Горілі гірські породи

Горі́лі гірські́ поро́ди, (рос. горелые горные породы, горельники, глиежи, обожженные горные породы, порцелланит, англ. burnt rock, нім. Porzellanite m pl) — осадові гірські породи, обпалені внаслідок природного вигорання вугільних пластів або горіння породних відвалів (териконів).

Склад і властивості Г.п. дуже мінливі і залежать від складу первинних порід та ступеня їх випалення.

Характерні мінеральні новоутворення: муліт, кордієрит, воластоніт. Оксиди заліза відновлюються до магнітного залізняка, а іноді до природного чавуну. Глибина зон вигорання не перевищує звичайно 50 м, максимальна — 200 м. Площі розвитку зон Г.п. іноді досягають десятків км². Наприклад, об'єм Г.п. на Абанському род. Кансько-Ачинського бас. бл. 1,6 млрд м³, а площі окр. ділянок вигоряння 20 км². Найбільшу пром. цінність мають середньообпалені глинисті породи (), що мають високу активність. Вони використовуються в як для асфальтобетону.

Піскові Г.п. застосовуються в як основа .

Див. також

• Порцеланіт

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .