Вільшана — село в Україні, центр Вільшанської сільської громади у Роменському районі Сумської області.
село Вільшана | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Сумська область |
Район | Роменський район |
Громада | Вільшанська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA59060030010053132 |
Основні дані | |
Населення | 2 235 |
Територія | до 7 тис. га (разом з с.-г. угіддями) км² |
Поштовий індекс | 42127 |
Телефонний код | +380 5455 |
Географічні дані | |
Географічні координати | H G O |
Середня висота над рівнем моря | 149 м |
Водойми | р. Сула, Вільшанка |
Відстань до обласного центру | 60,3 км |
Відстань до районного центру | 40,0 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 42127, Сумська обл., Роменський р-н /, с. Вільшана, вул. Київський шлях, буд. 1а |
Сільський голова | Мельніков Михайло Віталійович |
Карта | |
Вільшана | |
Вільшана | |
Мапа | |
Вільшана у Вікісховищі |
Географія
Ще у скіфські часи на родючих землях в заплавах річки Сула охоче селилися люди, тут проходило будівництво Посульської оборонної лінії. Вільшана розташована на лівому березі Сули в місці впадання в неї річки Вільшанка, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Філонове, нижче за течією примикає село Віхове. Поруч проходить автомобільна дорога Н07.
Історія
Ця стаття містить текст, що не відповідає . (червень 2019) |
Коротка історія виникнення села
Точних даних про те коли було засноване село історія не зберегла, але відомо, що воно утворилося набагато раніше за такі міста, як Лебедин, Охтирка, Суми, Харків.
В історичній літературі знайдені перші згадки про Вільшану датовані 1609 роком: «Ольшанские козаки с козаками приселков Городища и Бобрика, рушились в Веприк збуйно з старшинами Кислым, Манилом и Сычем, иншие до рушення того з полковником Самойловичем перебували у Гадяча и мусили бути при Коломаце».
Це свідчить про те, що на той час Вільшана, як населений пункт вже існувала і вважалась військово-адміністративною одиницею, оточеною річками Вільшанкою, Попадьєю, Сулою, які становили досить вигідне природне укріплення для місцевих жителів.
Входячи до північно-східної окраїни Польської держави, Вільшана часто зазнавала нападів з боку кримських татар, тому тривалий час ця територія була майже не заселена. Але вигідне географічне положення та сприятливі природні умови стали каталізатором нової хвилі колонізації.
Першими жителями слободи стали переселенці з Правобережної України, які тікали від гніту Польської шляхти.
У 1647 р. при розмежуванні кордонів між Польщею і Російською Імперією Вільшана була приєднана до останньої «…на усть речки Ольшанки, выше Недригайлова у пяти верстах, острог и слобода Ольшанная». Це був уже визначний на той час укріплений пункт "…заселенный и построенный детьми боярскими и отчасти «черкасскими».
Після завершення визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького Вільшана та інші населені пункти лівобережної України була підпорядкована Російській Імперії і як сотенне містечко — приєднана до складу Сумського слобідського полку.
Події Північної війни, що на одному з її етапів відбувалися на території нинішньої Сумської області, не обминули і Вільшану. В листопаді 1708 р. московський цар Петро І проїздом із села Хоружівки до села Марківки, де стояв на той час Сумський слобідський полк, зупинявся у селі Вільшана у полкового судді Івана Пустовойтова і подарував йому на згадку срібний кубок.
У грудні цього ж року у Вільшані відбулася битва зі шведами. Вільшанці разом з деркачівцями брали участь в обороні Недригайлова. Але зазнавши невдачі при його штурмі, шведи розгромили слободу Вільшану. Ось як про це пише літописець: «Року 1708 шведы конные и пешие всю слободу Ольшану разогнали, а казаки баталь чинили з шведами до самого Городища, и пощады не було од шведов никому».
У другій половині XVIII століття Вільшана була вже значним населеним пунктом краю. Сотенне містечко, а з 1765 р., після ліквідації слобідських полків, військова слобода Межирицького комісарства, Сумської провінції, Слобідсько — Української губернії. Вільшана на 1773 рік мала 3448 жителів, зокрема 2632 так званих військових козачих обивателів і 751"подданих черкасс", тобто закріпачених.
Закріпачені у Вільшані з'явилися у другій половині XVIII століття, коли частину Вільшани та значну кількість землі навкруги неї царський уряд подарував на «…вечное потомственное владение» сотнику Степану Пустовойтову. Нащадки Пустовойтова володіли землею і кріпаками до реформи 1861 року.
Великої шкоди завдавали Вільшані в ці роки стихійні лиха. У 1774 р. жителі слободи пережили страшенний голод, який стався через посуху і недорід. У 1783 р. частина Вільшани — Загребелля, була знищена пожежами. У 1831 р. у слободі від холери за один місяць померло 199 жителів, а у 1848 р. — 227.
Скасування кріпацтва у Росії помітно відбилось і на становищі Вільшани. Після реформи 1861 року в селі утворилися дві сільські громади: вільних селян і колишніх закріпачених селян.
Скасування кріпосного права, зростання фабрик і заводів потребували більш грамотних людей. У цей час у селі відкриваються дві церковно-парафіяльні школи, а у 1883 р., за ініціативою громади в інтересах заможних верств села Вільшини та навколишніх сіл, була відкрита двокласна школа, у якій навчалося 98 хлопчиків і 7 дівчаток.
У 1907—1912 роках земство збудувало у селі початкову школу, лікарню та ветпункт.
У селі виникають підприємства легкої та харчової промисловості. У після реформовий період і аж до 1910—1912 років тут працювали пивний (за Сулою) та селітряний заводи, на яких працювали десятки найманих працівників. Відкривалися ремісничі майстерні з обробки металу (кузні).
У 1906—1916 роках у селі були створені кредитне та споживче товариства.
З розвитком капіталізму поширюються товарні відносини і у Вільшані. У селі діяло 13 крамниць і шинків, які належали заможним мешканцям села. Раз на тиждень, щосуботи, влаштовувалися базари, а також 5 разів на рік проводилися багатолюдні ярмарки, що тривали 3-4 дні.
Основними товарами на ярмарках були велика рогата худоба, коні, тканини, готовий одяг, кожухи та інші кустарні вироби. Взуття ні в магазинах, ні на ярмарках не було, його виготовляли на замовлення кустарі вдома. На ярмарки приїжджали заготівельники худоби та сільськогосподарської продукції з Лебедина, Сум і навіть із Харкова.
Період після більшовицького перевороту 1917 року
Настали страшні роки постпереворотного занепаду, які були викликані приходом до влади атеїстичного, богоборчого та царевбивчого більшовицького режиму, громадянською війною, комуністичним геноцидом всіх народів колишньої Російської Імперії тощо…
Але коротко зупинимося лише на статистиці.
У квітні 1922 року, з п'яти сільрад була утворена Вільшанська волость. Відбулися вибори та утворений Вільшанський волосний виконавчий комітет. Першим головою якого було обрано Ігнатенка Євдокима Пантелеймоновича.
У вересні 1923 р. був утворений Вільшанський район, до якого увійшли 9 сільських Рад: Вільшанська, Пушкарська, Зеленківська, Товстянська, Гутнянська, Велико-Будківська, Деркачівська та інші..
Поступово в селі Вільшана почали відновлювати свою роботу або були створені нові кооперативні організації та споживча кооперація, кредитне товариство, артіль «Будівельник», товариства «Пчеловод» і «Садоогород», промартілі «Селянин», «Мірошник», почали діяти агродільниця, ветеринарний пункт, черепично-бетонна майстерня тощо.
На базі початкової школи була відкрита семирічна школа, у якій навчалося понад 300 учнів, відкриті клуб, бібліотека, хата-читальня, лікарня, аптека та ін.
У 1924 році вже діяли дві групи по ліквідації неписьменності, які нараховували понад 100 осіб. У 1929 р. призначено районного уповноваженого з ліквідації неписьменності — кандидата у члени більшовицької партії вчителя Пономаренка. Значна робота проводилася також серед жінок, про це свідчить жіноча безпартійна районна конференція Вільшанського району та жіночі збори села, що відбулися 8 березня 1924 р.
Уже на початку 1927—1928 навчального року кількість учнів зросла настільки, що існуючі навчальні приміщення не могли вмістити у своїх стінах ту молодь, яка бажала вчитися.
У 1928 році Вільшанський райвиконком ухвалив рішення про будівництво стандартного двоповерхового приміщення семирічної школи. Будівництво школи здійснювали за участю всього населення Вільшани та навколишніх сіл, і у 1930 р. воно було завершено.У 1931—1932 навчальному році юнаки та дівчата Вільшани й навколишніх сіл уже навчалися в новому, світлому і просторому, приміщенні.
В 1928 р. в селі з'явилось електричне освітлення.
На той час у Вільшані, як і в інших навколишніх селах, переважали невеликі приватні селянські господарства, які обробляли свої наділи самостійно.
Але більшовизм не міг допустити приватної власності, підняття соціального статусу населення до рівня передреволюційних часів Російської Імперії. Після порівняно стабільної епохи так званого НЕПу настав час лютої та безжалісної колективізації. Так, в 1929 р. за допомогою більшовицького терору, місцевих активістів-пройдисвітів було конфісковано людське майно та земля і у селі розпочалася масова, «добровільно — примусова» колективізація селянських господарств. Вже на весну 1930 року 810 селянських дворів були об'єднані в єдине колективне господарство «Перемога».
Першим головою цього колгоспу було обрано Тертичного Павла Олексійовича. На основі суцільної колективізації в селянських господарствах земля, худоба та сільськогосподарський реманент перейшли до колгоспу. Та все ж економічно колгосп був занадто слабкий. У 1931 р. колгосп «Перемога» був реорганізований. На базі його утворено чотири колгоспи «Перемога», «Новий Світ». «Колективіст-ударник» та імені Будьонного.
Невтішні виробничі показники новостворених колгоспів стали каталізатором пошуку і покарання «винних», наслідком якого став штучно створений голод 1932—1933 років, який не оминув і Вільшану. На жаль через ретельне приховування радянським режимом правдивої інформації достеменно не відома реальна кількість померлих від голоду в ті страшні роки. Дослідники і краєзнавці знайшли документальне підтвердження більш як ХХХХ таких випадків.
З метою надання всебічної матеріальної та організаційної допомоги, підготовки колгоспних кадрів весною 1931 р. у Вільшані була створена МТС.
На початку організації МТС мала у своєму розпорядженні лише один трактор марки «Фордзон», до трьох десятків двигунів, декілька молотарок та дрібний сільськогосподарський інвентар.
При школі була створена капела бандуристів під керівництвом Андрусенка, яка брала участь у огляді художньої самодіяльності району і області. На базі семирічної школи була відкрита середня школа.
У 1934 році у Вільшані виходила газета «Прапор Ударника» накладом 1000 примірників. 28 листопада 1934 року вона повідомила про створення при політвідділі місцевої машино-тракторної станції сільськогосподарського технікуму для навчання колгоспного активу. У технікумі навчали «…що і на якому ґрунті сіяти, знати закони і політику; чим, коли і яку тварину годувати, вчитись грамотно писати і читати». В технікумі було відкрито такі відділення:
- Відділення підготовки голів колгоспів.
- Відділення підготовки бригадирів польових і тракторних бригад.
- Відділення підготовки редакторів колгоспних газет.
- Відділення з підготовки рахівників.
Вільшанський район у 1930 р. був ліквідований, і Вільшана увійшла до складу Недригайлівського району Чернігівської області. Із створенням у 1932 році Харківської області Недригайлівський район із його сільрадами увійшов до її складу, а у 1939 увійшов до складу Сумської області.
Велика вітчизняна війна
З перших днів війни майже 450 жителів села Вільшана були мобілізовані до лав Червоної Армії та пішли на фронт.
У повній ворожій окупації село Вільшана перебувало з жовтня 1941 року по 9 вересня 1943 року, тобто майже 23 місяці. Упродовж цього часу в Недригайлівському районі діяла влада військового управління в особі місцевої комендатури (ортс-комендатура), яка мала забезпечувати повну покору населення окупаційній владі та максимально використати економічні та трудові ресурси в інтересах «великої Німеччини».
Всі жителі з 15-ти річного віку бралися на облік і залучались до безоплатних робіт в «общинних господарствах», у які окупанти перетворили колгоспи, на шляховому будівництві та на інших роботах. Населення обкладалось обтяжливими грошовими і натуральними податками у вигляді м'яса, молока, яєць, інших продуктів харчування. Існувала також система штрафів.
Для населення окупанти ввели велику кількість різних заборон і обмежень. Люди позбавлялись права на зміну місця проживання без дозволу окупаційних властей, виходити на вулицю від 18-ї до 5-ї години, різати худобу, приймати осіб, які не належать до
В роки окупації на каторжні роботи до Німеччини було вивезено 366 вільшанців.
За роки окупації Вільшанська сільська рада зазнала значних матеріальних збитків. Під час свого відступу у вересні 1943 року фашистами повністю було спалено село Рудка.
Значна шкода була завдана колективним господарствам. Ось до вашої уваги лише один документ. «Акт о нанесения ущерба немецкими оккупантами хозяйству колхоза „Новий світ“ Недригайловского района по состоянию на 23 октября 1943 года»
Время организации колхоза — 1932 г., наличие земли 1200 га. Имел 5 старых и приспособленных помещений для скота, кузницу, кирпичный завод, ветряк. с.-х. инвентарь, 188 рабочих лошадей и волов, 110 коров и быков, 182 овцы, 45 свиноматок, 140 пчелосемей. Выращивал зерновые, свеклу, картофель и другие культуры. Словом, медленной, но умеренной поступью вел крестьян к лучшей жизни, ничем не угрожая фашистской Германии. Нежданно налетели оккупанты, стали уничтожать, грабить все, что с великим трудом было коллективно нажито за 10 лет.
Вільшана була звільнена 9 вересня 1943 року військами Воронезького фронту, що прославилися в боях за м. Суми, підрозділами 38-ї Армії генерал-лейтенанта Н.Є Чібісова, бійцями 1140-го стрілецького полку 340-ї Сумської стрілецької дивізії, 797-го стрілецького полку 232-ї Сумської стрілецької дивізії, воїнами 167-ї Сумсько-Київської стрілецької дивізії.
Сто троє воїнів визволителів знайшли свій останній притулок у братській могилі в с. Вільшана на якій у повоєнні роки збудовано Меморіальний комплекс.
В боях за батьківщину брали участь понад 700 наших земляків. Не повернулися з фронту 431 солдат. Понад 230 вільщанців нагороджені орденами і медалями. Звання Героя Радянського Союзу присвоєне Денисенко Михайлу Івановичу, а Рибалко Василь Матвійович став повним кавалером ордена Слави.
Всього за роки війни Вільшанська сільська рада втратила більше 600 жителів.
Повоєнні роки
Поступово після війни село піднімалось із руїн. Відбудовувались колгоспи, МТС, школа, лікарня. Збудоване типове приміщення тракторної майстерні МТС.
В 1947 році, у Вільшані створене Недригайлівська автотранспортне підприємство АТП — 1838 (згодом АТП — 15943), для перевезення вантажів і забезпечення населення пасажирськими перевезеннями.
Якщо в 1958 році в АТП -1838 налічувалось лише 55 автомобілів, то в 1968 році він уже мав 78 вантажівок, 15 автобусів, 4 спеціальних і легкових автомобілів. У селі було збудовано автостанцію через яку щодня проходило понад 50 автобусів.
Ще в 1958 році у Вільшані було збудовано і введено в експлуатацію держмлин, що переробляв 21 тону зерна за добу. Пізніше на його базі було створено Недригайлівський завод продовольчих товарів, який мав цехи: крупорушний, олійницю, вальцевий, безалкогольних напоїв, з виробництва цукерок і печива, ковбасний, комбікормовий.
У 1963 році збудоване і здано в експлуатацію добре обладнане приміщення аптеки.
У 1965 році Вільшанським споживчим товариством, яке обслуговувало територію п'яти сільських рад з чисельністю населення близько 8 тис. осіб, була збудована чайна "Сула " на 100 місць. Відкриті лазні при відділенні "Сільгосптехніки " та АТП — 15943.
У 1967 році в селі збудовано цегельний завод, виробнича потужність якого становила 3 млн шт. цегли на рік.
Історія села нерозривна з історією сільськогосподарських підприємств.
В 1950 році відбулось об'єднання колгоспів у два господарства — колгосп ім. Леніна і колгосп ім. Будьонного. А в 1959 році відбулось злиття і цих господарств у колгосп ім. Леніна. Колгосп іменні Леніна об'єднував 8 населених пунктів, у яких налічувалось 998 дворів колгоспників із населенням 3196 осіб. За колгоспом було закріплено 6166 га землі, з якої 4462 га орної, 303 га луків, 36 га садів, 62 га тутових насаджень, 281 га лісу.
На той час у колгоспі були створені молочно товарна ферма, свиноферма, вівцеферма, пасіка на 342 сім'ї, два млини простого помелу.
У 1959 році колгоспом було збудовано Будинок культури.
Найбільш потужно і динамічно колгосп, а з ним і с. Вільшана розвивалися у 70-х, 80-х роках минулого століття.
Станом на 01.01.1990 року колгосп мав три виробничі дільниці, три тракторні бригади, три зерносклади, склади запасних частин, паливо мастильних, будівельних матеріалів, автопарк, 6 молочнотоварних ферм, 2 свиноферми, птахоферму, 3 власні млини, пилораму, плотню, крупорушку, хлібопекарню, власну інкубаторну станцію тощо.
Чисельність поголів'я сільськогосподарських тварин становило: ВРХ — 2628 голів, вт.ч.- корів 1055 голів, свиней — 942 голів. птиці — 7826 голів, бджолосімей — 400 шт.
За результатами господарської діяльності у 1989 році колгоспом імені Леніна було вироблено:
- зернових і зернобобових – 6379 т. - цукрового буряка – 17381 т. - соняшника – 151,2 т.
Виробництво тваринницької продукції становило:
- молока – 2858,5 тон. - м'яса худоби та птиці в живій вазі – 461,4 т.
Станом на 1.01.1990 року колгосп мав потужну матеріально-технічну базу: Тракторів — 56 шт., Зернозбиральних комбайнів — 16 шт., Бурякозбиральних комбайнів — 4 шт., Автомобілів — 55 шт., іншу сільськогосподарську техніку.
Інкубаторним цехом колгоспу за 1989 рік вироблено для реалізації населенню 163615 добових каченят, 10828 гусят та 22252 голови добових курчат.
Завдяки високим показникам господарської діяльності, протягом цього періоду, колгоспом поряд із виробничими об'єктами: новими складськими приміщеннями, новими ангарами для зберігання сільськогосподарської техніки, сучасними майстернями з усім необхідним обладнанням на кожній з трьох тракторних бригад, 16 новозбудованих корпусів тваринницьких приміщень, інкубаторним цехом автогаражем на 60 автомашин, автозаправками, адміністративним приміщенням та іншими виробничими об'єктами, розбудовувалась і соціальна інфраструктура села: збудовано дитячий садок, 16 квартирний житловий будинок, 15-ть індивідуальних житлових будинків садибного типу, за кошти сільськогосподарського підприємства і його бригадою прокладено близько 20 км асфальтованих доріг вулицями сіл Вільшанської сільської ради. Профінансовано роботи з будівництва підвідних газопроводів до сіл Білоярське і Вільшана протяжністю близько 10 км, а також частину вуличних газопроводів загальною довжиною близько 19 км.
Незалежна Україна
У 1995 році проведено розпаювання земель КСП ім. Леніна. Земельні паї отримали більше 1000 колгоспників.
У 1997 році КСП ім. Леніна реорганізоване у Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Вільшана», яке здійснювало свою господарську діяльність до 2006 року.
З 2006 року землі і державної і приватної власності, на території Вільшанської сільської ради оброблялись новим сільськогосподарським підприємством Вільшанським відділком ДП «Нафком Агро» на умовах оренди.
З 2011 року, на території Вільшанської сільської ради виробничу діяльність здійснюють три сільськогосподарські підприємства СТОВ «Дружба Нова», ТОВ АФ «Фрунзе», ТОВ «Слобожанщина Агро». Виробництво продукції птахівництва здійснює ПП «Пташине подвір'я».
У 2013 році на базі збанкрутілого ВАТ «Вільшана РП» розпочало діяльність ТОВ «Натур Світ» з переробки і спецій.
Початок 2000 років став періодом активного розвитку в селі Вільшана малого підприємництва. В Цей час почали діяти 11 магазинів з торгівлі продовольчими і промисловими товарами, 4 заклади громадського харчування, дві станції з ремонту і технічного обслуговування автомобілів, цехи з переробки деревини і виготовлення столярних виробів, підприємство з виготовлення виробів з металу: опалювальних котлів, обладнання та запасних частин для сільськогосподарських машин та механізмів тощо.
Силами учасників художньої самодіяльності в селі Вільшана постійно проводяться культурно мистецькі заходи концерти, вечори відпочинку, Дні села Вільшана та села Білоярське. В 2014 році два самодіяльних колективи Вільшанського сільського будинку культури здобули звання самодіяльних народних.
Розширена історія виникнення села
Численні письмові свідчення про Вільшану визначають дату — 1609 р. Недригайлів — не раніше 1638 року. В цей час виникли Ч.Слобода, Коровинці, Курмани. З 1644 р. відомі Хоружівка, Беседівка, з 1665 р. — Гринівка, Томашівка. На початку XVIII ст. заселена Сакуниха, або, як тоді її називали, Сакунова Слобода, в 1730 р. — Деркачівка. В першій половині XVIII ст. виникла Рубанка, в 1778 р. — Козельне, наприкінці XVIII ст. — Засулля, у другій половині XIX ст. — Іваниця, Зеленківка.
Багато питань остаточно не вирішено з топонімікою різних географічних та історичних об'єктів. Зрозуміло, що багато назв кореняться у мовах народностей, які свого часу мешкали на певній території. Найдавнішими за походженням є назви природних об'єктів і в першу чергу — гідронімів, тобто водойм. Найбільшою річкою краю є Сула, басейн якої здавна був територією проживання багатьох племен. З погляду історичного взагалі важко сказати, коли вперше з'явилася назва цієї річки. Проте, у літописному рядку назва Сули вперше виразно звучить у літописця Нестора. «Слов'яни сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами» — читаємо у «Повісті минулих літ».
Річка Сула, ліва притока Дніпра, бере початок у балці південніше хутора Зелена Роща, що в Лебединському районі, несе свої води до Дніпра, багато разів змінюючи напрям течії. Довжина її біля 435 кілометрів, середня глибина 6,4 метра. Річка має 98 приток. З 1935 по 1941 рік на відрізку між с. Вільшана нашого району і м. Ромни по Сулі перевозилось чимало народногосподарських вантажів. Річка впадає в Дніпро 4 рукавами на території Полтавської області біля с. Чигиран-Діброва. Назва Сули в дослідженнях учених має багато тлумачень. Топоніміку її одні дослідники виводили від слов'янських коренів, інші — від балтійських чи іранських. Одні зв'язують назву з основою Сул: Сулище, Сулка, інші з Су-: Сура, Суда, Сума, деякі від назви риби: сула, сулак, «щука», «судак».
Доцент Є. О. Черепанова з Сум вважає переконливішою версію про походження назви Сули від тюркського слова сулца, що означає «мокре місце». Вчений В.Милорадович у минулому столітті засвідчив: «місцеві жителі ототожнюють назву Сула з усякою взагалі річкою, говорять у множині — сули». Це дійсно так, адже «су», «су(у)» в тюркомовних народів означає «вода», «струмок», «річка», «озерце», а «сула» — «непрохідне болото», «непрохідна річка». Деякі дослідники це слов'янське слово порівнюють з норвезьким soyla — «мул», «трясовина» та шведським saula — «грязь», «багно». До речі, назва іншої річки — Тваньки теж в основі має похідну від понять бруд, грязь, багно 23. Північна війна між Росією та Швецією тривала 21 рік. Україна теж була втягнута в збройний конфлікт.
Після того, як шведський король Карл XII поставив на коліна союзників російського самодержця польського короля та саксонського курфюста, його армія завернула в Україну, де чекав гетьман І. С. Мазепа. Коли війська ворога у 1708 р. ввійшли на Слобожанщину, то зустріли там справді сильний опір. А тим часом у Недригайлові був зачитаний маніфест Петра І від 6 листопада 1708 року, який повідомив про вступ шведської армії на територію України та закликав малоросійський народ до боротьби з ворогом — шведами та мазепинцями. Україна перетворювалася у військовий табір, міста — у фортеці, жителі — у воїнів. Цар обіцяв, що «кто из малороссийского народа из неприятельского войска» візьме в полон генерала, то отримає 2000 карбованців, полковника — 1 тис., за солдата — 5 карбованців, а «за убиение каждого неприятеля, по свидетельству явному» обіцяно було по 3 карбованці 42.
Але не заради грошей недригайлівці брали до рук зброю. Укріплення в місті були недосконалі і далеко не в найкращому стані, та цей недолік компенсувався героїзмом і відвагою місцевих жителів. Під час Північної війни населення містечка виявило виняткову мужність і стійкість у боротьбі проти шведських військ. Обставини склалися так, що 18 листопада 1708 року інтервенти вступили в місто Ромни, яке за три десятки кілометрів від Недригайлова. Це становило реальну загрозу нападу на містечко, яке мимоволі стало важливим пунктом у планах російського командування. Шведи залишились у Ромнах і, розквартирувавшись по навколишніх селищах на зиму, проводили вилазки. Разом з козаками вірного гетьманові Мазепі роменського сотника Грицька Пирозького шведи робили раптові наскоки на околиці Недригайлова та інші населені пункти. Це спонукало місцеве населення вжити рішучих заходів по обороні сотенного містечка. Вже в першій половині листопада 1708 року в нашому краї стояла справжня зима з морозами та снігом. Недригайлівці чекали нападу військ «Карлуса шведского» з дня на день.
Воєвода міста Фрол Висковатий наказав сховати в найукріпленішій частині міста все найцінніше і всім жителям передмістя негайно перейти туди. А тим часом у новій гетьманській резиденції м. Глухові у жовтні 1708 р. обрали нового гетьмана І.Скоропадського. Закінчивши вибори «изрядным веселием при пушечном стрелянии», 17 листопада 1708 року Петро І відбув до Путивля, а потім побував у Тернах та Хоружівці, де дислокувалася російська піхота і кавалерія, відвідав Вільшану, Марківку та інші села. У Вільшані цар обідав у судді Івана Пустовойта і подарував йому на згадку срібний кубок. У Хоружівці конфіскували майно прихильника Мазепи лубенського полковника Григорія Гамалії. «Зело довольно обрели хлеба, у скирдах стоящего… Также и вина сыскали бочек с тридцать».
З Вільшани царська свита рушила в Марківку, де знаходилась ставка. А 23 листопада там відбулося урочисте гуляння на честь дня народження А.Меншикова. Та головні події ще були попереду. Шведи після невдалої спроби захопити місто готували ще одну акцію проти непокірних недригайлівців. Цар Петро, довідавшись про недригайлівську оборону із донесення Меншикова, 15 грудня 1708 р. спорядив на допомогу загін донських козаків на чолі з отаманом капітан-поручиком Д.Ушаковим, ад'ютантом Петра, пославши йому 14 грудня наказ такого змісту: «Господин капитан-поручик, по получении сего указу казакам всем, которые с вами есть, вели идти к Недригайлову, а сам ты одною своею персоною поезжай, не мешкав, к господину генералу Аларту, и что он вам прикажет делать, и то по ево приказу исполняй неотложно. А казаки бы конечно стали у Недригайлова завтра, тоесть декабря 15-го дня к вечеру». Через два тижні після невдачі 30 листопада захопити з ходу Недригайлів, шведські солдати знову підступили до сотенного містечка. Однак і цього разу населення міста, підтримане донськими козаками, відбило ворожий наступ. У цьому бою багато шведських солдатів було вбито, захоплено в полон, а решта відступили. Козаки взяли в полон шведського ротмістра та кількох солдатів, а «інших забили, або гнали під самий Ромен», як доповідав Меншикову козачий отаман Ушаков.
Після такої невдачі шведи більше не наважувалися підходити до містечка і облишили непокірний Недригайлів. Вони продовжили свій марш у напрямку Гадяча. Стійкість захисників Недригайлова скувала значні сили противника. За мужність і відвагу Петро І висловив місцевим жителям щиру подяку і, за народними переказами, удостоїв нечуваної честі своїм візитом жителів сотенного містечка, де «по обыкновению своему» читав у церкві на літургії «Апостол». За Сулою на горі знаходяться рештки укріплень гетьмана Мазепи, від чого це місце називають Мазепиною горою. Скоріше всього самого опального гетьмана там ніколи не було, а лише базувалися вірні йому козаки. Відомо, що в 1708—1709 рр. табір мазепинців був оточений глибоким ровом, а на горі у погребі, викладенім деревом, зберігались боєприпаси. В першій половині XIX ст. клопотами графа Ю. О. Головкіна там була збудована «красивая беседка», де подорожні могли відпочити і напитися криничної води. До нашого часу збереглися легенди про мазепинські скарби.
Розказують, що, відступаючі козаки з гори скочували в Сулу бочки з золотом, які буцім-то й досі лежать на її дні. На початку грудня 1708 р. царським урядом було оголошено, що хто знайде скарби Мазепи, тому належатиме половина. До речі, мазепинські скарби згодом були виявлені в Білій Церкві, Любецькому замку, Києво-Печерській лаврі та інших місцях. Маєтки опального гетьмана та його прихильників були розгромлені місцевим населенням або каральними загонами Петра І. Численні легенди про сховані на Мазепиній горі дорогоцінності досі хвилюють уяву шукачів скарбів. Розказували й таке, що кілька десятиліть тому двоє не місцевих молодих людей попрохали колишнього лісника показати могилу під Мазепиною горою, назвавшись родичами покійного. Відвідавши могилу через певний час, дід виявив, що вона розрита на півметра в глибину і так залишена. Нині покійний В. Я. Стецюра згадував, що ще до війни хлопці принесли з Мазепиної гори на Бродок бронзове погруддя якогось вельможі, мабуть ще періоду XVIII ст. М. О. Коваль з Недригайлова розповідав, що в далекому дитинстві він з хлопцями надибав біля підніжжя гори цегельний звід з важкими дверима і вхід до якогось схрону. Тут же знайшли великих розмірів замок. Розповідали і про німецького барона, який мав книгу, де описувалося про скарби біля Мазепиної гори.
Цілком можливо, що скарби ще чекають своїх відкривачів. Відомо, що з часу виникнення Недригайлівщини сюди на поселення приходили люди з різних країв як України, так і Росії. Українці-переселенці, які прибували на Слобожанщину, в офіційних російських документах називалися «черкасами» і поділялися на «начальних», «рядових» або ще «пашенных» та «мищан»52. Українських переселенців називали «пашенными черкасами». Таку назву вони отримали завдяки основному заняттю — землеробству. Місцеве населення ставилося до переселенців без особливих симпатій, оскільки були від них в «тесноте» і з ними «государевым людям в Недригайлове жить немочно». В одній із численних відписок середини XVII ст. недригайлівський воєвода згадує, що в місті «служилых людей» було не багато, тому цивільне населення теж виконувало військові функції. Починаючи з 50-х років XVII ст. у Недригайлові почало переважати українське населення. Основну масу населення фактично складали селяни, яких можна назвати й міщанами, бо чітке розмежування провести складно. Селяни, як окремий стан, з'явилися в цих краях одночасно з козаками. Вони швидко оселялися як вільні хлібороби, зберігаючи ще з Гетьманщини назву «посполиті». До царської скарбниці платили певний податок, але довгий час зберігали за собою право вільного переходу з місця на місце.
Дещо привілейований статус мали в Недригайлові козаки, які поділялися на дві категорії: козаків «виборних» (або компанійців) і «підпомічників». Виборні самі відбували службу, підпомічники ж (бідніші козаки) практично не служили, а допомагали виборним грішми, провіантом, амуніцією. У кожного компанійця могло бути від 2 до 7 підпомічників. Спершу фактично кожен переселенець мав право приписатися в козаки і взяти, на основі займанщини, ділянку землі. Таким чином володіння землею було тісно пов'язане з виконанням військових обов'язків. Більшість козаків-підпомічників не мала свого господарства і вимушена була жити при заможних козацьких сім'ях. Міщанами та селянами управляла міська ратуша Недригайлова. Поступово козацька старшина примушувала простих козаків і «пашенных людей» виконувати різні повинності на користь держави. Наприклад, заготовляти для війська сіно, лагодити мости, надавати свої підводи для перевезення чиновників. Про суспільне розшарування та кількісний склад Недригайлова деяке уявлення дають статистичні матеріали Харківського перепису 1660 року. На основі так званих розборних книг тих же років дослідник В.Сторожев подав таку статистику соціального складу населення Недригайлова: у місті, разом з селом Ольшанкою, проживало 489 козаків, 992 міщан та «пашенных людей», тобто 1481 особа чоловічої статі. Для порівняння: в Лебедині на той час мешкали 861 козак, 128 міщан, 224 «пашенных мужика» 53. У 1672 р. у Недригайлові служивих людей проживало 104 чоловіки. Крім козаків та селян — ремісники, купці, духовні особи, дворяни та «дети боярские» 54.
На кінець XVII ст. в місті нараховувалося 20 рейтарів, 20 солдат, 50 «недорослей», записаних у солдати, 21 донський козак, яким платили по 6 крб. та давали хліб, один «знаменщик» з жалуванням 9 крб. на рік. Також проживало 13 недригайлівських дворян та дітей боярських, які вже дістали відставку по службі в полку «за старостью и увечием», 6 пушкарів, 8 так званих міської служби черкас. На початок XVIII ст. у міському посаді мешкали козаки, священнослужителі та «всякие жилецкие люди»55. Відлуння деяких історичних подій долітало до стін сотенного містечка. Під впливом московського «мідного бунту» 1662 р. відбулися незначні виступи і серед козацько-селянських мас Слобожанщини. В Недригайлові зачитувався указ про розправу над учасниками бунту в Росії56. У 1668 р. загони гетьмана І.Брюховецького разом з татарами Кримського хана Калга-Султана з'явились неподалік Недригайлова. Шляхом розповсюдження чуток про те, що російський цар має намір передати українців польським панам, Брюховецькому вдалося залучити на свій бік частину українського населення сотенного містечка. Але більшість, разом із сотником П.Семеновим, залишалася вірною цареві.
Гетьман, перебуваючи в Гадячі, надсилав до Недригайлова «прелестные листы» з тим, щоб жителі підтримали його. Коли прихильники Брюховецького та союзники татари вдерлися до міста, то нещадно пограбували його, у тому числі храм Покрови Пресвятої Богородиці, розорили багато садиб, поранили попа Леонтія, якого потім в кайданах відвезли до Ромнів, де той перебував до наступного року. Козаки гетьмана різками та батогами посікли російських людей. «Переписная книга» Недригайлова, складена після вчиненої повстанцями пожежі, зберегла реєстр спалених та розорених садиб. Причину пожежі пояснює приписка, у якій говориться, що недригайлівські черкаси «их изогнали и в то число дворы их без остатку разорили»57. У 1669 р. жителі Недригайлова і присілка Ольшанки принесли повинну цареві, сповіщаючи, що їх силою змусили пустити до себе татар і повстанців. І, коли ті покинули сотенне містечко, жителі не забарилися заявити про вірнопідданість царю-батюшці. У відповідь на чолобитну московський монарх писав: «били нам челом недригайловцы сотник Павел Семенов со всеми недригайловскими, ольшанскими и с терновскими жителями… Велю их отдать и принять в подданство по-прежнему» 58. До речі, татари не вперше капостили в нашому краї. Збереглося свідчення, що 30 серпня 1658 р. до Путивля тікали недригайлівський піп Олексій Січень та вільшанський батюшка Ігнатій. На допиті вони повідомили, що на полі під Недригайловом їх схопили, пограбували й висікли татари. Також розповіли, що татари розбили Вільшанську слобідку, взявши в полон чимало людей, а з недригайлівцями бились усю ніч 59.
Численні письмові свідчення про Вільшану визначають дату — 1609 р. Недригайлів — не раніше 1638 року. В цей час виникли Ч.Слобода, Коровинці, Курмани. З 1644 р. відомі Хоружівка, Беседівка, з 1665 р. — Гринівка, Томашівка. На початку XVIII ст. заселена Сакуниха, або, як тоді її називали, Сакунова Слобода, в 1730 р. — Деркачівка. В першій половині XVIII ст. виникла Рубанка, в 1778 р. — Козельне, наприкінці XVIII ст. — Засулля, у другій половині XIX ст. — Іваниця, Зеленківка.
Багато питань остаточно не вирішено з топонімікою різних географічних та історичних об'єктів. Зрозуміло, що багато назв кореняться у мовах народностей, які свого часу мешкали на певній території. Найдавнішими за походженням є назви природних об'єктів і в першу чергу — гідронімів, тобто водойм. Найбільшою річкою краю є Сула, басейн якої здавна був територією проживання багатьох племен. З погляду історичного взагалі важко сказати, коли вперше з'явилася назва цієї річки. Проте, у літописному рядку назва Сули вперше виразно звучить у літописця Нестора. «Слов'яни сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами» — читаємо у «Повісті минулих літ». Річка Сула, ліва притока Дніпра, бере початок у балці південніше хутора Зелена Роща, що в Лебединському районі, несе свої води до Дніпра, багато разів змінюючи напрям течії. Довжина її біля 435 кілометрів, середня глибина 6,4 метра. Річка має 98 приток. З 1935 по 1941 рік на відрізку між с. Вільшана нашого району і м. Ромни по Сулі перевозилось чимало народногосподарських вантажів. Річка впадає в Дніпро 4 рукавами на території Полтавської області біля с. Чигиран-Діброва. Назва Сули в дослідженнях учених має багато тлумачень. Топоніміку її одні дослідники виводили від слов'янських коренів, інші — від балтійських чи іранських. Одні зв'язують назву з основою Сул: Сулище, Сулка, інші з Су-: Сура, Суда, Сума, деякі від назви риби: сула, сулак, «щука», «судак». Доцент Є. О. Черепанова з Сум вважає більш переконливою версію про походження назви Сули від тюркського слова сулца, що означає «мокре місце». Вчений В.Милорадович у минулому столітті засвідчив: «місцеві жителі ототожнюють назву Сула з усякою взагалі річкою, говорять у множині — сули». Це дійсно так, адже «су», «су(у)» в тюркомовних народів означає «вода», «струмок», «річка», «озерце», а «сула» — «непрохідне болото», «непрохідна річка». Деякі дослідники це слов'янське слово порівнюють з норвезьким soyla — «мул», «трясовина» та шведським saula — «грязь», «багно». До речі, назва іншої річки — Тваньки теж в основі має похідну від понять бруд, грязь, багно 23. Північна війна між Росією та Швецією тривала 21 рік. Україна теж була втягнута в збройний конфлікт.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 2195 | 98.22% |
російська | 35 | 1.57% |
вірменська | 2 | 0.09% |
білоруська | 1 | 0.04% |
румунська | 1 | 0.04% |
інші/не вказали | 1 | 0.04% |
Усього | 2235 | 100% |
Вулиці села
Вулиці села Вільшана мають своєрідні символічні назви, які закріпилися свого часу в залежності від господарських чи культурних особливостей цих частин поселення. Майже кожна із вулиць села має по дві назви — офіційне та місцеве, закріплене в побуті, найменування.
Пробита — головна вулиця села. її давня назва походить від того, що тут був прокладений битий шлях (дорога, вимощена камінням та піском), який вів від Сум до Києва. Цим шляхом їздили чумаки у Крим по сіль. Ця вулиця була багата гостинними дворами, шинками. Славилася вулиця ковалями, саме на Пробитій стояла велика і красива кузня. Старі люди говорять, що колись на цій вулиці було помістя графині Шагової. У 1708 році через село саме по Пробитій проїздив російський цар Петро Великий. У 1870 році при церкві відкрилася перша церковно-приходська школа. Була побудована земська лікарня. На цій вулиці розташовувались: сільська рада, аптека, дитсадок, школа, РК, автопідприємство, зерносклад, лікарня, ветеринарна лікарня. У 1912 році була відкрита семирічна школа на честь 100-го ювілею Кутузівської битви. В селі за нею закріпилась назва — Кутузівська.
Вулиця Івана Франка носить ім'я українського письменника, і ця назва є офіційною. А також існує її просторічна назва — Закручена. Цю назву вулиця успадкувала через своє місце розташування. Вулиці, що розташувалися вздовж автотраси Суми-Київ паралельні одна одній. А між ними втішилась підковою вулиця Закручена. Якщо поглянути на неї з висоти, то розташування вулиці нагадує букву «З». Якщо більшість вулиць мають один вхід і один вихід, то Закручена має таких входів-виходів аж п'ять. Саме тому вона і має назву «Закручена». Раніше вона була зеленою і затишною вуличкою: хатки-мазанки близько тулились одна до одної. При виході з вулиці (на території сучасних ферм СЗАТ «Вільшана»), говорять старожили, був великий майдан, де часто проводились традиційні ярмарки, гулянки молоді. В наш час цю вулицю прикрашають добротні будинки, пишні сади та квітники.
Вулиця Роменська відігравала здавна провідну роль, адже вона входить в основну артерію дорожнього сполучення нашої країни. її найменування пов'язане із місцем розташування вздовж автотраси Суми-Ромни. Старовинна назва вулиці — Шлях. Вона походить від значення використання вулиці, адже це був головний шлях через село. Спочатку вона була вимощена бруківкою, а згодом поверх поклали асфальтове покриття. В минулому на цій вулиці розміщувалася церква, яка, на жаль, була знищена в роки колективізації, а на її місці була зведена контора артілі, нині тут знаходиться пожежна частина села. Невід'ємною складовою частиною Роменки є річка Сула, що протікає майже в городах.
Вулиця Горького розташована ліворуч від автотраси Суми-Київ, вона дуже віддалена від центру села — на 4 км. Раніше ця вулиця була окремим хутором, який мав назву Ходумент. З розповідей старожилів (Дараган Лідії Миколаївни, Канівець Віри Йосипівни, Шевченка Миколи Івановича) з'ясувала наступне. Заселення хутора розпочалося ще у XVII ст. У довоєнний період тут був створений колгосп, була збудована комора, тік, хата для нарядів. У 1947 році в Ходументі була відкрита школа, а в 1949 — магазин. У 1984 році вулиця була перейменована, їй присвоїли ім'я Горького, хоча в народі вона не прижилась. Навіть діти знають свою вулицю як Ходумент. На території Ходументу ростуть дві тополі — вони є свідками багатьох подій, адже посадив їх ще у XIX ст. батько Подоляки Марії Григорівни. Вона стверджує, що тополям років по 106—110. Висота тополь близько 30 метрів, обіймище стовбура — 1,5-2 метра. Є багато пропозицій щодо присвоєння деревам статусу Заповідне дерево. В різні боки від центру розходилися вздовж ярків поселення: Андрушки, Костьовичівщина. Назва «Андрушки» походила від того, що в кожній хаті був чоловік на ім'я Андрій (чи то дідусь, чи молодий чоловік). У протилежному боці, вздовж річечки Чистої, виникло поселення родини Мартиненка Романа Костьовича, то цей куточок так почали і називати — Костьовичівщина. Вулиця, яка зараз носить ім'я Миколи Островського, розташована на правому березі річки Вільшанка. Ця вулиця заснована в 1937 році, але спочатку тут було побудовано три будинки, а решту території відведено під МТС. У 1953 році директор МТС Бойко дозволив на території земель, що знаходились навколо, вести забудову, «щоб поменше під ногами плуталось худоби, бо люди з інших вулиць приводили туди на випас корів, овець, кіз». І за територією закріпилася назва Цапівка. (В роботі додається план вулиці Островського.) 70 років пройшло відтоді, як збудувалась вулиця, а стара назва залишилась і донині. Зараз на давній Цапівці знаходиться 37 будинків. Проте, вулиця Островського об'єднала в собі ще дві старовинні вулиці: Цибулянки і Ріпки. Шевченко Катерина Кирилівна розповідала, що на лівому березі річки землі орались і там вирощувалась городина: капуста, цибуля, кавуни, дині, картопля. Мало цього — щороку селяни збирали високі врожаї цих культур. Згодом на цій території дозволили будувати будинки і за новими вулицями закріпилися назви: Цибулянки та Ріпки.
На правому березі Сули, недалеко від Вільшани, біля Недригайлова археологи виявили сліди городища часів Київської Русі. У народі це місце називається Мазепиною горою, назва якого і говорить, власне, саме за себе. Городище займало мисоподібний вуступ-плато, який нависав над посульською долиною і з обох боків обмежувався ярами. Півтора століття тому залишки городища виглядали так: у північній частині воно було відрізане від «материка» досить глибоким ровом, за яким піднімався земляний вал, висотою до 3 метрів. У ньому — прохід, який тоді служив воротами. На території району знаходиться й одне з найграндіозніших городищ — В'яхань, що біля села Городище. В результаті ретельної археологічної розвідки вчені дійшли висновку, що городище Попаш також знаходиться поблизу Вільшани. Цьому літописному місту відповідає комплексний пам'ятник біля Засулля, розташований на правому березі Сули — 8 км на захід від річки Попадя. Укріплення Попаш вважають археологи, було розташоване на 500 м західніше від села Засулля. Збереглися залишки валу, що оточував містечко, висотою біля 3 м, і рів, глибиною 1,5 м та шириною 6 м. Назву городища пов'язують із назвою річки Попадя, лівої притоки Сули, оскільки архієпископ Філарет висловлював свого часу припущення, що городище слід шукати біля гирла цієї річки.
Цікаві історії лежать у назвах деяких лісів, полів і ярів Вільшани чи прилеглих територій.
Попів ліс, так про нього говорять у селі, розташований на одному із крутих схилів Андрушок (Ходумент). Канівець Віра Йосипівна розповідала, що цей ліс був посаджений ще за часів її молодості. Приїхав у село молодий піп разом із сім"єю. Громада допомогла побудувати хатину на одному з крутих схилів. Гола садиба здавалась для батюшки одинокою, і він разом із мирянами посадив там невеликий лісок, який згодом укріпив схил і став називатися — Попів ліс.
А наниз від схилу простягнувся яр, де стояла хижина баби Хвостихи. Баба жила одна на весь яр, тому все навкруги належало їй. Так і пішла назва — Хвостишин яр. В міру фонетичних змін, що відбулися в мовленні, маємо Хвостів яр.
Одне з найбільших полів Вільшани — Сталінське, вперше розоране в першій половині XX ст.
Дві найбільші місцеві річки, Сула і Вільшанка, слугують зручним і практичним місцем відпочинку, особливо влітку. Сула, наприклад, має ряд найменувань окремих місць купання: найбільш глибокі, помірно глибокі та мілководдя. Серед дітлахів молодшого та середнього шкільного віку популярною є «Тарілочка». Це — неглибоке безпечне місце на Сулі з піщаним дном і пологими берегами. «Острів» має свої особливості: посеред річки ніби є справжній острівець, тут дно ледь покрите водою, однак навколо нього дуже глибоко. Ще одним із найвідоміших місць відпочинку на річці є так звана «Ямка». Вона, зазвичай, має влітку най багатолюдніший пляж. Контрастна зміна глибини, від най мілкішого до найглибшого, вабить підлітків і дорослих. Місцем купання, плавання на човні та риболовлі є сульська «Широка». Дійсно, це одна із найширших і найглибших місцевих ділянок Сули.
Серед топонімічних назв опрацьованого населеного пункту, які вдало функціонують, немає нових, тобто таких, які виникли порівняно недавно.
Відомі люди
У селі народився Рибалко Василь Матвійович — повний кавалер ордена Слави комуністичного режиму СРСР.
Посилання
- Сайт села Вільшана [ 22 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Погода в с. Вільшана [ 12 січня 2017 у Wayback Machine.]
- [1]
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (Грудень 2010) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vilshana selo v Ukrayini centr Vilshanskoyi silskoyi gromadi u Romenskomu rajoni Sumskoyi oblasti selo VilshanaKrayina UkrayinaOblast Sumska oblastRajon Romenskij rajonGromada Vilshanska silska gromadaKod KATOTTG UA59060030010053132Osnovni daniNaselennya 2 235Teritoriya do 7 tis ga razom z s g ugiddyami km Poshtovij indeks 42127Telefonnij kod 380 5455Geografichni daniGeografichni koordinati 50 48 50 pn sh 34 02 06 sh d H G OSerednya visota nad rivnem morya 149 mVodojmi r Sula VilshankaVidstan do oblasnogo centru 60 3 kmVidstan do rajonnogo centru 40 0 kmMisceva vladaAdresa radi 42127 Sumska obl Romenskij r n s Vilshana vul Kiyivskij shlyah bud 1aSilskij golova Melnikov Mihajlo VitalijovichKartaVilshanaVilshanaMapa Vilshana u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Vilshana GeografiyaPriroda She u skifski chasi na rodyuchih zemlyah v zaplavah richki Sula ohoche selilisya lyudi tut prohodilo budivnictvo Posulskoyi oboronnoyi liniyi Vilshana roztashovana na livomu berezi Suli v misci vpadannya v neyi richki Vilshanka vishe za techiyeyu na vidstani 2 5 km roztashovane selo Filonove nizhche za techiyeyu primikaye selo Vihove Poruch prohodit avtomobilna doroga N07 IstoriyaCya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin cherven 2019 Korotka istoriya viniknennya sela Tochnih danih pro te koli bulo zasnovane selo istoriya ne zberegla ale vidomo sho vono utvorilosya nabagato ranishe za taki mista yak Lebedin Ohtirka Sumi Harkiv V istorichnij literaturi znajdeni pershi zgadki pro Vilshanu datovani 1609 rokom Olshanskie kozaki s kozakami priselkov Gorodisha i Bobrika rushilis v Veprik zbujno z starshinami Kislym Manilom i Sychem inshie do rushennya togo z polkovnikom Samojlovichem perebuvali u Gadyacha i musili buti pri Kolomace Ce svidchit pro te sho na toj chas Vilshana yak naselenij punkt vzhe isnuvala i vvazhalas vijskovo administrativnoyu odiniceyu otochenoyu richkami Vilshankoyu Popadyeyu Suloyu yaki stanovili dosit vigidne prirodne ukriplennya dlya miscevih zhiteliv Vhodyachi do pivnichno shidnoyi okrayini Polskoyi derzhavi Vilshana chasto zaznavala napadiv z boku krimskih tatar tomu trivalij chas cya teritoriya bula majzhe ne zaselena Ale vigidne geografichne polozhennya ta spriyatlivi prirodni umovi stali katalizatorom novoyi hvili kolonizaciyi Pershimi zhitelyami slobodi stali pereselenci z Pravoberezhnoyi Ukrayini yaki tikali vid gnitu Polskoyi shlyahti U 1647 r pri rozmezhuvanni kordoniv mizh Polsheyu i Rosijskoyu Imperiyeyu Vilshana bula priyednana do ostannoyi na ust rechki Olshanki vyshe Nedrigajlova u pyati verstah ostrog i sloboda Olshannaya Ce buv uzhe viznachnij na toj chas ukriplenij punkt zaselennyj i postroennyj detmi boyarskimi i otchasti cherkasskimi Pislya zavershennya vizvolnoyi borotbi ukrayinskogo narodu pid provodom Bogdana Hmelnickogo Vilshana ta inshi naseleni punkti livoberezhnoyi Ukrayini bula pidporyadkovana Rosijskij Imperiyi i yak sotenne mistechko priyednana do skladu Sumskogo slobidskogo polku Podiyi Pivnichnoyi vijni sho na odnomu z yiyi etapiv vidbuvalisya na teritoriyi ninishnoyi Sumskoyi oblasti ne obminuli i Vilshanu V listopadi 1708 r moskovskij car Petro I proyizdom iz sela Horuzhivki do sela Markivki de stoyav na toj chas Sumskij slobidskij polk zupinyavsya u seli Vilshana u polkovogo suddi Ivana Pustovojtova i podaruvav jomu na zgadku sribnij kubok U grudni cogo zh roku u Vilshani vidbulasya bitva zi shvedami Vilshanci razom z derkachivcyami brali uchast v oboroni Nedrigajlova Ale zaznavshi nevdachi pri jogo shturmi shvedi rozgromili slobodu Vilshanu Os yak pro ce pishe litopisec Roku 1708 shvedy konnye i peshie vsyu slobodu Olshanu razognali a kazaki batal chinili z shvedami do samogo Gorodisha i poshady ne bulo od shvedov nikomu U drugij polovini XVIII stolittya Vilshana bula vzhe znachnim naselenim punktom krayu Sotenne mistechko a z 1765 r pislya likvidaciyi slobidskih polkiv vijskova sloboda Mezhirickogo komisarstva Sumskoyi provinciyi Slobidsko Ukrayinskoyi guberniyi Vilshana na 1773 rik mala 3448 zhiteliv zokrema 2632 tak zvanih vijskovih kozachih obivateliv i 751 poddanih cherkass tobto zakripachenih Zakripacheni u Vilshani z yavilisya u drugij polovini XVIII stolittya koli chastinu Vilshani ta znachnu kilkist zemli navkrugi neyi carskij uryad podaruvav na vechnoe potomstvennoe vladenie sotniku Stepanu Pustovojtovu Nashadki Pustovojtova volodili zemleyu i kripakami do reformi 1861 roku Velikoyi shkodi zavdavali Vilshani v ci roki stihijni liha U 1774 r zhiteli slobodi perezhili strashennij golod yakij stavsya cherez posuhu i nedorid U 1783 r chastina Vilshani Zagrebellya bula znishena pozhezhami U 1831 r u slobodi vid holeri za odin misyac pomerlo 199 zhiteliv a u 1848 r 227 Skasuvannya kripactva u Rosiyi pomitno vidbilos i na stanovishi Vilshani Pislya reformi 1861 roku v seli utvorilisya dvi silski gromadi vilnih selyan i kolishnih zakripachenih selyan Skasuvannya kriposnogo prava zrostannya fabrik i zavodiv potrebuvali bilsh gramotnih lyudej U cej chas u seli vidkrivayutsya dvi cerkovno parafiyalni shkoli a u 1883 r za iniciativoyu gromadi v interesah zamozhnih verstv sela Vilshini ta navkolishnih sil bula vidkrita dvoklasna shkola u yakij navchalosya 98 hlopchikiv i 7 divchatok U 1907 1912 rokah zemstvo zbuduvalo u seli pochatkovu shkolu likarnyu ta vetpunkt U seli vinikayut pidpriyemstva legkoyi ta harchovoyi promislovosti U pislya reformovij period i azh do 1910 1912 rokiv tut pracyuvali pivnij za Suloyu ta selitryanij zavodi na yakih pracyuvali desyatki najmanih pracivnikiv Vidkrivalisya remisnichi majsterni z obrobki metalu kuzni U 1906 1916 rokah u seli buli stvoreni kreditne ta spozhivche tovaristva Z rozvitkom kapitalizmu poshiryuyutsya tovarni vidnosini i u Vilshani U seli diyalo 13 kramnic i shinkiv yaki nalezhali zamozhnim meshkancyam sela Raz na tizhden shosuboti vlashtovuvalisya bazari a takozh 5 raziv na rik provodilisya bagatolyudni yarmarki sho trivali 3 4 dni Osnovnimi tovarami na yarmarkah buli velika rogata hudoba koni tkanini gotovij odyag kozhuhi ta inshi kustarni virobi Vzuttya ni v magazinah ni na yarmarkah ne bulo jogo vigotovlyali na zamovlennya kustari vdoma Na yarmarki priyizhdzhali zagotivelniki hudobi ta silskogospodarskoyi produkciyi z Lebedina Sum i navit iz Harkova Period pislya bilshovickogo perevorotu 1917 roku Nastali strashni roki postperevorotnogo zanepadu yaki buli viklikani prihodom do vladi ateyistichnogo bogoborchogo ta carevbivchogo bilshovickogo rezhimu gromadyanskoyu vijnoyu komunistichnim genocidom vsih narodiv kolishnoyi Rosijskoyi Imperiyi tosho Ale korotko zupinimosya lishe na statistici U kvitni 1922 roku z p yati silrad bula utvorena Vilshanska volost Vidbulisya vibori ta utvorenij Vilshanskij volosnij vikonavchij komitet Pershim golovoyu yakogo bulo obrano Ignatenka Yevdokima Pantelejmonovicha U veresni 1923 r buv utvorenij Vilshanskij rajon do yakogo uvijshli 9 silskih Rad Vilshanska Pushkarska Zelenkivska Tovstyanska Gutnyanska Veliko Budkivska Derkachivska ta inshi Postupovo v seli Vilshana pochali vidnovlyuvati svoyu robotu abo buli stvoreni novi kooperativni organizaciyi ta spozhivcha kooperaciya kreditne tovaristvo artil Budivelnik tovaristva Pchelovod i Sadoogorod promartili Selyanin Miroshnik pochali diyati agrodilnicya veterinarnij punkt cherepichno betonna majsternya tosho Na bazi pochatkovoyi shkoli bula vidkrita semirichna shkola u yakij navchalosya ponad 300 uchniv vidkriti klub biblioteka hata chitalnya likarnya apteka ta in U 1924 roci vzhe diyali dvi grupi po likvidaciyi nepismennosti yaki narahovuvali ponad 100 osib U 1929 r priznacheno rajonnogo upovnovazhenogo z likvidaciyi nepismennosti kandidata u chleni bilshovickoyi partiyi vchitelya Ponomarenka Znachna robota provodilasya takozh sered zhinok pro ce svidchit zhinocha bezpartijna rajonna konferenciya Vilshanskogo rajonu ta zhinochi zbori sela sho vidbulisya 8 bereznya 1924 r Uzhe na pochatku 1927 1928 navchalnogo roku kilkist uchniv zrosla nastilki sho isnuyuchi navchalni primishennya ne mogli vmistiti u svoyih stinah tu molod yaka bazhala vchitisya U 1928 roci Vilshanskij rajvikonkom uhvaliv rishennya pro budivnictvo standartnogo dvopoverhovogo primishennya semirichnoyi shkoli Budivnictvo shkoli zdijsnyuvali za uchastyu vsogo naselennya Vilshani ta navkolishnih sil i u 1930 r vono bulo zaversheno U 1931 1932 navchalnomu roci yunaki ta divchata Vilshani j navkolishnih sil uzhe navchalisya v novomu svitlomu i prostoromu primishenni V 1928 r v seli z yavilos elektrichne osvitlennya Na toj chas u Vilshani yak i v inshih navkolishnih selah perevazhali neveliki privatni selyanski gospodarstva yaki obroblyali svoyi nadili samostijno Ale bilshovizm ne mig dopustiti privatnoyi vlasnosti pidnyattya socialnogo statusu naselennya do rivnya peredrevolyucijnih chasiv Rosijskoyi Imperiyi Pislya porivnyano stabilnoyi epohi tak zvanogo NEPu nastav chas lyutoyi ta bezzhalisnoyi kolektivizaciyi Tak v 1929 r za dopomogoyu bilshovickogo teroru miscevih aktivistiv projdisvitiv bulo konfiskovano lyudske majno ta zemlya i u seli rozpochalasya masova dobrovilno primusova kolektivizaciya selyanskih gospodarstv Vzhe na vesnu 1930 roku 810 selyanskih dvoriv buli ob yednani v yedine kolektivne gospodarstvo Peremoga Pershim golovoyu cogo kolgospu bulo obrano Tertichnogo Pavla Oleksijovicha Na osnovi sucilnoyi kolektivizaciyi v selyanskih gospodarstvah zemlya hudoba ta silskogospodarskij remanent perejshli do kolgospu Ta vse zh ekonomichno kolgosp buv zanadto slabkij U 1931 r kolgosp Peremoga buv reorganizovanij Na bazi jogo utvoreno chotiri kolgospi Peremoga Novij Svit Kolektivist udarnik ta imeni Budonnogo Nevtishni virobnichi pokazniki novostvorenih kolgospiv stali katalizatorom poshuku i pokarannya vinnih naslidkom yakogo stav shtuchno stvorenij golod 1932 1933 rokiv yakij ne ominuv i Vilshanu Na zhal cherez retelne prihovuvannya radyanskim rezhimom pravdivoyi informaciyi dostemenno ne vidoma realna kilkist pomerlih vid golodu v ti strashni roki Doslidniki i krayeznavci znajshli dokumentalne pidtverdzhennya bilsh yak HHHH takih vipadkiv Z metoyu nadannya vsebichnoyi materialnoyi ta organizacijnoyi dopomogi pidgotovki kolgospnih kadriv vesnoyu 1931 r u Vilshani bula stvorena MTS Na pochatku organizaciyi MTS mala u svoyemu rozporyadzhenni lishe odin traktor marki Fordzon do troh desyatkiv dviguniv dekilka molotarok ta dribnij silskogospodarskij inventar Pri shkoli bula stvorena kapela banduristiv pid kerivnictvom Andrusenka yaka brala uchast u oglyadi hudozhnoyi samodiyalnosti rajonu i oblasti Na bazi semirichnoyi shkoli bula vidkrita serednya shkola U 1934 roci u Vilshani vihodila gazeta Prapor Udarnika nakladom 1000 primirnikiv 28 listopada 1934 roku vona povidomila pro stvorennya pri politviddili miscevoyi mashino traktornoyi stanciyi silskogospodarskogo tehnikumu dlya navchannya kolgospnogo aktivu U tehnikumi navchali sho i na yakomu grunti siyati znati zakoni i politiku chim koli i yaku tvarinu goduvati vchitis gramotno pisati i chitati V tehnikumi bulo vidkrito taki viddilennya Viddilennya pidgotovki goliv kolgospiv Viddilennya pidgotovki brigadiriv polovih i traktornih brigad Viddilennya pidgotovki redaktoriv kolgospnih gazet Viddilennya z pidgotovki rahivnikiv Vilshanskij rajon u 1930 r buv likvidovanij i Vilshana uvijshla do skladu Nedrigajlivskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti Iz stvorennyam u 1932 roci Harkivskoyi oblasti Nedrigajlivskij rajon iz jogo silradami uvijshov do yiyi skladu a u 1939 uvijshov do skladu Sumskoyi oblasti Velika vitchiznyana vijna Z pershih dniv vijni majzhe 450 zhiteliv sela Vilshana buli mobilizovani do lav Chervonoyi Armiyi ta pishli na front U povnij vorozhij okupaciyi selo Vilshana perebuvalo z zhovtnya 1941 roku po 9 veresnya 1943 roku tobto majzhe 23 misyaci Uprodovzh cogo chasu v Nedrigajlivskomu rajoni diyala vlada vijskovogo upravlinnya v osobi miscevoyi komendaturi orts komendatura yaka mala zabezpechuvati povnu pokoru naselennya okupacijnij vladi ta maksimalno vikoristati ekonomichni ta trudovi resursi v interesah velikoyi Nimechchini Vsi zhiteli z 15 ti richnogo viku bralisya na oblik i zaluchalis do bezoplatnih robit v obshinnih gospodarstvah u yaki okupanti peretvorili kolgospi na shlyahovomu budivnictvi ta na inshih robotah Naselennya obkladalos obtyazhlivimi groshovimi i naturalnimi podatkami u viglyadi m yasa moloka yayec inshih produktiv harchuvannya Isnuvala takozh sistema shtrafiv Dlya naselennya okupanti vveli veliku kilkist riznih zaboron i obmezhen Lyudi pozbavlyalis prava na zminu miscya prozhivannya bez dozvolu okupacijnih vlastej vihoditi na vulicyu vid 18 yi do 5 yi godini rizati hudobu prijmati osib yaki ne nalezhat do V roki okupaciyi na katorzhni roboti do Nimechchini bulo vivezeno 366 vilshanciv Za roki okupaciyi Vilshanska silska rada zaznala znachnih materialnih zbitkiv Pid chas svogo vidstupu u veresni 1943 roku fashistami povnistyu bulo spaleno selo Rudka Znachna shkoda bula zavdana kolektivnim gospodarstvam Os do vashoyi uvagi lishe odin dokument Akt o naneseniya usherba nemeckimi okkupantami hozyajstvu kolhoza Novij svit Nedrigajlovskogo rajona po sostoyaniyu na 23 oktyabrya 1943 goda Vremya organizacii kolhoza 1932 g nalichie zemli 1200 ga Imel 5 staryh i prisposoblennyh pomeshenij dlya skota kuznicu kirpichnyj zavod vetryak s h inventar 188 rabochih loshadej i volov 110 korov i bykov 182 ovcy 45 svinomatok 140 pchelosemej Vyrashival zernovye sveklu kartofel i drugie kultury Slovom medlennoj no umerennoj postupyu vel krestyan k luchshej zhizni nichem ne ugrozhaya fashistskoj Germanii Nezhdanno naleteli okkupanty stali unichtozhat grabit vse chto s velikim trudom bylo kollektivno nazhito za 10 let Vilshana bula zvilnena 9 veresnya 1943 roku vijskami Voronezkogo frontu sho proslavilisya v boyah za m Sumi pidrozdilami 38 yi Armiyi general lejtenanta N Ye Chibisova bijcyami 1140 go strileckogo polku 340 yi Sumskoyi strileckoyi diviziyi 797 go strileckogo polku 232 yi Sumskoyi strileckoyi diviziyi voyinami 167 yi Sumsko Kiyivskoyi strileckoyi diviziyi Sto troye voyiniv vizvoliteliv znajshli svij ostannij pritulok u bratskij mogili v s Vilshana na yakij u povoyenni roki zbudovano Memorialnij kompleks V boyah za batkivshinu brali uchast ponad 700 nashih zemlyakiv Ne povernulisya z frontu 431 soldat Ponad 230 vilshanciv nagorodzheni ordenami i medalyami Zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu prisvoyene Denisenko Mihajlu Ivanovichu a Ribalko Vasil Matvijovich stav povnim kavalerom ordena Slavi Vsogo za roki vijni Vilshanska silska rada vtratila bilshe 600 zhiteliv Povoyenni roki Postupovo pislya vijni selo pidnimalos iz ruyin Vidbudovuvalis kolgospi MTS shkola likarnya Zbudovane tipove primishennya traktornoyi majsterni MTS V 1947 roci u Vilshani stvorene Nedrigajlivska avtotransportne pidpriyemstvo ATP 1838 zgodom ATP 15943 dlya perevezennya vantazhiv i zabezpechennya naselennya pasazhirskimi perevezennyami Yaksho v 1958 roci v ATP 1838 nalichuvalos lishe 55 avtomobiliv to v 1968 roci vin uzhe mav 78 vantazhivok 15 avtobusiv 4 specialnih i legkovih avtomobiliv U seli bulo zbudovano avtostanciyu cherez yaku shodnya prohodilo ponad 50 avtobusiv She v 1958 roci u Vilshani bulo zbudovano i vvedeno v ekspluataciyu derzhmlin sho pereroblyav 21 tonu zerna za dobu Piznishe na jogo bazi bulo stvoreno Nedrigajlivskij zavod prodovolchih tovariv yakij mav cehi kruporushnij olijnicyu valcevij bezalkogolnih napoyiv z virobnictva cukerok i pechiva kovbasnij kombikormovij U 1963 roci zbudovane i zdano v ekspluataciyu dobre obladnane primishennya apteki U 1965 roci Vilshanskim spozhivchim tovaristvom yake obslugovuvalo teritoriyu p yati silskih rad z chiselnistyu naselennya blizko 8 tis osib bula zbudovana chajna Sula na 100 misc Vidkriti lazni pri viddilenni Silgosptehniki ta ATP 15943 U 1967 roci v seli zbudovano cegelnij zavod virobnicha potuzhnist yakogo stanovila 3 mln sht cegli na rik Istoriya sela nerozrivna z istoriyeyu silskogospodarskih pidpriyemstv V 1950 roci vidbulos ob yednannya kolgospiv u dva gospodarstva kolgosp im Lenina i kolgosp im Budonnogo A v 1959 roci vidbulos zlittya i cih gospodarstv u kolgosp im Lenina Kolgosp imenni Lenina ob yednuvav 8 naselenih punktiv u yakih nalichuvalos 998 dvoriv kolgospnikiv iz naselennyam 3196 osib Za kolgospom bulo zakripleno 6166 ga zemli z yakoyi 4462 ga ornoyi 303 ga lukiv 36 ga sadiv 62 ga tutovih nasadzhen 281 ga lisu Na toj chas u kolgospi buli stvoreni molochno tovarna ferma svinoferma vivceferma pasika na 342 sim yi dva mlini prostogo pomelu U 1959 roci kolgospom bulo zbudovano Budinok kulturi Najbilsh potuzhno i dinamichno kolgosp a z nim i s Vilshana rozvivalisya u 70 h 80 h rokah minulogo stolittya Stanom na 01 01 1990 roku kolgosp mav tri virobnichi dilnici tri traktorni brigadi tri zernoskladi skladi zapasnih chastin palivo mastilnih budivelnih materialiv avtopark 6 molochnotovarnih ferm 2 svinofermi ptahofermu 3 vlasni mlini piloramu plotnyu kruporushku hlibopekarnyu vlasnu inkubatornu stanciyu tosho Chiselnist pogoliv ya silskogospodarskih tvarin stanovilo VRH 2628 goliv vt ch koriv 1055 goliv svinej 942 goliv ptici 7826 goliv bdzholosimej 400 sht Za rezultatami gospodarskoyi diyalnosti u 1989 roci kolgospom imeni Lenina bulo virobleno zernovih i zernobobovih 6379 t cukrovogo buryaka 17381 t sonyashnika 151 2 t Virobnictvo tvarinnickoyi produkciyi stanovilo moloka 2858 5 ton m yasa hudobi ta ptici v zhivij vazi 461 4 t Stanom na 1 01 1990 roku kolgosp mav potuzhnu materialno tehnichnu bazu Traktoriv 56 sht Zernozbiralnih kombajniv 16 sht Buryakozbiralnih kombajniv 4 sht Avtomobiliv 55 sht inshu silskogospodarsku tehniku Inkubatornim cehom kolgospu za 1989 rik virobleno dlya realizaciyi naselennyu 163615 dobovih kachenyat 10828 gusyat ta 22252 golovi dobovih kurchat Zavdyaki visokim pokaznikam gospodarskoyi diyalnosti protyagom cogo periodu kolgospom poryad iz virobnichimi ob yektami novimi skladskimi primishennyami novimi angarami dlya zberigannya silskogospodarskoyi tehniki suchasnimi majsternyami z usim neobhidnim obladnannyam na kozhnij z troh traktornih brigad 16 novozbudovanih korpusiv tvarinnickih primishen inkubatornim cehom avtogarazhem na 60 avtomashin avtozapravkami administrativnim primishennyam ta inshimi virobnichimi ob yektami rozbudovuvalas i socialna infrastruktura sela zbudovano dityachij sadok 16 kvartirnij zhitlovij budinok 15 t individualnih zhitlovih budinkiv sadibnogo tipu za koshti silskogospodarskogo pidpriyemstva i jogo brigadoyu prokladeno blizko 20 km asfaltovanih dorig vulicyami sil Vilshanskoyi silskoyi radi Profinansovano roboti z budivnictva pidvidnih gazoprovodiv do sil Biloyarske i Vilshana protyazhnistyu blizko 10 km a takozh chastinu vulichnih gazoprovodiv zagalnoyu dovzhinoyu blizko 19 km Nezalezhna Ukrayina U 1995 roci provedeno rozpayuvannya zemel KSP im Lenina Zemelni payi otrimali bilshe 1000 kolgospnikiv U 1997 roci KSP im Lenina reorganizovane u Silskogospodarske zakrite akcionerne tovaristvo Vilshana yake zdijsnyuvalo svoyu gospodarsku diyalnist do 2006 roku Z 2006 roku zemli i derzhavnoyi i privatnoyi vlasnosti na teritoriyi Vilshanskoyi silskoyi radi obroblyalis novim silskogospodarskim pidpriyemstvom Vilshanskim viddilkom DP Nafkom Agro na umovah orendi Z 2011 roku na teritoriyi Vilshanskoyi silskoyi radi virobnichu diyalnist zdijsnyuyut tri silskogospodarski pidpriyemstva STOV Druzhba Nova TOV AF Frunze TOV Slobozhanshina Agro Virobnictvo produkciyi ptahivnictva zdijsnyuye PP Ptashine podvir ya U 2013 roci na bazi zbankrutilogo VAT Vilshana RP rozpochalo diyalnist TOV Natur Svit z pererobki i specij Pochatok 2000 rokiv stav periodom aktivnogo rozvitku v seli Vilshana malogo pidpriyemnictva V Cej chas pochali diyati 11 magaziniv z torgivli prodovolchimi i promislovimi tovarami 4 zakladi gromadskogo harchuvannya dvi stanciyi z remontu i tehnichnogo obslugovuvannya avtomobiliv cehi z pererobki derevini i vigotovlennya stolyarnih virobiv pidpriyemstvo z vigotovlennya virobiv z metalu opalyuvalnih kotliv obladnannya ta zapasnih chastin dlya silskogospodarskih mashin ta mehanizmiv tosho Silami uchasnikiv hudozhnoyi samodiyalnosti v seli Vilshana postijno provodyatsya kulturno mistecki zahodi koncerti vechori vidpochinku Dni sela Vilshana ta sela Biloyarske V 2014 roci dva samodiyalnih kolektivi Vilshanskogo silskogo budinku kulturi zdobuli zvannya samodiyalnih narodnih Rozshirena istoriya viniknennya selaChislenni pismovi svidchennya pro Vilshanu viznachayut datu 1609 r Nedrigajliv ne ranishe 1638 roku V cej chas vinikli Ch Sloboda Korovinci Kurmani Z 1644 r vidomi Horuzhivka Besedivka z 1665 r Grinivka Tomashivka Na pochatku XVIII st zaselena Sakuniha abo yak todi yiyi nazivali Sakunova Sloboda v 1730 r Derkachivka V pershij polovini XVIII st vinikla Rubanka v 1778 r Kozelne naprikinci XVIII st Zasullya u drugij polovini XIX st Ivanicya Zelenkivka Bagato pitan ostatochno ne virisheno z toponimikoyu riznih geografichnih ta istorichnih ob yektiv Zrozumilo sho bagato nazv korenyatsya u movah narodnostej yaki svogo chasu meshkali na pevnij teritoriyi Najdavnishimi za pohodzhennyam ye nazvi prirodnih ob yektiv i v pershu chergu gidronimiv tobto vodojm Najbilshoyu richkoyu krayu ye Sula basejn yakoyi zdavna buv teritoriyeyu prozhivannya bagatoh plemen Z poglyadu istorichnogo vzagali vazhko skazati koli vpershe z yavilasya nazva ciyeyi richki Prote u litopisnomu ryadku nazva Suli vpershe virazno zvuchit u litopiscya Nestora Slov yani sili na Desni i po Sejmu i po Suli i nazvalisya siveryanami chitayemo u Povisti minulih lit Richka Sula liva pritoka Dnipra bere pochatok u balci pivdennishe hutora Zelena Rosha sho v Lebedinskomu rajoni nese svoyi vodi do Dnipra bagato raziv zminyuyuchi napryam techiyi Dovzhina yiyi bilya 435 kilometriv serednya glibina 6 4 metra Richka maye 98 pritok Z 1935 po 1941 rik na vidrizku mizh s Vilshana nashogo rajonu i m Romni po Suli perevozilos chimalo narodnogospodarskih vantazhiv Richka vpadaye v Dnipro 4 rukavami na teritoriyi Poltavskoyi oblasti bilya s Chigiran Dibrova Nazva Suli v doslidzhennyah uchenih maye bagato tlumachen Toponimiku yiyi odni doslidniki vivodili vid slov yanskih koreniv inshi vid baltijskih chi iranskih Odni zv yazuyut nazvu z osnovoyu Sul Sulishe Sulka inshi z Su Sura Suda Suma deyaki vid nazvi ribi sula sulak shuka sudak Docent Ye O Cherepanova z Sum vvazhaye perekonlivishoyu versiyu pro pohodzhennya nazvi Suli vid tyurkskogo slova sulca sho oznachaye mokre misce Vchenij V Miloradovich u minulomu stolitti zasvidchiv miscevi zhiteli ototozhnyuyut nazvu Sula z usyakoyu vzagali richkoyu govoryat u mnozhini suli Ce dijsno tak adzhe su su u v tyurkomovnih narodiv oznachaye voda strumok richka ozerce a sula neprohidne boloto neprohidna richka Deyaki doslidniki ce slov yanske slovo porivnyuyut z norvezkim soyla mul tryasovina ta shvedskim saula gryaz bagno Do rechi nazva inshoyi richki Tvanki tezh v osnovi maye pohidnu vid ponyat brud gryaz bagno 23 Pivnichna vijna mizh Rosiyeyu ta Shveciyeyu trivala 21 rik Ukrayina tezh bula vtyagnuta v zbrojnij konflikt Pislya togo yak shvedskij korol Karl XII postaviv na kolina soyuznikiv rosijskogo samoderzhcya polskogo korolya ta saksonskogo kurfyusta jogo armiya zavernula v Ukrayinu de chekav getman I S Mazepa Koli vijska voroga u 1708 r vvijshli na Slobozhanshinu to zustrili tam spravdi silnij opir A tim chasom u Nedrigajlovi buv zachitanij manifest Petra I vid 6 listopada 1708 roku yakij povidomiv pro vstup shvedskoyi armiyi na teritoriyu Ukrayini ta zaklikav malorosijskij narod do borotbi z vorogom shvedami ta mazepincyami Ukrayina peretvoryuvalasya u vijskovij tabir mista u forteci zhiteli u voyiniv Car obicyav sho kto iz malorossijskogo naroda iz nepriyatelskogo vojska vizme v polon generala to otrimaye 2000 karbovanciv polkovnika 1 tis za soldata 5 karbovanciv a za ubienie kazhdogo nepriyatelya po svidetelstvu yavnomu obicyano bulo po 3 karbovanci 42 Ale ne zaradi groshej nedrigajlivci brali do ruk zbroyu Ukriplennya v misti buli nedoskonali i daleko ne v najkrashomu stani ta cej nedolik kompensuvavsya geroyizmom i vidvagoyu miscevih zhiteliv Pid chas Pivnichnoyi vijni naselennya mistechka viyavilo vinyatkovu muzhnist i stijkist u borotbi proti shvedskih vijsk Obstavini sklalisya tak sho 18 listopada 1708 roku interventi vstupili v misto Romni yake za tri desyatki kilometriv vid Nedrigajlova Ce stanovilo realnu zagrozu napadu na mistechko yake mimovoli stalo vazhlivim punktom u planah rosijskogo komanduvannya Shvedi zalishilis u Romnah i rozkvartiruvavshis po navkolishnih selishah na zimu provodili vilazki Razom z kozakami virnogo getmanovi Mazepi romenskogo sotnika Gricka Pirozkogo shvedi robili raptovi naskoki na okolici Nedrigajlova ta inshi naseleni punkti Ce sponukalo misceve naselennya vzhiti rishuchih zahodiv po oboroni sotennogo mistechka Vzhe v pershij polovini listopada 1708 roku v nashomu krayi stoyala spravzhnya zima z morozami ta snigom Nedrigajlivci chekali napadu vijsk Karlusa shvedskogo z dnya na den Voyevoda mista Frol Viskovatij nakazav shovati v najukriplenishij chastini mista vse najcinnishe i vsim zhitelyam peredmistya negajno perejti tudi A tim chasom u novij getmanskij rezidenciyi m Gluhovi u zhovtni 1708 r obrali novogo getmana I Skoropadskogo Zakinchivshi vibori izryadnym veseliem pri pushechnom strelyanii 17 listopada 1708 roku Petro I vidbuv do Putivlya a potim pobuvav u Ternah ta Horuzhivci de dislokuvalasya rosijska pihota i kavaleriya vidvidav Vilshanu Markivku ta inshi sela U Vilshani car obidav u suddi Ivana Pustovojta i podaruvav jomu na zgadku sribnij kubok U Horuzhivci konfiskuvali majno prihilnika Mazepi lubenskogo polkovnika Grigoriya Gamaliyi Zelo dovolno obreli hleba u skirdah stoyashego Takzhe i vina syskali bochek s tridcat Z Vilshani carska svita rushila v Markivku de znahodilas stavka A 23 listopada tam vidbulosya urochiste gulyannya na chest dnya narodzhennya A Menshikova Ta golovni podiyi she buli poperedu Shvedi pislya nevdaloyi sprobi zahopiti misto gotuvali she odnu akciyu proti nepokirnih nedrigajlivciv Car Petro dovidavshis pro nedrigajlivsku oboronu iz donesennya Menshikova 15 grudnya 1708 r sporyadiv na dopomogu zagin donskih kozakiv na choli z otamanom kapitan poruchikom D Ushakovim ad yutantom Petra poslavshi jomu 14 grudnya nakaz takogo zmistu Gospodin kapitan poruchik po poluchenii sego ukazu kazakam vsem kotorye s vami est veli idti k Nedrigajlovu a sam ty odnoyu svoeyu personoyu poezzhaj ne meshkav k gospodinu generalu Alartu i chto on vam prikazhet delat i to po evo prikazu ispolnyaj neotlozhno A kazaki by konechno stali u Nedrigajlova zavtra toest dekabrya 15 go dnya k vecheru Cherez dva tizhni pislya nevdachi 30 listopada zahopiti z hodu Nedrigajliv shvedski soldati znovu pidstupili do sotennogo mistechka Odnak i cogo razu naselennya mista pidtrimane donskimi kozakami vidbilo vorozhij nastup U comu boyu bagato shvedskih soldativ bulo vbito zahopleno v polon a reshta vidstupili Kozaki vzyali v polon shvedskogo rotmistra ta kilkoh soldativ a inshih zabili abo gnali pid samij Romen yak dopovidav Menshikovu kozachij otaman Ushakov Pislya takoyi nevdachi shvedi bilshe ne navazhuvalisya pidhoditi do mistechka i oblishili nepokirnij Nedrigajliv Voni prodovzhili svij marsh u napryamku Gadyacha Stijkist zahisnikiv Nedrigajlova skuvala znachni sili protivnika Za muzhnist i vidvagu Petro I visloviv miscevim zhitelyam shiru podyaku i za narodnimi perekazami udostoyiv nechuvanoyi chesti svoyim vizitom zhiteliv sotennogo mistechka de po obyknoveniyu svoemu chitav u cerkvi na liturgiyi Apostol Za Suloyu na gori znahodyatsya reshtki ukriplen getmana Mazepi vid chogo ce misce nazivayut Mazepinoyu goroyu Skorishe vsogo samogo opalnogo getmana tam nikoli ne bulo a lishe bazuvalisya virni jomu kozaki Vidomo sho v 1708 1709 rr tabir mazepinciv buv otochenij glibokim rovom a na gori u pogrebi vikladenim derevom zberigalis boyepripasi V pershij polovini XIX st klopotami grafa Yu O Golovkina tam bula zbudovana krasivaya besedka de podorozhni mogli vidpochiti i napitisya krinichnoyi vodi Do nashogo chasu zbereglisya legendi pro mazepinski skarbi Rozkazuyut sho vidstupayuchi kozaki z gori skochuvali v Sulu bochki z zolotom yaki bucim to j dosi lezhat na yiyi dni Na pochatku grudnya 1708 r carskim uryadom bulo ogolosheno sho hto znajde skarbi Mazepi tomu nalezhatime polovina Do rechi mazepinski skarbi zgodom buli viyavleni v Bilij Cerkvi Lyubeckomu zamku Kiyevo Pecherskij lavri ta inshih miscyah Mayetki opalnogo getmana ta jogo prihilnikiv buli rozgromleni miscevim naselennyam abo karalnimi zagonami Petra I Chislenni legendi pro shovani na Mazepinij gori dorogocinnosti dosi hvilyuyut uyavu shukachiv skarbiv Rozkazuvali j take sho kilka desyatilit tomu dvoye ne miscevih molodih lyudej poprohali kolishnogo lisnika pokazati mogilu pid Mazepinoyu goroyu nazvavshis rodichami pokijnogo Vidvidavshi mogilu cherez pevnij chas did viyaviv sho vona rozrita na pivmetra v glibinu i tak zalishena Nini pokijnij V Ya Stecyura zgaduvav sho she do vijni hlopci prinesli z Mazepinoyi gori na Brodok bronzove pogruddya yakogos velmozhi mabut she periodu XVIII st M O Koval z Nedrigajlova rozpovidav sho v dalekomu ditinstvi vin z hlopcyami nadibav bilya pidnizhzhya gori cegelnij zvid z vazhkimi dverima i vhid do yakogos shronu Tut zhe znajshli velikih rozmiriv zamok Rozpovidali i pro nimeckogo barona yakij mav knigu de opisuvalosya pro skarbi bilya Mazepinoyi gori Cilkom mozhlivo sho skarbi she chekayut svoyih vidkrivachiv Vidomo sho z chasu viniknennya Nedrigajlivshini syudi na poselennya prihodili lyudi z riznih krayiv yak Ukrayini tak i Rosiyi Ukrayinci pereselenci yaki pribuvali na Slobozhanshinu v oficijnih rosijskih dokumentah nazivalisya cherkasami i podilyalisya na nachalnih ryadovih abo she pashennyh ta mishan 52 Ukrayinskih pereselenciv nazivali pashennymi cherkasami Taku nazvu voni otrimali zavdyaki osnovnomu zanyattyu zemlerobstvu Misceve naselennya stavilosya do pereselenciv bez osoblivih simpatij oskilki buli vid nih v tesnote i z nimi gosudarevym lyudyam v Nedrigajlove zhit nemochno V odnij iz chislennih vidpisok seredini XVII st nedrigajlivskij voyevoda zgaduye sho v misti sluzhilyh lyudej bulo ne bagato tomu civilne naselennya tezh vikonuvalo vijskovi funkciyi Pochinayuchi z 50 h rokiv XVII st u Nedrigajlovi pochalo perevazhati ukrayinske naselennya Osnovnu masu naselennya faktichno skladali selyani yakih mozhna nazvati j mishanami bo chitke rozmezhuvannya provesti skladno Selyani yak okremij stan z yavilisya v cih krayah odnochasno z kozakami Voni shvidko oselyalisya yak vilni hliborobi zberigayuchi she z Getmanshini nazvu pospoliti Do carskoyi skarbnici platili pevnij podatok ale dovgij chas zberigali za soboyu pravo vilnogo perehodu z miscya na misce Desho privilejovanij status mali v Nedrigajlovi kozaki yaki podilyalisya na dvi kategoriyi kozakiv vibornih abo kompanijciv i pidpomichnikiv Viborni sami vidbuvali sluzhbu pidpomichniki zh bidnishi kozaki praktichno ne sluzhili a dopomagali vibornim grishmi proviantom amuniciyeyu U kozhnogo kompanijcya moglo buti vid 2 do 7 pidpomichnikiv Spershu faktichno kozhen pereselenec mav pravo pripisatisya v kozaki i vzyati na osnovi zajmanshini dilyanku zemli Takim chinom volodinnya zemleyu bulo tisno pov yazane z vikonannyam vijskovih obov yazkiv Bilshist kozakiv pidpomichnikiv ne mala svogo gospodarstva i vimushena bula zhiti pri zamozhnih kozackih sim yah Mishanami ta selyanami upravlyala miska ratusha Nedrigajlova Postupovo kozacka starshina primushuvala prostih kozakiv i pashennyh lyudej vikonuvati rizni povinnosti na korist derzhavi Napriklad zagotovlyati dlya vijska sino lagoditi mosti nadavati svoyi pidvodi dlya perevezennya chinovnikiv Pro suspilne rozsharuvannya ta kilkisnij sklad Nedrigajlova deyake uyavlennya dayut statistichni materiali Harkivskogo perepisu 1660 roku Na osnovi tak zvanih rozbornih knig tih zhe rokiv doslidnik V Storozhev podav taku statistiku socialnogo skladu naselennya Nedrigajlova u misti razom z selom Olshankoyu prozhivalo 489 kozakiv 992 mishan ta pashennyh lyudej tobto 1481 osoba cholovichoyi stati Dlya porivnyannya v Lebedini na toj chas meshkali 861 kozak 128 mishan 224 pashennyh muzhika 53 U 1672 r u Nedrigajlovi sluzhivih lyudej prozhivalo 104 choloviki Krim kozakiv ta selyan remisniki kupci duhovni osobi dvoryani ta deti boyarskie 54 Na kinec XVII st v misti narahovuvalosya 20 rejtariv 20 soldat 50 nedoroslej zapisanih u soldati 21 donskij kozak yakim platili po 6 krb ta davali hlib odin znamenshik z zhaluvannyam 9 krb na rik Takozh prozhivalo 13 nedrigajlivskih dvoryan ta ditej boyarskih yaki vzhe distali vidstavku po sluzhbi v polku za starostyu i uvechiem 6 pushkariv 8 tak zvanih miskoyi sluzhbi cherkas Na pochatok XVIII st u miskomu posadi meshkali kozaki svyashennosluzhiteli ta vsyakie zhileckie lyudi 55 Vidlunnya deyakih istorichnih podij dolitalo do stin sotennogo mistechka Pid vplivom moskovskogo midnogo buntu 1662 r vidbulisya neznachni vistupi i sered kozacko selyanskih mas Slobozhanshini V Nedrigajlovi zachituvavsya ukaz pro rozpravu nad uchasnikami buntu v Rosiyi56 U 1668 r zagoni getmana I Bryuhoveckogo razom z tatarami Krimskogo hana Kalga Sultana z yavilis nepodalik Nedrigajlova Shlyahom rozpovsyudzhennya chutok pro te sho rosijskij car maye namir peredati ukrayinciv polskim panam Bryuhoveckomu vdalosya zaluchiti na svij bik chastinu ukrayinskogo naselennya sotennogo mistechka Ale bilshist razom iz sotnikom P Semenovim zalishalasya virnoyu carevi Getman perebuvayuchi v Gadyachi nadsilav do Nedrigajlova prelestnye listy z tim shob zhiteli pidtrimali jogo Koli prihilniki Bryuhoveckogo ta soyuzniki tatari vderlisya do mista to neshadno pograbuvali jogo u tomu chisli hram Pokrovi Presvyatoyi Bogorodici rozorili bagato sadib poranili popa Leontiya yakogo potim v kajdanah vidvezli do Romniv de toj perebuvav do nastupnogo roku Kozaki getmana rizkami ta batogami posikli rosijskih lyudej Perepisnaya kniga Nedrigajlova skladena pislya vchinenoyi povstancyami pozhezhi zberegla reyestr spalenih ta rozorenih sadib Prichinu pozhezhi poyasnyuye pripiska u yakij govoritsya sho nedrigajlivski cherkasi ih izognali i v to chislo dvory ih bez ostatku razorili 57 U 1669 r zhiteli Nedrigajlova i prisilka Olshanki prinesli povinnu carevi spovishayuchi sho yih siloyu zmusili pustiti do sebe tatar i povstanciv I koli ti pokinuli sotenne mistechko zhiteli ne zabarilisya zayaviti pro virnopiddanist caryu batyushci U vidpovid na cholobitnu moskovskij monarh pisav bili nam chelom nedrigajlovcy sotnik Pavel Semenov so vsemi nedrigajlovskimi olshanskimi i s ternovskimi zhitelyami Velyu ih otdat i prinyat v poddanstvo po prezhnemu 58 Do rechi tatari ne vpershe kapostili v nashomu krayi Zbereglosya svidchennya sho 30 serpnya 1658 r do Putivlya tikali nedrigajlivskij pip Oleksij Sichen ta vilshanskij batyushka Ignatij Na dopiti voni povidomili sho na poli pid Nedrigajlovom yih shopili pograbuvali j visikli tatari Takozh rozpovili sho tatari rozbili Vilshansku slobidku vzyavshi v polon chimalo lyudej a z nedrigajlivcyami bilis usyu nich 59 Chislenni pismovi svidchennya pro Vilshanu viznachayut datu 1609 r Nedrigajliv ne ranishe 1638 roku V cej chas vinikli Ch Sloboda Korovinci Kurmani Z 1644 r vidomi Horuzhivka Besedivka z 1665 r Grinivka Tomashivka Na pochatku XVIII st zaselena Sakuniha abo yak todi yiyi nazivali Sakunova Sloboda v 1730 r Derkachivka V pershij polovini XVIII st vinikla Rubanka v 1778 r Kozelne naprikinci XVIII st Zasullya u drugij polovini XIX st Ivanicya Zelenkivka Bagato pitan ostatochno ne virisheno z toponimikoyu riznih geografichnih ta istorichnih ob yektiv Zrozumilo sho bagato nazv korenyatsya u movah narodnostej yaki svogo chasu meshkali na pevnij teritoriyi Najdavnishimi za pohodzhennyam ye nazvi prirodnih ob yektiv i v pershu chergu gidronimiv tobto vodojm Najbilshoyu richkoyu krayu ye Sula basejn yakoyi zdavna buv teritoriyeyu prozhivannya bagatoh plemen Z poglyadu istorichnogo vzagali vazhko skazati koli vpershe z yavilasya nazva ciyeyi richki Prote u litopisnomu ryadku nazva Suli vpershe virazno zvuchit u litopiscya Nestora Slov yani sili na Desni i po Sejmu i po Suli i nazvalisya siveryanami chitayemo u Povisti minulih lit Richka Sula liva pritoka Dnipra bere pochatok u balci pivdennishe hutora Zelena Rosha sho v Lebedinskomu rajoni nese svoyi vodi do Dnipra bagato raziv zminyuyuchi napryam techiyi Dovzhina yiyi bilya 435 kilometriv serednya glibina 6 4 metra Richka maye 98 pritok Z 1935 po 1941 rik na vidrizku mizh s Vilshana nashogo rajonu i m Romni po Suli perevozilos chimalo narodnogospodarskih vantazhiv Richka vpadaye v Dnipro 4 rukavami na teritoriyi Poltavskoyi oblasti bilya s Chigiran Dibrova Nazva Suli v doslidzhennyah uchenih maye bagato tlumachen Toponimiku yiyi odni doslidniki vivodili vid slov yanskih koreniv inshi vid baltijskih chi iranskih Odni zv yazuyut nazvu z osnovoyu Sul Sulishe Sulka inshi z Su Sura Suda Suma deyaki vid nazvi ribi sula sulak shuka sudak Docent Ye O Cherepanova z Sum vvazhaye bilsh perekonlivoyu versiyu pro pohodzhennya nazvi Suli vid tyurkskogo slova sulca sho oznachaye mokre misce Vchenij V Miloradovich u minulomu stolitti zasvidchiv miscevi zhiteli ototozhnyuyut nazvu Sula z usyakoyu vzagali richkoyu govoryat u mnozhini suli Ce dijsno tak adzhe su su u v tyurkomovnih narodiv oznachaye voda strumok richka ozerce a sula neprohidne boloto neprohidna richka Deyaki doslidniki ce slov yanske slovo porivnyuyut z norvezkim soyla mul tryasovina ta shvedskim saula gryaz bagno Do rechi nazva inshoyi richki Tvanki tezh v osnovi maye pohidnu vid ponyat brud gryaz bagno 23 Pivnichna vijna mizh Rosiyeyu ta Shveciyeyu trivala 21 rik Ukrayina tezh bula vtyagnuta v zbrojnij konflikt NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Kilkist Vidsotokukrayinska 2195 98 22 rosijska 35 1 57 virmenska 2 0 09 biloruska 1 0 04 rumunska 1 0 04 inshi ne vkazali 1 0 04 Usogo 2235 100 Vulici selaul Sobornaya s Olshana Vulici sela Vilshana mayut svoyeridni simvolichni nazvi yaki zakripilisya svogo chasu v zalezhnosti vid gospodarskih chi kulturnih osoblivostej cih chastin poselennya Majzhe kozhna iz vulic sela maye po dvi nazvi oficijne ta misceve zakriplene v pobuti najmenuvannya Probita golovna vulicya sela yiyi davnya nazva pohodit vid togo sho tut buv prokladenij bitij shlyah doroga vimoshena kaminnyam ta piskom yakij viv vid Sum do Kiyeva Cim shlyahom yizdili chumaki u Krim po sil Cya vulicya bula bagata gostinnimi dvorami shinkami Slavilasya vulicya kovalyami same na Probitij stoyala velika i krasiva kuznya Stari lyudi govoryat sho kolis na cij vulici bulo pomistya grafini Shagovoyi U 1708 roci cherez selo same po Probitij proyizdiv rosijskij car Petro Velikij U 1870 roci pri cerkvi vidkrilasya persha cerkovno prihodska shkola Bula pobudovana zemska likarnya Na cij vulici roztashovuvalis silska rada apteka ditsadok shkola RK avtopidpriyemstvo zernosklad likarnya veterinarna likarnya U 1912 roci bula vidkrita semirichna shkola na chest 100 go yuvileyu Kutuzivskoyi bitvi V seli za neyu zakripilas nazva Kutuzivska Vulicya Ivana Franka nosit im ya ukrayinskogo pismennika i cya nazva ye oficijnoyu A takozh isnuye yiyi prostorichna nazva Zakruchena Cyu nazvu vulicya uspadkuvala cherez svoye misce roztashuvannya Vulici sho roztashuvalisya vzdovzh avtotrasi Sumi Kiyiv paralelni odna odnij A mizh nimi vtishilas pidkovoyu vulicya Zakruchena Yaksho poglyanuti na neyi z visoti to roztashuvannya vulici nagaduye bukvu Z Yaksho bilshist vulic mayut odin vhid i odin vihid to Zakruchena maye takih vhodiv vihodiv azh p yat Same tomu vona i maye nazvu Zakruchena Ranishe vona bula zelenoyu i zatishnoyu vulichkoyu hatki mazanki blizko tulilis odna do odnoyi Pri vihodi z vulici na teritoriyi suchasnih ferm SZAT Vilshana govoryat starozhili buv velikij majdan de chasto provodilis tradicijni yarmarki gulyanki molodi V nash chas cyu vulicyu prikrashayut dobrotni budinki pishni sadi ta kvitniki Vulicya Romenska vidigravala zdavna providnu rol adzhe vona vhodit v osnovnu arteriyu dorozhnogo spoluchennya nashoyi krayini yiyi najmenuvannya pov yazane iz miscem roztashuvannya vzdovzh avtotrasi Sumi Romni Starovinna nazva vulici Shlyah Vona pohodit vid znachennya vikoristannya vulici adzhe ce buv golovnij shlyah cherez selo Spochatku vona bula vimoshena brukivkoyu a zgodom poverh poklali asfaltove pokrittya V minulomu na cij vulici rozmishuvalasya cerkva yaka na zhal bula znishena v roki kolektivizaciyi a na yiyi misci bula zvedena kontora artili nini tut znahoditsya pozhezhna chastina sela Nevid yemnoyu skladovoyu chastinoyu Romenki ye richka Sula sho protikaye majzhe v gorodah Vulicya Gorkogo roztashovana livoruch vid avtotrasi Sumi Kiyiv vona duzhe viddalena vid centru sela na 4 km Ranishe cya vulicya bula okremim hutorom yakij mav nazvu Hodument Z rozpovidej starozhiliv Daragan Lidiyi Mikolayivni Kanivec Viri Josipivni Shevchenka Mikoli Ivanovicha z yasuvala nastupne Zaselennya hutora rozpochalosya she u XVII st U dovoyennij period tut buv stvorenij kolgosp bula zbudovana komora tik hata dlya naryadiv U 1947 roci v Hodumenti bula vidkrita shkola a v 1949 magazin U 1984 roci vulicya bula perejmenovana yij prisvoyili im ya Gorkogo hocha v narodi vona ne prizhilas Navit diti znayut svoyu vulicyu yak Hodument Na teritoriyi Hodumentu rostut dvi topoli voni ye svidkami bagatoh podij adzhe posadiv yih she u XIX st batko Podolyaki Mariyi Grigorivni Vona stverdzhuye sho topolyam rokiv po 106 110 Visota topol blizko 30 metriv obijmishe stovbura 1 5 2 metra Ye bagato propozicij shodo prisvoyennya derevam statusu Zapovidne derevo V rizni boki vid centru rozhodilisya vzdovzh yarkiv poselennya Andrushki Kostovichivshina Nazva Andrushki pohodila vid togo sho v kozhnij hati buv cholovik na im ya Andrij chi to didus chi molodij cholovik U protilezhnomu boci vzdovzh richechki Chistoyi viniklo poselennya rodini Martinenka Romana Kostovicha to cej kutochok tak pochali i nazivati Kostovichivshina Vulicya yaka zaraz nosit im ya Mikoli Ostrovskogo roztashovana na pravomu berezi richki Vilshanka Cya vulicya zasnovana v 1937 roci ale spochatku tut bulo pobudovano tri budinki a reshtu teritoriyi vidvedeno pid MTS U 1953 roci direktor MTS Bojko dozvoliv na teritoriyi zemel sho znahodilis navkolo vesti zabudovu shob pomenshe pid nogami plutalos hudobi bo lyudi z inshih vulic privodili tudi na vipas koriv ovec kiz I za teritoriyeyu zakripilasya nazva Capivka V roboti dodayetsya plan vulici Ostrovskogo 70 rokiv projshlo vidtodi yak zbuduvalas vulicya a stara nazva zalishilas i donini Zaraz na davnij Capivci znahoditsya 37 budinkiv Prote vulicya Ostrovskogo ob yednala v sobi she dvi starovinni vulici Cibulyanki i Ripki Shevchenko Katerina Kirilivna rozpovidala sho na livomu berezi richki zemli oralis i tam viroshuvalas gorodina kapusta cibulya kavuni dini kartoplya Malo cogo shoroku selyani zbirali visoki vrozhayi cih kultur Zgodom na cij teritoriyi dozvolili buduvati budinki i za novimi vulicyami zakripilisya nazvi Cibulyanki ta Ripki Na pravomu berezi Suli nedaleko vid Vilshani bilya Nedrigajlova arheologi viyavili slidi gorodisha chasiv Kiyivskoyi Rusi U narodi ce misce nazivayetsya Mazepinoyu goroyu nazva yakogo i govorit vlasne same za sebe Gorodishe zajmalo misopodibnij vustup plato yakij navisav nad posulskoyu dolinoyu i z oboh bokiv obmezhuvavsya yarami Pivtora stolittya tomu zalishki gorodisha viglyadali tak u pivnichnij chastini vono bulo vidrizane vid materika dosit glibokim rovom za yakim pidnimavsya zemlyanij val visotoyu do 3 metriv U nomu prohid yakij todi sluzhiv vorotami Na teritoriyi rajonu znahoditsya j odne z najgrandioznishih gorodish V yahan sho bilya sela Gorodishe V rezultati retelnoyi arheologichnoyi rozvidki vcheni dijshli visnovku sho gorodishe Popash takozh znahoditsya poblizu Vilshani Comu litopisnomu mistu vidpovidaye kompleksnij pam yatnik bilya Zasullya roztashovanij na pravomu berezi Suli 8 km na zahid vid richki Popadya Ukriplennya Popash vvazhayut arheologi bulo roztashovane na 500 m zahidnishe vid sela Zasullya Zbereglisya zalishki valu sho otochuvav mistechko visotoyu bilya 3 m i riv glibinoyu 1 5 m ta shirinoyu 6 m Nazvu gorodisha pov yazuyut iz nazvoyu richki Popadya livoyi pritoki Suli oskilki arhiyepiskop Filaret vislovlyuvav svogo chasu pripushennya sho gorodishe slid shukati bilya girla ciyeyi richki Cikavi istoriyi lezhat u nazvah deyakih lisiv poliv i yariv Vilshani chi prileglih teritorij Popiv lis tak pro nogo govoryat u seli roztashovanij na odnomu iz krutih shiliv Andrushok Hodument Kanivec Vira Josipivna rozpovidala sho cej lis buv posadzhenij she za chasiv yiyi molodosti Priyihav u selo molodij pip razom iz sim yeyu Gromada dopomogla pobuduvati hatinu na odnomu z krutih shiliv Gola sadiba zdavalas dlya batyushki odinokoyu i vin razom iz miryanami posadiv tam nevelikij lisok yakij zgodom ukripiv shil i stav nazivatisya Popiv lis A naniz vid shilu prostyagnuvsya yar de stoyala hizhina babi Hvostihi Baba zhila odna na ves yar tomu vse navkrugi nalezhalo yij Tak i pishla nazva Hvostishin yar V miru fonetichnih zmin sho vidbulisya v movlenni mayemo Hvostiv yar Odne z najbilshih poliv Vilshani Stalinske vpershe rozorane v pershij polovini XX st Dvi najbilshi miscevi richki Sula i Vilshanka sluguyut zruchnim i praktichnim miscem vidpochinku osoblivo vlitku Sula napriklad maye ryad najmenuvan okremih misc kupannya najbilsh gliboki pomirno gliboki ta milkovoddya Sered ditlahiv molodshogo ta serednogo shkilnogo viku populyarnoyu ye Tarilochka Ce negliboke bezpechne misce na Suli z pishanim dnom i pologimi beregami Ostriv maye svoyi osoblivosti posered richki nibi ye spravzhnij ostrivec tut dno led pokrite vodoyu odnak navkolo nogo duzhe gliboko She odnim iz najvidomishih misc vidpochinku na richci ye tak zvana Yamka Vona zazvichaj maye vlitku naj bagatolyudnishij plyazh Kontrastna zmina glibini vid naj milkishogo do najglibshogo vabit pidlitkiv i doroslih Miscem kupannya plavannya na chovni ta ribolovli ye sulska Shiroka Dijsno ce odna iz najshirshih i najglibshih miscevih dilyanok Suli Sered toponimichnih nazv opracovanogo naselenogo punktu yaki vdalo funkcionuyut nemaye novih tobto takih yaki vinikli porivnyano nedavno Vidomi lyudiU seli narodivsya Ribalko Vasil Matvijovich povnij kavaler ordena Slavi komunistichnogo rezhimu SRSR PosilannyaSajt sela Vilshana 22 grudnya 2018 u Wayback Machine Pogoda v s Vilshana 12 sichnya 2017 u Wayback Machine 1 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Gruden 2010 Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danih