Георгіївський собор православний собор та пам ятка архітектури національного значення між Данівкою та Часнівцями Георгії

Георгіївський собор — православний собор та пам'ятка архітектури національного значення між Данівкою та Часнівцями.


Георгіївський собор

50°52′35″ пн. ш. 31°10′45″ сх. д. / 50.87638888891666511° пн. ш. 31.17916944447222249° сх. д.Координати: 50°52′35″ пн. ш. 31°10′45″ сх. д. / 50.87638888891666511° пн. ш. 31.17916944447222249° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Данівка
Тип	собор




Георгіївський собор Георгіївський собор (Україна)

Історія

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'яток архітектури на території Української РСР» надано статус «пам'ятник архітектурі національного значення» № 848 під назвою Георгіївська церква. Встановлено інформаційну дошку.

Входить до комплексу Георгіївського монастиря і є його головною домінантою. Комплекс монастиря за розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 200. № 37 також включає такі об'єкти — пам'ятки архітектури: «Флігель Георгіївського монастиря» № 88-Чг, «Братський корпус» № 89-Чг, «Господарська будівля» № 90-Чг, «Стіна з брамою» № 91-Чг.

Опис

На Чернігівщині це один із двох храмів даного типу, що збереглися, інший — Преображенська церква в Ніжині. Має інтер'єр характерний для Київської Русі, а триголовість є характерною для української дерев'яної архітектури, що робить її одним із найкращих прикладів української архітектури часів бароко. Входить до комплексу Георгіївського Данівського монастиря та є його головною спорудою. Розташований у міжріччі Остра та її притоки Старого Остра — між селами Данівкою та Часнівцями. Безпосередньо на південний захід розташована Троїцька «тепла» церква.

Собор почав будуватися 1741 року за указом імператриці Єлизавети Петрівни за прикладом Вознесенської церкви Флорівського монастиря у Києві. 1756 року постраждав від пожежі. 1770 року відбудований на кошти київського полковника Юхима Дарагана.

Кам'яний, оштукатурений та побілений, 3-головий, 3- нефний, хрестово-купольний храм. Розділи розташовані по осі захід-схід. Чотири пілони ділять внутрішній простір на три поздовжні нефи, які завершуються апсидами. Середній неф втричі ширший за бічні, а середня апсида гранована зовні і напівциркульна всередині. Портали та барабани прикрашені ліпниною. З трьох боків перед входом — криті прямокутні у плані паперті з двосхилими дахами. Стіни прикрашені пілястрами та вінчаючим карнизом, вікна — профільованими наличниками.

Постраждав під час Другої світової війни. 1952 року частково реставрований. У 1995 році монастир та собор були передані релігійній громаді.

Галерея

Примітки

Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР. оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 2 квітня 2021.

Література

Чернігівщина: Енциклопедичний довідник, К.: УРЕ і м. М. П. Бажана, 1990. — с. 160 ГЕОРГІЇВСЬКИЙ СОБОР
Пам'ятники містобудування та архітектури Української РСР, т.4, с.315

[1] Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР. оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 2 квітня 2021.