених України Національної академії наук України 2019 року. — Видавничий дім «Академперіодика» НАН України, 2019. — 30 с.