Галина Дацюк

Гали́на Іва́нівна Дацю́к (*6 березня 1956(19560306), Кордишів, Шумський район, Тернопільська область, УРСР) — українська журналістка, громадська діячка, головна редакторка головної редакції інформаційно-пізнавальних передач ТО «Культура» Національної радіокомпанії України; доцент, кандидат філологічних наук; член НСЖУ; живе й працює в місті Києві.

Дацюк Галина Іванівна
Народилася	6 березня 1956(1956-03-06) (68 років) Кордишів, Шумський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	журналістка
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Знання мов	українська
Членство	Національна спілка журналістів України
Висловлювання у Вікіцитатах Благослови, душе моя Господа (1996), Ми — в історії (1998), Син неба (1999), Слава Богу за все (2001), Усна жіноча історія. Повернення (2003), Історія однієї фотографії (2007), Історія одного журналістського курсу (у співавторстві, 2008), На хресній дорозі. Історія родини Ліндфорсів-Русових у листуванні (2013), Янголи Небесної чоти (2016). Авторка сценаріїв документальних фільмів: «Верхівня», «Софіїн день», «На вівтарі із чорних нар», присвячених відродженню української культурної спадщини України. З 2017 Дацюк Г. І. — авторка і ведуча передачі «Моя Історія» на UA: Радіо Культура, спрямованої на оприлюднення унікального досвіду жінок у науці, літературі, мистецтві, громадському русі, подолання гендерних стереотипів і гармонізації суспільства. Визнання Діяльність Дацюк Г. І. оцінена Почесними грамотами та дипломами Національної Спілки журналістів України (1988, 1990, 1991, 1992), золотою медаллю «Незалежність» Київської міської організації НСЖУ (2015); Подяками Київського міського голови (1998, 1999, 2001, 2003), відзнакою «Знак Пошани» (2006), медаллю імені Михайла Кравчука (2006), Почесним Знаком «Гордість Тернопілля» (2018). Лавреатка Всеукраїнських премій: імені Анатолія Погрібного (2012, перша лавреатка), імені Софії Русової (2016), імені Івана Огієнка (2017). Біографія Дацюк Г. І. включена до Довідника Американського Біографічного Інституту «На знак визнання видатного внеску у прогрес XX сторіччя». Примітки Галина Дацюк [ 21 березня 2020 у Wayback Machine.] на Вебсайт [ 9 листопада 2017 у Wayback Machine.] UA:Українське радіо Дацюк, Галина [ 21 березня 2022 у Wayback Machine.] в е-каталозі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського книга на основі радіоінтерв'ю 2013—2015 років, у якій зібрано учасників і учасниць Революції Гідності, лідерів думок. Стала переможницею у конкурсі Державного Комітету телебачення і радіомовлення України «Книга року 2017». Програма «Моя історія» на вебсайт UA: Українське радіо «Він був тим, хто більше працював, ніж жив» — спогади близьких про Анатолія Погрібного [ 9 липня 2019 у Wayback Machine.] // інф. за 3.01.2019 на сайті UA: Українське радіо Премію Софії Русової за 2016 рік присудили журналістці [ 21 березня 2020 у Wayback Machine.] // інф. за 11.07.2016 від Укрінформ Архієпископ УАПЦ взяв участь в урочистому врученні Всеукраїнської премії Івана Огієнка [ 8 травня 2017 у Wayback Machine.] // інфоматеріал за 03.05.2017 на вебресурс «Релігія в Україні» [ 10 січня 2018 у Wayback Machine.] Джерела та посилання Галина Дацюк [ 21 березня 2020 у Wayback Machine.] на Вебсайт [ 9 листопада 2017 у Wayback Machine.] UA:Українське радіо Профайл Галини Дацюк [ 22 березня 2020 у Wayback Machine.] на вебверсія [ 1 грудня 2021 у Wayback Machine.] газети «День» Архієпископ УАПЦ взяв участь в урочистому врученні Всеукраїнської премії Івана Огієнка [ 8 травня 2017 у Wayback Machine.] // інфоматеріал за 03.05.2017 на вебресурс «Релігія в Україні» [ 10 січня 2018 у Wayback Machine.] Галина Дацюк у пошуку на Вебсайт КНУ [ 29 листопада 2012 у Wayback Machine.] Галина Дацюк [ 23 березня 2016 у Wayback Machine.] на вебресурс «Тернополяни» [ 22 березня 2022 у Wayback Machine.]