Гресь Алла Василівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гресь.

А́лла Васи́лівна Гре́сь (13 березня 1952, Сіверськ, УРСР) — українська хокеїстка на траві та тренерка з ігрових видів спорту. Заслужений тренер України та Республіки Білорусь (1986). З 2002 року — засновниця та очільниця жіночого футбольного клубу «Атекс-СДЮШОР №16».

Алла Гресь
Особисті дані
Повне ім'я	Гресь Алла Василівна
Народження	13 березня 1952(1952-03-13) (72 роки)
	Сіверськ, УРСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) Хокей на траві: 1977—1979 ? (?) 1980—1982 «Колос» Б 31+ (5+) 1983 ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада Хокей на траві / індорхокей: 1983—1995 / 1996—2000 Україна 1996—2000 «Динамо» С Футбол / футзал: 2003— «Атекс-СДЮШОР №16» 2005—2011
Звання, нагороди
Нагороди	Заслужений тренер України
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Початок спортивної кар'єри

Алла Гресь народилася в селі Яма (нині — місто Сіверськ), що на Донеччині, де й почала грати в футбол у компанії хлопців. 1970 року вступила до Київського інституту фізичної культури, обравши за спеціалізацію волейбол. З 1971 року грала в футбольній команді «Ентузіаст» під проводом , однак вже наступного року жіночий футбол в СРСР було заборонено як «шкідливий для жіночого організму» вид спорту. Після закінчення інститут Алла Гресь працювала викладачем з волейболу в .

В рамках підготовки до Літніх Олімпійських ігор 1980 року було прийняте рішення щодо розвитку в країні хокею на траві. 1977 року в Києві було засновано хокейний клуб , до лав якого увійшли деякі колишні футболістки «Ентузіаста», серед яких була і Алла Гресь. 1979 року відбувся перший , у якому київські «спартаківки» зайняли останнє місце та розпрощалися з класом найсильніших.

1980 року Алла Гресь перейшла до лав бориспільського «Колоса», що дебютував у та одразу ж здобув «золото» чемпіонату, випередивши харківський . У дебютному вищоліговому сезоні Гресь провела 31 поєдинок та відзначилася 5 закинутими м'ячами, а 1982 рік розпочала в ролі граючого тренера, допомагаючи наставнику «Колоса» Лодіару Ігнатьєву.

Тренерська діяльність

Здобувши тренерський досвід у бориспільському «Колосі», Алла Гресь вирушила до Білорусі, де очолила гродненський «Хімік», що згодом змінив свою назву на . Гресь стала першою, хто почав вибудовувати клубну вертикаль від ДЮСШ до головної команди, що досить швидко дало позитивні результати. 1985 року гродненки здобули «срібло» та право змагатися з найсильнішими командами країни. Найвищим успіхом білорусок у чемпіонатах СРСР стала 5 позиція у 1989 році, а наступного року хокеїстки «Ритму» дійшли до фіналу , що дозволило команді брати участь у єврокубках. 1991 року разом з гродненською командою Гресь здобула перемогу в розіграші . Після отримання Білоруссю незалежності, «Ритм» став беззмінним переможцем національних змагань.

1995 року, через сімейні обставини та зміну міського керівництва Гродна, тренерка вирішила повернутися до України, де одразу ж взялася до роботи, очоливши національну збірну з хокею на траві та сумське «Динамо». На збірна України під проводом Гресь посіла 7-ме місце серед 12-ти команд, а на клубному рівні найбільшим успіхом «Динамо» стала участь у фіналі єврокубкових змагань. По закінченню континентальної першості тренерка вирішила залиши хокей на траві через відсутність перспектив розвитку цього виду спорту в Україні.

Повернення до футболу

2002 року Алла Гресь почала збирати дівчаток-початківців для участі у змаганнях «Діти — олімпійська надія України». Ініціативу тренерки підтримала голова Валентина Шевченко, яка посприяла організації жіночого футбольного клубу на базі міста Києва. Наприкінці року Гресь очолила команду «ЦСК-ГПЖУ», яка з наступного року змінила свою назву на «Атекс». Окрім тренерської роботи, Алла Гресь виконувала роль президента та головного ідеолога футбольного клубу. Протягом 2003—2004 років команда перебувала на дні турнірної таблиці, однак згодом результати покращилися, а футболісток київської команди почали залучати до ігор та молодіжної збірних України. На жаль, через фінансові труднощі «Атекс» змушений був пропустити чемпіонат України 2008 року, однак вже наступного року команда знову повернулася до змагань. Протягом 2008—2009 років команда Алли Гресь, виступаючи під назвою , здобула «срібло» та «бронзу» чемпіонату України з футзалу. Найвищим досягненням «Атекса» стало 5-те місце серед 9-ти команд у чемпіонаті 2010 року.

Протягом 2007—2015 років Алла Гресь обіймала посаду голови .

Не маючи гідної спонсорської підтримки, «Атекс» був приречений на роль аутсайдера, з року в рік займаючи останній рядок турнірної таблиці. команда вперше в історії розпочала у . У жовтні 2018 року Алла Гресь поступилася президентським кріслом «Атекса» турецькому бізнесмену , зосередившись на виконанні тренерських обов'язків.

Відзнаки та нагороди

Клубні трофеї

• Переможниця (1):

Тренерські здобутки (хокей на траві / індорхокей)

• Переможниця (1):
• Чемпіонка (4): , , ,
• Чемпіонка (4): , , ,
• Срібна призерка (1):

Тренерські здобутки (футзал)

• Срібна призерка Чемпіонату України з футзалу (1): 2007/08
• Бронзова призерка Чемпіонату України з футзалу (1): 2008/09

Особисті досягнення

• Заслужений тренер України
• Заслужений тренер Республіки Білорусь (1986) — за розвиток і підготовку гравців-призерів IX літньої Спартакіади народів СРСР.

Цікаві факти

• Алла Гресь протягом багатьох років вболівала за київське «Динамо» і навіть змушена була продати біля стадіону свій плащ, аби потрапити на один з єврокубкових матчів.

Примітки

1. . «Буча». Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
2. (рос.) . «Легенды советского травяного хоккея». Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 2 березня 2019.
3. . Офіційний сайт ФФК. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
4. (рос.) . «Вести». Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
5. (рос.) . «The Devochki». Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
6. Н. И. Ожогин, А. А. Богурин, А. Л. Флёрко. История развития хоккея на траве на Гродненщине // Историко-теоретические, философские и социально-педагогические аспекты физического воспитания и спорта. — С. 40-44. з джерела 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
7. (рос.) . «Город Киев». Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.

Посилання

• (рос.) . «Женский футбол Украины». Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
• (рос.) . «Жіночий футбол України». Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.

Інтерв'ю

• (рос.) . «Повага». 5 лютого 2015. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
• (рос.) . «Женский футбол Украины». 5 лютого 2015. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 2 березня 2019.
• (рос.) . «Главред». 23 березня 2009. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
• (рос.) . «Прессбол». 29 жовтня 2003. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.