Георгіївський собор центральна споруда в архітектурному ансамблі Видубицького монастиря у Києві Один із найкращих шедевр

Георгіївський собор
Георгіївський собор
	Георгіївський собор
	50°25′00″ пн. ш. 30°34′05″ сх. д. / 50.41667° пн. ш. 30.56806° сх. д.Координати: 50°25′00″ пн. ш. 30°34′05″ сх. д. / 50.41667° пн. ш. 30.56806° сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Київ
Початок будівництва	1696
Кінець будівництва	1701
Стиль	українське бароко
Належність	ПЦУ
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України
Адреса	01014, м. Київ,; вул. Видубицька, 40
Епонім	Юрій (Георгій) Змієборець
	Георгіївський собор (Видубицький монастир) (Україна)
	Георгіївський собор у Вікісховищі

Георгіївський собор — центральна споруда в архітектурному ансамблі Видубицького монастиря у Києві. Один із найкращих шедеврів українського бароко, пам'ятка архітектури. Храм зведено на честь Георгія Переможця коштом полковника Михайла Миклашевського впродовж 1696–1701 років.

Історія

Ще у часи княжої доби Руси-України Видубицький монастир став визначним культурним центром. Першим мурованим храмом на його території був Михайлівський собор, зведений у 1070–1088 роках.

З періодом національного відродження часів Гетьманщини пов'язаний другий етап у формуванні архітектурного ансамблю монастиря, коли меценатом та покровителем монастиря став стародубський полковник Михайло Миклашевський. На його кошти звели Георгіївський собор і монастирську трапезну. У наступні роки за підтримки гетьмана Данила Апостола спорудили (триярусну дзвіницю).

Урочисте закладення будівлі Георгіївського собору відбулось 11 червня 1696 року, завершено будівництво через п'ять років 15 липня 1701 року. У цьому ж році собор посвятив митрополит Варлаам Ясинський.

Особливою гордістю храму був п'ятиярусний позолочений іконостас, подарований дружиною гетьмана Данила Апостола Ганною.

За совєтської влади собор закрили, церковне начиння реквізували. У 1936 році на вогнищі, влаштованому комсомольцями Центральної ради спілки войовничих безбожників (ЦРСВБ) спалили п'ятиярусний іконостас Георгіївської церкви, попри те, що він був одним із найкращих творів доби українського бароко.

Пожежа 1967 року повністю знищила внутрішнє вбрання з фресками включно. Згоріло також зібрання унікальних стародруків Історичної академії наук УРСР, яке зберігалося у приміщені собору. Відновлювали собор за проєктом архітекторки Раїси Бикової. Після пожежі та відбудови Георгіївського собору було ухвалено рішення про передачу архітектурного комплексу Видубицького монастиря Інституту археології АН України і собор став сховищем.

Відродження святині почалося на зламі тисячоліть, коли монастирські споруди повернули Українській православній церкві Київського патріархату. У 1998 році у Георгіївському монастирі відбулась перша недільна служба. Станом на літо 2007 року, собор відремонтовано ззовні (за виключенням головного купола, роботи на якому тривають), відроджено перший ярус іконостасу та розпочато роботи з відновлення розписів.

Архітектура

Собор належить до п'ятибанних дев'ятидільних храмів за зразком (ніжинського Собору святого Миколая Чудотворця), поширених у тогочасній Гетьманщині.

Інтер'єр та живопис

Див. також

Видубицький монастир

Примітки

Посилання

Джерела

Кілессо Т. С. Видубицький монастир. — К. : Техніка, 1999. — 127 с.: іл. — .
Веб-енциклопедія Києва.