Глушаков Валерій Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глушаков.

Валерій Миколайович Глушаков (17 березня 1959, радгосп Ентузіаст, Нуринський район, Карагандинська область, Казахська РСР, СРСР — 29 березня 2017) — радянський і російський футболіст, тренер. Майстер спорту СРСР. Переможець молодіжного чемпіонату Європи. Чемпіон СРСР і Фінляндії. Володар кубка Фінляндії. Дядько футболіста Дениса Глушакова.

Валерій Глушаков
Особисті дані
Повне ім'я	Валерій Миколайович Глушаков
Народження	17 березня 1959(1959-03-17)
	Нуринський район, Карагандинська область, Казахська РСР, СРСР
Смерть	29 березня 2017(2017-03-29)^[1] (58 років)
	Москва, Росія
Поховання	^d
Зріст	182 см
Вага	80 кг
Громадянство	СРСР  Росія
Позиція	захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
1976	«Спартак-д» (Москва)
Професіональні клуби*
1976—1977 «Спартак» (Москва) 12 (1) 1977 «Спартак» (Рязань) 9 (0) 1978 «Червона Пресня» 16 (1) 1979 «Спартак» (Москва) 7 (1) 1979 «Пахтакор» 16 (1) 1980—1984 ЦСКА (Москва) 130 (8) 1985—1987 СКА (Ростов-на-Дону) 91 (3) 1988 ЦСКА (Москва) 40 (0) 1989—1990 «Котайк» 69 (1) 1991—1994 «Куусюсі» 90 (2) 1995 ЦСКА (Москва) 14 (0) 1996 «Мунайши» 11 (0)
Тренерська діяльність**
1997—1998 «Торпедо» (Москва) (адміністратор) 1999—2002 2001—2002 (гендиректор) 2006—2017 (тренер) 2007—2017 (тренер)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра

Клубна

Вихованець ростовської футбольної школи ОШІСП-10.

Свою професійну кар'єру розпочав у 1976 році в дублі московського «Спартака». У 1977 році Глушаков дебютував за основну команду червоно-білих, що виступала тоді в першій лізі СРСР.

У літнє міжсезоння 1977 року Глушаков перейшов в , за який відіграв до кінця сезону, провівши за команду дев'ять матчів.

Сезон 1978 року Валерій провів у клубі другої ліги СРСР «Червона Пресня».

У сезоні 1979 Глушаков повернувся в московський «Спартак», однак не зумів закріпитися в основному складі і в літнє міжсезоння перейшов в ташкентський «Пахтакор».

По закінченні сезону отримав запрошення з ЦСКА, на яке відповів згодою. В армійському клубі футболіст відразу став гравцем основного складу. У дебютному сезоні за армійців він провів 32 гри з 34. У 1984 році ЦСКА зайняв 18, останнє місце в чемпіонаті і покинув вищу лігу СРСР. Глушаков не захотів виступати у першій лізі і перейшов в ростовський СКА. Однак за підсумками сезону 1985 року ростовці зайнявши все те ж 18 місце, позбулися прописки у вищій лізі і новий сезон розпочали класом нижче.

У 1988 році Валерій повернувся в ЦСКА, у якому провів один сезон, після чого перейшов у вірменський «Котайк», в якому провів наступні два сезони.

Після розпаду СРСР багато радянських футболістів переходили в закордонні клуби, не став винятком і Глушаков, у 1991 році він перейшов у фінський клуб , разом з яким став чемпіоном Фінляндії і володарем кубка.

Після чотирьох сезонів у Фінляндії футболіст повернувся в ЦСКА, в якому провів сезон 1995 року. У 1996 році Глушаков перейшов в казахський «Мунайші», де і завершив кар'єру.

Тренерська

Після закінчення кар'єри футболіста Валерій працював адміністратором в московському «Торпедо», був головним тренером і генеральним директором . В останні роки життя працював тренером ДЮСШ «Ніка» та клубу «Ніка-2».

Досягнення

Командні

• Бронзовий призер юнацького чемпіонату Європи: 1977.
• Переможець першої ліги: 1977.
• Чемпіон СРСР: 1979.
• Переможець молодіжного чемпіонату Європи 1980.
• Чемпіон Фінляндії: 1991.
• Володар кубка Фінляндії: 1991.
• Срібний призер чемпіонату Фінляндії: 1992.

Особисті

• Майстер спорту СРСР: 1980.

Примітки

1. Ушел из жизни мастер спорта СССР Валерий Глушаков
2. . Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 28 квітня 2017.
3. Профиль футболиста на официальном сайте московского «Спартака»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Посилання

• Статистика футболіста на офіційному сайті московського «Спартака»^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (рос.)