Гайдаренко Степан Степанович

Степан Степанович Гайдаренко (7 січня 1909 — 22 серпня 1977) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, майор (1938). Герой Радянського Союзу (1939).

Степан Степанович Гайдаренко
Народження	25 грудня 1908 (7 січня 1909)(1909-01-07) Грубешів, Люблінська губернія, Російська імперія
Смерть	22 серпня 1977(1977-08-22) (68 років) Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	Донське кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Роки служби	1927, 1929—1946
Звання	Майор авіації
Війни / битви	Японсько-китайська війна Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна
По відставці	льотчик цивільної авіації
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Праги» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Гайдаренко Степан Степанович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Грубешові, повітовому місті Люблінської губернії Російської імперії (нині — адміністративний центр Грубешівського повіту Люблінського воєводства Польщі). Українець. Дитячі роки провів у місті Острув Ломжинської губернії (нині — адміністративний центр Островського повіту Мазовецького воєводства Польщі). З 1914 року мешкав у Полтаві. Протягом 1918—1921 років наймитував по селах Полтавщини, згодом працював слюсарем на Полтавській деревообробній фабриці. У 1924 році закінчив 7 класів школи.

Від 1922 року був членом спортивно-льотної секції та планерного гуртка у Полтаві, брав участь в побудові декількох планерів. У вересні 1924 року брав участь у 2-х Всесоюзних планерних випробуваннях у Коктебелі. У 1925—1926 роках працював токарем на 2-й повітроплавній базі в Полтаві.

У січні 1927 року призваний до лав РСЧА. Проходив службу зброярем у піхотних частинах Українського військового округу. У жовтні того ж року був демобілізований. У 1927 році закінчив вечірній робітфак, працював токарем на полтавському заводі «Метал».

Вдруге у лавах РСЧА з серпня 1929 року. У грудні 1931 року закінчив Сталінградську військову авіаційну школу льотчиків. Проходив військову службу в стройових частинах бомбардувальної авіації в Білоруському військовому окрузі, пройшов шлях від молодшого льотчика до командира авіаційного загону.

З травня по вересень 1938 року перебував у військовому відрядженні в Китаї: командир бомбардувальної ескадрильї. Здійснив 16 бойових вильотів на бомбардувальнику СБ, під час одного з них екіпаж його корабля збив японського винищувача. Всього ескадрилья під командуванням С. С. Гайдаренка потопила 78 річкових суден і знищила 30 літаків супротивника (з них 15 — на аеродромах).

З лютого 1939 року — льотчик-інспектор Льотної інспекції ВПС РСЧА. На цій посаді брав участь в радянсько-фінській війні. У 1940 році понижений у військовому званні до капітана. З вересня 1940 року — льотчик-випробувач військової прийомки авіазаводу № 22 (м. Москва), випробовував серійні бомбардувальники СБ, Ар-2, Пе-2.

Учасник німецько-радянської війни: у липні — серпні 1941 року — заступник командира ескадрильї 410-го бомбардувального авіаційного полку Західного фронту. Брав участь у боях в Білорусі, у Смоленській битві. Здійснив 18 бойових вильотів на бомбардувальнику Пе-2.

У 1941—1942 роках — льотчик-випробувач військової прийомки авіазаводу № 22 (м. Казань), у 1942—1944 роках — льотчик-випробувач військової прийомки авіазаводу № 30 (м. Москва). У 1943 році відновлений у військовому званні майора.

З січня 1944 року — знову на фронті: льотчик-інспектор з техніки пілотування 266-ї (з лютого 1944 — 8-ї гвардійської) штурмової авіаційної дивізії. Воював на 2-му та 1-му Українських фронтах. Здійснив 9 бойових вильотів на штурмовикові Іл-2.

Після закінчення війни, до травня 1946 року, обіймав посаду льотчика-інспектора з техніки пілотування 8-ї гшад. З листопада 1946 року майор С. С. Гайдаренко — в запасі.

У 1949 році працював льотчиком-інструктором в 2-му Московському міському аероклубі. У 1950 році закінчив курси при 3-й окремій навчальній авіаційній ескадрильї ЦПФ (м. Ростов-на-Дону). Протягом 1950—1952 років працював другим пілотом в Аерогеологічному тресті Міністерства геології СРСР, у 1952—1956 роках — другим пілотом у 2-му загоні повітряних зйомок ГУ ЦПФ. На літакові Лі-2 брав участь в аерофотозйомці в Якутії.

Згодом працював у Всесоюзному НДІ ядерної геофізики та геохімії: старшим лаборантом (1963—1965), головою місцевкому (1965—1967), механіком (1967—1971), старшим техніком (1971—1972).

Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Донському кладовищі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1939 року старшому лейтенантові Гайдаренку Степану Степановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Після встановлення знаку особливої відзнаки, 4 листопада 1939 року йому було вручено медаль «Золота Зірка» (№ 113).

Нагороджений орденами Леніна (22.02.1939), Вітчизняної війни 1-го ступеня (08.03.1945), Червоної Зірки (03.11.1944), «Знак Пошани» (25.07.1949) і медалями.