Віталій Абліцов

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Абліцов.

Віта́лій Григо́рович Абліцо́в (нар.17 серпня 1946(19460817), Новоукраїнка, у Більмацькому районі Запорізької області) — український журналіст, громадсько-політичний діяч, головний редактор журналу «Державна справа» (з листопада 2005). Член НСЖУ (з 1976), НСПУ (з 2013 р.), державний службовець IV рангу (з червня 2000).

Абліцов Віталій Григорович
Народився	17 серпня 1946(1946-08-17) (77 років) Новоукраїнка, Куйбишевський район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	журналіст
Alma mater	^d
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України

Освіта

Випускник Далекосхідного державного університету, філологічного факультету Ростовського державного університету, відділ журналістики (1972). Знає французьку мову.

Фахова діяльність

1965–1980 — працював в редакціях газет Російської Федерації й України. 1966–1969 — студент, , місто Владивосток.

1969–1972 — студент, Ростовський державний університет.

1972–1980 — працював журналістом у Харкові, Евенкії, на Київщині.

1980–1994 — в Держтелерадіо України (остання посада — директор телеоб'єднання «Культура»).

Працюючи на українському радіо, брав активну участь у національному відродженні 1980-х і поверненні спадщини заборонених письменників та діячів: зробив перші передачі, присвячені М.Скрипнику, П.Филиповичу, М.Хвильовому та іншим. Автор і ведучий передач «Основа» і «Відродження». Очоливши телеоб'єднання, став автором і ведучим першого у національному телепросторі ток-шоу «Думки проти течії».

1995–2000 — оглядач з гуманітарних проблем, газета «Голос України». Автор циклів публікацій «Прощання з Азією», «Гетьманат», «Україна ХХ» та «Обличчя тисячоліть»(1999 року, в очікуванні нового століття і тисячоліття).

Травень 2000—лютий 2002 — заступник Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.

2002–2005 — редактор газети «Український форум».

2005–2009 — редактор журналу «Державна справа».

Нагороди

• Лауреат премій СЖУ «Журналіст року» (1996),
• «Незалежність» (1996).
• Відзнака «Експерт року-2007» Всеукраїнської експертної мережі у номінації «Культура».
• Лауреат Державної літературної премії імені Олеся Гончара (2013).

Творчий доробок

• Збірник есеїв «Гетьманат» («Голос України», 2002–2003),
• Енциклопедичний довідник «Галактика Україна» («The Galaxy of Ukraine») (Українська діаспора: видатні постаті, 2002–2006, публікації в періодиці),
• Статті в енциклопедіях «Мистецтво України», «Українська літературна енциклопедія», , «Енциклопедія історії України», , «Видатні діячі України минулих століть», «Енциклопедія сучасної України»,
• Серія публікацій, присвячених діячам вітчизняної історії та культури у часописах «Вітчизна», «Всесвіт», «Дніпро», «Київ», «Дон», «Наше слово» (Польща) та ін.)
• Упорядник і співавтор видань: «Д. Гнатюк. Голос і влада» (2000), «О. Гончар. Катарсис» (2000), «І. Дзюба. Спрага» (2001), «Євген Стахів. Останній молодогвардієць» (2004), «М.Дерегус. Талант» (2004),
• «Діалог через океан: Юрій Шевельов. Олесь Гончар».
• Віталій Абліцов. Донбас: європейська Україна чи азійське дикопілля. Київ: Інститут історії НАН України. 2014. - 97 с.

Бібліографія

• «Ностальгія» (2001, 2003)
• «Україна: інформаційний простір» (2002)
• «Галактика Україна» (2007)
• «Український Все-Світ» (2011)
• ВЧЕНІ УКРАЇНИ – ЛАУРЕАТИ МІЖНАРОДНИХ ПРЕМІЙ І НАГОРОД (у зб. "Наука України у світовому інформаційному просторі" (2010)

Особисте життя

Дружина — Галина Гаврилівна (1947), перекладачка англійської мови, пенсіонерка; син Олег (1975) — перекладач Національної радіокомпанії; дочка Сніжана (1982) — д.філол. н, викладач.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 27 лютого 2022.

Джерела