«Центральна Азія — Центр» — система газопроводів, створена в часи існування СРСР для подачі блакитного палива з Туркменії та Узбекистану через Казахстан до Росії. На момент спорудження носила назву «Середня Азія — Центр».
Газопровід Центральна Азія — Центр | |
---|---|
Розташування газотранспортної системи | |
Місцезнаходження | |
Країна | Туркменістан Узбекистан Казахстан Росія |
Напрямок | південь—північ—схід |
Починається в | , Туркменістан |
Проходить через | Шатликське родовище, Хіва, Кунград, , Бейнеу |
Завершується в | Александров Гай, Росія |
Поруч | Амудар'я |
Загальна інформація | |
Тип | газопровід |
Статус | функціонує |
Оператор | КазМунайГаз Газпром |
Введений | 1967 |
Технічна інформація | |
Довжина | 2 000 km (1 200 mi) |
Робочий тиск | 9 000 000 км³ |
Вебсайт | https://www.kaztransgas.kz/ |
Система введена в дію у 1967—1985 роках, при цьому одразу чотири черги (САЦ-I, САЦ-II, САЦ-IV-I та САЦ-IV-II) сполучили з центральними районами Росії газові родовища Узбекистану та південно-східного Туркменістану і лише одна черга (САЦ-III) починається у західному, прикаспійському регіоні Туркменістану.
Історія розвитку системи
У середині 1950-х в Узбекистані відкрили гігантське Газлінське газове родовище. В першій половині 1960-х його продукцію подали до Росії по трубопроводу Бухара — Урал, услід за чим взялись за спорудження системи транспортування блакитного палива до центрального регіону СРСР. В 1967 році стала до ладу черга I майбутньої системи «Середня Азія — Центр», на якій використали труби діаметром 1000 мм.
В 1970-му ввели в дію чергу II, яка призначалась для видачі продукції туркменського походження. Вона мала дві нитки діаметром по 1200 мм, що починались на родовищах Гугуртлі та Наїп, які ввели в розробку у 1970 та 1972 роках відповідно (ще одне туркменське родовище – Ачак – вже підключили до черги I в 1967-му).
Траси черг І та ІІ сходились на компресорній станції Хіва, перетинали Каракалпакію та західний Казахстан і досягали Олександрова-Гая (Саратовська область РФ). Звідси вони продовжувались у напрямку Москви та сполучались з її газопровідним кільцем в районі Воскресенська. Загальна довжина такого маршруту становила 2662 км, при цьому на ділянку від Газлі до Хіви припадало 348 км, від Хіви до Олександрова-Гая 1396 км, а завершальна ланка російськими теренами мала довжину у 918 км. Від ділянки Олександрів-Гай – Воскресенськ з 1968-го отримав живлення газопровід Мокроус – Самара – Тольятті.
У 1975-му стала до ладу III черга, якою забезпечили видачу продукції прикаспійських родовищ. Вона починалась у Окаремі неподалік від іранського кордону та спершу прямувала на північ до казахського Бейнеу, де сходилась з іншими чергами системи у спільному коридорі до Олександрова-Гая. Звідси третя черга відхилялась на Острогозьк (Воронезька область), де сполучалась із системою Північний Кавказ — Центр. Діаметр САЦ-III поступово зростав та перед Бейнеу досягав 1200 мм. Загальна довжина такого маршруту становила 2499 км, при цьому на ділянку до Бейнеу припадало 999 км, наступний відтинок до Олександрова-Гая становив 756 км, а завершальна ланка мала довжину у 744 км.
В 1976-му стала до ладу IV черга, яка починалась від розташованого на південному сході Туркменії гігантського Шатликського родовища. Поблизу Хіви вона сходилась з маршрутом перших двох черг, а завершальною ділянкою знову стала Олександрів-Гай – Острогозьк. IV черга мала початковий діаметром 1400 мм, що після Хіви зменшувався до 1200 мм.
У 1982-му роках почалось введення в розробку унікального Довлетабадського родовища (дещо більш ніж за сотню кілометрів на південь від Шатликського), що призвело до появи в наступні кілька років черги IV–II, яка зберігала до Олександрова-Гая діаметр 1400 мм, після чого на завершальному відтинку до Острогозька переходила на діаметр 1200 мм. Загальна довжина її траси становила 2737 км, з яких на ділянку від Довлетабаду до Хіви припадало 597 км.
Нарешті, як ще один елемент системи «Середня Азія — Центр» можливо розглядати газопровід КС Каракум – Хіва – Бейнеу, що бере початок в місці приєднання трубопроводу від групи родовищ Учаджи/Сейраб/Малай (введені в розробку в 1984 – 1986 роках) та прямує до Бейнеу в одному коридорі з чергами IV–I та IV–II. Він також починається з діаметру 1400 мм із зменшенням після Хіви до 1200 мм, при цьому варто відзначити, що на схід та захід від Хіви (в районах Сазакіно та Кунград) існувала можливість передачі частини ресурсу до згаданого вище газопроводу Бухара — Урал (Газлійське родовище було на той час вже в основному вичерпане).
На заході Казахстану система «Середня Азія — Центр» стала джерелом ресурсу для газопроводу Макат – Північний Кавказ, тоді як в районі Олександрова-Гая був можливий обмін ресурсом із газопроводами Оренбург – Новопсков та "Союз".
В 1985-му повна пропускна здатність системи досягла 80 млрд м3.
Сучасний стан
Після розпаду СРСР нійбільш інтенсивно використовували маршрут Довлетабад – Олександрів-Гай, по якому відбувались експортні поставки туркменського блакитного палива (його туркменська ділянка наразі відома як газопровід Довлетабад – Дер'ялик). В 2016-му Росія відмовилась від закупівлі ресурсу з Туркменістану, і хоча в 2019-му поставки відновились, проте вони відбувались у набагато менших обсягах.
Окремі елементи системи «Середня Азія — Центр» використовуються центральноазійськими країнами в межах свої внутрішніх газотранспортних систем. Так, Туркменістан задіяв відтинок Окарем – Бекдаш, а Казахстан відтинок Бейнеу – Жанаозен зі складу прикаспійської ділянки черги САЦ-ІІІ. Крім того, навіть за умови припинення транзиту туркменського/та або узбецького газу, важливу роль у казаській газотранспортній системі відіграватиме відтинок Бейнеу – Макат – Індер.
У 2003 році покійний президент Туркменістану Сапармурат Ніязов запропонував оновити існуючі системи і побудувати паралельно до західного відгалуження новий трубопровід. 12 травня 2007 року Володимир Путін з Росії, Нурсултан Назарбаєв з Казахстану і Гурбангули Бердимухамедов з Туркменістану підписали меморандум про реконструкцію і розширення західної гілки газопроводу. 20 грудня 2007 року Росія, Туркменістан і Казахстан завершили угоду про будівництво Каспійського прибережного трубопроводу паралельно існуючому САЦ-3, між компресорними станціями «Белек» у Туркменістані і «Олександров-Гай» у Росіх. Пропускна спроможність нового трубопроводу повинна була скласти 20-30 мільярдів кубічних метрів на рік, а ресурс на вихідну точку мав постачатися через трубопровід «Схід — Захід». Будівництво газопроводу повинно було початися у другій половині 2009 року, проте проект наразі законсервований. 8 квітня 2009 року о 20 годині 18 хвилин за місцевим часом на газогоні стався вибух між компресорними станціями Ільяли та Дарьялик через зменшення об‘ємів газу, що приймала РФ. Розрив труби із займанням стався на повітряному переході газогону біля кордону на території Туркменістану.
Примітки
- Michael Fredholm. The Russian Energy Strategy & Energy Policy: Pipeline Diplomacy or Mutual Dependence?. — Conflict Studies Research Centre, 2005. — 9. з джерела 29 листопада 2007. Процитовано 2007-12-21.
- . www.kaztransgas.kz (російською) . Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 29 червня 2020.
- . 14 травня 2007. Архів оригіналу за 9 березня 2010. Процитовано 21 грудня 2007.
- Robert M. Cutler (4 серпня 2009). . . Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 21 грудня 2007.
- . . 17 травня 2007. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 19 травня 2007.
- Daly, John C. K. (14 грудня 2007). . Eurasia Daily Monitor. Jamestown Foundation. Архів оригіналу за 25 грудня 2010. Процитовано 28 жовтня 2010.
- Isabel Gorst (20 грудня 2007). . Financial Times. Архів оригіналу за 24 січня 2008. Процитовано 20 грудня 2007.
- . 23 грудня 2009. Архів оригіналу за 11 червня 2010. Процитовано 29 травня 2010.
- Putin Okays Caspian Gas Pipe Accord for Ratification. Downstream Today. 11 листопада 2008. Процитовано 22 листопада 2008.
- Russia, Turkmenistan extend Caspian gas link freeze-paper. 23 жовтня 2010. Процитовано 28 жовтня 2010.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Centralna Aziya Centr sistema gazoprovodiv stvorena v chasi isnuvannya SRSR dlya podachi blakitnogo paliva z Turkmeniyi ta Uzbekistanu cherez Kazahstan do Rosiyi Na moment sporudzhennya nosila nazvu Serednya Aziya Centr Gazoprovid Centralna Aziya CentrRoztashuvannya gazotransportnoyi sistemiMisceznahodzhennyaKrayina Turkmenistan Uzbekistan Kazahstan RosiyaNapryamok pivden pivnich shidPochinayetsya v TurkmenistanProhodit cherez Shatlikske rodovishe Hiva Kungrad BejneuZavershuyetsya v Aleksandrov Gaj RosiyaPoruch Amudar yaZagalna informaciyaTip gazoprovidStatus funkcionuyeOperator KazMunajGaz GazpromVvedenij 1967Tehnichna informaciyaDovzhina 2 000 km 1 200 mi Robochij tisk 9 000 000 km Vebsajt https www kaztransgas kz Voskresensk Ostrogozk Oleksandriv Gaj Bejneu Gazli Hiva Dovletabad OkaremKlyuchovi punkti na trasi gazoprovidnoyi sistemi Sistema vvedena v diyu u 1967 1985 rokah pri comu odrazu chotiri chergi SAC I SAC II SAC IV I ta SAC IV II spoluchili z centralnimi rajonami Rosiyi gazovi rodovisha Uzbekistanu ta pivdenno shidnogo Turkmenistanu i lishe odna cherga SAC III pochinayetsya u zahidnomu prikaspijskomu regioni Turkmenistanu Istoriya rozvitku sistemiU seredini 1950 h v Uzbekistani vidkrili gigantske Gazlinske gazove rodovishe V pershij polovini 1960 h jogo produkciyu podali do Rosiyi po truboprovodu Buhara Ural uslid za chim vzyalis za sporudzhennya sistemi transportuvannya blakitnogo paliva do centralnogo regionu SRSR V 1967 roci stala do ladu cherga I majbutnoyi sistemi Serednya Aziya Centr na yakij vikoristali trubi diametrom 1000 mm V 1970 mu vveli v diyu chergu II yaka priznachalas dlya vidachi produkciyi turkmenskogo pohodzhennya Vona mala dvi nitki diametrom po 1200 mm sho pochinalis na rodovishah Gugurtli ta Nayip yaki vveli v rozrobku u 1970 ta 1972 rokah vidpovidno she odne turkmenske rodovishe Achak vzhe pidklyuchili do chergi I v 1967 mu Trasi cherg I ta II shodilis na kompresornij stanciyi Hiva peretinali Karakalpakiyu ta zahidnij Kazahstan i dosyagali Oleksandrova Gaya Saratovska oblast RF Zvidsi voni prodovzhuvalis u napryamku Moskvi ta spoluchalis z yiyi gazoprovidnim kilcem v rajoni Voskresenska Zagalna dovzhina takogo marshrutu stanovila 2662 km pri comu na dilyanku vid Gazli do Hivi pripadalo 348 km vid Hivi do Oleksandrova Gaya 1396 km a zavershalna lanka rosijskimi terenami mala dovzhinu u 918 km Vid dilyanki Oleksandriv Gaj Voskresensk z 1968 go otrimav zhivlennya gazoprovid Mokrous Samara Tolyatti U 1975 mu stala do ladu III cherga yakoyu zabezpechili vidachu produkciyi prikaspijskih rodovish Vona pochinalas u Okaremi nepodalik vid iranskogo kordonu ta spershu pryamuvala na pivnich do kazahskogo Bejneu de shodilas z inshimi chergami sistemi u spilnomu koridori do Oleksandrova Gaya Zvidsi tretya cherga vidhilyalas na Ostrogozk Voronezka oblast de spoluchalas iz sistemoyu Pivnichnij Kavkaz Centr Diametr SAC III postupovo zrostav ta pered Bejneu dosyagav 1200 mm Zagalna dovzhina takogo marshrutu stanovila 2499 km pri comu na dilyanku do Bejneu pripadalo 999 km nastupnij vidtinok do Oleksandrova Gaya stanoviv 756 km a zavershalna lanka mala dovzhinu u 744 km V 1976 mu stala do ladu IV cherga yaka pochinalas vid roztashovanogo na pivdennomu shodi Turkmeniyi gigantskogo Shatlikskogo rodovisha Poblizu Hivi vona shodilas z marshrutom pershih dvoh cherg a zavershalnoyu dilyankoyu znovu stala Oleksandriv Gaj Ostrogozk IV cherga mala pochatkovij diametrom 1400 mm sho pislya Hivi zmenshuvavsya do 1200 mm U 1982 mu rokah pochalos vvedennya v rozrobku unikalnogo Dovletabadskogo rodovisha desho bilsh nizh za sotnyu kilometriv na pivden vid Shatlikskogo sho prizvelo do poyavi v nastupni kilka rokiv chergi IV II yaka zberigala do Oleksandrova Gaya diametr 1400 mm pislya chogo na zavershalnomu vidtinku do Ostrogozka perehodila na diametr 1200 mm Zagalna dovzhina yiyi trasi stanovila 2737 km z yakih na dilyanku vid Dovletabadu do Hivi pripadalo 597 km Nareshti yak she odin element sistemi Serednya Aziya Centr mozhlivo rozglyadati gazoprovid KS Karakum Hiva Bejneu sho bere pochatok v misci priyednannya truboprovodu vid grupi rodovish Uchadzhi Sejrab Malaj vvedeni v rozrobku v 1984 1986 rokah ta pryamuye do Bejneu v odnomu koridori z chergami IV I ta IV II Vin takozh pochinayetsya z diametru 1400 mm iz zmenshennyam pislya Hivi do 1200 mm pri comu varto vidznachiti sho na shid ta zahid vid Hivi v rajonah Sazakino ta Kungrad isnuvala mozhlivist peredachi chastini resursu do zgadanogo vishe gazoprovodu Buhara Ural Gazlijske rodovishe bulo na toj chas vzhe v osnovnomu vicherpane Na zahodi Kazahstanu sistema Serednya Aziya Centr stala dzherelom resursu dlya gazoprovodu Makat Pivnichnij Kavkaz todi yak v rajoni Oleksandrova Gaya buv mozhlivij obmin resursom iz gazoprovodami Orenburg Novopskov ta Soyuz V 1985 mu povna propuskna zdatnist sistemi dosyagla 80 mlrd m3 Suchasnij stanPislya rozpadu SRSR nijbilsh intensivno vikoristovuvali marshrut Dovletabad Oleksandriv Gaj po yakomu vidbuvalis eksportni postavki turkmenskogo blakitnogo paliva jogo turkmenska dilyanka narazi vidoma yak gazoprovid Dovletabad Der yalik V 2016 mu Rosiya vidmovilas vid zakupivli resursu z Turkmenistanu i hocha v 2019 mu postavki vidnovilis prote voni vidbuvalis u nabagato menshih obsyagah Okremi elementi sistemi Serednya Aziya Centr vikoristovuyutsya centralnoazijskimi krayinami v mezhah svoyi vnutrishnih gazotransportnih sistem Tak Turkmenistan zadiyav vidtinok Okarem Bekdash a Kazahstan vidtinok Bejneu Zhanaozen zi skladu prikaspijskoyi dilyanki chergi SAC III Krim togo navit za umovi pripinennya tranzitu turkmenskogo ta abo uzbeckogo gazu vazhlivu rol u kazaskij gazotransportnij sistemi vidigravatime vidtinok Bejneu Makat Inder U 2003 roci pokijnij prezident Turkmenistanu Saparmurat Niyazov zaproponuvav onoviti isnuyuchi sistemi i pobuduvati paralelno do zahidnogo vidgaluzhennya novij truboprovid 12 travnya 2007 roku Volodimir Putin z Rosiyi Nursultan Nazarbayev z Kazahstanu i Gurbanguli Berdimuhamedov z Turkmenistanu pidpisali memorandum pro rekonstrukciyu i rozshirennya zahidnoyi gilki gazoprovodu 20 grudnya 2007 roku Rosiya Turkmenistan i Kazahstan zavershili ugodu pro budivnictvo Kaspijskogo priberezhnogo truboprovodu paralelno isnuyuchomu SAC 3 mizh kompresornimi stanciyami Belek u Turkmenistani i Oleksandrov Gaj u Rosih Propuskna spromozhnist novogo truboprovodu povinna bula sklasti 20 30 milyardiv kubichnih metriv na rik a resurs na vihidnu tochku mav postachatisya cherez truboprovid Shid Zahid Budivnictvo gazoprovodu povinno bulo pochatisya u drugij polovini 2009 roku prote proekt narazi zakonservovanij 8 kvitnya 2009 roku o 20 godini 18 hvilin za miscevim chasom na gazogoni stavsya vibuh mizh kompresornimi stanciyami Ilyali ta Daryalik cherez zmenshennya ob yemiv gazu sho prijmala RF Rozriv trubi iz zajmannyam stavsya na povitryanomu perehodi gazogonu bilya kordonu na teritoriyi Turkmenistanu PrimitkiMichael Fredholm The Russian Energy Strategy amp Energy Policy Pipeline Diplomacy or Mutual Dependence Conflict Studies Research Centre 2005 9 z dzherela 29 listopada 2007 Procitovano 2007 12 21 www kaztransgas kz rosijskoyu Arhiv originalu za 30 chervnya 2020 Procitovano 29 chervnya 2020 14 travnya 2007 Arhiv originalu za 9 bereznya 2010 Procitovano 21 grudnya 2007 Robert M Cutler 4 serpnya 2009 Arhiv originalu za 13 chervnya 2010 Procitovano 21 grudnya 2007 17 travnya 2007 Arhiv originalu za 27 veresnya 2007 Procitovano 19 travnya 2007 Daly John C K 14 grudnya 2007 Eurasia Daily Monitor Jamestown Foundation Arhiv originalu za 25 grudnya 2010 Procitovano 28 zhovtnya 2010 Isabel Gorst 20 grudnya 2007 Financial Times Arhiv originalu za 24 sichnya 2008 Procitovano 20 grudnya 2007 23 grudnya 2009 Arhiv originalu za 11 chervnya 2010 Procitovano 29 travnya 2010 Putin Okays Caspian Gas Pipe Accord for Ratification Downstream Today 11 listopada 2008 Procitovano 22 listopada 2008 Russia Turkmenistan extend Caspian gas link freeze paper 23 zhovtnya 2010 Procitovano 28 zhovtnya 2010