Гвінейниця жовтогруда Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Ядерні Eukaryota Царство Т

Гвінейниця жовтогруда

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд:	Співочі птахи (Passeri)
Інфраряд:	Corvida
Надродина:	Corvoidea
Родина:	Тоутоваєві (Petroicidae)
Підродина:	Гвінейничні (Microecinae)
Рід:	Гвінейниця (Microeca)
Вид:	Гвінейниця жовтогруда

Біноміальна назва

Microeca flavigaster
Gould, 1843

Підвиди

M. f. flavigaster Gould, 1843
M. f. laeta Salvadori, 1878
M. f. laetissima Rothschild, 1916
M. f. tormenti Mathews, 1916
M. f. tarara Rand, 1940
M. f. flavissima Schodde & Mason, 1999

Синоніми

Microeca tormenti

Посилання

Вікісховище:	Microeca flavigaster
Віківиди:	Microeca flavigaster
ITIS:	561111
МСОП:	103736933
NCBI:	665145

Гвінейниця жовтогруда (Microeca flavigaster) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae). Мешкає в Австралії та Нової Гвінеї.

Опис

Довжина птаха становить в середньому 11,5 см. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Номінативний підвид M. f. flavigaster має характерну лимонно-жовту нижню частну тіла, біле горло, сіре обличчя з білими "бровами" і оливково-коричневу верхню частину тіла. Представники підвиду M. f. tormenti більшого розміру, вони мають білу нижню частину тіла, сірувату верхню частину тіла, їх дзьоби і хвости загалом довші. Підвид M. f. flavissima більш схожий на номінативний, однак його верхня частина тіла і горло мають жовтуватий відтінок, його "брови" жовті а хвіст коротший. Представники підвиду M. f. laetissima більшого розміру, ніж M. f. flavigaster; мають коротший хвіст і довший дзьоб.

Поширення і екологія

Жовтогруді гвінейниці мешкають в рівнинних тропічних і мангрових лісах Нової Гвінеї і північної Австралії.

Підвиди

Виділяють шість підвидів жовтогрудої гвінейниці:

M. f. laeta Salvadori, 1878 (північ Нової Гвінеї);
M. f. tarara Rand, 1940 (південь Нової Гвінеї);
M. f. flavissima Schodde & Mason, 1999 (аівденний схід Нової гвінеї і півострів Кейп-Йорк);
M. f. laetissima Rothschild, 1916 (східний Квінсленд);
M. f. flavigaster Gould, 1843 (північна Австралія);
M. f. tormenti Mathews, 1916 (північно-західна Австралія).

Раціон

Жовтогруда гвінейниця харчується комахами, які вона шукає між листя або, рідше, на землі.

Розмноження

Сезон розмноження триває з серпня по лютий. За рік може вилупитися один або два виводки пташенят. Жовтогруді гвінейниці будують невелике гніздо з сухої трави і листя, яке скріплюють павутинням. В кладці одне яйце біло-блакитного кольору з коричневими плямками розміром 19×14 мм.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 20 червня 2021.
Gould, John (1843). . Proceedings of Meeting of Zoological Society of London. 10: 131–40 [132–33]. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 20 червня 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Schodde, Richard; (1999). The Directory of Australian Birds : Passerines. A Taxonomic and Zoogeographic Atlas of the Biodiversity of Birds in Australia and its Territories. Collingwood, Australia: CSIRO Publishing. с. 375—77. ISBN .
Slater, Peter (1974). A Field Guide to Australian Birds: Passerines. Adelaide: Rigby. с. 167. ISBN .
Christidis, Leslie; Boles, Walter (2008). The Taxonomy and Species of Birds of Australia and its Territories. . с. 202. ISBN .
Johnstone, R.E. (PDF). Records of the Western Australian Museum. 11 (3): 291—95. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2021. Процитовано 20 червня 2021.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). . World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 16 June 2019.
Brooker, M.G.; Braithwaite, R.W.; Estbergs, J.A. (1990). Foraging Ecology of Some Insectivorous and Nectarivorous Species of Birds in Forests and Woodlands of the Wet-Dry Tropics of Australia. Emu. 90 (4): 215—30. doi:10.1071/MU9900215.
(2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 338. ISBN .

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 20 червня 2021.

[2] Gould, John (1843). . Proceedings of Meeting of Zoological Society of London. 10: 131–40 [132–33]. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 20 червня 2021.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[schodde99-4] Schodde, Richard; (1999). The Directory of Australian Birds : Passerines. A Taxonomic and Zoogeographic Atlas of the Biodiversity of Birds in Australia and its Territories. Collingwood, Australia: CSIRO Publishing. с. 375—77. ISBN .

[Slater74-5] Slater, Peter (1974). A Field Guide to Australian Birds: Passerines. Adelaide: Rigby. с. 167. ISBN .

[6] Christidis, Leslie; Boles, Walter (2008). The Taxonomy and Species of Birds of Australia and its Territories. . с. 202. ISBN .

[7] Johnstone, R.E. (PDF). Records of the Western Australian Museum. 11 (3): 291—95. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2021. Процитовано 20 червня 2021.

[ioc-8] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). . World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 16 June 2019.

[brooker90-9] Brooker, M.G.; Braithwaite, R.W.; Estbergs, J.A. (1990). Foraging Ecology of Some Insectivorous and Nectarivorous Species of Birds in Forests and Woodlands of the Wet-Dry Tropics of Australia. Emu. 90 (4): 215—30. doi:10.1071/MU9900215.

[Ber-10] (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 338. ISBN .