Гнойовик звичайнийІмаго гнойовика звичайного Шотландія Біологічна класифікаціяЦарство Тварини Animalia Тип Членистоногі

Гнойовик звичайний

Імаго гнойовика звичайного (Шотландія)

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Підтип:	Шестиногі (Hexapoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Ряд:	Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд:	Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина:	Scarabaeoidea
Родина:	(Geortupidae)
Підродина:
Рід:
Вид:	Гнойовик звичайний Linnaeus, 1758

Біноміальна назва

Geotrupes stercorarius

Посилання

Вікісховище:	Geotrupes stercorarius
EOL:	232554
ITIS:	929865
NCBI:	166345

Гнойовик звичайний (Geotrupes stercorarius) — вид жуків-гнойовиків родини Geotrupidae, поширений у помірній зоні Палеарктики.

Опис

Тіло кремезне, відносно велике, 1,6-2,7 см у довжину. Спинна поверхня чорна або чорнувато-синя, по краю передньоспинки та надкрил з синьою чи зеленуватою облямовкою. Нижня поверхня металево-фіолетова чи синя, вкрита чорними волосками. Надкрила з 7 пунктирними борозенками між шовом та плечовим горбком.

Булава антен проста, пластинчаста, матова.

На задніх гомілках 3 поперечні ребра з зовнішнього боку.

Генетика

Диплоїдний набір хромосом 2n=22. У гнойовика звичайного відсутня послідовність TTAGG, характерна для теломер багатьох комах.

Спосіб життя

Самиця риє глибоку нірку під купою посліду копитних ссавців, куди відкладає яйце.

Літають ввечері. Перед зльотом у повітря, жуки піднімають температуру власного тіла (яке важить близько 1 граму) за допомогою скорочень крилових м'язів, які не призводять до руху крил. Скоротливий термогенез допомагає жукам розігрітися для польоту в прохолодний час доби.

Гнойовиків звичайних поїдають кажани, борсуки, дикі свині тощо. На нижній поверхні жуків часто знаходяться німфи більше 20 видів кліщів, переважно з ряду Mesostigmata.

Ареал

Поширений у помірній зоні Євразії. На північ до Фінляндії.

В Україні зустрічається у більшості областей, окрім південних степових: не знайдений в Херсонській, Миколаївській, Запорізькій областях, у Криму.

Примітки

Frydrychová, Radmila; Marec, František (2002). Genetica. 115 (2): 179—187. doi:10.1023/A:1020175912128. ISSN 0016-6707. {{}}: Пропущений або порожній |title= ()
Heinrich, B. (2007). THE ORIGIN OF INSECT THERMOREGULATORY STUDIES. Journal of Experimental Biology. 210 (2): 177—179. doi:10.1242/jeb.000679. ISSN 0022-0949.(англ.)
Schley, Laurent; Roper, Timothy J. (2003). Diet of wild boar Sus scrofa in Western Europe, with particular reference to consumption of agricultural crops. Mammal Review. 33 (1): 43—56. doi:10.1046/j.1365-2907.2003.00010.x. ISSN 0305-1838.(англ.)
В. В. Мартынов. Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины // Известия Харьковского энтомологического общества. — 2012. — Т. 20, Вып. 2. — С. 11-44.(рос.)

Джерела

Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 298.(рос.)

Це незавершена стаття про жуків.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[FrydrychováMarec2002-1] Frydrychová, Radmila; Marec, František (2002). Genetica. 115 (2): 179—187. doi:10.1023/A:1020175912128. ISSN 0016-6707. {{}}: Пропущений або порожній |title= ()

[Heinrich2007-2] Heinrich, B. (2007). THE ORIGIN OF INSECT THERMOREGULATORY STUDIES. Journal of Experimental Biology. 210 (2): 177—179. doi:10.1242/jeb.000679. ISSN 0022-0949.(англ.)

[SchleyRoper2003-3] Schley, Laurent; Roper, Timothy J. (2003). Diet of wild boar Sus scrofa in Western Europe, with particular reference to consumption of agricultural crops. Mammal Review. 33 (1): 43—56. doi:10.1046/j.1365-2907.2003.00010.x. ISSN 0305-1838.(англ.)

[4] В. В. Мартынов. Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины // Известия Харьковского энтомологического общества. — 2012. — Т. 20, Вып. 2. — С. 11-44.(рос.)