Ганс Блікс

Ганс Мартін Блікс (швед. Hans Martin Blix; нар. 28 червня 1928 року) — шведський політик та дипломат, міністр закордонних справ Швеції (1978—1979), генеральний директор МАГАТЕ (1981—1997), голова Комісії ООН зі спостереження, контролю та інспекцій (2000—2003).

Ганс Мартін Блікс
Hans Martin Blix
Ганс Мартін Блікс
Міністр закордонних справ Швеції
8 жовтня 1978 — 12 жовтня 1979
Монарх	Карл XVI Густав
Прем'єр-міністр	(Ула Ульстен)
Попередник
Наступник	(Ула Ульстен)
3-й Генеральний директор МАГАТЕ
1 грудня 1981 — 30 листопада 1997
Попередник
Наступник	Мухаммед аль-Барадаї
Народився	28 червня 1928(1928-06-28) (96 років) Уппсала, Швеція^[1]^[2]
Відомий як	політик, правник, дипломат, державний службовець
Місце роботи	Організація Об’єднаних Націй
Країна	Швеція
Alma mater	Університет Уппсала, Колумбійський університет, Стокгольмський університет і ^d
Політична партія	Народна партія — ліберали
Батько	^d^[1]^[2]
Нагороди	^d (премія Отто Гана від міста Франкфурта-на-Майні) (1998) Премія Улофа Пальме (2003) ^d ^d (2007) ^d (2004) ^d (2009) ^d ^d (2014) ^d (2004) ^d ^d (2007) ^d (2003) ^d ^d (2003)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Ганс Блікс навчався в Університеті Уппсали і Колумбійському університеті. Докторський ступінь захистив у Кембриджському університеті (коледж Трініті-Холл). У 1959 році він став доктором юридичних наук в Стокгольмському університеті, де через рік був призначений доцентом міжнародного права.

З 1962 по 1978 рік Блікс входив до складу шведської делегації на Конференції з роззброєння в Женеві. Він також займав ряд інших посад у шведській адміністрації з 1963 по 1976 рік, а з 1961 по 1981 рік входив до складу шведської делегації в Організації Об'єднаних Націй. З 1978 по 1979 рік Блікс був міністром закордонних справ Швеції.

Блікс очолював кампанію Шведської ліберальної партії на референдумі 1980 року про ядерну енергетику, на користь збереження шведської програми ядерної енергетики.

У 1981 році Блікс став генеральним директором Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), змінивши шведа Сігвард Еклунда.

У січні 2000 року призначений, а 1 березня став головою Комісії ООН зі спостереження, контролю та інспекцій (ЮНМОВІК), що займалася контролем за озброєннями в Іраку. Не знайшовши зброї масового ураження в Іраку, Блікс пішов у відставку в червні 2003 року.

З 2003 по 2006 рік очолював так звану Комісію Блікса (Weapons of Mass Destruction Commission), що складалася з 14 відомих політиків. Вона була створена за ініціативою (Анни Лінд) і фінансувалася шведським урядом. Остаточна доповідь комісії представлена ООН 2 червня 2006 року. У ньому Ганс Блікс критикує Джорджа Буша за порушення Статуту ООН під час нападу на Ірак.

Відзнаки

• медаль Серафимів (2004)
• Почесний доктор Московського університету (1987)

• Лауреат премії Генрі Де Вольфа Сміта (1988)

• Золота медаль за видатні заслуги в ядерній галузі (Всесвітньої ядерної асоціації) (1997)

• Почесний доктор Брюссельського вільного університету (2003)

• Премія Улофа Пальме (2003)

• Командор Ордена Почесного легіону (2004)

• Почесний доктор Падуанського університету (2004)

• Сіднейська премія миру (2007)

• Почесний доктор Кембриджського університету (2007)

• Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (26 квітня 2011 року) — за значний особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, реалізацію міжнародних гуманітарних програм, багаторічну плідну громадську діяльність

Примітки

1. Swedish Census 1930 — Riksarkivet.
   d:Track:Q1724971d:Track:Q50798414
2. https://sok.riksarkivet.se/bildvisning/00150900_00367?c=0&m=0&s=0&cv=0#?cv=366&z=78.6501%2C863.2147%2C2851.4941%2C1714.6546 — С. 364.
   d:Track:Q10501038d:Track:Q64166606
3. Blix, Hans (1959) (på eng). Treaty-making power. London: Stevens & Sons. Libris 8075686
4. . www.temadnya.ru. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
5. . www.un.org. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 21 червня 2019.
6. . www.isra.com. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 21 червня 2019.
7. . www.kungahuset.se (швед.). Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
8. . www.quirinale.it. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
9. . web.archive.org. 27 січня 2014. Архів оригіналу за 27 січня 2014. Процитовано 21 червня 2019.