Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гамма-астрономія (γ-астрономія) — розділ астрономії, досліджує космічні гамма-промені, — найенергійнішу форму електромагнітного випромінювання з енергіями фотонів понад 100 кеВ. Випромінювання з енергіями нижче 100 кеВ класифікується як рентгенівське випромінювання і є предметом рентгенівської астрономії.
Механізми випромінювання космічних гамма-променів включають електрон-позитронну анігіляцію, зворотний ефект Комптона, радіоактивний розпад нестійких нуклідів. Джерелами гамма-променів є наднові та гіпернові зорі, пульсари і блазари, міжзоряне середовище, а для низькоенергетичних гамма-променів — також гамма-блискавки в земній атмосфері та сонячні спалахи.
Основні параметри
Гамма-промені являють собою короткохвильову найенергетичнішу частину електромагнітного випромінювання (енергія фотонів більша 100 кеВ).
Діапазон гамма-випромінювання поділяють на такі ділянки:
- м'яке — з енергією від 0,1 до 5 МеВ
- проміжної енергії — від 5 до 50 МеВ
- жорстке — від 50 МеВ до 10 ГеВ
- надвисоких енергій — понад 10 ГеВ
Атмосфера Землі поглинає та розсіює гамма-випромінювання на висотах 30—50 км, тому спостереження космічного гамма-випромінювання здійснюють або з висотних аеростатів, або з космічних апаратів за допомогою гамма-телескопів. Фотони надвисоких енергій можна реєструвати з поверхні землі шляхом спостереження черенковського випромінювання високоенергетичних частинок, які утворюються під час взаємодії таких фотонів з атмосферою.
Історія
Теоретичні роботи [en] та Генрі Примакова (1948), Сачіо Хаякави та І. Б. Хатчінсона (1952) та, особливо, [en] (1958) привели вчених до думки, що ряд процесів у Всесвіті можуть призводити до гамма-випромінювання. Запропоновані процеси включали взаємодію космічних променів з міжзоряним газом, вибухи наднових і взаємодію енергійних електронів з магнітними полями.
Більшість гамма-променів, що надходять із космосу, поглинаються земною атмосферою, тому гамма-астрономія не могла розвиватися, доки не стало можливим підіймати детектори над атмосферою за допомогою повітряних куль і космічних кораблів. Перший гамма-телескоп, виведений на орбіту на супутнику [en] у 1961 році, зафіксував менше 100 фотонів космічного гамма-випромінювання, які приходили з усіх боків, ніби створюючи однорідний «гамма-фон».
Першими визначеними у спостереженнях астрофізичними джерелами гамма-променів стали сонячні спалахи. Вони випромінювали передбачені Моррісоном фотони з енергією 2,223 МеВ, які утворюються внаслідок об'єднання нейтрона та протона в ядро дейтерію. Нейтрони, в свою чергу, утворювались в результаті взаємодії високоенергетичних іонів, прискорених у процесі спалаху. Ці перші спостереження лінії гамма-випромінювання були здійснені на [en] (1967), [en] (1971) та [en] (1980). Спостереження Сонця надихнули дослідження [en] та інших теоретиків.
Значне гамма-випромінювання нашої Галактики вперше виявив в 1967 році детектор на борту супутника [en] (1967). Він зареєстрував 621 подію, пов'язану з космічним гамма-випромінюванням.
Наприкінці 1960-х і на початку 1970-х років детектори на борту військових супутників Vela, призначених для виявлення спалахів від ядерних вибухів, почали реєструвати спалахи гамма-променів невідомого походження. Пізніше детектори визначили, що ці гамма-спалахи з'являються раптово з різноманітних напрямків і тривають від часток секунди до хвилин. У подальшому джерелами довгих гамма-спалахів стали вважати гіпернові, а коротких — злиття нейтронних зір.
Наступним великим кроком вперед для гамма-астрономії стали супутники SAS-2 (1972) і Cos-B (1975—1982), які дозволили дослідити гамма-промені високих енергій. Вони підтвердили попередні висновки щодо гамма-фону, створили першу детальну карту неба на різних довжинах хвиль гамма-променів і виявили кілька точкових джерел. Однак роздільна здатність інструментів була недостатньою, щоб пов'язати більшість цих точкових джерел із відомими оптичними об'єктами.
1991 року НАСА запустила космічну обсерваторію Комптон, який значно покращив просторову та часову роздільну здатність спостережень гамма-променів. Його звели з орбіти 2000 року через відмову одного зі стабілізуючих гіроскопів.
BeppoSAX запустили в 1996 році і звели з орбіти в 2003 році. Він вивчав переважно рентгенівське випромінювання, але також спостерігав гамма-спалахи. За його допомогою ідентифіковано перші рентгенівські післясвітіння гамма-спалахів, що відкрило шлях до точного визначення їх розташування в далеких галактиках.
Сучасні детектори
Космічні:
- INTEGRAL (2002)
- Swift (2004). Спостерігав численні рентгенівські та оптичні аналоги гамма-спалахів, що уможливило визначення відстаней до них та детальні оптичні спостереження.
- AGILE (2007)
- Fermi (2008). Зокрема, 2010 року відкрив бульбашки Фермі.
Наземні:
Методи детектування
Спостереження гамма-променів стикається з кількома принциповими ускладненнями. Атмосфера Землі непрозора для них, тому гамма-телескопи необхідно підіймати на великі висоти. Гамма-промені рідкісні — навіть від яскравих гамма-джерел час між надходженням фотонів може становити кілька хвилин. Гамма-промені важко фокусувати, що призводить до низької роздільної здатності гамма-телескопів. Станом на початок 2000-х років космічні гамма-телескопи в ГеВ-діапазоні мали роздільну здатність близько 6 кутових мінут (уся Крабоподібна туманність зливалась в один піксель), тоді як у жорсткому рентгенівському діапазоні (100 кеВ) роздільна здатність досягала 1,5 мінути, а у м'якому рентгенівському діапазоні (1 кеВ) — 0,5 кутової секунди.
Гамма-промені з енергією фотонів понад ~30 ГеВ можна виявити наземними спостереженнями, оскільки вони створюють потужні атмосферні зливи вторинних частинок, які можна спостерігати на землі як безпосередньо (за допомогою лічильників), так і оптично (черенковське випромінювання ультрарелятивістських частинок зливи). Спостерігати такі високоенергетичні гамма-промені з космосу проблематично, бо потоки фотонів високої енергії надзвичайно низькі й потребують великої площі детектора, яка неприйнятна для сучасних космічних приладів.
Походження космічного гамма-випромінювання
Гамма-промені утворюються під час сонячних спалахів, спалахів наднових, анігіляції позитронів, утворенні чорних дір та внаслідок розпаду радіоактивних ізотопів у космосі. Вважається, що більша частина космічних гамма-променів утворюється шляхом прискорення електронів та внаслідок електрон-фотонних взаємодій.
За даними каталога космічного телескопа Fermi (2011), більше половини гамма-джерел із найвищою енергією були блазарами, а третина джерел не була виявлена на інших довжинах хвиль.
Бульбашки Фермі, відкриті за допомогою космічного телескопа Fermi, це два велетенські джерела гамма-променів розміром близько 25 000 світлових років у центрі Чумацького Шляху. Вважається, що вони живляться високоенергетичним випромінюванням надмасивної чорної діри Стрілець A* або свідчать про спалах зореутворення кілька мільйонів років тому.
Одним із яскравих джерел гамма-променів є Крабоподібна туманність. Її випромінювання в ТеВ-діапазоні виявила в 1989 році [en].
Під час гравітаційного колапсу наднової SN 1987A утворилася значна кількість радіоактивного Со-56, який вибухом викинуло в навколишній простір. Розпад кобальту супроводжується випромінюванням гамма-квантів з енергіями 847 кеВ і 1238 кеВ, які спостерігалися як «післясвітіння».
Позагалактичні фотони з найбільшою відомою енергією (до 16 ТеВ) походять від блазара [en] і були зареєстровані повітряними черенковськими телескопами [en].
Див. також
Примітки
- «Fermi's Latest Gamma-ray Census Highlights Cosmic Mysteries». NASA. September 9, 2011
- EGRET Detection of Gamma Rays from the Moon. Goddard Space Flight Center. 1 серпня 2005.
- Гамма-астрономія // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 98—99. — .
- Morrison, Philip (March 1958). On gamma-ray astronomy. Il Nuovo Cimento. 7 (6): 858—865. Bibcode:1958NCim....7..858M. doi:10.1007/BF02745590.
- Гамма-телескоп // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 99. — .
- . NASA. Архів оригіналу за 20 травня 1998. Процитовано 14 листопада 2010.
- Gamma ray. Science Clarified. Процитовано 14 листопада 2010.
- The Neil Gehrels Swift Observatory. NASA. 12 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
- «Fermi's Latest Gamma-ray Census Highlights Cosmic Mysteries». NASA. September 9, 2011
- Su, Meng; Slatyer, Tracy R.; Finkbeiner, Douglas P. (December 2010). Giant Gamma-ray Bubbles from Fermi-LAT: Active Galactic Nucleus Activity or Bipolar Galactic Wind?. The Astrophysical Journal. 724 (2): 1044—1082. arXiv:1005.5480v3. Bibcode:2010ApJ...724.1044S. doi:10.1088/0004-637X/724/2/1044. Aguilar, David A.; Pulliam, Christine (9 листопада 2010). Astronomers Find Giant, Previously Unseen Structure in our Galaxy. Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics. Процитовано 14 листопада 2010. Beatty, Kelly (11 листопада 2010). Why is the Milky Way Blowing Bubbles?. Sky & Telescope. Процитовано 14 листопада 2010.
- Figueiredo, N. та ін. (November 1990). Gamma-ray observations of SN 1987A. Revista Mexicana de Astronomía y Astrofísica. 21: 459—462. Bibcode:1990RMxAA..21..459F.
Література
- Schilling, Govert (2002). (PDF). Naomi Greenberg-Slovin (translator). Cambridge University Press. с. 5—20. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 11 січня 2014. Процитовано 26 жовтня 2017.
Посилання
- A History of Gamma-Ray Astronomy Including Related Discoveries
- The High-Altitude Water Cherenkov Observatory
- The HEGRA Atmospheric Cherenkov Telescope System
- The HESS Ground Based Gamma-Ray Experiment
- The MAGIC Telescope Project
- The VERITAS Ground Based Gamma-Ray Experiment
- The space-borne INTEGRAL observatory
- NASA's Swift gamma-ray burst mission
- NASA HETE-2 satellite
- TeVCat, a TeV gamma-ray sources catalog.
- GammaLib Archived May 1, 2010, at the Wayback Machine, a versatile toolbox for high-level analysis of astronomical gamma-ray data.
- , 1-10TeV gamma-ray astronomy in India.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gamma astronomiya g astronomiya rozdil astronomiyi doslidzhuye kosmichni gamma promeni najenergijnishu formu elektromagnitnogo viprominyuvannya z energiyami fotoniv ponad 100 keV Viprominyuvannya z energiyami nizhche 100 keV klasifikuyetsya yak rentgenivske viprominyuvannya i ye predmetom rentgenivskoyi astronomiyi Katalog gamma dzherel kosmichnogo teleskopa Fermi na energiyi ponad 1 GeV Nebo na energiyah ponad 100 MeV za danimi observatoriyi Kompton Misyac na energiyah ponad 20 MeV za danimi observatoriyi Kompton Zareyestrovani fotoni utvoryuyutsya v rezultati bombarduvannya poverhni Misyacya kosmichnimi promenyami Mehanizmi viprominyuvannya kosmichnih gamma promeniv vklyuchayut elektron pozitronnu anigilyaciyu zvorotnij efekt Komptona radioaktivnij rozpad nestijkih nuklidiv Dzherelami gamma promeniv ye nadnovi ta gipernovi zori pulsari i blazari mizhzoryane seredovishe a dlya nizkoenergetichnih gamma promeniv takozh gamma bliskavki v zemnij atmosferi ta sonyachni spalahi Osnovni parametriGamma promeni yavlyayut soboyu korotkohvilovu najenergetichnishu chastinu elektromagnitnogo viprominyuvannya energiya fotoniv bilsha 100 keV Diapazon gamma viprominyuvannya podilyayut na taki dilyanki m yake z energiyeyu vid 0 1 do 5 MeV promizhnoyi energiyi vid 5 do 50 MeV zhorstke vid 50 MeV do 10 GeV nadvisokih energij ponad 10 GeV Atmosfera Zemli poglinaye ta rozsiyuye gamma viprominyuvannya na visotah 30 50 km tomu sposterezhennya kosmichnogo gamma viprominyuvannya zdijsnyuyut abo z visotnih aerostativ abo z kosmichnih aparativ za dopomogoyu gamma teleskopiv Fotoni nadvisokih energij mozhna reyestruvati z poverhni zemli shlyahom sposterezhennya cherenkovskogo viprominyuvannya visokoenergetichnih chastinok yaki utvoryuyutsya pid chas vzayemodiyi takih fotoniv z atmosferoyu IstoriyaTeoretichni roboti en ta Genri Primakova 1948 Sachio Hayakavi ta I B Hatchinsona 1952 ta osoblivo en 1958 priveli vchenih do dumki sho ryad procesiv u Vsesviti mozhut prizvoditi do gamma viprominyuvannya Zaproponovani procesi vklyuchali vzayemodiyu kosmichnih promeniv z mizhzoryanim gazom vibuhi nadnovih i vzayemodiyu energijnih elektroniv z magnitnimi polyami Bilshist gamma promeniv sho nadhodyat iz kosmosu poglinayutsya zemnoyu atmosferoyu tomu gamma astronomiya ne mogla rozvivatisya doki ne stalo mozhlivim pidijmati detektori nad atmosferoyu za dopomogoyu povitryanih kul i kosmichnih korabliv Pershij gamma teleskop vivedenij na orbitu na suputniku en u 1961 roci zafiksuvav menshe 100 fotoniv kosmichnogo gamma viprominyuvannya yaki prihodili z usih bokiv nibi stvoryuyuchi odnoridnij gamma fon Suputnik en Pershimi viznachenimi u sposterezhennyah astrofizichnimi dzherelami gamma promeniv stali sonyachni spalahi Voni viprominyuvali peredbacheni Morrisonom fotoni z energiyeyu 2 223 MeV yaki utvoryuyutsya vnaslidok ob yednannya nejtrona ta protona v yadro dejteriyu Nejtroni v svoyu chergu utvoryuvalis v rezultati vzayemodiyi visokoenergetichnih ioniv priskorenih u procesi spalahu Ci pershi sposterezhennya liniyi gamma viprominyuvannya buli zdijsneni na en 1967 en 1971 ta en 1980 Sposterezhennya Soncya nadihnuli doslidzhennya en ta inshih teoretikiv Znachne gamma viprominyuvannya nashoyi Galaktiki vpershe viyaviv v 1967 roci detektor na bortu suputnika en 1967 Vin zareyestruvav 621 podiyu pov yazanu z kosmichnim gamma viprominyuvannyam Naprikinci 1960 h i na pochatku 1970 h rokiv detektori na bortu vijskovih suputnikiv Vela priznachenih dlya viyavlennya spalahiv vid yadernih vibuhiv pochali reyestruvati spalahi gamma promeniv nevidomogo pohodzhennya Piznishe detektori viznachili sho ci gamma spalahi z yavlyayutsya raptovo z riznomanitnih napryamkiv i trivayut vid chastok sekundi do hvilin U podalshomu dzherelami dovgih gamma spalahiv stali vvazhati gipernovi a korotkih zlittya nejtronnih zir Nastupnim velikim krokom vpered dlya gamma astronomiyi stali suputniki SAS 2 1972 i Cos B 1975 1982 yaki dozvolili dosliditi gamma promeni visokih energij Voni pidtverdili poperedni visnovki shodo gamma fonu stvorili pershu detalnu kartu neba na riznih dovzhinah hvil gamma promeniv i viyavili kilka tochkovih dzherel Odnak rozdilna zdatnist instrumentiv bula nedostatnoyu shob pov yazati bilshist cih tochkovih dzherel iz vidomimi optichnimi ob yektami Observatoriya Kompton vivedena na orbitu Spejs Shattlom v 1991 roci 1991 roku NASA zapustila kosmichnu observatoriyu Kompton yakij znachno pokrashiv prostorovu ta chasovu rozdilnu zdatnist sposterezhen gamma promeniv Jogo zveli z orbiti 2000 roku cherez vidmovu odnogo zi stabilizuyuchih giroskopiv BeppoSAX zapustili v 1996 roci i zveli z orbiti v 2003 roci Vin vivchav perevazhno rentgenivske viprominyuvannya ale takozh sposterigav gamma spalahi Za jogo dopomogoyu identifikovano pershi rentgenivski pislyasvitinnya gamma spalahiv sho vidkrilo shlyah do tochnogo viznachennya yih roztashuvannya v dalekih galaktikah Suchasni detektoriKosmichnij teleskop Fermi Kosmichni INTEGRAL 2002 Swift 2004 Sposterigav chislenni rentgenivski ta optichni analogi gamma spalahiv sho umozhlivilo viznachennya vidstanej do nih ta detalni optichni sposterezhennya AGILE 2007 Fermi 2008 Zokrema 2010 roku vidkriv bulbashki Fermi Sistema cherenkovskih teleskopiv H E S S Nazemni HAWC MAGIC H E S S VERITASMetodi detektuvannyaSposterezhennya gamma promeniv stikayetsya z kilkoma principovimi uskladnennyami Atmosfera Zemli neprozora dlya nih tomu gamma teleskopi neobhidno pidijmati na veliki visoti Gamma promeni ridkisni navit vid yaskravih gamma dzherel chas mizh nadhodzhennyam fotoniv mozhe stanoviti kilka hvilin Gamma promeni vazhko fokusuvati sho prizvodit do nizkoyi rozdilnoyi zdatnosti gamma teleskopiv Stanom na pochatok 2000 h rokiv kosmichni gamma teleskopi v GeV diapazoni mali rozdilnu zdatnist blizko 6 kutovih minut usya Krabopodibna tumannist zlivalas v odin piksel todi yak u zhorstkomu rentgenivskomu diapazoni 100 keV rozdilna zdatnist dosyagala 1 5 minuti a u m yakomu rentgenivskomu diapazoni 1 keV 0 5 kutovoyi sekundi Gamma promeni z energiyeyu fotoniv ponad 30 GeV mozhna viyaviti nazemnimi sposterezhennyami oskilki voni stvoryuyut potuzhni atmosferni zlivi vtorinnih chastinok yaki mozhna sposterigati na zemli yak bezposeredno za dopomogoyu lichilnikiv tak i optichno cherenkovske viprominyuvannya ultrarelyativistskih chastinok zlivi Sposterigati taki visokoenergetichni gamma promeni z kosmosu problematichno bo potoki fotoniv visokoyi energiyi nadzvichajno nizki j potrebuyut velikoyi ploshi detektora yaka neprijnyatna dlya suchasnih kosmichnih priladiv Pohodzhennya kosmichnogo gamma viprominyuvannyaBulbashki Fermi v centri Chumackogo Shlyahu Krabopodibna tumannist na riznih dovzhinah hvil Prave nizhnye zobrazhennya u gamma promenyah Gamma promeni utvoryuyutsya pid chas sonyachnih spalahiv spalahiv nadnovih anigilyaciyi pozitroniv utvorenni chornih dir ta vnaslidok rozpadu radioaktivnih izotopiv u kosmosi Vvazhayetsya sho bilsha chastina kosmichnih gamma promeniv utvoryuyetsya shlyahom priskorennya elektroniv ta vnaslidok elektron fotonnih vzayemodij Za danimi kataloga kosmichnogo teleskopa Fermi 2011 bilshe polovini gamma dzherel iz najvishoyu energiyeyu buli blazarami a tretina dzherel ne bula viyavlena na inshih dovzhinah hvil Bulbashki Fermi vidkriti za dopomogoyu kosmichnogo teleskopa Fermi ce dva veletenski dzherela gamma promeniv rozmirom blizko 25 000 svitlovih rokiv u centri Chumackogo Shlyahu Vvazhayetsya sho voni zhivlyatsya visokoenergetichnim viprominyuvannyam nadmasivnoyi chornoyi diri Strilec A abo svidchat pro spalah zoreutvorennya kilka miljoniv rokiv tomu Odnim iz yaskravih dzherel gamma promeniv ye Krabopodibna tumannist Yiyi viprominyuvannya v TeV diapazoni viyavila v 1989 roci en Pid chas gravitacijnogo kolapsu nadnovoyi SN 1987A utvorilasya znachna kilkist radioaktivnogo So 56 yakij vibuhom vikinulo v navkolishnij prostir Rozpad kobaltu suprovodzhuyetsya viprominyuvannyam gamma kvantiv z energiyami 847 keV i 1238 keV yaki sposterigalisya yak pislyasvitinnya Pozagalaktichni fotoni z najbilshoyu vidomoyu energiyeyu do 16 TeV pohodyat vid blazara en i buli zareyestrovani povitryanimi cherenkovskimi teleskopami en Div takozhGamma teleskop GT 48 Gamma observatoriya Kompton Primitki Fermi s Latest Gamma ray Census Highlights Cosmic Mysteries NASA September 9 2011 EGRET Detection of Gamma Rays from the Moon Goddard Space Flight Center 1 serpnya 2005 Gamma astronomiya Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 98 99 ISBN 966 613 263 X Morrison Philip March 1958 On gamma ray astronomy Il Nuovo Cimento 7 6 858 865 Bibcode 1958NCim 7 858M doi 10 1007 BF02745590 Gamma teleskop Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 99 ISBN 966 613 263 X NASA Arhiv originalu za 20 travnya 1998 Procitovano 14 listopada 2010 Gamma ray Science Clarified Procitovano 14 listopada 2010 The Neil Gehrels Swift Observatory NASA 12 sichnya 2021 Procitovano 17 sichnya 2021 Fermi s Latest Gamma ray Census Highlights Cosmic Mysteries NASA September 9 2011 Su Meng Slatyer Tracy R Finkbeiner Douglas P December 2010 Giant Gamma ray Bubbles from Fermi LAT Active Galactic Nucleus Activity or Bipolar Galactic Wind The Astrophysical Journal 724 2 1044 1082 arXiv 1005 5480v3 Bibcode 2010ApJ 724 1044S doi 10 1088 0004 637X 724 2 1044 Aguilar David A Pulliam Christine 9 listopada 2010 Astronomers Find Giant Previously Unseen Structure in our Galaxy Harvard Smithsonian Center for Astrophysics Procitovano 14 listopada 2010 Beatty Kelly 11 listopada 2010 Why is the Milky Way Blowing Bubbles Sky amp Telescope Procitovano 14 listopada 2010 Figueiredo N ta in November 1990 Gamma ray observations of SN 1987A Revista Mexicana de Astronomia y Astrofisica 21 459 462 Bibcode 1990RMxAA 21 459F LiteraturaSchilling Govert 2002 PDF Naomi Greenberg Slovin translator Cambridge University Press s 5 20 ISBN 0521800536 Arhiv originalu PDF za 11 sichnya 2014 Procitovano 26 zhovtnya 2017 PosilannyaA History of Gamma Ray Astronomy Including Related Discoveries The High Altitude Water Cherenkov Observatory The HEGRA Atmospheric Cherenkov Telescope System The HESS Ground Based Gamma Ray Experiment The MAGIC Telescope Project The VERITAS Ground Based Gamma Ray Experiment The space borne INTEGRAL observatory NASA s Swift gamma ray burst mission NASA HETE 2 satellite TeVCat a TeV gamma ray sources catalog GammaLib Archived May 1 2010 at the Wayback Machine a versatile toolbox for high level analysis of astronomical gamma ray data 1 10TeV gamma ray astronomy in India