Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вільша́ниця — колишнє село в Яворівському районі Львівської області. 19 вересня 1989 року виконавчий комітет Львівської обласної ради народних депутатів своїм рішенням зняв з обліку с. Вільшаниця.
| село Вільша́ниця | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада | Яворівський район |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1456 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°57′25″ пн. ш. 23°29′36″ сх. д. / 49.95694° пн. ш. 23.49333° сх. д.Координати: 49°57′25″ пн. ш. 23°29′36″ сх. д. / 49.95694° пн. ш. 23.49333° сх. д. |
| Карта | |
  Вільша́ниця | |
 Вільша́ниця | |
| | |
Історія
Час заснування села чи першої згадки про нього невідомий. Під час розкопок у 1970 роках на території села виявлено сліди стоянок первісних людей середньої кам'яної доби, мезоліту — ІХ—VI ст до Р. X.
В архівних довідниках XIX століття село описувалось так:
 |
|  |
За часів Речі Посполитої Вільшаниця перебувала у власності короля. У 1456 році польський король Казимир Ягеллончик заставив Вільшаницю разом з іншими селами та Яворовом кастеляну познанському Пьотрові Шамотульському за борг у 1300 гривень та 1650 злотих мадярських (A.G.Z., T. II, st. 151 та Archiwum Bernardynski we Lwowie, O.t. 385, st. 183).
За архівними записами (перепис 1665 року) мешканці Вільшаниці займались землеробством, вівчарством, бджолярством, у селі було три корчми.
Станом на 1822 рік у селі був млин (американський), у Верхставі розводили рибу — коропів, щук та інших риб. У 1880 році в селі та присілках налічувалось 1240 мешканців. Станом на 1 січня 1939 року в селі проживало 2020 жителів, з яких 1930 українців, 50 латинників, 30 євреїв.
Після Другої світової війни село перебувало в підпорядкуванні Залузької сільської ради.
Здавна Вільшаниця була особливим селом. Мала інакшу, ніж сусіди-яворівчани, говірку, вимову. Такого ґрунту навколо теж було не знайти — «щирий пісок». Звісно, така земля не дарувала місцевим мешканцям рясних і щедрих врожаїв. Тому, мабуть, і шукали себе в рукомислі, народних промислах. Село було в районі центром народних ремесел із плетіння з рогози. Не знайти було в селі хати, де б довгими зимовими ночами не палахкотів вогник свічки, гасової лампи, а відтак не горіла електролампочка. Під їхнє світло люди творили з боднару та шавару (так тут називали різновиди рогози) чудові вироби. Вільшаницькі вироби з'являлися не лише на базарах, вулицях Львова, а й багатьох українських міст. Про них знали і в західних країнах, і в багатьох тодішніх радянських республіках. І тепер його колишні мешканці виплітають з рогози гарні пантофлі, кошики, брилі, інші вироби.
6 січня 1945 року біля Народного дому в м. Яворів привселюдно радянська влада на шибениці стратила двох молодих вояків Української повстанської армії — мешканця с. Вільшаниця Гната Саса та Михайла Вархоляка із с. Новосілки. 1993 року на їх честь на Народному домі в райцентрі урочисто відкрили меморіальну дошку.
Переселення
На початку 1960-х років на території Вільшаниці та присілків були виявлені величезні поклади самородної сірки. Було розпочате експериментальне видобування цієї копалини відкритим способом. У 1969 році створене підприємство «Сірка», яке проводило видобуток сірки до 1990–х років. З метою розробки родовища в цей період часу владою було розпочате масштабне переселення мешканців Вільшаниці та навколишніх хуторів Тараньки, Зозулі, Шоти, Баджеги, Велика та Мала Толоки, Гноєнець, Загрушка у смт. Шкло та інші населені пункти. Багато вільшаничан стали також новими жителями міст Новояворівськ та Яворів. Восьмирічну школу в селі закрили назавжди 1976 року. Тривалими роками директором цього навчального закладу був Володимир Ілліч Мазовіта. У 1970-х роках місцевих дітей навчали, зокрема, такі вчителі, як Стефанія Іванівна Мазовіта, Марія Василівна Мурин, Валентина Павлівна Бересток, Марія Михайлівна Дученко, Іванна Іванівна Кенцало, Наталія Іванівна Чопик. У 1980-х роках Вільшаницю залишили останні її мешканці. Внаслідок діяльності підприємства територія села Вільшаниця частково була поглинута кар'єром. Рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів від 19 вересня 1989 року внесено зміни в адміністративно-територіальний устрій окремих районів, зокрема в Яворівському районі знято з обліку села Вільшаниця і Мурини Залузької сільради, а відтак село перестало існувати офіційно.
Сьогодення
Протягом 2002-2006 років у рамках рекреаційних заходів сірчаний кар'єр, викопаний на східній частині села, заповнювали водою, внаслідок чого утворилось так зване Яворівське море — найбільше в Україні штучне озеро. Тепер тут зона відпочинку.
На щастя, не вся територія колишнього великого села опинилася під водою. На тій частині Вільшаниці, що прилягала до меж м. Яворів, нині росте очерет, чагарники. Але корінні мешканці села ще можуть впізнати чи пройтися такими урочищами, як-от: Випрівки, Вигін, Буковина, Кунчарка, Чиноватина, Щирбова Яма, Цегольня, Загір'я, Осичина, За цегольнею, Підлози, Крем'янка, Підстав… Ще залишилися руїни виробничих приміщень колишнього цеху очистки дренажних вод гірничого комбінату, бовваніє «довгобуд» дев'ятиповерхового будинку.
Дерев'яний храм
У селі була церква Святого Великомученика Юрія, збудована в 1540 році і реконструйована 1715 року. У 1796 році церкву перенесено на мурований фундамент. Великий вівтар святого Онуфрія перенесено туди з розібраної в 1795 році церкви, яка колись була в Ліску Яворівському, присілку Черниляви. До інтер'єру церкви входили давні ікони — роботи майстрів львівської школи малярства, зокрема «Преображення», написана у XIV (за іншими джерелами — у XVI) столітті, та «Святий Миколай з житієм». У 1938 [ 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] році храм відремонтували, про що свідчив напис на таблиці, встановленій на північній стіні бабинця в інтер'єрі:
| | |
Отець Євген Ломницький був невтомним громадським активістом, підтримував у селі українське життя. Сам очолював, зокрема, філію Товариства «Сільський господар». У час його праці у Вільшаниці активно діяли українські громадсько-патріотичні організації та товариства, серед яких «Просвіта», «Луг», «Сокіл». О. Євген Ломницький був останнім парохом села. З приходом радянської влади храм закрили.
Ікони «Преображення» та «Святий Миколай з житієм» зараз зберігаються у фондах Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького і регулярно виставляються.
Хоча вільшаничани у свята та в неділі збиралися до церкви та самі відправляли Богослужіння, кожної п'ятниці у Великий піст провадили Хресну дорогу, часто таємно привозили священиків Української греко-католицької церкви, яка тоді діяла в підпіллі.
Певна річ, після переселення 1960-1980 рр. вільшаничан в інші населені пункти Яворівщини церква стала занепадати. Щоби зберегти від руйнації церкву Святого Юрія, колишні мешканці села перенесли її у Новояворівськ, а інтер'єр храму — у церкву селища Шкло. Роботи з перенесення церкви завершили 1996 року.
Цвинтар
Цвинтар був розміщений у кількастах метрах від церкви у центрі села. На вході до вічного спочинку односельці викували та вивісили знак з філософським текстом: «Я був тим, чим ти є. Ти будеш тим, чим я є». Прикметно, що на цьому цвинтарі хоронили не лише тих, хто мешкав у Вільшаниці, а й у с. Ліс, Велика та Мала Толоки, Гноєнець, Шоти, на навколишніх хуторах.
Уперше спокій померлих тут порушили на початку 1970-х років, коли розробляючи сірчаний кар'єр, вирішили прокласти транспортерну лінію, аби нею відвантажувати за кілька кілометрів від місця видобутку мергель. Через цю лінію згодом не стало озера Вир, найкращих місцевих луків в урочищі Верховина, інших природних принад Вільшаниці. У планах було й розкопати могили та перепоховати останки деінде. Заходилися навіть втілювати свій задум. Але вільшаничани запротестували. Коли відповідні бригади під'їжджали до цвинтаря, починали бити церковні дзвони й люди просто з полів (була тепла пора року) бігли рятувати спокій своїх предків. За кілька днів протестів і влада, і тутешні жителі дійшли певної згоди: транспортерна лінія через цвинтар все-таки пройшла, звісно, постраждала деяка кількість могил, проте загалом кладовище існувало й надалі.
Закрили вільшаницький цвинтар наприкінці 1970-х років. Померлих стали ховати переважно в селищі Шкло. Коли взялися впроваджувати проект створення на території сірчаного кар'єру рекреаційної зони, 2004 року почали й перепоховання останків з цвинтаря у Вільшаниці на нове кладовище у Шклі. Але, схоже, деякі могили так і залишилися там, де з'явилися кількадесят, а то й понад сотню років тому. На місці цвинтаря було встановлено пам'ятний хрест, який засвідчує факт перепоховання. Він та ще кілька старих пам'ятників залишилися єдиними матеріальним підтвердженням існування села.
Поетично про село
Селу Вільшаниця судилося зникнути з лиця землі, але воно назавжди залишиться в серці та спогадан вільшаничан.
Ось як у сімдесятих роках минулого століття писав у своїй поемі, присвяченій Вільшаниці, сірчаникам, відомий український поет Богдан Стельмах.
| |
| |
Зараз село не бринить уже «в долині вільгій», тут не «заірже коняка добра», як і «псисько для годиться» не гавкне. І навіть не знайдете, «наче виклик», гнізд лелек. Усе вимерло. Як і менші села та хутори, що були територіально пов'язані з Вільшаницею: Тараньки, Зозулі, Шоти, Баджеґи, Велика та Мала Толоки, Гноєнець, Загрушка…
Гори, що з'явилися на яворівській рівнинній землі від так званих породних відвалів, поглинули не лише чудові озера Сльоза, Вир, річку Гноєнець, а й прекрасні луки.
Персоналії
1943 року у Вільшаниці кілька місяців проживав Юрій Липа — видатний український письменник, лікар, громадський діяч.
У с. Вільшаниця народився український журналіст Микола Шот, автор книжок «Тихий смуток душі» (2003) та «На пагорбі долі» (2013).
Примітки
- . dir.icm.edu.pl. Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 2 березня 2017.
- Кубійович, Володимир (1983). Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 01.01.1939 (українська та англійська) . Вісбаден: Otto Harrassowitz. с. 31.
Джерела
- Дацко В. Батькова спадщина / В. Дацко. — Львів: Логос, 2003. — С. 68-73, С. 128, С. 145-146.
- Дацко В. Бо вмерти за Україну — найвища нагорода // Яворівщина. — 1993. — 7 жовтня.
- Дацко В. Щоб ніхто з нас не мав замкнених очей // Яворівщина. — 1993. — 15 вересня.
- Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія. Львів. 1998. — 864 с.
- Шот М. На пагорбі долі / Микола Шот. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. — С. 11-12.
- Шот М. Села, що відійшли у вічність // Урядовий кур'єр. — 2000. — 2 грудня.
- Шот М. Тихий смуток душі // Урядовий кур'єр. — 2002. — 25 травня.
- Шот М. Тихий смуток душі / Микола Шот. — Тернопіль: Воля, 2003. — С. 9-16.
- Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 01.01.1939. — Вісбаден, 1983 — С. 31.
- Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2005. — 672 с.:
Посилання
- Цвинтар села Вільшаниця, світлина і на мапі 1939 року [ 20 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Vilshanicya Vilsha nicya kolishnye selo v Yavorivskomu rajoni Lvivskoyi oblasti 19 veresnya 1989 roku vikonavchij komitet Lvivskoyi oblasnoyi radi narodnih deputativ svoyim rishennyam znyav z obliku s Vilshanicya selo Vilsha nicya Krayina Ukrayina Oblast Lvivska oblast Rajon miskrada Yavorivskij rajon Osnovni dani Zasnovane do 1456 Geografichni dani Geografichni koordinati 49 57 25 pn sh 23 29 36 sh d 49 95694 pn sh 23 49333 sh d 49 95694 23 49333 Koordinati 49 57 25 pn sh 23 29 36 sh d 49 95694 pn sh 23 49333 sh d 49 95694 23 49333 Karta Vilsha nicya Vilsha nicya Vilshanicya u VikishovishiIstoriyaChas zasnuvannya sela chi pershoyi zgadki pro nogo nevidomij Pid chas rozkopok u 1970 rokah na teritoriyi sela viyavleno slidi stoyanok pervisnih lyudej serednoyi kam yanoyi dobi mezolitu IH VI st do R X V arhivnih dovidnikah XIX stolittya selo opisuvalos tak Vilshanicya selo v Yavorivskim poviti 5 km na zahid vid sadibi povitovoyi ta poshti v Yavorovi Na pivnochi znahodyatsya sela Zaluzhzhya Cetulya i Novij Yazhiv na shodi selo Shklo na pivdni Bruhnal i Cholgini na zahodi Yavoriv U pivnichnij chastini sela protikaye richka Shklo yaka teche z Cetuli i stvoryuye na mezhi cogo sela shirokij stav tak zvanij Verhstav vitikayuchi z yakogo na zahid dosyagaye azh do mezhi Yavorova ta vpadaye u stav yavorivskij Pered cim stavom u richku Shklo vpadaye pritoka Gnoyenec yaka teche z boku Bruhnalya Silska zabudova znahoditsya nad Verhstavom u dolini Gnoyencya i na shid vid centru utvoryuyuchi prisilki Gnoyenec Kirnichka Nalissya Murini Shoti Shturi Okilki Toloka Za chasiv Rechi Pospolitoyi Vilshanicya perebuvala u vlasnosti korolya U 1456 roci polskij korol Kazimir Yagellonchik zastaviv Vilshanicyu razom z inshimi selami ta Yavorovom kastelyanu poznanskomu Potrovi Shamotulskomu za borg u 1300 griven ta 1650 zlotih madyarskih A G Z T II st 151 ta Archiwum Bernardynski we Lwowie O t 385 st 183 Narodnij majster iz rogozopletinnya Volodimir Murin urodzhenec Vilshanici Za arhivnimi zapisami perepis 1665 roku meshkanci Vilshanici zajmalis zemlerobstvom vivcharstvom bdzholyarstvom u seli bulo tri korchmi Stanom na 1822 rik u seli buv mlin amerikanskij u Verhstavi rozvodili ribu koropiv shuk ta inshih rib U 1880 roci v seli ta prisilkah nalichuvalos 1240 meshkanciv Stanom na 1 sichnya 1939 roku v seli prozhivalo 2020 zhiteliv z yakih 1930 ukrayinciv 50 latinnikiv 30 yevreyiv Pislya Drugoyi svitovoyi vijni selo perebuvalo v pidporyadkuvanni Zaluzkoyi silskoyi radi Memorialna doshka na Narodnomu domi v m Yavoriv na vshanuvannya pam yati strachenih yunih borciv za volyu Ukrayini Mihajla Varholyaka ta Gnata Sasa urodzhenec s Vilshanicya Zdavna Vilshanicya bula osoblivim selom Mala inakshu nizh susidi yavorivchani govirku vimovu Takogo gruntu navkolo tezh bulo ne znajti shirij pisok Zvisno taka zemlya ne daruvala miscevim meshkancyam ryasnih i shedrih vrozhayiv Tomu mabut i shukali sebe v rukomisli narodnih promislah Selo bulo v rajoni centrom narodnih remesel iz pletinnya z rogozi Ne znajti bulo v seli hati de b dovgimi zimovimi nochami ne palahkotiv vognik svichki gasovoyi lampi a vidtak ne gorila elektrolampochka Pid yihnye svitlo lyudi tvorili z bodnaru ta shavaru tak tut nazivali riznovidi rogozi chudovi virobi Vilshanicki virobi z yavlyalisya ne lishe na bazarah vulicyah Lvova a j bagatoh ukrayinskih mist Pro nih znali i v zahidnih krayinah i v bagatoh todishnih radyanskih respublikah I teper jogo kolishni meshkanci viplitayut z rogozi garni pantofli koshiki brili inshi virobi 6 sichnya 1945 roku bilya Narodnogo domu v m Yavoriv privselyudno radyanska vlada na shibenici stratila dvoh molodih voyakiv Ukrayinskoyi povstanskoyi armiyi meshkancya s Vilshanicya Gnata Sasa ta Mihajla Varholyaka iz s Novosilki 1993 roku na yih chest na Narodnomu domi v rajcentri urochisto vidkrili memorialnu doshku Pereselennya Na pochatku 1960 h rokiv na teritoriyi Vilshanici ta prisilkiv buli viyavleni velichezni pokladi samorodnoyi sirki Bulo rozpochate eksperimentalne vidobuvannya ciyeyi kopalini vidkritim sposobom U 1969 roci stvorene pidpriyemstvo Sirka yake provodilo vidobutok sirki do 1990 h rokiv Z metoyu rozrobki rodovisha v cej period chasu vladoyu bulo rozpochate masshtabne pereselennya meshkanciv Vilshanici ta navkolishnih hutoriv Taranki Zozuli Shoti Badzhegi Velika ta Mala Toloki Gnoyenec Zagrushka u smt Shklo ta inshi naseleni punkti Bagato vilshanichan stali takozh novimi zhitelyami mist Novoyavorivsk ta Yavoriv Vosmirichnu shkolu v seli zakrili nazavzhdi 1976 roku Trivalimi rokami direktorom cogo navchalnogo zakladu buv Volodimir Illich Mazovita U 1970 h rokah miscevih ditej navchali zokrema taki vchiteli yak Stefaniya Ivanivna Mazovita Mariya Vasilivna Murin Valentina Pavlivna Berestok Mariya Mihajlivna Duchenko Ivanna Ivanivna Kencalo Nataliya Ivanivna Chopik U 1980 h rokah Vilshanicyu zalishili ostanni yiyi meshkanci Vnaslidok diyalnosti pidpriyemstva teritoriya sela Vilshanicya chastkovo bula poglinuta kar yerom Rishennyam Vikonavchogo komitetu Lvivskoyi oblasnoyi Radi narodnih deputativ vid 19 veresnya 1989 roku vneseno zmini v administrativno teritorialnij ustrij okremih rajoniv zokrema v Yavorivskomu rajoni znyato z obliku sela Vilshanicya i Murini Zaluzkoyi silradi a vidtak selo perestalo isnuvati oficijno Sogodennya Protyagom 2002 2006 rokiv u ramkah rekreacijnih zahodiv sirchanij kar yer vikopanij na shidnij chastini sela zapovnyuvali vodoyu vnaslidok chogo utvorilos tak zvane Yavorivske more najbilshe v Ukrayini shtuchne ozero Teper tut zona vidpochinku Dokladnishe Yavorivskij kar yer Na shastya ne vsya teritoriya kolishnogo velikogo sela opinilasya pid vodoyu Na tij chastini Vilshanici sho prilyagala do mezh m Yavoriv nini roste ocheret chagarniki Ale korinni meshkanci sela she mozhut vpiznati chi projtisya takimi urochishami yak ot Viprivki Vigin Bukovina Kuncharka Chinovatina Shirbova Yama Cegolnya Zagir ya Osichina Za cegolneyu Pidlozi Krem yanka Pidstav She zalishilisya ruyini virobnichih primishen kolishnogo cehu ochistki drenazhnih vod girnichogo kombinatu bovvaniye dovgobud dev yatipoverhovogo budinku Derev yanij hramDokladnishe Cerkva Svyatogo velikomuchenika Yuriya Novoyavorivsk U seli bula cerkva Svyatogo Velikomuchenika Yuriya zbudovana v 1540 roci i rekonstrujovana 1715 roku U 1796 roci cerkvu pereneseno na murovanij fundament Velikij vivtar svyatogo Onufriya pereneseno tudi z rozibranoyi v 1795 roci cerkvi yaka kolis bula v Lisku Yavorivskomu prisilku Chernilyavi Do inter yeru cerkvi vhodili davni ikoni roboti majstriv lvivskoyi shkoli malyarstva zokrema Preobrazhennya napisana u XIV za inshimi dzherelami u XVI stolitti ta Svyatij Mikolaj z zhitiyem U 1938 22 kvitnya 2016 u Wayback Machine roci hram vidremontuvali pro sho svidchiv napis na tablici vstanovlenij na pivnichnij stini babincya v inter yeri Cerkva budovana 1715 r Remontovana ta malovana 1938 r Remontuvav Grigorij Romaha z Vilshanici Malyuvav Vasil Murin malyar iz Zaluzhzhya Remont i malovannya perevedeno starannyam Vsch o Evgena Lomnickogo paroha Nikolaya Kasiyana Mihajla Barana komitetovih cerkvi zhertvami parohiyan Otec Yevgen Lomnickij buv nevtomnim gromadskim aktivistom pidtrimuvav u seli ukrayinske zhittya Sam ocholyuvav zokrema filiyu Tovaristva Silskij gospodar U chas jogo praci u Vilshanici aktivno diyali ukrayinski gromadsko patriotichni organizaciyi ta tovaristva sered yakih Prosvita Lug Sokil O Yevgen Lomnickij buv ostannim parohom sela Z prihodom radyanskoyi vladi hram zakrili Ikoni Preobrazhennya ta Svyatij Mikolaj z zhitiyem zaraz zberigayutsya u fondah Nacionalnogo muzeyu u Lvovi im Andreya Sheptickogo i regulyarno vistavlyayutsya Hocha vilshanichani u svyata ta v nedili zbiralisya do cerkvi ta sami vidpravlyali Bogosluzhinnya kozhnoyi p yatnici u Velikij pist provadili Hresnu dorogu chasto tayemno privozili svyashenikiv Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi yaka todi diyala v pidpilli Pevna rich pislya pereselennya 1960 1980 rr vilshanichan v inshi naseleni punkti Yavorivshini cerkva stala zanepadati Shobi zberegti vid rujnaciyi cerkvu Svyatogo Yuriya kolishni meshkanci sela perenesli yiyi u Novoyavorivsk a inter yer hramu u cerkvu selisha Shklo Roboti z perenesennya cerkvi zavershili 1996 roku CvintarCvintar buv rozmishenij u kilkastah metrah vid cerkvi u centri sela Na vhodi do vichnogo spochinku odnoselci vikuvali ta vivisili znak z filosofskim tekstom Ya buv tim chim ti ye Ti budesh tim chim ya ye Prikmetno sho na comu cvintari horonili ne lishe tih hto meshkav u Vilshanici a j u s Lis Velika ta Mala Toloki Gnoyenec Shoti na navkolishnih hutorah Upershe spokij pomerlih tut porushili na pochatku 1970 h rokiv koli rozroblyayuchi sirchanij kar yer virishili proklasti transporternu liniyu abi neyu vidvantazhuvati za kilka kilometriv vid miscya vidobutku mergel Cherez cyu liniyu zgodom ne stalo ozera Vir najkrashih miscevih lukiv v urochishi Verhovina inshih prirodnih prinad Vilshanici U planah bulo j rozkopati mogili ta perepohovati ostanki deinde Zahodilisya navit vtilyuvati svij zadum Ale vilshanichani zaprotestuvali Koli vidpovidni brigadi pid yizhdzhali do cvintarya pochinali biti cerkovni dzvoni j lyudi prosto z poliv bula tepla pora roku bigli ryatuvati spokij svoyih predkiv Za kilka dniv protestiv i vlada i tuteshni zhiteli dijshli pevnoyi zgodi transporterna liniya cherez cvintar vse taki projshla zvisno postrazhdala deyaka kilkist mogil prote zagalom kladovishe isnuvalo j nadali Zakrili vilshanickij cvintar naprikinci 1970 h rokiv Pomerlih stali hovati perevazhno v selishi Shklo Koli vzyalisya vprovadzhuvati proekt stvorennya na teritoriyi sirchanogo kar yeru rekreacijnoyi zoni 2004 roku pochali j perepohovannya ostankiv z cvintarya u Vilshanici na nove kladovishe u Shkli Ale shozhe deyaki mogili tak i zalishilisya tam de z yavilisya kilkadesyat a to j ponad sotnyu rokiv tomu Na misci cvintarya bulo vstanovleno pam yatnij hrest yakij zasvidchuye fakt perepohovannya Vin ta she kilka starih pam yatnikiv zalishilisya yedinimi materialnim pidtverdzhennyam isnuvannya sela Poetichno pro seloSelu Vilshanicya sudilosya zniknuti z licya zemli ale vono nazavzhdi zalishitsya v serci ta spogadan vilshanichan Os yak u simdesyatih rokah minulogo stolittya pisav u svoyij poemi prisvyachenij Vilshanici sirchanikam vidomij ukrayinskij poet Bogdan Stelmah Brinit selo v dolini vilgij Navproti zir i hmar odviku Z vesni tut kvitnut buri vilhi Predvichni strazhi hat i vikon Zaraz selo ne brinit uzhe v dolini vilgij tut ne zairzhe konyaka dobra yak i psisko dlya goditsya ne gavkne I navit ne znajdete nache viklik gnizd lelek Use vimerlo Yak i menshi sela ta hutori sho buli teritorialno pov yazani z Vilshaniceyu Taranki Zozuli Shoti Badzhegi Velika ta Mala Toloki Gnoyenec Zagrushka Gori sho z yavilisya na yavorivskij rivninnij zemli vid tak zvanih porodnih vidvaliv poglinuli ne lishe chudovi ozera Sloza Vir richku Gnoyenec a j prekrasni luki Personaliyi1943 roku u Vilshanici kilka misyaciv prozhivav Yurij Lipa vidatnij ukrayinskij pismennik likar gromadskij diyach U s Vilshanicya narodivsya ukrayinskij zhurnalist Mikola Shot avtor knizhok Tihij smutok dushi 2003 ta Na pagorbi doli 2013 Primitki dir icm edu pl Arhiv originalu za 2 bereznya 2017 Procitovano 2 bereznya 2017 Kubijovich Volodimir 1983 Etnichni grupi pivdenno zahidnoyi Ukrayini Galichini na 01 01 1939 ukrayinska ta anglijska Visbaden Otto Harrassowitz s 31 DzherelaDacko V Batkova spadshina V Dacko Lviv Logos 2003 S 68 73 S 128 S 145 146 Dacko V Bo vmerti za Ukrayinu najvisha nagoroda Yavorivshina 1993 7 zhovtnya Dacko V Shob nihto z nas ne mav zamknenih ochej Yavorivshina 1993 15 veresnya Slobodyan V Cerkvi Ukrayini Peremiska yeparhiya Lviv 1998 864 s Shot M Na pagorbi doli Mikola Shot Ternopil Ukrmedkniga 2013 S 11 12 Shot M Sela sho vidijshli u vichnist Uryadovij kur yer 2000 2 grudnya Shot M Tihij smutok dushi Uryadovij kur yer 2002 25 travnya Shot M Tihij smutok dushi Mikola Shot Ternopil Volya 2003 S 9 16 Kubijovich V Etnichni grupi pivdenno zahidnoyi Ukrayini Galichini na 01 01 1939 Visbaden 1983 S 31 Enciklopediya istoriyi Ukrayini T 3 E J Redkol V A Smolij ta in NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K V vo Naukova dumka 2005 672 s PosilannyaCvintar sela Vilshanicya svitlina i na mapi 1939 roku 20 lyutogo 2014 u Wayback Machine