Гвоздікова Наталя Федорівна

Наталія Федорівна Гвоздікова (нар. 7 січня 1948, Борзя, Читинська область, Російська РФСР, СРСР) — радянська і російська актриса. Лауреат Державної премії СРСР (1978). Народна артистка РФ (2013).

Гвоздікова Наталія ФедорівнаНаталья Фёдоровна Гвоздикова

Зображення

Дата народження7 січня 1948(1948-01-07)^[1] (76 років)Місце народженняБорзя, Читинська область, Російська РФСР, СРСРГромадянство РосіяAlma materВсеросійський державний інститут кінематографіїПрофесіяакторка театру та кіноКар'єра1970 — дотеперНагороди

Народний артист Росії

IMDbID 0350300  Гвоздікова Наталія Федорівна у Вікісховищі

Біографія

Народилася 7 січня 1948 року в селищі (з 1950 року місто) Борзя Читинської області. Батько — Федір Титович Гвоздіков (1911 — ?). Мати — Ніна Миколаївна Гвоздікова (1921—2005).

Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (ВДІК) за спеціальністю артистка театру і кіно (1967—1971 рр., акторська майстерня Сергія Герасимова і Тамари Макарової). У 1971—1993 роках — артистка Театру-студії кіноактора.

У 1978 році за роботу у фільмі «Народжена революцією» була удостоєна Державної премії СРСР. У 1983 році присвоєно звання заслуженої артистки Російської РФСР. Член Спілки кінематографістів СРСР з 1976 року. Дійсний член Академії «НІКА» з 1993 року.

Сімейне життя

Чоловік — народний артист Російський РФСР Євген Ілліч Жариков (1941—2012). Син — Федір Євгенович Жариков (1976). Сестра — Людмила Федорівна Гвоздікова (нар. 1941), акторка Ленінградського державного театру мініатюр під керівництвом Аркадія Райкіна.

Шлюб з актором Євгеном Жаріковим був зареєстрований після річного знайомства на зйомках фільму «Народжена революцією». За сценарієм фільму вони теж були подружжям. 2 серпня 1976 року народився син Федір Жаріков, який закінчив інститут іноземних мов, отримав офіцерське звання, став перекладачем французької мови, нині працює начальником служби інформаційної безпеки в літакобудуванні. У 1988 році Наталія Гвоздікова та Євген Жаріков разом з Тетяною Рузавін і Сергієм Таюшевим виконали пісню Бориса Орлова на слова Леоніда Завальнюка «Не расставайтесь».

У 1992—2004 роках у Жарікова був роман з журналісткою Тетяною Секридовою, яка народила йому сина Сергія та доньку Катю. Після того, як Секридова привселюдно оголосила про цю зв'язку, Жаріков припинив відносини, згодом висловлювався про них з жалем і каяттям. Гвоздікова пробачила чоловіка і зберегла шлюб.

Жариков помер 18 січня 2012 року в Москві, в Боткінській лікарні від раку. Похований 21 січня на «акторської алеї» Троєкуровського кладовища.

Фільмографія

• 1969 —  — дівчина
• 1970 — Місто першого кохання — Таня Преображенська
• 1971 — У озера — епізод
• 1971 — Ох вже ця Настя! — Світу Рябініна, сестра Насті
• 1972 — Петро Рябінкін — Зінаїда Єгоркіна, размітчиця
• 1972 — Пічки-лавочки — Наташа
• 1973 — Калина червона — телефоністка
• 1973 — Велика перерва — Поліна
• 1973 — За хмарами — небо — Нюся
• 1973 — Береги — Наталка
• 1974 — 1977 — Народжена революцією — Маша
• 1974 —  — Ніна Лагутіна
• 1974 —  — Віра
• 1975 — Дума про Ковпака — Тоня
• 1976 — Злочин — Світлана, донька Каретникова, сестра Володі
• 1978 —
• 1979 — Мій генерал — Ольга
• 1980 — Небезпечні друзі — Тетяна
• 1981 — Любов моя вічна
• 1983 — Сім годин до загибелі — Ірина Шульгіна
• 1985 —
• 1986 — Таємниці мадам Вонг — бортпровідниця
• 1986 — На перевалі — Ксенія
• 1991 —
• 1995 —  — панянка-сусідка
• 1996 —
• 2002 —  — Олена Степанів
• 2003 — 2004 — Вулиця Сезам — тітка Поліна
• 2004 —  — Валентина
• 2009 —  — Олена Василівна
• 2010 — / Pozdnyaya lyubov  — Люба
• 2011 —  — Надія Щебетіна
• 2012 —  — Ольга, мати Микити
• 2018 — Яр — Ліна Андріївна Матвєєва, бабуся Ксенії
• 2019 —

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. . Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 16 вересня 2020.
3. 7 января // Хроника культурной жизни России. — М. : РИА «Новости», 2003. — С. 6.
4. Бережная Виктория (23 листопада 2016). (рос.). Администрация Одинцовского ГО Московской области. Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 30 червня 2020.
5. Пожарский Владимир, Лифанцев Дмитрий (11 листопада 2005). (рос.). Экспресс-Газета. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 30 червня 2020.
6. . Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 16 вересня 2020.
7. . Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 16 вересня 2020.