У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голіцина Княгиня Анна Олександрівна Голіцина уроджена княжна Грузинськ

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голіцина.

Княгиня Анна Олександрівна Голіцина, уроджена княжна Грузинська (груз. ანა ალექსანდრეს ასული ბაგრატიონ-გრუზინსკი 17 серпня 1763 — 11 жовтня 1842, Санкт-Петербург, Росія) — грузинська царівна, правнучка царя в еміграції Вахтанга VI.

Голіцина Анна Олександрівна

Народилася	17 серпня 1763(1763-08-17)
Померла	11 жовтня 1842(1842-10-11) (79 років) Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	^d
Рід	Багратіоні
Батько	^d
Мати	^d
У шлюбі з	^d
Діти	^d, Голіцин Микола Борисович, Потьомкіна Тетяна Борисівна і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Дочка гвардії капітана царевича (1726—1791) і княжни Дар'ї Олександрівни Меншикової (1747—1817), внучки «напівдержавного володаря» Меньшикова Олександра Даниловича. Виховувалася в Москві в під керівництвом рідної тітки і бабусі, Анни Георгіївни Грузинської (1706—1780).

У липні 1785 року вийшла заміж за полковника Олександра Олександровича (1768—1789), незаконного сина віцеканцлера О. М. Голіцина. З початком російсько-турецької війни супроводжувала чоловіка у військових походах. Однак, шлюб був бездітним і недовгим (їхні діти, Михайло і Дарина Деліцин, померли в дитинстві, поховані в Донському монастирі). У березні 1789 року де-Ліцин помер від ран, отриманих під Очаковим.

У 1790 році вийшла заміж за князя (1766—1822), двоюрідного брата першого чоловіка. У 1796 році Голіцин був призначений гофмаршалом при дворі цесаревича Костянтина Павловича, і його сім'я переїхала з Москви до Петербурга. У столиці Анна Олександрівна виявилася в найближчому оточенні імператриці. Збереглися досить цікаві її листи до князя А. М. Голіцина в Москву за 1796 рік, які малюють петербурзьке суспільство кінця царювання Катерини II. Вони були надруковані в «Історичному віснику» в 1887 році.

Княгиня Голіцина була однією з перших красунь свого часу. Будучи жінкою розумною, доброчесною і господарською, користувалася загальною повагою і відігравала велику роль у вищому світі, де була відома під ім'ям «княгиня Борис». Люблячи святкування і бали, вона приймала в своєму багатому домі на все місто. В її ж маєтку, в селі Сіми поблизу Юр'єва-Польського, помер і спочатку був похований герой Вітчизняної війни 1812 року Петро Іванович Багратіон. Дружила з княжною В. Туркестановою, ім'я Голіциної часто згадується в листуванні княжни з Христином.

Померла 11 жовтня 1842 року в Петербурзі і похована в Сергіївській пустелі в церкві Воскресіння Христового.

Діти

У шлюбі мала дітей:

Єлизавета Борисівна (1790—1870), з 1808 року дружина сенатора князя (1783—1850). Відрізнялася релігійністю і перейшла в католицтво. У хвилину релігійної екзальтації спалила собі руку на жаровні, внаслідок чого довелося зробити ампутацію. Померла в божевіллі.
(1791—1861), флігель-ад'ютант, генерал-майор, масон, голова комітету ланкастерських шкіл. Після доносів про масонську змову, поміщений для розслідування в Кегсгольмську фортецю в січні 1831, де знаходився чотири місяці. Потім висланий з Москви за 24 години, віддалений від служби, жив під наглядом поліції в Курській губернії, Новому Осколі, Володимирській губернії. З 1841 дозволено жити, «де забажає», крім Москви і Петербурга. Розорився відкупами.
(1792—1865), ад'ютант великого князя Костянтина Павловича, саратовський губернатор, мемуарист і масон. Був одружений з 1817 року на фрейліні Ганні Василівні Ланській (1793—1868), їх єдина дочка Зінаїда (1818—1845) була одружена з камерюнкером графом К. К. Толем (1817—1884), сином відомого учасника Вітчизняної війни 1812 року генерала К. Ф. .
Микола Борисович (1794—1866), полковник, учасник війни 1812 року; перекладач, військовий історик і музикант, віртуоз-віолончеліст, товариш Бетховена.
(1795—1871), фрейліна і кавалерственна дама, була одружена з 1818 року за генерал-лейтенантом К. М. Полторацьким (1782—1858).
Олександра Борисівна (1798—1876), фрейліна, з 1820 року заміжня за генерал-майором князем (1799—1870).
Тетяна Борисівна (1797—1869), статс-дама, відома благодійниця, з 1816 року дружина дійсного таємного радника А. М. Потьомкіна (1787—1872).
Ірина Борисівна (1800—1802)

Борис Андрійович,
чоловік
Єлизавета Борисівна, дочка
Софія Борисівна,
дочка
Тетяна Борисівна, дочка

Примітки

Великий князь Николай Михайлович. Петербургский некрополь / Сост. В. Саитов. В 4-х т. — СПб., 1912—1913.- Т.1. — С. 624.
Воспоминания Е. Ю. Хвощинской. — СПб., 1898. — С. 14.

Джерела

Російські портрети XVIII—XIX століть . Вид. Вел. Кн. Миколи Михайловича. СПб. 1906. Т. III, вип 1. № 17.

[1] Великий князь Николай Михайлович. Петербургский некрополь / Сост. В. Саитов. В 4-х т. — СПб., 1912—1913.- Т.1. — С. 624.

[2] Воспоминания Е. Ю. Хвощинской. — СПб., 1898. — С. 14.