Вільгельм II Дамп єрр фр Guillaume III de Dampierre 1224 1224 6 червня 1251 сеньйор Дамп єрра з 1231 граф співправитель

Вільгельм II
Вільгельм II
Народився	1224
Помер	6 червня 1251; Courcelles[d], d, Ено, Бельгія
Поховання	(Маркетт-ле-Лілль)
Діяльність	політик, аристократ
Титул	граф[d]
Посада	лорд
Рід	d
Батько	d
Мати	Маргарита II Фландрська
Брати, сестри	d, d, Гі де Дамп'єр, d і d
У шлюбі з	d
	Медіафайли у Вікісховищі;

Вільгельм II Дамп'єрр (фр. Guillaume III de Dampierre; 1224(1224) — 6 червня 1251, ) — сеньйор Дамп'єрра з 1231, граф-співправитель Фландрії (під ім'ям Вільгельм II) з 1246 роки, син і його дружини (Маргарити II (графині Фландрії та Ено)).

Біографія

Вільгельм був старшим сином графині Фландрії і Ено Маргарити II від другого шлюбу.

Його мати в 1212 вийшла заміж за , бальї Ено. Старша сестра Маргарити, Іоанна, графиня Фландрії і Ено, засудила цей шлюб, вважаючи його неприпустимим, оскільки Бушар ще дитиною був присвячений служінню Богу і поставлений протодияконом. Папа (Інокентій III) визнав цей шлюб в 1216 недійсним, але формально він розірваний не був, і подружжя продовжувало жити разом. Від цього шлюбу народилося 3 дитини, один з яких помер у дитинстві. В 1219 Бушар був поміщений у в'язницю, з якої його звільнили в 1221 з умовою, що він покине дружину і вирушить до Рима за відпущенням гріхів.

Поки він був у Римі, Маргарита за наполяганням сестри в 1223 вийшла заміж за . Цей шлюб викликав скандал, оскільки перший шлюб розірвано так і не було. Конфлікт, що виник в результаті між родами і , не вщухав кілька десятиліть. Авени заявляли про своє право первородства, а Дамп'єри не визнавали спадкоємцями зведених братів, називаючи їх бастардами.

В 1231 у після смерті батька Вільгельм успадкував сеньйорію Дамп'єрр.

В 1235 король Франції Людовик IX домігся примирення між Маргаритою і старшим з її синів від першого шлюбу , передбачивши нерівний розділ спадщини: Авени отримували дві сьомих, а Дамп'єрри — п'ять сьомих. Але справа ускладнювалася тим, що частина спадщини знаходилося у Франції (графство Фландрія), а частина — в імперії (графство Ено).

5 грудня 1244 року померла бездітна графиня Іоанна (її єдина дочка, , померла в 1236), після чого Фландрія і Ено перейшли до Маргарити. Але практично відразу знову виникла суперечка за спадщину між дітьми Маргарити. В 1245 імператор Фрідріх II заповів Маргариті ще й маркграфство Намюр, але воно знаходилося в заставі у французького короля за велику позику, яку король позичив імператору Константинополя (Балдуїну II).

В 1246 у напередодні хрестового походу Людовик IX і папський легат Ед де Шатору домоглися примирення сторін, надавши графство Ено Авенам, а графство Фландрію — Дамп'єррам. Тоді ж Маргарита зробила Вільгельма своїм співправителем у Фландрії, а старшого сина Іоанна назначила првити графством Ено, не надаючи йому титулу співправителя. Після цього Вільгельм вирушив разом з Людовиком IX в хрестовий похід, з якого повернувся в 1250.

Після повернення, Вільгельм підписав з Іоанном I Авеном 19 травня 1250 угоду з приводу Намюра, омаж на яке в 1249 Маргарита поступилася Іоанну. У тому ж році Римська курія визнала нарешті законні права Авенів.

Але 6 червня 1251 на турнірі в група лицарів вбила Вільгельма. Убитий Вільгельм дітей не залишив, тому Маргарита визнала своїм спадкоємцем іншого сина від другого шлюбу — Гвідо.

У вбивстві Вільгельма звинуватили Авенів, після чого боротьба між родами поновилася знову.

Шлюб та діти

Дружина: з листопада 1247 (Левен) Беатриса Брабантська (1225 — 11 листопада 1288), дочка Генріха II (), і Марії Гогенштауфен, дочки Філіппа Швабського, короля Німеччини, вдова , ландграфа Тюрінгії і антикороля Німеччини. Дітей не було.

Література

Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — СПб.: Издательская группа «Евразия», 2001. — 512 с. — 2000 экз. —

Посилання

COUNTS of FLANDERS 1244-1405 (DAMPIERRE). Foundation for Medieval Genealogy (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 22 грудня 2009.