Греки-мусульмани або грекомовні мусульмани — мусульмани грецького походження, що проживають в основному у Туреччині, Греції і на Близькому Сході. Поняття «греки-мусульмани» не слід плутати з поняттям «мусульмани Греції», оскільки останнє може включати в себе як поняття про власне греків, які сповідують іслам, так і про представників турецького, албанського, циганського населень, що проживають у Греції. Більшість греків-мусульман покинули Грецію та переселилися до Туреччини в результаті греко-турецького обміну населенням в 1920-х роках, за Лозаннським мирним договором. За домовленістю між двома країнами, релігія була основним критерієм для переселення, в той час як мовним чинником було знехтувано.
У Туреччині
Грекомовне мусульманське населення Туреччини представлено як автохтонами (нащадками ісламізованих греків Візантії, що зберегли рідну мову), так і нащадками іммігрантів-мусульман з Балкан. Виділяються такі групи:
Понтійські греки мусульмани
Понтійці, етнографічна група греків, яка проживає в районі Трабзона, історично зазнала сильної туркізації, що проявилося в зміні релігії і частковій зміні мови. За даними фольклориста Омера Асана, в 1996 році в Туреччині проживало 300 тисяч людей понтійсько-грецького походження. Як і більшість турків, вони належать до ханафітської гілки сунітської течії ісламу. Поширені суфійські вчення Кадирія і накшбанди . Громада в цілому демонструє сильну прихильність до ісламу. У науковій літературі побутує ідеалізоване думка, ніби серед понтійців Туреччини донині поширене криптохристиянство. Зберігається володіння понтійським діалектом грецької мови (який вважають старою мовою), і вони називають себе туркос.
Критські греки-мусульмани
Критські мусульмани, також звані критськими турками, — нащадки ісламізованих греків Криту, здебільшого витіснені з острова православним населенням. Грецькою сьогодні володіють лише кілька представників старшого покоління, які називають свою мову «критською» (грец . «критика», тур . «гірітче»). Імміграція до Туреччини протікала у вигляді трьох хвиль — після 1897 року (набуття Критом автономії), після 1908 року (приєднання Криту до Греції) і особливо в 1920-х роках, в результаті обміну населенням. Основна їх маса розселилася на егейському і середземноморському узбережжі Туреччини від Чанакале до Іскендеруна, частина переселенців осіла на Близькому Сході, а також у Лівії (в Триполі і особливо в Бенгазі і його околицях, де сьогодні їх можна порахувати за грецькими прізвищами) і в Єгипті (в Александрії).
Епірські греки мусульмани
Мусульмани Епіру, звані турецькою «яньяли» (букв. «янінці») і грецькою " туркояніотіс ", прибули до Туреччини в 1912 і після 1923 року. Незважаючи на те, що більшість мусульман Епіру були етнічними албанцями, громади греків-мусульман існували в містах Яніна, Превеза, Парамітія, Сули, Маргариті, Лурос и Коніца. Першим перекладачем робіт Аристотеля на турецьку мову був грек-мусульманин з Яніни — Ходжа Есад-ефенді (XVIII століття). Сьогодні громада повністю інтегрована в турецьке суспільство.
Македонські греки мусульмани
Мусульмани, які проживали в долині річки Альякмон в Македонії, говорили грецькою мовою. Їхні предки-християни перейшли в іслам в XVII—XVIII століттях. Ця група відома під загальною назвою «валладіс». До Туреччини вони прибули в 1923 році і сьогодні повністю асимілювалися з турками, хоча знання грецької мови почасти зберігається. Незважаючи на зміну віри, звичаї макендонських греків-мусульман виявляють відгомони християнської культури, як то святкування Нового року і споживання хліба «василопіта» (традиція, виходить від Св. Василія Кесарійського). За розрахунками Тодора Симовського, в 1912 році в усій Грецької Македонії проживало 13.753 грека-мусульманина.
Кіпрські греки мусульмани
За даними 1878 року, мусульманське населення Кіпру поділялося на дві групи: етнічних турків і так званих. «Нео-мусульман». Останні мали грецьке походження і говорили грецькою мовою і за характером були ближче до християнського населенню острова. У них, на відміну від місцевих турків, не спостерігався мусульманський фанатизм, і деякі з них продовжували таємно сповідувати християнство. Останні кіпрські греки-мусульмани залишили острів в 1936 році, оселившись в Анталії, і з часом втратили грецьку мову.
У Криму
Попри часткову мовну асиміляцію кримськими татарами (див. уруми), греки Криму в цілому продовжували сповідувати православ'я аж до кінця XVIII століття. Незадовго до анексії Криму Російською імперією в 1777—1778 роках Катерина II звеліла насильно переселити православне населення півострова в район сучасного Маріуполя. Частина греків, бажаючи уникнути депортації, перейшла в іслам. Татаромовні греки села Керменчик (перейменованого в (Високе) в 1945) довго зберігали грецьку самосвідомість і таємну прихильність християнству. У XIX столітті верхня частина села була населена греками-мусульманами, а нижня — підсілими до них православними греками з Туреччини. До часу сталінської депортації 1944 року, мусульманське населення Керменчику вже ідентифікувалося як кримські татари, розділивши долі останніх і будучи вигнаними в Середню Азію .
На Близькому Сході
Сьогодні в ліванському місті Триполі проживає 7 тисяч, а в сирійській Ель-Хамід — 3 тисяч греків. Більшість з них — мусульмани критського походження. Вони переселилися сюди між 1866 і 1897 роками, за особистим розпорядженням султана Абдул-Хаміда II, стурбованого долею мусульманського населення, яке залишилося в християнському оточенні. На честь султана і було названо сирійське поселення. Греки-мусульмани Лівану здебільшого зберегли мову і традиції. Християнські традиції як і раніше побутують у них: вони моногамні і не сприймають розлучення . До Громадянської війни в Лівані громада була тісно пов'язана, а шлюби укладалися практично виключно всередині неї. Багато греків покинуло Ліван внаслідок війни. [13] Населення Ель-Хаміда в Сирії на 60 % складається з греків. Грецька самосвідомість продовжує залишатися сильною. Представники громади добре володіють грецькою. Полігамія не поширена. Зв'язок з історичною батьківщиною підтримується за допомогою супутникового телебачення і родичів. [13] До 1988 багато греків-мусульмани Близького Сходу скаржилися на дискримінацію за релігійною ознакою, з якою вони стикалися в грецькому посольстві. Працівники посольства ставилися до представників громади з байдужістю і навіть неприязню, і нерідко відмовляли у видачі віз до Греції.
Загалом у світі
Греція — 10 тис.; Туреччина — 1350 тис.; Ліван — 7 тис.; Сирія — 7 тис.; Всього — 1400 тис. чол.
Див. також
- (Мусульмани у Греції)
- Греки в Туреччині
Це незавершена стаття про іслам. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет