Гевйон

Ґевйон, або Ґефйон (Gefyon — «той, хто дарує»; також Gefjon, Gefjun, Gefn) — в богиня плодючості, одна з асів, діва, якій служать померлі дівчата. В Едді зберігся переказ, що Ґевйон, жінка з роду асів, отримала від конунга Швеції Ґюльві в дар за цікаві розповіді стільки землі, скільки можна зорати на 4 биках за одну добу. Ґевйон перетворила на биків своїх синів, народжених від велетня, й вони провели таку глибоку борозну, що відрізали від Швеції великий шматок землі, який Ґевйон назвала островом Зеландія. На місці ж цієї землі виникло озеро Меларен, а проритий канал став протокою Ересунн. Припускають, що історичною основою міфу є переселення данів зі Швеції до Данії у III—IV століттях.

Ґевйон
Фонтан Гевйон в Копенгагені (Данія).
Частина від	скандинавська міфологія
Медіафайли у Вікісховищі

В Сазі про Інґлінґів оповідається, що Ґевйон вийшла заміж за сина Одіна Скйольда й жила разом з ним на острові Зеландія в місті Ґлейд (суч. Лайре, неподалік Роскілле).

Ґевйон асоціюється з землеробством, цнотливістю та успіхом. Дівчата, які помирали незайманими, ставали її почтом у загробному житті, тому вона характеризується як богиня чеснот, але, всупереч усьому, вона була й богинею достатку. Крім того, «Ґефн» — одне з імен Фрейї — давньоскандинавської богині плодючості, кохання та краси.

В Копенгагені знаходиться скульптура з фонтаном, присвячена Ґевйон.

Посилання

• Молодша Едда

Джерела

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
• Barnes-Svarney, Patricia (2003). Asteroid: Earth Destroyer or New Frontier? [ 10 липня 2014 у Wayback Machine.]. Basic Books.
• Battaglia, Frank (1991). «The Germanic Earth Goddess in Beowulf?» as collected in Mankind Quarterly 31.
• Bellows, Henry Adams (Trans.) (1923). The Poetic Edda. New York: The American-Scandinavian Foundation.
• Benson, Adolph Burnett (1914). The Old Norse Element in Swedish Romanticism [ 10 липня 2014 у Wayback Machine.]. Columbia University Press.
• Byock, Jesse (Trans.) (2006). The Prose Edda. Penguin Classics.
• Davidson, Hilda Ellis (1998). Roles of the Northern Goddess. Routledge.
• Davidson, Hilda Ellis (1999). «Gefjon, Goddess of the Northern Seas» as collected in Lysaght, Patricia. Ó Catháin, Séamas. Ó hÓgáin, Dáithí (1999). Islanders and Water-Dwellers: Proceedings of The Celtic-Nordic-Baltic Folklore Symposium held at University College Dublin 16-19 June 1996. DBA Publications Ltd.
• Eybjörn Eysteinn (Trans.) (2000). . Архів оригіналу за 7 лютого 2006. Процитовано 18 квітня 2009.
• Faulkes, Anthony (Trans.) (1995). Edda.Everyman.
• Hollander, Lee Milton. (Trans.) (2007). Heimskringla: History of the Kings of Norway [ 12 листопада 2012 у Wayback Machine.]. University of Texas Press.
• Lindow, John (2001). Norse Mythology: A Guide to the Gods, Heroes, Rituals, and Beliefs [ 23 грудня 2011 у Wayback Machine.]. Oxford University Press.
• Mouritsen, Lone. Spooner, Andrew (2004). The Rough Guide to Copenhagen [ 10 липня 2014 у Wayback Machine.]. Rough Guides.
• Näsström, Britt-Mari (1999). «Freyja — a Goddess with Many Names [ 12 листопада 2012 у Wayback Machine.]» as collected in Billington, Sandra, and Green, Miranda eds. (1999). The Concept of the Goddess. Routledge.
• North, Richard (1998). Heathen Gods in Old English Literature. Cambridge University Press.
• Ross, Margaret Clunies (1978). «The Myth of Gefjon and Gylfi and its function in Snorra Edda and Heimskringla» as collected in Arkiv för nordisk filologi 93.
• Schmadel, Lutz D. (2003). Dictionary of Minor Planet Names, fifth edition, illustrated. Springer.
• Simek, Rudolf (2007) translated by Angela Hall. Dictionary of Northern Mythology. D.S. Brewer.
• Sturtevant, Albert Morey (1952). «Regarding the Old Norse name Gefjon» as published in Scandinavian Studies; volume 24 (number 4, November). ISSN 0036-5637
• Thorpe, Benjamin (Trans.) (1907). The Elder Edda of Saemund Sigfusson. Norrœna Society.