Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гендрик Кристоффель ван де Гулст нід Hendrik Christoffel Henk van de Hulst 19 листопада 1918 31 липня 2000 голландський

Гендрик ван де Гулст

Гендрик ван де Гулст

Гендрик Кристоффель ван де Гулст (нід. Hendrik Christoffel "Henk" van de Hulst; 19 листопада 1918 — 31 липня 2000) — голландський астроном, член Нідерландської королівської АН.

Гендрік ван де Гулст
image
Народився19 листопада 1918(1918-11-19)[1][2][…]
Утрехт, Утрехт, Нідерланди[1]
Помер31 липня 2000(2000-07-31)[1][2][…](81 рік)
Лейден, Нідерланди[1]
Країнаimage Нідерланди[4]
Діяльністьастроном, астрофізик, професор, математик, викладач університету
Alma materУтрехтський університет
Науковий ступіньдоктор філософії
Науковий керівникМарсел Міннарт[5]
Знання мовнідерландська
ЗакладЛейденський університет, Лейденський університет[4], Лейденський університет[4] і Лейденський університет[4]
ЧленствоЛондонське королівське товариство, Нідерландська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США
Нагороди

Життєпис

Родився в Утрехті. Закінчив Утрехтський університет. У 1946—1948 працював у Чиказькому університеті і різних обсерваторіях США. З 1948 року працював у Лейденському університеті (з 1952 року — професор астрономії).

Наукові роботи відносяться до радіоастрономії, фізики міжзоряного середовища і теорії розсіяння світла. У 1944 році передбачив можливість спостереження спектральної лінії атомарного водню в радіодіапазоні у випромінюванні міжзоряних хмар. Розрахував довжину хвилі цієї лінії (21,2 см), що виникає при спонтанному переході між двома близько розташованими енергетичними підрівнями надтонкої структури основного стану атома водню. Припущення ван де Гулста було підтверджене в 1951 році спостереженнями Г. Юїна і Е. Перселла. Це відкриття вперше дозволило не тільки безпосередньо вивчати нейтральний водень у міжзоряному просторі, де він не дає випромінювання у видимій частині спектру, але і визначати швидкості радіоджерел шляхом вимірювання доплерівського зсуву. Разом з Я. Г. Оортом обробив перші спостереження радіовипромінювання водню та отримав картину розподілу водню в Галактиці, що свідчить про те, що водень концентрується в спіральних гілках. Вивчав конденсацію частинок забрудненого льоду в міжзоряному просторі і природу поглинання, розсіяння і поляризації світла цими частинками. Виконав важливі роботи з теорії розсіяння світла на малих частинках. Вивчаючи розсіяння світла в зовнішній короні Сонця, в 1946 показав (одночасно з К. Алленом), що так звана F-корона виникає в результаті розсіяння фотосферного випромінювання на частинках міжпланетного пилу. У 1960-70-ті роки виконав цикл досліджень з теорії багатократного розсіяння світла. Зокрема, запропонував ефективний чисельний метод розрахунку полий випромінювання (метод подвоєння шарів ван де Гулста).

Автор монографії «Розсіяння світла малими частинками» (1957, рос.пер. 1961) і фундаментального керівництва «Багатократне розсіяння світла» (т. 1-2, 1980).

Брав активну участь у плануванні європейських космічних досліджень. Був головою Нідерландської комісії з геофізичних і космічних досліджень. Один з творців Комітету з космічних досліджень (КОСПАР) при Міжнародній раді наукових союзів, в 1958—1962 роках — його президент. Упродовж 1968—1970 років — голова Ради Європейської організації з космічних досліджень (ESRO). Один з керівників створення супутника для гамма-астрономії COS-B.

Відзнаки

Медаль Еддінгтона Лондонського королівського астрономічного товариства (1955), медаль Генрі Дрейпера Національної АН США (1956), медаль Румфорда Лондонського королівського товариства (1964), медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства.

На честь астронома названий астероїд 2413 ван де Гулст.

Посилання

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #128107480 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Hendrik Christoffel van de Hulst — 2009.
    d:Track:Q1868372
  3. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. Leidse Hoogleraren
    d:Track:Q23667505
  5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Gendrik Kristoffel van de Gulst nid Hendrik Christoffel Henk van de Hulst 19 listopada 1918 31 lipnya 2000 gollandskij astronom chlen Niderlandskoyi korolivskoyi AN Gendrik van de GulstNarodivsya19 listopada 1918 1918 11 19 1 2 Utreht Utreht Niderlandi 1 Pomer31 lipnya 2000 2000 07 31 1 2 81 rik Lejden Niderlandi 1 Krayina Niderlandi 4 Diyalnistastronom astrofizik profesor matematik vikladach universitetuAlma materUtrehtskij universitetNaukovij stupindoktor filosofiyiNaukovij kerivnikMarsel Minnart 5 Znannya movniderlandskaZakladLejdenskij universitet Lejdenskij universitet 4 Lejdenskij universitet 4 i Lejdenskij universitet 4 ChlenstvoLondonske korolivske tovaristvo Niderlandska korolivska akademiya nauk Amerikanska akademiya mistectv i nauk i Nacionalna akademiya nauk SShANagorodid 1983 medal Genri Drejpera 1955 medal Eddingtona 1955 medal Karla Shvarcshilda 1995 medal Ketrin Bryus 1978 Medal Rumforda 1964 medal Zhansena 1992 inozemnij chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva d 20 chervnya 1991 Lekciya Karla Yanskogo 1987 Mediafajli u VikishovishiZhittyepisRodivsya v Utrehti Zakinchiv Utrehtskij universitet U 1946 1948 pracyuvav u Chikazkomu universiteti i riznih observatoriyah SShA Z 1948 roku pracyuvav u Lejdenskomu universiteti z 1952 roku profesor astronomiyi Naukovi roboti vidnosyatsya do radioastronomiyi fiziki mizhzoryanogo seredovisha i teoriyi rozsiyannya svitla U 1944 roci peredbachiv mozhlivist sposterezhennya spektralnoyi liniyi atomarnogo vodnyu v radiodiapazoni u viprominyuvanni mizhzoryanih hmar Rozrahuvav dovzhinu hvili ciyeyi liniyi 21 2 sm sho vinikaye pri spontannomu perehodi mizh dvoma blizko roztashovanimi energetichnimi pidrivnyami nadtonkoyi strukturi osnovnogo stanu atoma vodnyu Pripushennya van de Gulsta bulo pidtverdzhene v 1951 roci sposterezhennyami G Yuyina i E Persella Ce vidkrittya vpershe dozvolilo ne tilki bezposeredno vivchati nejtralnij voden u mizhzoryanomu prostori de vin ne daye viprominyuvannya u vidimij chastini spektru ale i viznachati shvidkosti radiodzherel shlyahom vimiryuvannya doplerivskogo zsuvu Razom z Ya G Oortom obrobiv pershi sposterezhennya radioviprominyuvannya vodnyu ta otrimav kartinu rozpodilu vodnyu v Galaktici sho svidchit pro te sho voden koncentruyetsya v spiralnih gilkah Vivchav kondensaciyu chastinok zabrudnenogo lodu v mizhzoryanomu prostori i prirodu poglinannya rozsiyannya i polyarizaciyi svitla cimi chastinkami Vikonav vazhlivi roboti z teoriyi rozsiyannya svitla na malih chastinkah Vivchayuchi rozsiyannya svitla v zovnishnij koroni Soncya v 1946 pokazav odnochasno z K Allenom sho tak zvana F korona vinikaye v rezultati rozsiyannya fotosfernogo viprominyuvannya na chastinkah mizhplanetnogo pilu U 1960 70 ti roki vikonav cikl doslidzhen z teoriyi bagatokratnogo rozsiyannya svitla Zokrema zaproponuvav efektivnij chiselnij metod rozrahunku polij viprominyuvannya metod podvoyennya shariv van de Gulsta Avtor monografiyi Rozsiyannya svitla malimi chastinkami 1957 ros per 1961 i fundamentalnogo kerivnictva Bagatokratne rozsiyannya svitla t 1 2 1980 Brav aktivnu uchast u planuvanni yevropejskih kosmichnih doslidzhen Buv golovoyu Niderlandskoyi komisiyi z geofizichnih i kosmichnih doslidzhen Odin z tvorciv Komitetu z kosmichnih doslidzhen KOSPAR pri Mizhnarodnij radi naukovih soyuziv v 1958 1962 rokah jogo prezident Uprodovzh 1968 1970 rokiv golova Radi Yevropejskoyi organizaciyi z kosmichnih doslidzhen ESRO Odin z kerivnikiv stvorennya suputnika dlya gamma astronomiyi COS B VidznakiMedal Eddingtona Londonskogo korolivskogo astronomichnogo tovaristva 1955 medal Genri Drejpera Nacionalnoyi AN SShA 1956 medal Rumforda Londonskogo korolivskogo tovaristva 1964 medal Ketrin Bryus Tihookeanskogo astronomichnogo tovaristva Na chest astronoma nazvanij asteroyid 2413 van de Gulst PosilannyaAstronet 25 grudnya 2010 u Wayback Machine ros PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 128107480 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Hendrik Christoffel van de Hulst 2009 d Track Q1868372 SNAC 2010 d Track Q29861311 Leidse Hoogleraren d Track Q23667505 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984

Дата публікації:
Топ