Вознесенський Флорівський жіночий монастир

Вознесенський Флорівський жіночий монастир (іноді Фролівський) — найдавніший жіночий монастир Києва. Відомий з XVI ст., розташований на Подолі. Монастир первісно названий на честь святих Флора і Лавра, нині — Свято-Вознесенський Флорівський жіночий монастир. Підпорядкований УПЦ (МП).

Вознесенський Флорівський жіночий монастир

та дзвіниця
50°27′48″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.46333° пн. ш. 30.51333° сх. д. / 50.46333; 30.51333
Розташування	Київ  Україна вулиця Фролівська, 6/8
Конфесія	православ'я
Єпархія	Київська єпархія УПЦ (МП)
Тип монастиря	Жіночий монастир
Побудований на честь	Флор і Лавр
florovsky-mon.church.ua
Вознесенський Флорівський жіночий монастир у Вікісховищі

Історія

Перша письмова згадка у грамоті 1566 року короля Польщі Сигізмунда II Августа.

Залишався православним за доби польського панування. Володів землями, зокрема, у XIX ст. — Замковою горою, одна з назв якої тепер — Флорівська гірка. Гетьман Петро Сагайдачний наприкінці життя надав кошти для будівництва нової церкви при монастирі.

1710 року був об'єднаний з Вознесенським монастирем (той ліквідували в інтересах будівництва Старої Печерської фортеці, тепер на його місці Мистецький арсенал). Значної перебудови храм зазнавав після пожеж 1718 та 1811 років. Над його відновленням у 1811—1824 рр. працював архітектор Меленський.

До сьогодні збереглася значна частина монастирських будівель початку XIX ст.

Восени 2019 року для будівництва келій було зруйновано будинок Артинова у Подільському районі Києва. Він був збудований у 1809-1811 роках і є пам’яткою містобудування та архітектури за номером 18/13.

На початку червня 2020-го року в монастирі було зафіксовано спалах коронавірусу, установу було закрито на карантин.

Духовне життя

Відомий благодійними та освітніми справами наприкінці XIX ст (діяли школа та лікарня для незаможних).

У XVII—XVIII ст. ігуменями монастиря ставали княгиня Катерина Милославська, графиня Апраксіна, княгиня Шаховська. Його послушницею була княгиня Наталія Долгорукова.

Ігуменя Флорівського монастиря , написала відому серед православних вірян книгу «Благоговейные христианские размышления».

У Флорівському монастирі прийняла постриг Олександра Мельгунова, засновниця Серафимо-Дивіївського монастиря.

Служби відправляє священство Українська православна церква .

Галерея

• Вознесенська церква, 1732
• Воскресенська церква, 1824
• Територія монастиря
• Дзвіниця, 1821
• Церква Казанської Божої матері
• Вознесенський монастир наприкінці XIX ст.

Див. також

• Список мурованих храмів у стилі українського бароко

Примітки

1. Яворницький Д. І. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 313. — .
2. . https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 16 жовтня 2019. Архів оригіналу за 16 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
3. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 1 червня 2020.
4. . www.alexandria.com.ua (ru-ru) . Архів оригіналу за 7 червня 2010. Процитовано 22 травня 2017.

Джерела та література

• Офіційний сайт монастиря [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Про історію

• Білокінь С. І. Київський Свято-Флорівський Вознесенський жіночий монастир [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
• Вортман Д. Я. Київський Свято-Вознесенський монастир [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 266. — .