Вірменоїдний тип

Вірменоїдна раса (також хеттська раса , ассирійська раса) — антропологічний тип, варіант , що входить до великої європеоїдної раси. Поширена по всій Євразії, з більшою концентрацією в Малій Азії, а також у Вірменії, південно-східній (у поєднанні з ) Грузії, Сирії та Лівані, що виражається також в найменуваннях «хетська раса» і «каппадокійська раса». На думку ряду дослідників, одними з найдавніших представників вірменоїдної раси були носії трипільської культури, однак подібні твердження аргументовано оскаржуються. Вірменоїдний тип був переважаючим типом у стародавніх амореїв. Головними сучасними представниками даного типу є вірмени і ассирійці, також він характерний для східних грузин

Характеристика і походження

Вірменоїдний тип, що входить до балкано-кавказької малої раси, характеризується сильним розвитком третинного волосяного покриву, виступаючим носом з опуклою спинкою і опущеним підставою, брахикефалією, низьким і порівняно широким обличчям, плоскою потилицею, великим розрізом очей (зовнішній кут ока нижче внутрішнього), середнім ростом. По ширині і пігментації особи вірменоїдного типу займають проміжне місце між кавказьким і каспійським

За рядом показників він зближується із західними греками, албанцями, югославами та іншими людьми динарської раси. Американський антрополог , однак, вважав, що схожість вірменоїдної і динарської рас викликано лише конвергентною еволюцією - процесом динарізації. Кун вважав вірменоїдний тип стабільним гібридом між альпійською і середземноморською расами, змішаних у відношенні 2: 1. Відомий радянський антрополог В. П. Алексєєв відзначав, що зона формування вірменоїдів включала територію Вірменії, але лише як північну периферію, а основний ареал її формування відбувався в Передній Азії

Положення в расових класифікаціях

Даний комплекс ознак був виділений Ж. Денікером під іменем ассирійської раси, а назва «вірменоїдна раса» було вперше використано французьким антропологом Ж. Монтадоном (1933). При популяційному підході назву «вірменоїдна раса» майже не використовується. В. П. Алексєєв відзначав, що комплекс ознак, аналогічний вірменоїдній, виявлено у багатьох районах серед сучасного населення Передньої Азії, і включав вірменоїдний варіант, представлений в населенні Південного Кавказу , в передньоазійську групу популяцій середземноморської або південноєвропейської локальної раси . М. Г. Абдушелішвілі виділяє вірменоїдний тип (поряд з ассироїдним, іберійським, колхським і кавказьким) в передньоазійській групі південної гілки великої європеоїдної раси. Морфологічно ця передньоазійська група характеризується сильним розвитком третинного волосяного покриву, вираженими надбрів'ями, різко виступаючим, середньошироким, з опуклою спинкою, носом, з дуже високим переніссям. Ареал її поширення - Закавказзя, Анатолія, Месопотамія, Сирія, Палестина і Аравія. Передньоазійський тип - це найпоширеніший тип для сучасного населення Кавказу. Він переважає серед ассирійських, вірменських, грузинських, західно-азербайджанських і західно-дагестанських груп. У представників цього типу темне волосся, довжина тіла нижче середньої, високий головний покажчик, відносно широке обличчя, опукла форма спинки носа, сильний розвиток третинного волосяного покриву

Джерела

• Вірменоїдний тип — стаття з Великої радянської енциклопедії (3-є видання) (рос.)
• Богатенков Д.В., Дробишевський С.В. // Антропологія (рос.)

Примітки

1. И. М. Дьяконов. Языки древней Передней Азии. — М.: Наука, 1967. — С. 37 (491).
   Оригінальний текст (рос.)

   …не изменился антропологический тип (вариант средиземноморской расы, сосуществовавшей с арменоидным, или ассироидным, вариантом балкано-кавказской расы), не произошло почти никаких существенных изменений в культуре, кроме обусловленных развитием социальных условий.
2. Сергій Сегеда. Антропологические черты творцов Трипольской культуры [ 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Народна творчість та етнографія № 3 — 2005.
3. (2002). History of Syria: including Lebanon and Palestine. Gorgias Press. с. 76. ISBN . {{}}: Текст «History of Syria: including Lebanon and Palestine, Volume 1» проігноровано ()
4. В. П. Алексеев. Избранное в пяти томах. — М.: Наука, 2009. — Т. 5. — С. 11-12 (379).
   Оригінальний текст (рос.)

   Эти обстоятельства впервые позволили поставить антропологическую классификацию народов Кавказа на твердый фактический фундамент и придать ей должную объективность. В населении Кавказа были выделены четыре комбинации признаков, достаточно специфических в морфологическом отношении и относительно четко разграниченных территориально. Первый из этих типов представлен в составе адыгских народов Северного Кавказа, второй - среди горных этнографических групп грузинского народа, аваро-андо-цезских народностей Дагестана, чеченцев, ингушей, осетин, балкарцев и карачаевцев, третий - среди армян и восточных групп грузинского народа, четвертый - среди азербайджанцев.
5. В.П. Алексеев. География человеческих рас // Избранное в 5 т. Т. 2. Антропогеография. — М.: «Наука», 2007. — С. 200-201. — .
6. В.А. Тишков, В.А. Александров. Народы России: энциклопедия. — М.: Большая Российская Энциклопедия, 1994. — Т. 1. — С. 40 (149). — ,
7. ↑ В.П. Алексеев. Избранное в 5 т. Т. 5. Происхождение народов Кавказа. — М.: «Наука», 2011. — С. 158. — .
8. ↑ В.П. Алексеев. География человеческих рас // Избранное в 5 т. Т. 2. Антропогеография. — М.: «Наука», 2007. — С. 200-201. — .
9. ↑ В.П. Алексеев. География человеческих рас // Избранное в 5 т. Т. 2. Антропогеография. — М.: «Наука», 2007. — С. 186. — .
10. Абдушелишвили М. Г. Антропология древних и современных народов Кавказа // Горизонты антропологии. — М.: Наука, 2003. — С. 262
11. ↑ М. Г. Абдушелишвили. Материалы совместных советско-индийских антропологических исследований в свете общих проблем генезиса индо-средиземноморской расы // Советская этнография. № 6, 1972, с. 124.