Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Неверське графство (фр. Comté de Nevers) — графство в центральній Франції з адміністративним центром в місті Невер. Його територія приблизно відповідала пізнішій провінції Ніверне та сучасному департаменту Ньєвр.
| Неверське графство фр. Comté de Nevers | ||||
| феодальне володіння Французького королівства | ||||
| ||||
|
Герб | ||||
 | ||||
| Столиця | Невер | |||
| Державний устрій | феодальне володіння Французького королівства | |||
| Історія | ||||
| - Перші згадки про графів Неверського | IX ст. | |||
| - Підвищено до статусу герцогства | 1539 | |||
Як і більшість інших графств Бургундії, Неверське графство постало на рубежі IX та X століть. Графство часто асоціювалося з сусіднім Бургундським герцогством. Воно було включене до числа земель і титулів герцога Генріха I Бургундського. Починаючи з Рено I, графство було спільним володінням з Осерським графством.
В XIV столітті Неверське графство потрапило під владу Фландрського графства, і разом з ним у володіння герцога Бургундського Філіпа Сміливого. Молодший син Філіпа, Філіп II отримав Неверське графство, яке пізніше перейшло у володіння молодшої гілки герцогів Клевських.
У 1539 році статус графства був підвищений до рівня герцогства. У 1565 році Луї Гонзага став герцогом Ніверне через шлюб з Генрієттою Клевською. Його наступник Карл II продав герцогство кардиналу Мазаріні. Герцогство проіснувало до Французької революції, останнім герцогом був Луї Жюль Манчіні Мазаріні, який втратив свій титул під час революції, але пережив правління терору і помер природною смертю в 1798 році.
В XIV столітті Неверське графство потрапило під владу Фландрського графства, і разом з ним у володіння герцога Бургундського Філіпа Сміливого. Молодший син Філіпа, Філіп II отримав Неверське графство, яке пізніше перейшло у володіння молодшої гілки герцогів Клевських.
У 1539 році статус графства був підвищений до рівня герцогства. У 1565 році Луї Гонзага став герцогом Нівернським через шлюб з Генрієттою Клевською. Його наступник Карл II продав герцогство кардиналу Мазаріні. Герцогство проіснувало до Французької революції, останнім герцогом був Луї Жюль Манчіні Мазаріні, який втратив свій титул під час революції, але пережив правління терору і помер природною смертю в 1798 році.
Історія
IX—X століття
Як і для більшості інших бургундських графств, походження Неверського графства датується IX століттям. Спочатку територія графства належала Неверським єпископам, відомим з IV ст. При Каролінгах єпископи Невера мали функції графа і єпископа одночасно. У 853 році згадується Гуго, граф Невера та Буржа, який взяв участь у королівській асамблеї в Серве.
У 864 році маркіз Нейстрії Роберт Сильний отримав території, розташовані між Сеною і Луарою, що пізніше отримали назву «Франкське герцогство», до складу якої увійшли зокрема і Неверське та Осерське графства. У 866 році він загинув у битві з норманами. Його сини були надто молоді, щоб успадкувати батьківські володіння, тому їх успадкував пасинок Роберта, Гуго Абат.
У лютому 880 року король Східного Франкського королівства Людовик III Молодший вирішив скористатися смертю короля Західного Франкського королівства Людовика II Заїки та захопити королівство, але був відбитий армією, яку очолив Гуго Аббат. У березні Гуго врегулював питання про успадкування в королівстві між двома синами Людовика Заїки: Людовик III отримав Нейстрію, а Карломан II — Бургундію та Аквітанію. Після цього Гуго Аббат почав займати чільну роль в Західному Франкському королівстві, фактично керуючи ним до 884 року. Він регулярно боровся проти норманів. 885 року імператор Карл III відкупився від норманів, щоб вони не нападали на Париж. Але натомість вони спустошили Бургундію. Санс чинив опір, але Абатство Сен-Жермен в Осері було спалено.
Гуго помер у травні 886 року, після чого не знайшлося рівної йому за величиною фігури. Після смерті Гуго, його племінник Річард Заступник, граф , почав збільшувати свої володіння і заволодів Осерським графством та абатством Сен-Жермен в Осері. А після повалення у 887 році імператора Карла III, розпочалася боротьба за спадок імперії.
У Західному Франкському королівстві утворилося кілька партій, кожна обрала собі короля. Реймський архієпископ Фульк закликав герцога Сполетського Гвідо III, який прибув на початку 888 року в Лангр, де був коронований єпископом Гелоном. Але 29 лютого 888 року архієпископ Санса Готьє в Комп'єні коронував Одо Паризького, сина Роберта Сильного. Гвідо зрештою був змушений зі своїми прихильниками вирушити назад до Італії.
У цей час у Бургундії становище також було нестабільним. У Невері у цей час згадується граф Ратьє (Роже), який зближується то з Гуго Бурзьким, то з Вільгельмом I Побожним, герцогом Аквітанії та графом Макона.
Починаючи з 911 року бургундські графства Осер, Авалон, Отен, Бон, Брієн, Шалон, Діжон, Лангр, Невер, Санс і Труа визнають верховенство Річарда Заступника, і 918 року король Карл визнає за Річардом титул герцога Бургундії.
919 року графа Невера Ратьє змінює Сегюн, про якого невідомо практично нічого. У 926 році його змінює Жоффруа, якому довелося постійно боротися з герцогами Аквітанії, які намагалися приєднати графство до своїх володінь. Після цього звістки про графів Невера зникають до другої половини X століття, коли Невер опинився під керуванням Еда-Генріха, який став у 965 році герцогом Бургундським.
978 року Ед-Генріх передав Невер своєму пасинку, Отто-Гільому, що після смерті Еда-Генріха в 1002 році став наступним герцогом Бургундським. У 982 році, після смерті двох синів графа Макона Обрі II, Отто-Гільйом отримав у володіння і Маконське графство, а в 986 році Ед-Генріх зробив Отто-Гільома своїм намісником і графом Бургундії, внаслідок чого до 987 року той поширив свою владу на обидва береги Сони. У свою чергу в 989 році Отто-Гільйом передав Неверське графство своєму зятю Ландрі, що став родоначальником Неверського дому.
Починаючи з Рено I, графство було спільним володінням з Осерським графством.
XI—XII століття. Об'єднане графство Невера і Осера
Після смерті герцога Бургундії Еда-Генріха бургундська знать визнала своїм герцогом Отто-Гільйома. Його підтримали зять Ландрі Неверський та граф-єпископ Лангра Брюн. Отто-Гільйом отримав у підпорядкування Отен, Авалон, Діжон і Бон. Ландрі, скориставшись відсутністю Гуго де Шалона, графа Шалона та єпископа Осера, захопив Осер. Але права на герцогство надав і король Франції Роберт II, якого підтримали Гуго де Шалон і герцог Нормандії Річард II. Вони спробували захопити Осер, але невдало, після чого пішли до Парижа. 1005 року королівська армія знову з'явилася в Бургундії, і Ландрі капітулював. В обмін на визнання Роберта він виторгував собі титул графа Осера і домовився про шлюб свого сина Рено та сестри Роберта Адель.
Після смерті Ландрі в 1028 йому успадковував у Невері та Осері старший син, Рено I. При ньому почався затяжний конфлікт з герцогом Бургундії Робертом I з приводу кордону між герцогством і графством Осер, в результаті цієї боротьби він загинув у 1040 році. Його молодший брат Бодон (пом. 1032) отримав як посаг дружини графство Вандом.
Після смерті Рено йому успадковував син Гільйом I (бл. 1030—1083). Близько 1045 він одружився з графинею Тоннера Ірменгардою (бл. 1030 — до 1085), завдяки чому об'єднав три графства — Неверське, Осерське і Тоннерське. Це об'єднання зберігалося до 1262 року. Іноді Осер і Тоннер ненадовго виділялися окремим володінням, проте незабаром знову поверталися до графів Неверських. Гільйом I продовжив розпочату ще батьком боротьбу проти герцога Роберта I, яка закінчилася лише після смерті герцога в 1076 році. Світ був закріплений шлюбом нового герцога Гуго I на дочці Гільйома, Сібіл.
Після смерті Гільйома його володіння були розділені між синами. Старший, Рено II (пом. бл. 1097), отримав Невер і Осер, другий, Гільйом (пом. після 1092) — Тоннер. Після смерті Гільйома Тонер повернувся до Рено. Ще один син, Роберт (пом.1095), став єпископом Осера.
Після недовгого правління Рено II йому успадковував син Гільйом II (пом. 1148). Він у 1101 році з п'ятнадцятитисячною армією вирушив до Єрусалимського королівства, але незабаром повернувся. У 1106 був убитий в монастирській церкві абат Везле Арто, але вбивці залишилися безкарними. Граф Гільйом II боровся проти свого сусіда Теобальда Великого, графа Блуаського і Шартрського, але в результаті потрапив у полон, в якому пробув до 1119 року. У тому ж році Гільйом II спробував захопити землі абатства Везле, що викликало невдоволення єпископа Невера. Пізніше конфлікти із абатством у графа виникали постійно.
Гільйом II був особистим другом короля Франції Людовика VII. Коли той у 1147 році вирішив вирушити до Другого хрестового походу, він вирішив залишити регентом королівства Гільйома. Але Гільйом відмовився від цього, але виторгував собі прощення за дії проти абатства Везлі. Він помер у наступному році.
Йому успадкував старший син, Гільйом III (пом. 1161). Він брав участь у другому хрестовому поході. Після повернення з нього він відновив у 1150 конфлікт проти абатства Везле, розпочавши боротьбу проти абата Понса (пом. 1161). В результаті в 1152 абат Понс утік в Клюнійське абатство, абат якого зміг домогтися перемир'я між сторонами, а в 1154 втрутився король Людовик VII], який зміг на деякий час залагодити конфлікт.
Після смерті Гільйома III його володіння виявилися розділені між двома синами. Старший Гільйом IV отримав Невер і Осер, а другий Гі — Тоннер. Гільйом в 1165 знову почав боротьбу проти абатства Везле, яке в 1161 очолив Гільйом де Мелло (пом. 1171). Він захопив абатство і вимагав вибрати нового абата, проте знову втрутився король Людовик VII, який у 1166 році прибув до абатства і відновив Гільйома де Мелло в його правах. Граф Гільйом IV для викуплення був змушений вирушити до Святої землі, де й помер 1168 року в Акрі.
Після смерті бездітного Гільйома IV Невер і Осер дісталися його братові Гі, який знову об'єднав усі три графства. Він одружився з Мод, онукою герцога Бургундії Гуго II. Він продовжив політику своїх попередників по відношенню до абатства Везле, що в результаті призвело до того, що його відлучили від церкви. Крім того він вступив у конфлікт з герцогом Гуго III, внаслідок чого Гі у 1174 році потрапив у полон і був ув'язнений у Бон, де пробув до 1175 року.
Спадкоємець Гі єдиний син, Гільйом V був ще дитиною, в результаті чого графства опинилися під управлінням Мод Бургундської, вдови Гі. Гільйом V помер у 1181 році, так і не досягнувши повноліття. Претензії на графства висунув молодший брат Гі, Рено, проте графинею була визнана Агнес, старша дочка Гі. В 1184 король Франції видав її заміж за свого двоюрідного брата, П'єра II де Куртене. Агнес померла в 1193 році, спадкоємицею стала їхня єдина дочка, що вижила, Матильда де Куртене. Однак графства залишилися під керуванням П'єра, який одружився вдруге на Іоланді де Ено.
В 1199 на П'єра напав Ерве IV де Донзі, в результаті чого П'єр опинився в полоні. Для того, щоб здобути свободу, П'єр був змушений прийняти умови Ерве, який отримав руку Матильди, спадкоємиці графств, а також графство Невер. Король Франції Філіп II Август ратифікував цей договір у жовтні 1199 року, після чого Невер опинився під керуванням Ерве. Осер і Тоннер залишався під керівництвом П'єра де Куртен до 1217 року.
Під час свого правління Ерве, як і багато його попередників, конфліктував з абатством Везлі. Ця вічна сварка була завершена в 1213 році за посередництвом папи Інокентія III, який за відмову Ерве від втручання у внутрішні справи абатства дав папський дозвіл на шлюб Ерве і Матильди, які мали на той момент дітей. У 1217 році Ерве видав свою дочку Агнес за Філіпа, сина майбутнього короля Людовика VIII, проте той помер наступного року.
У 1217 тесть Ерве, П'єр де Куртене, був обраний імператором Латинської імперії. Проте невдовзі після цього він потрапив у полон і помер 1219 року. Ерве, який у 1218—1219 роках брав участь у П'ятому хрестовому поході, пред'явив права на Осер та Тоннер. Тоннер йому вдалося зайняти без проблем, а на Осер висунули претензії Філіп II, маркграф Намюра, син П'єра II від другого шлюбу, і Роберт де Куртене, брат П'єра II. Але за підтримки папи Гонорія II Осера було передано Ерве. Він помер 1222 року.
Дочка Ерве і Матильди, Агнес де Донзі, в 1221 вийшла вдруге заміж, за Гі I (IV) де Шатільона, графа де Сен-Поль. Агнес померла у 1225 році, її чоловік загинув у 1226 році. У них залишилися син, Гоше (пом. 1250), не залишив спадкоємців, і дочка, Іоланда (до 1221—1254), що стала після смерті брата спадкоємицею графств, що перебували під керуванням Матильди де Куртене та її другого чоловіка Гіга IV (бл. 1199—1241), графа де Форе. Гі в 1230 знову відновив війну проти абатства Везле, яка тривала три роки, поки абат Гішар не зміг укласти мир, виплативши грошову компенсацію. Гі в 1235 році вирушив у хрестовий похід і помер після повернення з нього в 1241 році.
Іоланда де Шатільон була в 1234 була видана заміж за Аршамбо IX Молодого (пом. 1249), сеньйора де Бурбон. Їхні дочки були в 1248 видані заміж за двох синів герцога Бургундії Гуго IV. У результаті старша дочка, Матильда (Маго) (1234—1262), після смерті Матильди де Куртене в 1256, успадкувала Невер, Тоннер і Осер.
Неверське графство із другої половини XIII століття
Графиня Матильда II померла 1262 року. У неї не було синів, лише три дочки. Спочатку графства перебували під опікою її чоловіка, Еда Бургундського, який помер в 1266 році, після чого старша з дочок, Іоланда, отримала всі три графства. Однак із цим не погодилися її молодші сестри, які оскаржили права Іоланди і звернулися із скаргою до Паризького парламенту. У результаті День всіх святих в 1273 року було зроблено поділ графств. За Іоландою було закріплено Неверське графство, Маргарита (1251—1308) отримала Тоннерське графство, а Аліса — Осерське графство, яке перейшло її чоловікові, Жану I де Шалон, сеньйору де Рошфор.
Іоланда другим шлюбом в 1280 вийшла заміж за спадкоємця графа Фландрії Роберта Бетюнського. Після смерті Іоланди Невер перейшов до її старшого сина від шлюбу з Робертом, Людовика I де Дамп'єра, який отримав ще за допомогою шлюбу Ретельське графство. А син Людовика, Людовик II, який успадкував після смерті діда (Роберта Бетюнського) в 1322 Фландрію, об'єднав з ним Невер і Ретель.
У складі володінь Фландрії Неверське графство в 1384 році через шлюб графині Маргарити з герцогом Бургундії Філіпом II Сміливим, виявився на деякий час включений до складу герцогства Бургундія. В 1385 Невер був виділений старшому синові і спадкоємцю Філіпа і Маргарити, Жану Безстрашному, який, ставши після смерті батька в 1304 герцогом Бургундії, передав Невер своєму братові Филипу II, який отримав в 1406 ще і Ретель. Нащадки Филипа керували Невером і Ретелем до смерті в 1491 графа Жана II, після чого графства виявилися розділені. Ретельське графство отримала дочка Жана, Шарлотта та її чоловік Жан III д'Альбре (пом. 1524), сеньйор д'Орваль, а Неверське графство — Єлизавета (1439—1483), видана заміж за Йоганна Клевського (1419—1481), представника Клевського (Марк) вдома.
Онук Йоганна та Єлизавети, Карл II, одружився в 1504 році на своїй кузині Марії д'Альбре, дочки Шарлотти Ретельської, в результаті чого знову об'єднав Невер і Ретель.
Нівернське герцогство
За сина Карла і Марії, Франсуа I (1516—1562), у 1539 році Неверське графство було підвищено до статусу герцогства з назвою Нівернське герцогство (фр. Duché de Nivernais).
У 1565 році завдяки шлюбу з Генрієттою Клевською, донькою Франциска I, Нівернське і Ретельське герцогства отримав мантуанський принц Людовико IV Гонзага. У 1581 році король Франції надав Ретелю статусу герцогства.
Їхній син Карл III в результаті Війни за мантуанську спадщину в 1627 році змінив двоюрідного брата Вінченцо II як суверенного герцога Мантуї і Монферрата.
У складі володінь Гонзага Ретель і Невер залишалися до 1659 року, коли Карл V, онук Карла III, продав їх кардиналу Джуліо Мазаріні, першому міністру короля Франції. Після його смерті в 1661 Невер і Ретель були остаточно розділені.
Неверське герцогство отримав Філіп-Жюльєн Манчіні (1641—1707), племінник кардинала. Останнім правителем герцогства був Луї-Джуліо Манчіні. Після Французької революції 1789 Неверське герцогство було конфісковано і приєднано до Франції.
Див. також
Посилання
- Histoire d'Auxerre, de Nevers et de Tonnerre du IXème au XIVème
Примітки
- Nivernais at the Larousse online encyclopedia
-
![image]()
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Neverske grafstvo fr Comte de Nevers grafstvo v centralnij Franciyi z administrativnim centrom v misti Never Jogo teritoriya priblizno vidpovidala piznishij provinciyi Niverne ta suchasnomu departamentu Nyevr 1 2 Neverske grafstvo fr Comte de Nevers feodalne volodinnya Francuzkogo korolivstva IX st 1539 Gerb Niverne istorichni kordoni na kartiNeverske grafstvo pomaranchevim v 1477 roci Stolicya Never Derzhavnij ustrij feodalne volodinnya Francuzkogo korolivstva Istoriya Pershi zgadki pro grafiv Neverskogo IX st Pidvisheno do statusu gercogstva 1539 Yak i bilshist inshih grafstv Burgundiyi Neverske grafstvo postalo na rubezhi IX ta X stolit Grafstvo chasto asociyuvalosya z susidnim Burgundskim gercogstvom Vono bulo vklyuchene do chisla zemel i tituliv gercoga Genriha I Burgundskogo Pochinayuchi z Reno I grafstvo bulo spilnim volodinnyam z Oserskim grafstvom V XIV stolitti Neverske grafstvo potrapilo pid vladu Flandrskogo grafstva i razom z nim u volodinnya gercoga Burgundskogo Filipa Smilivogo Molodshij sin Filipa Filip II otrimav Neverske grafstvo yake piznishe perejshlo u volodinnya molodshoyi gilki gercogiv Klevskih U 1539 roci status grafstva buv pidvishenij do rivnya gercogstva U 1565 roci Luyi Gonzaga stav gercogom Niverne cherez shlyub z Genriyettoyu Klevskoyu Jogo nastupnik Karl II prodav gercogstvo kardinalu Mazarini Gercogstvo proisnuvalo do Francuzkoyi revolyuciyi ostannim gercogom buv Luyi Zhyul Manchini Mazarini yakij vtrativ svij titul pid chas revolyuciyi ale perezhiv pravlinnya teroru i pomer prirodnoyu smertyu v 1798 roci V XIV stolitti Neverske grafstvo potrapilo pid vladu Flandrskogo grafstva i razom z nim u volodinnya gercoga Burgundskogo Filipa Smilivogo Molodshij sin Filipa Filip II otrimav Neverske grafstvo yake piznishe perejshlo u volodinnya molodshoyi gilki gercogiv Klevskih U 1539 roci status grafstva buv pidvishenij do rivnya gercogstva U 1565 roci Luyi Gonzaga stav gercogom Nivernskim cherez shlyub z Genriyettoyu Klevskoyu Jogo nastupnik Karl II prodav gercogstvo kardinalu Mazarini Gercogstvo proisnuvalo do Francuzkoyi revolyuciyi ostannim gercogom buv Luyi Zhyul Manchini Mazarini yakij vtrativ svij titul pid chas revolyuciyi ale perezhiv pravlinnya teroru i pomer prirodnoyu smertyu v 1798 roci 2 Zmist 1 Istoriya 1 1 IX X stolittya 1 2 XI XII stolittya Ob yednane grafstvo Nevera i Osera 1 3 Neverske grafstvo iz drugoyi polovini XIII stolittya 2 Nivernske gercogstvo 3 Div takozh 4 Posilannya 5 PrimitkiIstoriyared IX X stolittyared nbsp Burgundski pagi v IX stolitti Yak i dlya bilshosti inshih burgundskih grafstv pohodzhennya Neverskogo grafstva datuyetsya IX stolittyam Spochatku teritoriya grafstva nalezhala Neverskim yepiskopam vidomim z IV st Pri Karolingah yepiskopi Nevera mali funkciyi grafa i yepiskopa odnochasno U 853 roci zgaduyetsya Gugo graf Nevera ta Burzha yakij vzyav uchast u korolivskij asambleyi v Serve U 864 roci markiz Nejstriyi Robert Silnij otrimav teritoriyi roztashovani mizh Senoyu i Luaroyu sho piznishe otrimali nazvu Frankske gercogstvo do skladu yakoyi uvijshli zokrema i Neverske ta Oserske grafstva U 866 roci vin zaginuv u bitvi z normanami Jogo sini buli nadto molodi shob uspadkuvati batkivski volodinnya tomu yih uspadkuvav pasinok Roberta Gugo Abat U lyutomu 880 roku korol Shidnogo Frankskogo korolivstva Lyudovik III Molodshij virishiv skoristatisya smertyu korolya Zahidnogo Frankskogo korolivstva Lyudovika II Zayiki ta zahopiti korolivstvo ale buv vidbitij armiyeyu yaku ocholiv Gugo Abbat U berezni Gugo vregulyuvav pitannya pro uspadkuvannya v korolivstvi mizh dvoma sinami Lyudovika Zayiki Lyudovik III otrimav Nejstriyu a Karloman II Burgundiyu ta Akvitaniyu Pislya cogo Gugo Abbat pochav zajmati chilnu rol v Zahidnomu Frankskomu korolivstvi faktichno keruyuchi nim do 884 roku Vin regulyarno borovsya proti normaniv 885 roku imperator Karl III vidkupivsya vid normaniv shob voni ne napadali na Parizh Ale natomist voni spustoshili Burgundiyu Sans chiniv opir ale Abatstvo Sen Zhermen v Oseri bulo spaleno Gugo pomer u travni 886 roku pislya chogo ne znajshlosya rivnoyi jomu za velichinoyu figuri Pislya smerti Gugo jogo pleminnik Richard Zastupnik graf Otenskij pochav zbilshuvati svoyi volodinnya i zavolodiv Oserskim grafstvom ta abatstvom Sen Zhermen v Oseri A pislya povalennya u 887 roci imperatora Karla III rozpochalasya borotba za spadok imperiyi U Zahidnomu Frankskomu korolivstvi utvorilosya kilka partij kozhna obrala sobi korolya Rejmskij arhiyepiskop Fulk zaklikav gercoga Spoletskogo Gvido III yakij pribuv na pochatku 888 roku v Langr de buv koronovanij yepiskopom Gelonom Ale 29 lyutogo 888 roku arhiyepiskop Sansa Gotye v Komp yeni koronuvav Odo Parizkogo sina Roberta Silnogo Gvido zreshtoyu buv zmushenij zi svoyimi prihilnikami virushiti nazad do Italiyi U cej chas u Burgundiyi stanovishe takozh bulo nestabilnim U Neveri u cej chas zgaduyetsya graf Ratye Rozhe yakij zblizhuyetsya to z Gugo Burzkim to z Vilgelmom I Pobozhnim gercogom Akvitaniyi ta grafom Makona Pochinayuchi z 911 roku burgundski grafstva Oser Avalon Oten Bon Briyen Shalon Dizhon Langr Never Sans i Trua viznayut verhovenstvo Richarda Zastupnika i 918 roku korol Karl viznaye za Richardom titul gercoga Burgundiyi 919 roku grafa Nevera Ratye zminyuye Segyun pro yakogo nevidomo praktichno nichogo U 926 roci jogo zminyuye Zhoffrua yakomu dovelosya postijno borotisya z gercogami Akvitaniyi yaki namagalisya priyednati grafstvo do svoyih volodin Pislya cogo zvistki pro grafiv Nevera znikayut do drugoyi polovini X stolittya koli Never opinivsya pid keruvannyam Eda Genriha yakij stav u 965 roci gercogom Burgundskim 978 roku Ed Genrih peredav Never svoyemu pasinku Otto Gilomu sho pislya smerti Eda Genriha v 1002 roci stav nastupnim gercogom Burgundskim U 982 roci pislya smerti dvoh siniv grafa Makona Obri II Otto Giljom otrimav u volodinnya i Makonske grafstvo a v 986 roci Ed Genrih zrobiv Otto Giloma svoyim namisnikom i grafom Burgundiyi vnaslidok chogo do 987 roku toj poshiriv svoyu vladu na obidva beregi Soni U svoyu chergu v 989 roci Otto Giljom peredav Neverske grafstvo svoyemu zyatyu Landri sho stav rodonachalnikom Neverskogo domu Pochinayuchi z Reno I grafstvo bulo spilnim volodinnyam z Oserskim grafstvom XI XII stolittya Ob yednane grafstvo Nevera i Oserared nbsp Neverske grafstvo svitlo korichnevim v XII XIII stolittyah Pislya smerti gercoga Burgundiyi Eda Genriha burgundska znat viznala svoyim gercogom Otto Giljoma Jogo pidtrimali zyat Landri Neverskij ta graf yepiskop Langra Bryun Otto Giljom otrimav u pidporyadkuvannya Oten Avalon Dizhon i Bon Landri skoristavshis vidsutnistyu Gugo de Shalona grafa Shalona ta yepiskopa Osera zahopiv Oser Ale prava na gercogstvo nadav i korol Franciyi Robert II yakogo pidtrimali Gugo de Shalon i gercog Normandiyi Richard II Voni sprobuvali zahopiti Oser ale nevdalo pislya chogo pishli do Parizha 1005 roku korolivska armiya znovu z yavilasya v Burgundiyi i Landri kapitulyuvav V obmin na viznannya Roberta vin vitorguvav sobi titul grafa Osera i domovivsya pro shlyub svogo sina Reno ta sestri Roberta Adel Pislya smerti Landri v 1028 jomu uspadkovuvav u Neveri ta Oseri starshij sin Reno I Pri nomu pochavsya zatyazhnij konflikt z gercogom Burgundiyi Robertom I z privodu kordonu mizh gercogstvom i grafstvom Oser v rezultati ciyeyi borotbi vin zaginuv u 1040 roci Jogo molodshij brat Bodon pom 1032 otrimav yak posag druzhini grafstvo Vandom Pislya smerti Reno jomu uspadkovuvav sin Giljom I bl 1030 1083 Blizko 1045 vin odruzhivsya z grafineyu Tonnera Irmengardoyu bl 1030 do 1085 zavdyaki chomu ob yednav tri grafstva Neverske Oserske i Tonnerske Ce ob yednannya zberigalosya do 1262 roku Inodi Oser i Tonner nenadovgo vidilyalisya okremim volodinnyam prote nezabarom znovu povertalisya do grafiv Neverskih Giljom I prodovzhiv rozpochatu she batkom borotbu proti gercoga Roberta I yaka zakinchilasya lishe pislya smerti gercoga v 1076 roci Svit buv zakriplenij shlyubom novogo gercoga Gugo I na dochci Giljoma Sibil Pislya smerti Giljoma jogo volodinnya buli rozdileni mizh sinami Starshij Reno II pom bl 1097 otrimav Never i Oser drugij Giljom pom pislya 1092 Tonner Pislya smerti Giljoma Toner povernuvsya do Reno She odin sin Robert pom 1095 stav yepiskopom Osera Pislya nedovgogo pravlinnya Reno II jomu uspadkovuvav sin Giljom II pom 1148 Vin u 1101 roci z p yatnadcyatitisyachnoyu armiyeyu virushiv do Yerusalimskogo korolivstva ale nezabarom povernuvsya U 1106 buv ubitij v monastirskij cerkvi abat Vezle Arto ale vbivci zalishilisya bezkarnimi Graf Giljom II borovsya proti svogo susida Teobalda Velikogo grafa Bluaskogo i Shartrskogo ale v rezultati potrapiv u polon v yakomu probuv do 1119 roku U tomu zh roci Giljom II sprobuvav zahopiti zemli abatstva Vezle sho viklikalo nevdovolennya yepiskopa Nevera Piznishe konflikti iz abatstvom u grafa vinikali postijno Giljom II buv osobistim drugom korolya Franciyi Lyudovika VII Koli toj u 1147 roci virishiv virushiti do Drugogo hrestovogo pohodu vin virishiv zalishiti regentom korolivstva Giljoma Ale Giljom vidmovivsya vid cogo ale vitorguvav sobi proshennya za diyi proti abatstva Vezli Vin pomer u nastupnomu roci Jomu uspadkuvav starshij sin Giljom III pom 1161 Vin brav uchast u drugomu hrestovomu pohodi Pislya povernennya z nogo vin vidnoviv u 1150 konflikt proti abatstva Vezle rozpochavshi borotbu proti abata Ponsa pom 1161 V rezultati v 1152 abat Pons utik v Klyunijske abatstvo abat yakogo zmig domogtisya peremir ya mizh storonami a v 1154 vtrutivsya korol Lyudovik VII yakij zmig na deyakij chas zalagoditi konflikt Pislya smerti Giljoma III jogo volodinnya viyavilisya rozdileni mizh dvoma sinami Starshij Giljom IV otrimav Never i Oser a drugij Gi Tonner Giljom v 1165 znovu pochav borotbu proti abatstva Vezle yake v 1161 ocholiv Giljom de Mello pom 1171 Vin zahopiv abatstvo i vimagav vibrati novogo abata prote znovu vtrutivsya korol Lyudovik VII yakij u 1166 roci pribuv do abatstva i vidnoviv Giljoma de Mello v jogo pravah Graf Giljom IV dlya vikuplennya buv zmushenij virushiti do Svyatoyi zemli de j pomer 1168 roku v Akri Pislya smerti bezditnogo Giljoma IV Never i Oser distalisya jogo bratovi Gi yakij znovu ob yednav usi tri grafstva Vin odruzhivsya z Mod onukoyu gercoga Burgundiyi Gugo II Vin prodovzhiv politiku svoyih poperednikiv po vidnoshennyu do abatstva Vezle sho v rezultati prizvelo do togo sho jogo vidluchili vid cerkvi Krim togo vin vstupiv u konflikt z gercogom Gugo III vnaslidok chogo Gi u 1174 roci potrapiv u polon i buv uv yaznenij u Bon de probuv do 1175 roku Spadkoyemec Gi yedinij sin Giljom V buv she ditinoyu v rezultati chogo grafstva opinilisya pid upravlinnyam Mod Burgundskoyi vdovi Gi Giljom V pomer u 1181 roci tak i ne dosyagnuvshi povnolittya Pretenziyi na grafstva visunuv molodshij brat Gi Reno prote grafineyu bula viznana Agnes starsha dochka Gi V 1184 korol Franciyi vidav yiyi zamizh za svogo dvoyuridnogo brata P yera II de Kurtene Agnes pomerla v 1193 roci spadkoyemiceyu stala yihnya yedina dochka sho vizhila Matilda de Kurtene Odnak grafstva zalishilisya pid keruvannyam P yera yakij odruzhivsya vdruge na Iolandi de Eno V 1199 na P yera napav Erve IV de Donzi v rezultati chogo P yer opinivsya v poloni Dlya togo shob zdobuti svobodu P yer buv zmushenij prijnyati umovi Erve yakij otrimav ruku Matildi spadkoyemici grafstv a takozh grafstvo Never Korol Franciyi Filip II Avgust ratifikuvav cej dogovir u zhovtni 1199 roku pislya chogo Never opinivsya pid keruvannyam Erve Oser i Tonner zalishavsya pid kerivnictvom P yera de Kurten do 1217 roku Pid chas svogo pravlinnya Erve yak i bagato jogo poperednikiv konfliktuvav z abatstvom Vezli Cya vichna svarka bula zavershena v 1213 roci za poserednictvom papi Inokentiya III yakij za vidmovu Erve vid vtruchannya u vnutrishni spravi abatstva dav papskij dozvil na shlyub Erve i Matildi yaki mali na toj moment ditej U 1217 roci Erve vidav svoyu dochku Agnes za Filipa sina majbutnogo korolya Lyudovika VIII prote toj pomer nastupnogo roku U 1217 test Erve P yer de Kurtene buv obranij imperatorom Latinskoyi imperiyi Prote nevdovzi pislya cogo vin potrapiv u polon i pomer 1219 roku Erve yakij u 1218 1219 rokah brav uchast u P yatomu hrestovomu pohodi pred yaviv prava na Oser ta Tonner Tonner jomu vdalosya zajnyati bez problem a na Oser visunuli pretenziyi Filip II markgraf Namyura sin P yera II vid drugogo shlyubu i Robert de Kurtene brat P yera II Ale za pidtrimki papi Gonoriya II Osera bulo peredano Erve Vin pomer 1222 roku Dochka Erve i Matildi Agnes de Donzi v 1221 vijshla vdruge zamizh za Gi I IV de Shatilona grafa de Sen Pol Agnes pomerla u 1225 roci yiyi cholovik zaginuv u 1226 roci U nih zalishilisya sin Goshe pom 1250 ne zalishiv spadkoyemciv i dochka Iolanda do 1221 1254 sho stala pislya smerti brata spadkoyemiceyu grafstv sho perebuvali pid keruvannyam Matildi de Kurtene ta yiyi drugogo cholovika Giga IV bl 1199 1241 grafa de Fore Gi v 1230 znovu vidnoviv vijnu proti abatstva Vezle yaka trivala tri roki poki abat Gishar ne zmig uklasti mir viplativshi groshovu kompensaciyu Gi v 1235 roci virushiv u hrestovij pohid i pomer pislya povernennya z nogo v 1241 roci Iolanda de Shatilon bula v 1234 bula vidana zamizh za Arshambo IX Molodogo pom 1249 senjora de Burbon Yihni dochki buli v 1248 vidani zamizh za dvoh siniv gercoga Burgundiyi Gugo IV U rezultati starsha dochka Matilda Mago 1234 1262 pislya smerti Matildi de Kurtene v 1256 uspadkuvala Never Tonner i Oser Neverske grafstvo iz drugoyi polovini XIII stolittyared nbsp Neverske grafstvo v 1477 roci pomaranchevim Grafinya Matilda II pomerla 1262 roku U neyi ne bulo siniv lishe tri dochki Spochatku grafstva perebuvali pid opikoyu yiyi cholovika Eda Burgundskogo yakij pomer v 1266 roci pislya chogo starsha z dochok Iolanda otrimala vsi tri grafstva Odnak iz cim ne pogodilisya yiyi molodshi sestri yaki oskarzhili prava Iolandi i zvernulisya iz skargoyu do Parizkogo parlamentu U rezultati Den vsih svyatih v 1273 roku bulo zrobleno podil grafstv Za Iolandoyu bulo zakripleno Neverske grafstvo Margarita 1251 1308 otrimala Tonnerske grafstvo a Alisa Oserske grafstvo yake perejshlo yiyi cholovikovi Zhanu I de Shalon senjoru de Roshfor Iolanda drugim shlyubom v 1280 vijshla zamizh za spadkoyemcya grafa Flandriyi Roberta Betyunskogo Pislya smerti Iolandi Never perejshov do yiyi starshogo sina vid shlyubu z Robertom Lyudovika I de Damp yera yakij otrimav she za dopomogoyu shlyubu Retelske grafstvo A sin Lyudovika Lyudovik II yakij uspadkuvav pislya smerti dida Roberta Betyunskogo v 1322 Flandriyu ob yednav z nim Never i Retel U skladi volodin Flandriyi Neverske grafstvo v 1384 roci cherez shlyub grafini Margariti z gercogom Burgundiyi Filipom II Smilivim viyavivsya na deyakij chas vklyuchenij do skladu gercogstva Burgundiya V 1385 Never buv vidilenij starshomu sinovi i spadkoyemcyu Filipa i Margariti Zhanu Bezstrashnomu yakij stavshi pislya smerti batka v 1304 gercogom Burgundiyi peredav Never svoyemu bratovi Filipu II yakij otrimav v 1406 she i Retel Nashadki Filipa keruvali Neverom i Retelem do smerti v 1491 grafa Zhana II pislya chogo grafstva viyavilisya rozdileni Retelske grafstvo otrimala dochka Zhana Sharlotta ta yiyi cholovik Zhan III d Albre pom 1524 senjor d Orval a Neverske grafstvo Yelizaveta 1439 1483 vidana zamizh za Joganna Klevskogo 1419 1481 predstavnika Klevskogo Mark vdoma Onuk Joganna ta Yelizaveti Karl II odruzhivsya v 1504 roci na svoyij kuzini Mariyi d Albre dochki Sharlotti Retelskoyi v rezultati chogo znovu ob yednav Never i Retel Nivernske gercogstvored Dokladnishe Nivernske gercogstvo nbsp Palac grafiv i zgodom gercogiv Neverskih u XV XVI stolittyah Za sina Karla i Mariyi Fransua I 1516 1562 u 1539 roci Neverske grafstvo bulo pidvisheno do statusu gercogstva z nazvoyu Nivernske gercogstvo fr Duche de Nivernais U 1565 roci zavdyaki shlyubu z Genriyettoyu Klevskoyu donkoyu Franciska I Nivernske i Retelske gercogstva otrimav mantuanskij princ Lyudoviko IV Gonzaga U 1581 roci korol Franciyi nadav Retelyu statusu gercogstva Yihnij sin Karl III v rezultati Vijni za mantuansku spadshinu v 1627 roci zminiv dvoyuridnogo brata Vinchenco II yak suverennogo gercoga Mantuyi i Monferrata U skladi volodin Gonzaga Retel i Never zalishalisya do 1659 roku koli Karl V onuk Karla III prodav yih kardinalu Dzhulio Mazarini pershomu ministru korolya Franciyi Pislya jogo smerti v 1661 Never i Retel buli ostatochno rozdileni Neverske gercogstvo otrimav Filip Zhyulyen Manchini 1641 1707 pleminnik kardinala Ostannim pravitelem gercogstva buv Luyi Dzhulio Manchini Pislya Francuzkoyi revolyuciyi 1789 Neverske gercogstvo bulo konfiskovano i priyednano do Franciyi Div takozhred Nivernske gercogstvo Niverne NeverPosilannyared Histoire d Auxerre de Nevers et de Tonnerre du IXeme au XIVemePrimitkired Nivernais at the Larousse online encyclopedia a b nbsp Hugh Chisholm red 1911 Nevers Encyclopaedia Britannica 11th ed T V Cambridge University Press angl Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Neverske grafstvo amp oldid 44081856