Гебефрéнія дав гр ἥβη юність статеве дозрівання дав гр φρήν розум душевне психічне захворювання один із підтипів шизофре

Гебефрéнія (дав.-гр. ἥβη — юність, статеве дозрівання, дав.-гр. φρήν — розум, душевне, психічне захворювання) — один із підтипів шизофренії, який проявляється в безглуздій поведінці, розірваності мислення і химерній мові. Вчинки хворих відрізняються придуркуватістю, театральною манірністю; можливі галюцинації. Поєднання в поведінці хворих карикатурної вишуканості з дурнуватою веселістю — одна з найхарактерніших рис гебефренії.

Гебефренія
Спеціальність	психіатрія і клінічна психологія
Ведення	психотерапія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	F20.1
МКХ-9	295.1
MeSH	D012562

Розвивається в дитячому і підлітковому віці, але можливі і дорослі форми.

В американському діагностичному та статистичному посібнику по психічним розладам (DSM-III, DSM-III-R, DSM-IV і DSM-IV-TR) носить назву «шизофренія дезорганізованого типу» (дезорганізована шизофренія).

Історія

Вперше монографія з описом «гебефренічної парафренії» була описана в 1871 році учнем Карла Людвіга Кальбаума Евальдом Геккером (англ.), але видана була лише в 1985 році французькою мовою. В даній роботі це порушення описувалося наступним чином:

Виникнення в період настання статевої зрілості... Швидкий перехід в стан психічної слабкості і гостра форма кінцевої тупості, ознаки якої можна було розпізнати на перших стадіях захворювання

В 1893 році Е. Крепелін визначає ідентичність «гебефренної парафренії», яка була описана Геккером і «démence précoce» . В цей час вперше в літературі з'являється термін «demetia praecox», але відноситься лише до гебефренії. Лише в 1898 році на Гейдельбергському конгресі dementia praecox була визнана Крепеліним, як група з трьох послаблюючих розум ендогенних процесів (в кататонічній, параноїдній і гебефренічній формах).

Це психічне порушення було названо в честь Геби, богині юності в давньогрецькій міфології. В американському діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів другого видання (DSM-II) була категорія «шизофренія гебефренічного типу». В DSM-III вона була перейменована в шизофренію дезорганізованого типу. При цьому ніяких пояснень такого перейменування не було.

Опис

Існує 3 найбільш характерні риси цього психічного розладу. Вони проявляються в:

Виражена згладженність і неадекватність емоцій протягом тривалого часу.
Нецілеспрямована поведінка, яку можна охаректиризувати як дурашливість.
Розірванність мови, що свідчить про порушення мислення.

Дебют захворювання відбувається в 15-25 років. Захворювання характеризується дурашливістю, неадекватно підвищенним настроєм, манерністю і маячними ідеями.

Можуть виникати епізоди злобного збудження, які призводять до агресивної поведінки. Іноді виникають іпохондричні скарги.

Від звичайного інфантилізму відрізняється безглуздою і непристойною поведінкою, беззмістовністю настрою і необґрунтованістю вчинків.

Аффект неадекватний і неглибокий.

Можуть бути присутні марення і галюцинації, але вони не повинні бути домінуючими в клінічній картині. Можливі симптоми метафізичної інтоксикації: поверхневе захоплення релігією, теоретичними науками (наприклад, філософією) і іншими абстрактними теоріями.

З прогресуванням захворювання поведінка таких хворих стає безцільною і безглуздою, оскільки втрачаються цілі та потяги.

Примітки

Чуприков А.П., Педак А.А., Линев О.М. (1999). Шизофрения. Клиника, диагностика, лечение (Російська) . с. 34—36.
Кронфельд, Артур (1936). Сучасні проблеми вчення про шизофренію. Москва.
Garrabé J. (1992). Histoire de la schizophrénie. Paris: Seghers. с. 329. ISBN .
. Популярная психиатрия (Російська) . Архів оригіналу за 3 квітня 2017.
Классификация психических и поведенческих расстройств: Клиническое описание и указания по диагностике (Россійська) . Киев: Сфера. 2005. с. С. 91—92. ISBN . {{}}: |pages= має зайвий текст ()
Психиатрия: национальное руководство (Російська) . Москва: ГЭОТАР-Медиа. 2011. с. С. 449. ISBN . {{}}: |pages= має зайвий текст ()

Це незавершена стаття з психіатрії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Чуприков А.П., Педак А.А., Линев О.М. (1999). Шизофрения. Клиника, диагностика, лечение (Російська) . с. 34—36.

[2] Кронфельд, Артур (1936). Сучасні проблеми вчення про шизофренію. Москва.

[3] Garrabé J. (1992). Histoire de la schizophrénie. Paris: Seghers. с. 329. ISBN .

[4] . Популярная психиатрия (Російська) . Архів оригіналу за 3 квітня 2017.

[:0-5] Классификация психических и поведенческих расстройств: Клиническое описание и указания по диагностике (Россійська) . Киев: Сфера. 2005. с. С. 91—92. ISBN . {{}}: |pages= має зайвий текст ()

[6] Психиатрия: национальное руководство (Російська) . Москва: ГЭОТАР-Медиа. 2011. с. С. 449. ISBN . {{}}: |pages= має зайвий текст ()