Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ганс Еріх Носсак (нім. Hans Erich Nossack, 30 січня 1901, Гамбург — 2 листопада 1977, там само) — німецький письменник.
| Ганс Еріх Носсак | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 30 січня 1901[1][2][…] Гамбург, Німецька імперія[4] | |||
| Помер | 2 листопада 1977[1][2][…](76 років) Гамбург, ФРН[4] | |||
| Країна |  Німеччина[4] | |||
| Діяльність | письменник, поет, драматург | |||
| Alma mater | d | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Жанр | поезія, проза і театр | |||
| Членство | Академія наук і літератури в Майнці, Німецька академія мови і поезії і d | |||
| Партія | Комуністична партія Німеччини | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
 Ганс Еріх Носсак у Вікісховищі | ||||
Біографія
Ганс Еріх Носсак походить із заможної гамбурзької родини, його батько був власником торговельної компанії, що займалася кавою та сирим какао. 1919 року Ганс Еріх закінчив гамбурзьку гуманістичну гімназію . Того ж року він записався в Гамбурзький університету, де почав вивчення літературознавства та історії мистецтв. Проте вже наступного, 1920 року перейшов у Єнський університет, де почав вивчати право та економіку, але за два роки покинув. Короткий час був членом КПН.
1923 року він повернувся до Гамбурга і через два роки одружився з Габріеле Кнірер (1896—1987). Поступив на роботу в банк, у вільний час писав вірші та драми.
1930 року знову вступив до КПН А 1933 року перейшов на роботу до батьківської фірми. У Третьому Рейху йому було заборонено друкуватися. Як до колишнього члена КПН до нього ставилися з підозрою, в квартирі були обшуки СА та поліції, але Носсак не був заарештований. У цей час він навіть перейняв на себе керівництво батьковою фірмою.
Під час бомбардуванні Гамбурга ВПС Великої Британії та США (1943), описаному ним в автобіографічній повісті «Загибель» («Der Untergang», 1948), згоріли його щоденники, деякі обгорілі рукописи він ще зміг відтворити. Опублікував декілька віршів у журналі «Neue Rundschau» (1942, 1944). 1947 року його вірші вийшли окремою збіркою, в тому ж році вона була перекладена на французьку. З 1956 року — вільний письменник. З цього часу жив в Айштеттені, з 1962 — в Дармштадті, з 1965 — у Франкфурті, в 1969 повернувся до Гамбурга, де прожив до смерті.
Архів письменника зберігається в німецькому літературному архіві в Марбаху.
Твори
- Вірші/ «Gedichte» (1947)
- Подорож у царство мертвих. Звіт того, хто вижив/ «Nekyia. Bericht eines Überlebenden» (1947)
- Інтерв'ю зі смертю / Interview mit dem Tode" (1948)
- Найпізніше в листопаді / «Spätestens im November» (1955), роман
- Допитливість / «Der Neugierige» (1955), повість
- Генеральна репетиція / «Die Hauptprobe. Eine tragödienhafte Burleske mit zwei Pausen» (1956)
- Спіраль. Роман однієї безсонної ночі / «Spirale. Roman einer schlaflosen Nacht» (1956)
- Зустріч у передпокої / «Begegnung im Vorraum» (1958), дві повісті
- Молодший брат / «Der jüngere Bruder» (1958), роман
- Після останнього повстання / «Nach dem letzten Aufstand. Ein Bericht» (1961)
- Особливий випадок / «Ein Sonderfall» (1963), драма
- Заповіт Луція Евріна / «Das Testament des Lucius Eurinus» (1963)
- «Das kennt man» (1964), повість
- «Sechs Etüden» (1964), розповіді
- Слабке становище літератури / «Die schwache Position der Literatur» (1966), виступи та статті
- Справа д'Артеза / «Der Fall d Arthez» (1968), роман
- Невідомий переможець / «Dem unbekannten Sieger» (1969), роман
- «Pseudoautobiographische Glossen» (1971)
- «Die gestohlene Melodie» (1972), роман
- «Bereitschaftsdienst. Bericht über die Epidemie» (1973)
- «Um es kurz zu machen» (1975), мініатюри
- Щаслива людина / «Ein glücklicher Mensch» (1975), роман
- Щоденники 1943—1977/ «Die Tagebücher 1943—1977» (1997)
- "Geben Sie bald wieder ein Lebenszeichen."Briefwechsel 1943—1956 (2001), листи 1943—1956
Визнання
Член Академії наук і літератури в Майнці (1949, в 1964—1968 — її віце-президент). Член Вільної Академії мистецтв у Гамбурзі, Німецької академії мови і поезії в Дармштадті (1961). Премія Георга Бюхнера (1961). Премія Вільгельма Раабе (1963). Орден «Pour le Mérite» (1973). Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1974).
Примітки
- Енциклопедія Брокгауз
- The Fine Art Archive — 2003.
- Munzinger Personen
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання
- Носсак, Ганс Еріх // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 272. — .
- Бібліографія. Ганс Еріх Носсак // Німецька національна бібліотека
- Роботи про Ганс Еріх Носсак // Цифрова бібліотека Німеччини
- (нім.)
- Г. Е. Носсак на сайті видавництва «Зуркамп» [ 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Бойченко про Ганса Еріха Носсака [ 10 березня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gans Erih Nossak nim Hans Erich Nossack 30 sichnya 1901 Gamburg 2 listopada 1977 tam samo nimeckij pismennik Gans Erih NossakNarodivsya30 sichnya 1901 1901 01 30 1 2 Gamburg Nimecka imperiya 4 Pomer2 listopada 1977 1977 11 02 1 2 76 rokiv Gamburg FRN 4 Krayina Nimechchina 4 Diyalnistpismennik poet dramaturgAlma materdMova tvorivnimeckaZhanrpoeziya proza i teatrChlenstvoAkademiya nauk i literaturi v Majnci Nimecka akademiya movi i poeziyi i dPartiyaKomunistichna partiya NimechchiniNagorodiPremiya Georga Byuhnera 1961 d 1963 Gans Erih Nossak u VikishovishiBiografiyaGans Erih Nossak pohodit iz zamozhnoyi gamburzkoyi rodini jogo batko buv vlasnikom torgovelnoyi kompaniyi sho zajmalasya kavoyu ta sirim kakao 1919 roku Gans Erih zakinchiv gamburzku gumanistichnu gimnaziyu Togo zh roku vin zapisavsya v Gamburzkij universitetu de pochav vivchennya literaturoznavstva ta istoriyi mistectv Prote vzhe nastupnogo 1920 roku perejshov u Yenskij universitet de pochav vivchati pravo ta ekonomiku ale za dva roki pokinuv Korotkij chas buv chlenom KPN 1923 roku vin povernuvsya do Gamburga i cherez dva roki odruzhivsya z Gabriele Knirer 1896 1987 Postupiv na robotu v bank u vilnij chas pisav virshi ta drami 1930 roku znovu vstupiv do KPN A 1933 roku perejshov na robotu do batkivskoyi firmi U Tretomu Rejhu jomu bulo zaboroneno drukuvatisya Yak do kolishnogo chlena KPN do nogo stavilisya z pidozroyu v kvartiri buli obshuki SA ta policiyi ale Nossak ne buv zaareshtovanij U cej chas vin navit perejnyav na sebe kerivnictvo batkovoyu firmoyu Pid chas bombarduvanni Gamburga VPS Velikoyi Britaniyi ta SShA 1943 opisanomu nim v avtobiografichnij povisti Zagibel Der Untergang 1948 zgorili jogo shodenniki deyaki obgorili rukopisi vin she zmig vidtvoriti Opublikuvav dekilka virshiv u zhurnali Neue Rundschau 1942 1944 1947 roku jogo virshi vijshli okremoyu zbirkoyu v tomu zh roci vona bula perekladena na francuzku Z 1956 roku vilnij pismennik Z cogo chasu zhiv v Ajshtetteni z 1962 v Darmshtadti z 1965 u Frankfurti v 1969 povernuvsya do Gamburga de prozhiv do smerti Arhiv pismennika zberigayetsya v nimeckomu literaturnomu arhivi v Marbahu TvoriVirshi Gedichte 1947 Podorozh u carstvo mertvih Zvit togo hto vizhiv Nekyia Bericht eines Uberlebenden 1947 Interv yu zi smertyu Interview mit dem Tode 1948 Najpiznishe v listopadi Spatestens im November 1955 roman Dopitlivist Der Neugierige 1955 povist Generalna repeticiya Die Hauptprobe Eine tragodienhafte Burleske mit zwei Pausen 1956 Spiral Roman odniyeyi bezsonnoyi nochi Spirale Roman einer schlaflosen Nacht 1956 Zustrich u peredpokoyi Begegnung im Vorraum 1958 dvi povisti Molodshij brat Der jungere Bruder 1958 roman Pislya ostannogo povstannya Nach dem letzten Aufstand Ein Bericht 1961 Osoblivij vipadok Ein Sonderfall 1963 drama Zapovit Luciya Evrina Das Testament des Lucius Eurinus 1963 Das kennt man 1964 povist Sechs Etuden 1964 rozpovidi Slabke stanovishe literaturi Die schwache Position der Literatur 1966 vistupi ta statti Sprava d Arteza Der Fall d Arthez 1968 roman Nevidomij peremozhec Dem unbekannten Sieger 1969 roman Pseudoautobiographische Glossen 1971 Die gestohlene Melodie 1972 roman Bereitschaftsdienst Bericht uber die Epidemie 1973 Um es kurz zu machen 1975 miniatyuri Shasliva lyudina Ein glucklicher Mensch 1975 roman Shodenniki 1943 1977 Die Tagebucher 1943 1977 1997 Geben Sie bald wieder ein Lebenszeichen Briefwechsel 1943 1956 2001 listi 1943 1956ViznannyaChlen Akademiyi nauk i literaturi v Majnci 1949 v 1964 1968 yiyi vice prezident Chlen Vilnoyi Akademiyi mistectv u Gamburzi Nimeckoyi akademiyi movi i poeziyi v Darmshtadti 1961 Premiya Georga Byuhnera 1961 Premiya Vilgelma Raabe 1963 Orden Pour le Merite 1973 Orden Za zaslugi pered Federativnoyu Respublikoyu Nimechchina 1974 PrimitkiEnciklopediya Brokgauz d Track Q237227 The Fine Art Archive 2003 d Track Q10855166 Munzinger Personen d Track Q107343683 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563PosilannyaNossak Gans Erih Zarubizhni pismenniki enciklopedichnij dovidnik u 2 t za red N Mihalskoyi ta B Shavurskogo Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2006 T 2 L Ya S 272 ISBN 966 692 744 6 Bibliografiya Gans Erih Nossak Nimecka nacionalna biblioteka Roboti pro Gans Erih Nossak Cifrova biblioteka Nimechchini nim G E Nossak na sajti vidavnictva Zurkamp 14 lipnya 2014 u Wayback Machine Bojchenko pro Gansa Eriha Nossaka 10 bereznya 2011 u Wayback Machine