Віхтюк Іван Васильович

Іва́н Васи́льович Віхтюк (4 грудня 1979(19791204) — 29 серпня 2015) — Капітан 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Віхтюк Іван Васильович
Капітан
Загальна інформація
Народження	4 грудня 1979(1979-12-04) с.Юрченки Летичівський район Хмельницька область
Смерть	29 серпня 2015(2015-08-29) (35 років) Гранітне, Волноваський район, Донецька область.
Поховання	Хмельницький
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Командування
Командир Взводу
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Віхтюк.

Життєпис

Народився 4 грудня 1979 року в селі Юрченки Летичівського району.

Навчався до 9 класу в Юрченківській школі, 10-11 класи закінчував у Летичівській школі №2. Закінчив Подільську державну аграрно-технічну академію (нині Подільський державний аграрно-технічний університет). За фахом – зоотехнік. Під час навчання здобув на військовій кафедрі звання офіцера запасу.

Трудову діяльність розпочав у селі Голосків Летичівського району, де працював зоотехніком. Там зустрів свою долю й одружився. Молодята жили у місті Хмельницькому. Іван працював на фірмі "Голосієво" менеджером з продажу товару.

У серпні 2014 року був призваний до лав Збройних сил України. Після навчання в місті Яворів Львівської області був направлений до Білоцерківської частини, а звідти майже одразу, направлений в зону АТО. Своїм рідним і дружині Іван не говорив, де знаходиться насправді. Дружина здогадалася про це, коли під час телефонної розмови було чути постріли. На її пряме питання: "Стріляє БТР чи танк?", чоловік відповів "Танк!".

Капітан, командир інженерно-саперного взводу 72-ї окремої механізованої бригади.

Помер 29 серпня 2015 року від осколкових поранень та сильних опіків, отриманих напередодні внаслідок обстрілу з танку біля села Гранітне (Волноваський район) Донецької області. Під час того обстрілу загинув прапорщик Віталій Олійник.

Залишилися дружина та двоє дітей, 10 річний син і 4-річна донька.

Похований в м. Хмельницький, кладовище Ракове, Алея Слави.

Нагороди та вшанування

• 12 жовтня 2015 року встановлено меморіальну дошку на фасаді Летичівського НВК № 2.

• Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

• Рішенням п'ятої сесії Хмельницької міської ради № 1 від 16 березня 2016 року нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно).

• Рішенням дев'ятої сесії Хмельницької міської ради № 3 від 26 жовтня 2016 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького».

Примітки

1. . ye.ua. Новини Хмельницького "Є". Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
2. Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
3. Указ Президента України №9/2016 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 16 січня 2016. оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 31 травня 2021.
4. . khm.gov.ua. Офіційний сайт Хмельницької міської ради. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
5. . khm.gov.ua. Офіційний сайт Хмельницької міської ради. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.

Джерела

• . memorybook.org.ua. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.

• . memory.ye.ua. Сайт пам'яті загиблих героїв Хмельниччини. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.

• . cbs.km.ua. Хмельницька міська централізована бібліотечна система. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.