Би тва під Городе чно битва французько російської війни 1812 року яка відбулася 31 липня 12 серпня 1812 в урочищі Висока

Би́тва під Городе́чно — битва французько-російської війни 1812 року, яка відбулася 31 липня (12 серпня) 1812 в урочищі Висока Гора, за 2 км на південь від села Кобринського повіту Гродненської губернії (зараз — Пружанський район Берестейської області). Вважається найбільшою битвою Наполеонівської епохи в західних землях Білорусі: з російського боку в ній брали участь 18 000 вояків, об'єднана австрійсько-саксонська армія налічувала близько 40 000 чоловік.

Городечанська битва

Франко-російська війна

План битви під Городечною

Дата:	12 серпня 1812
Місце:	між селами і Кобринського повіту Гродненської губернії, Російська імперія
Результат:	перемога союзників французького війська

Сторони

Командувачі

Військові сили

40 000 осіб

18 000 осіб

Передісторія

15 (27) липня 1812 року російська Третя обсерваційна армія завдала поразки саксонській бригаді генерал-майора у і зайняла Городець, Малеч, Хомськ і Пружани. Шварценберг одержав наказ очолити всі війська цього регіону і відкинути армію Тормасова на Волинь. Австрійці форсували Ясельду, 27 липня (8 серпня) 1812 розбили під Сигневичами загін Чапліца і посунули до Пружан.

29 липня (10 серпня) 1812 атакою набагато більших сил Шварценберг зумів війська під керівництвом графа і двічі вибивав їх із позицій, де ті намагалися закріпитися (під і ). Нарешті, росіяни зупинилися біля , куди підійшли і основні сили генерала Олександра Тормасова.

Сили сторін

Російське військо (близько 20 тис. осіб) розгорнулося на правому березі струмка між селами і . Її позиція була доступна тільки по трьох гатях, які йшли через заболочену притоку Мухавця. Оболонь струмка поблизу Городечно і Піддубно та ліс на лівому фланзі Тормасов визнав непрохідними і залишив без прикриття. Тут став князь Сергій Каменський (хоча фактичним командиром був Олексій Щербатов), на правому фланзі — генерал-лейтенант Євген Марков. Сили Карла Лямберта перебували в резерві. У ході битви підійшов ще Павлоградський гусарський полк Юхима Чапліца. Таким чином, генерал від кавалерії Олександр Тормасов мав у розпорядженні 24 батальйони піхоти, 36 кавалерійських ескадронів, 35 сотень іррегулярної кавалерії і 84 гармати (всього близько 18 000 чоловік).

Австро-саксонська армія (близько 38 тис. осіб) розгорнулася на лівому березі Городечно. Дивізія австрійського фельдмаршал-лейтенанта повинна була атакувати через гать на дорозі Пружани—Кобрин. За два кілометри на захід від Траутенберга, біля села (Мала Піддубна) розташувалася дивізія фельдмаршал-лейтенанта барона . Супроти гатки у селі Піддубно стала дивізія фельдмаршал-лейтенанта барона , 7-й саксонський корпус з двома австрійськими бригадами — навпроти лівого флангу росіян. Війська союзників налічували 40 батальйонів піхоти, 63 кавалерійські ескадрони і 114 гармат (всього близько 40 000 чоловік).

Хід битви

З ранку 12 серпня частини саксонської 21-ї піхотної дивізії під керівництвом генерала К. Х. Лякока під прикриттям демонстративного наступу поблизу Піддубно увійшли в ліс старим шляхом Шерешево — Кобринь. Близько 10:00 ранку війська Реньє вийшли з лісу на узвишші вздовж Шерешевського шляху, намагаючись відрізати шляхи відступу на Кобрин, але були розсіяні кавалерією Лямберта.

Найзапекліший бій відбувався на висотах правого берега на південь від Піддубно. Тут атаки корпусу Шварценберга були підтримані австрійською піхотою з лівого берега, у другій половині дня ініціатива перейшла до саксонців. Тим не менш, росіяни відбили наступ артилерійським вогнем. Після обіду до них приєднався Павлоградський гусарський полк Ю. Чапліца.

Шварценберг, переконавшись у неминучості відступу росіян, перекинув на крайній правий фланг, у бік села Тевлі, свіжу кавалерійську бригаду генерала Ф. Фреліха, яка повинна була стати авангардом переслідування. Увечері російська армія, побоюючись за свій шлях відступу, відійшла до річки Стир у напрямку Кобрина. Загальна тривалість битви становила 14 годин.

Наслідки

Відомості про втрати суперечливі: кожна сторона визначає свої збитки приблизно у 1,5 тис. душ, а втрати супротивника від 3 до 5 тис. Навколишні села: Піддубно, Жабин, Харки, Городечно — були зруйновані в результаті бойових дій, а жителі змушені були оселитися в інших селах або ховатися в лісі.

За Городечанську битву князь Шварценберг отримав звання фельдмаршала, генерали Реньє, Зарер фон Зар і Габленц — по ордену Почесного легіону. Австрійців імператор Наполеон також збирався нагородити цим орденом, але віденський двір відмовився від цього.

З російського боку всілякі нагороди за відзнаку у битві (ордени, золота зброя, відзнаки, підвищення, монарші благовоління) отримали 375 генералів і офіцерів, 223 унтер-офіцери і рядові.

1 (13) серпня наполеонівські війська зайняли Кобринь, 4 (16) серпня — Берестя та Дивин, 6 (18) — Малориту. В результаті російська армія повністю покинула територію Гродненської губернії, а стратегічний фланг і тил наполеонівської армії істотно зміцнилися.

Пам'ять

Тіла загиблих у битві було поховано у братських могилах за кілометр на північний захід від і біля .

На зустрічах і в листуванні з гродненським губернатором генерал Тормасов неодноразово висловлював думки про необхідність вшанування пам'яті Городечанської битви. Було постановлено побудувати в православну церкву. Меценатом побудови виступив володар Городечно і , а будівником — поміщик Шемет. Церкву було відкрито на свято Покрови 1825 року і вона дістала назву . Дванадцять колон храму символізували «12-й рік». Церква була зруйнована в радянський час, однак на початку 90-х років XX століття відновлена у первісному вигляді завдяки зусиллям громадськості.

На згадку про битву було збудовано ще кілька пам'ятників. 1912 року споруджено каплицю святого Олександра Невського «мужнім предкам, загиблих у битві під Городечно 1812 року 31 липня» (зруйнована в часи війни 1941-45), відновлена в 1990-му; У 1962 році до 150-річчя битви на 22-му кілометрі автодороги Р85 Слонім—Високе біля повороту на село Піддубно встановлено стелу заввишки 7 м.

Примітки

= 76 Вулиці мого дитинства. «Районні будні». 17 серпня 2015. Процитовано 23 січня 2010. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |коментар= ()^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Лякін В. А. goda-nad-polesyem.html? start = 16 Городечненское поле // html Гроза дванадцятого року над Поліссям. — М. : Чотири чверті, 2 009. — .
Лякін В. А. Городечненское поле // [1] — Мн. : Чотири чверті, 2 009. — . з джерела 3 січня 2012
Пам'ять: Історико-документальна хроніка Пружанського району / Редкол. І. П. Шемякін (гол. ред.) та ін.; худ. А. М. Хилькевич. — Мінськ : «Білоруська енциклопедія», 1992. — 7500 прим. — .
Лякін В. А. .html? start = 24 Городечненское поле // [2] = Гроза двенадцатого года над Полесьем. — М. : Чотири чверті, 2009. — . з джерела 3 січня 2012
Ірина Сєдова. (3 червня 2012). . «Районні будні». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 23 січня 2010. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |коментар= ()
Лякін В. А. В далекому тилу «Великої армії» // Гроза дванадцятого року над Поліссям. — М. : Чотири чверті, 2009. — С. 58. — .
(рос.). «Глобус Білорусі». 17 серпня 2015. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |коментар= ()

[1] = 76 Вулиці мого дитинства. «Районні будні». 17 серпня 2015. Процитовано 23 січня 2010. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |коментар= ()^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[thunder17-2] Лякін В. А. goda-nad-polesyem.html? start = 16 Городечненское поле // html Гроза дванадцятого року над Поліссям. — М. : Чотири чверті, 2 009. — .

[thunder18-3] Лякін В. А. Городечненское поле // [1] — Мн. : Чотири чверті, 2 009. — . з джерела 3 січня 2012

[4] Пам'ять: Історико-документальна хроніка Пружанського району / Редкол. І. П. Шемякін (гол. ред.) та ін.; худ. А. М. Хилькевич. — Мінськ : «Білоруська енциклопедія», 1992. — 7500 прим. — .

[thunder25-5] Лякін В. А. .html? start = 24 Городечненское поле // [2] = Гроза двенадцатого года над Полесьем. — М. : Чотири чверті, 2009. — . з джерела 3 січня 2012

[budni76-6] Ірина Сєдова. (3 червня 2012). . «Районні будні». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 23 січня 2010. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |коментар= ()

[thunder58-7] Лякін В. А. В далекому тилу «Великої армії» // Гроза дванадцятого року над Поліссям. — М. : Чотири чверті, 2009. — С. 58. — .

[8] (рос.). «Глобус Білорусі». 17 серпня 2015. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |коментар= ()