Госснер

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Йоганн Євангеліст Госснер (нім. Johannes Evangelista Goßner; 14 грудня 1773 — 20 березня 1858) — німецький релігійний письменник, проповідник і місіонер. Брав активну участь у поширенні літератури, яка висміювала і критикувала православну віру і існуючий суспільний лад Російської імперії, через що його книги і проповіді врешті-решт були заборонені, а сам він був висланий за межі Російської імперії. За деякими даними певну роль у цьому зіграв Олексій Павлов, зять генерала Єрмолова, чиновник при обер-прокурорському столі Священного Синоду.

Госснер Йоганн Євангеліст
нім. Johannes Evangelista Goßner
Народився	14 грудня 1773(1773-12-14)^[1]^[3] або 12 грудня 1773(1773-12-12)^[1] Гюнцбург, Округ Швабія, Баварія
Помер	20 березня 1858(1858-03-20)^[1]^[2] (84 роки) або 30 березня 1858(1858-03-30)^[3] (84 роки) Берлін, Королівство Пруссія^[1]^[3]
Діяльність	перекладач, парох, католицький священник, reformed pastor
Знання мов	німецька
Членство	^d
Конфесія	кальвінізм^[4] і католицтво^[4]
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в католицькій сім'ї. Вже в своїх дитячих іграх хлопець почав копіювати священика. Вчився у сільській школі в Вальдштеттені, потім в середній школі в Аугсбургу. Закінчив університети в Діллінгені (філософія і фізика) і Інгольштадті (богослів'я), отримавши сан священика в жовтні 1796 року.

Продовжив своє навчання в духовній семінарії і почав діяльність в Елльці і Нойбурзі. Госснер був захоплений ідеями євангелічного руху, які поширювались професором кафедри пастирського богослів'я .

Жив і працював в Дірлевангу (1804—1811) і Мюнхені (1811—1817), але його євангельський світогляд став причиною звільнення. В Мюнхені Госснер зробив переклад тексту Біблії на німецьку мову, який став дуже відомим.

В 1820 році в період містико-релігійного бродіння, пов'язаного з іменем міністра духовних справ князя Олександра Миколайовича Голіцина, приїхав до Санкт-Петербургу. Був прийнятий у раду директорів Російського Біблійного товариства і отримав можливість проповідувати в римо-католицькій церкві, переданій після єзуїтів домініканцям, котрі у проповідях Госснера знайшли спробу порушити «благоговіння до Пресвятої Діви».

В 1823 році діячі «православної партії» у Священному Синоді скориставшись справою Госснера перейшли у наступ на «містичну партію». За свідченням архімандрита Фотія (Спаського): «Госснер входить у довіру до царя: його покровительствує». Госснер викликав особливе обурення у ревнителів православ'я. Його книга «Дух життя і вчення Іісуса Христа, в роздумах і зауваженнях щодо всього Нового Заповіту» була пропущена цензурою в травні 1823 року. В ній він висміював обряди православної церкви, оголошував їх гріховними. критикував духовенство, розглядаючи його у відповідності з протестантським вченням як посередника між Богом і людиною.

12 квітня 1824 года архімандрит Фотій (Спаський) послав імператору Олександру I листи під назвою «Пароль тайних товариств або тайні замисли в книзі „Відозва до людей про послідування внутрішньому прагненню Духа Христового“» і «Про революцію через Госснера, проповідуєму серед столиці всім в слуху явно вже», в котрих зробив розбір книги Госснер а і кількох містичних видань того часу. Архімандрит Фотій намагався довести царю, що містики і Госснер зокрема не лише займають антицерковну позицію, але і виношують плани революції, котра має на меті знищити царський престол. Госснер був висланий з Санкт-Петербургу. Розгляд книги Госснера був доручений президенту Російської академії О. С. Шишкову. Перекладач, цензор і власник типографії, де друкувалась книга були віддані під суд, Госснер же 11 травня 1824 року висланий закордон, а 15 травня 1824 року був відправлений у ввідставку О. М. Голіцин.

В 1826 році він офіційно залишив Римо-католицьку церкву і перейшов у протестантство. Як кальвініст і лютеранин керував церквами, створював школи, приюти і місіонерські агентства в різних країнах.

В 1836 році ним було засноване місіонерське товариство для проповіді християнства язичникам. Успішно його місіонери діяли в Індії, де колонія поблизу Калькутти до сих пір відома як «Місія Госснера».

До кінця життя жив у Берліні, де помер 20 травня 1858 року.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118540890 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. International Music Score Library Project — 2006.
   d:Track:Q523660
3. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
4. https://en.wikisource.org/wiki/1911_Encyclopædia_Britannica/Gossner,_Johannes_Evangelista
5. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 жовтня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
6. Греч Н. И. Дело Госснера // Записки о моей жизни
7. Минаков А. Ю. Охранитель народной нравственности: п православный консерватор М. Л. Магницкий [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела

• Кондаков Ю. Борьба в религиозной сфере. «Дело Госснера» (1824—1827) [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] / Либеральное и консервативное направления в религиозных движениях в России первой четверти XIX века
• Назаренко Е. Ю. «Дело Госснера» и конец мистико-космополитической идеологии [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.] / Князь Александр Николаевич Голицын: общественно-политические взгляды и государственная деятельность. — С. 207—211.
• Евангельские христиане — Пашковцы: Возникновение и духовно-просветительское служение [Архівовано 30 червня 2018 у WebCite]
• Gossner Mission [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
• Literatur von und über Johannes Evangelista Goßner [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)