Віндіцій

|країна= |учасник=

Віндіцій
лат. Vindicius
Віндіцій шпигує за змовниками. Франсуа Шово, 1657.
Народився	VI століття до Р.Х. ймовірно, Ценіна (лат. Caenina, грец. Καινίνη)
Помер	невідомо, після 509 до Р.Х. ᅠ
Країна	Стародавній Рим
Учасник	Повалення Римської монархії
Суспільний стан	раб, вільновідпущеник, громадянин
Батько	невідомо
Мати	невідомо
Римська республіка Луцій Тарквіній Гордий Віндикація Битва біля Арсійського лісу Перша Латинська війна Примітки Діонісій Галікарнаський. Римські стародавності, V, 7, 3. Тіт Лівій. Ab Urbe Condita, Книга II, 5. Тіт Лівій. Ab Urbe Condita, Книга II, 2, 4 Діонісій Галікарнаський. Римські стародавності, V, 7, 4. З "І вийшовши з дому, поки ще була глибока ніч, ніби його послали по якійсь справі, він не наважився йти до консулів, боючися, що вони через родинні мотиви можуть замовчати про справу, чи ще гірше, вбити того, хто повідомив про змову, але пішов до Публія Валерія, одного з чотирьох, котрі взяли на себе провідну роль у поваленні тиранії. Коли цей чоловік дав йому запевнення у своїй безпеці, скріпивши його рукопожаттям, він повідомив йому про все, що він і чув, і бачив". Плутарх. Порівняльні життєписи: Публікола, 4. З "Коли змовники зробили свою справу і розійшлися Віндіцій тихенько вибрався із свого прикриття: йому не хотілося тримати в таємниці те, що він дізнався несподіваним чином, але вагався вважаючи, що таки жахлива річ - але ж це була правда! – звинуватити в найтяжчому злочині синів Брута перед їхнім батьком, чи небожів Колатіна перед рідним дядьком. А серед римлян він не знаходив нікого, кому міг би довірити таку велику таємницю. Однак, й мовчати йому була несила: сумління не давало спокою. І він, набравшись духу, зрештою, подався до Валерія. Зважаючи на його товариськість та приязнь, і до котрого міг прийти кожен, хто мав у чомусь потребу: він бо завжди тримав двері відкритими і ніколи не зневажав тих людей, котрі хотіли щось сказати йому чи попросити". Плутарх. Порівняльні життєписи: Публікола, 5. З "Коли ж Віндіцій з’явився до нього і розповів усе Валерію, у присутності його дружини і брата Марка, Валерій приголомшений і переляканий, не відпустив раба, але замкнув його в одну кімнату, поставивши охоронцем дружину, а братові звелів оточити царське подвір’я і розшукати, якщо це змога, листи і взяти під варту рабів". Плутарх. Порівняльні життєписи: Публікола, 6. З "Коли консули закликали до такого і народ вгамувався, Валерій звелів привести Віндіція". Тіт Лівій. Ab Urbe Condita, Книга II, 4 Плутарх. Порівняльні життєписи: Публікола, 4. Тіт Лівій. Ab Urbe Condita, Книга II, 4. З "Після того, як усі, хто не були членами змови, розійшлися, змовники обговорили багато деталей щодо їхньої передбачуваної зради, які підслухав один із рабів, котрий і раніше підозрював, що щось відбувається, проте чекав моменту, коли послам буде відданий лист, оскільки це було б беззаперечним доказом змови". Плутарх. Порівняльні життєписи: Публікола, 5. З "Однак, один раб, на ім’я Віндіцій, утік туди і сховався, не зумисне, чи тому, що мав якесь передчуття. Але випадково опинившись всередині і побачивши людей, котрі входили тулди, він побоявся потрапити їм на очі. А тому він сховався за порожнім ящиком і став свідком того, що діялося і підслухав усі розмови". Manumissio. Wikisource (рос.). Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022. . Brill (англ.). Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022. Закони XII Таблиць. Таблиця VII, 7. . Taylor & Francis (англ.). Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022. Джерела та література Тіт Лівій. Ab Urbe Condita. Книга II (англ.). Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.; Плутарх. Порівняльні життєписи: (укр.). Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 20 травня 2022.; Діонісій Галікарнаський. Римські стародавності, Книга V (англ.).; Текст XII таблиць [ 21 квітня 2021 у Wayback Machine.](лат.); A. Watson, Roman Private Law (1971).