Вілбур Шрамм

Вілбур Шрамм (англ. Wilbur Schramm; 5 серпня 1907 — 27 грудня 1987) — американський письменник, журналіст, викладач, соціолог, один із основоположників соціології масових комунікацій у США. Автор численних підручників та досліджень з масової комунікації.

Вілбур Шрамм
Wilbur Schramm
Народився	5 серпня 1907(1907-08-05)^[2]^[3] Маріетта, Огайо, США
Помер	27 грудня 1987(1987-12-27)^[1]^[2]^[3] (80 років) Гонолулу, США
Громадянство	США
Діяльність	журналіст, письменник, науковець
Галузь	освіта^[1] і ^d^[1]
Alma mater	Гарвардський університет і Університет Айови
Знання мов	англійська^[4]
Заклад	Стенфордський університет, Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн і Університет Айови
У шлюбі з	Елізабет Дональдсон
Діти	Мері Коберлі
Нагороди	премія Джорджа Полка (1959) ^d (1942)
Звання	професор
лібертарна теорія; теорія соціальної відповідальності; радянська комуністична теорія. Авторитарна теорія Описує переважно диктаторські суспільства, однак може прикладатися й до менш авторитарних країн, політична обстановка яких є такою, за якої принцип свободи преси суперечить інтересам держави (наприклад, у випадку воєнного стану). Авторитаризм може стосуватися як всіх, так і деяких окремих засобів масової комунікації, поширених у тому чи іншому суспільстві. Авторитарна модель характеризується контролем преси з боку владних структур, відповідністю матеріалу, що публікується, офіційній риториці держави та жорсткою цензурою. Лібертарна теорія Лібертарна теорія виникає як відповідь на авторитарну теорія внаслідок поширення демократії та збільшення важливості особистої свободи індивіда в західних суспільствах. Лібертарна теорія ґрунтується на припущенні, згідно з яким люди як розумні істоти здатні розрізняти правду та брехню, а оскільки пошук правди є їхнім природним правом, преса має допомагати їм у пошуках цієї правди шляхом змалювання тієї чи іншої події максимально різнобічно, з урахуванням всіх можливих позицій та думок. Для цього преса повинна бути незалежною від впливу влади та держави; навпаки, в суспільстві вона повинна виступати четвертою владою. Лібертарна теорія характеризується відсутністю зовнішньої цензури, вільною критикою чинної влади, відсутністю кримінальної чи адміністративної відповідальності за публікацію матеріалів наклепницького характеру, а також свободою розповсюдження та отримання інформації. Теорія соціальної відповідальності Теорія соціальної відповідальності намагається об'єднати принцип свободи з ідеєю відповідальності перед суспільством. Преса має владу в суспільстві, а отже, мусить оперувати й певними професійними стандартами, публікуючи лише правдиву, перевірену й об'єктивну інформацію та утримуватися від подачі тої інформації, яка може принести шкоду суспільству або образити ті чи інші групи населення. Радянська комуністична теорія Радянська комуністична теорія характеризується контролем преси з боку робочого класу (тобто вона не може належати приватній особі), позитивним впливом на суспільство, репрезентацією інтересів та потреб населення, цензурою з боку суспільства та підтримкою соціалістичних і комуністичних ідей. Модель комунікації Вілбура Шрамма 1952 року у своїй статті «Як працює комунікація» Шрамм опублікував власну модель процесу комунікації, суть якої полягала в тому, що в процесі створення та отримання повідомлення беруть участь і комунікатор, і реципієнт, по черзі закодовуючи та розкодовуючи різні повідомлення. Тобто процес комунікації є безперервним процесом обміну повідомленнями. Зокрема модель Шрамма містить такі компоненти комунікації: відправник (комунікатор) — людина, яка надсилає повідомлення; закодовувач — людина, яка конвертує повідомлення в код. Відправник та закодовувач є однією і тією ж людиною; розкодовувач — людина, яка розкодовує отримане повідомлення та «перекладає» його зрозумілою реципієнтові «мовою»; інтерпретатор — людина, яка намагається зрозуміти та проаналізувати повідомлення; повідомлення вважається отриманим лише після того, як воно пройшло крізь інтерпретатора; реципієнт (одержувач) — людина, яка отримує повідомлення. Розкодовувач, інтерпретатор та реципієнт є однією і тією ж людиною; водночас з цим в процесі комунікації одна людина є почергово і відправником, і реципієнтом, по черзі надсилаючи та отримуючи повідомлення; повідомлення — інформація, надіслана відправником та отримана реципієнтом; фідбек — відповідь реципієнта на отримане повідомлення; дозволяє зрозуміти, чи правильно інтерпретатор розкодував отримане повідомлення; без фідбеку комунікація вважається незавершеною; медія чи медії — канал, через який було надіслано повідомлення; шум — перешкоди в отриманні повідомлення. Семантичним шумом називають те повідомлення, яка було розкодоване та сприйняте реципієнтом інакше, аніж це передбачалося відправником. Важливими у комунікаційній моделі Шрамма є досвіди відправника та реципієнта, оскільки вони впливають на їхню інтерпретацію повідомлення. Інакше кажучи, наша стать, вік, культурне та географічне походження, освіта тощо впливають на те, як ми бачимо та розуміємо світ, а отже — і отримувані нами повідомлення. Функції медіа за Шраммом Важливу роль у науковому спадку Вілбура Шрамма відіграють окреслені ним функції учасників комунікації. Зокрема Шрамм виділяє такі функції комунікатора: інформування; навчання; створення психологічного комфорту аудиторії; пропаганда. Для реципієнта функції будуть такими: сприйняття; навчання; отримання задоволення; прийняття рішень. Публікації Hiawatha and Its Predecessors. Philological Quarterly, 11: 321-43 (1932). Measuring Another Dimension of Newspaper Readership. Journalism Quarterly, 24:293-406 (1948). The Effects of Mass Communication: A Review. Journalism Quarterly, 26:397-409 (1949). Mass Media in Modern Society (1949). The Nature of News, Journalism Quarterly, 26:259-69 (1949). (With J. W. Riley, Jr.) The Reds Take a City: The Communist Occupation of Seoul, with Eve-witness Accounts. (New Brunswick, N.J.: Rutgers University Press), 210 pp (1951). How communication works. In W. Schramm (Ed.), The process and effects of mass communication. Urbana, IL: University of Illinois Press (1954). Procedures and Effects of Mass Communication, in Mass Media and Education, Fifty-third Yearbook of the National Society for the Study of Education (Chicago: National Society for the Study of Education), 113-38 (1954). Information Theory and Mass Communication. Journalism Quarterly, 32:131.46 (1955). Notes on the British concept of propaganda, in Four Working Papers on Propaganda Theory, ibid., 65.97 (1955). Responsibility in Mass Communication, with Introduction by Reinhold Niebuhr (New York: Harper & Brothers), 391 pp (1957). Science and the Public Mind, in Schramm (editor), Paris-Stanford Studies in Communication, 17-47 (1962). The Challenge to Communication Research, in R. 0. Nafziger and D. M. White (editors), Introduction to Mass Communications Research (Baton Rouge, La.: Louisiana State University Press, 1958; revised edition, 1963, 3-31 (1963). The Science of Human Communication. With a foreword by the editor. (New York: Basic Books, Inc.), viii + 158 pp (1963). Mass Media and National Development. The Role of Information in the Developing Countries. With a foreword by UNESCO and Preface by Author (Stanford, California: Stanford University Press and UNESCO, Paris), xiv + 333 pp (1964). Ten years of the Rural Radio Forum in India, in New Educational Media in Action, Vol. 1, 105-34 (1967). Quality on Educational Television (1971). The Nature of Communication between Humans. In W. Schramm, & D. F. Roberts (Eds.), The Process and Effects of Mass Communication. Urbana, IL University of Illinois Press (1971). Men, Messages, and Media: A Look at Human Communication (New York: Harper and Row), 341 pp (1973). Circulation of News in the Third World (1981). Примітки SNAC — 2010. d:Track:Q29861311 Internet Speculative Fiction Database — 1995. d:Track:Q2629164 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011. d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011. d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563 . Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017. . Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017. Wilbur Schramm: Portrait of Development Communication Pioneer. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 лютого 2017. Процитовано 1 грудня 2017. . Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017. . Архів оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 7 червня 2022. . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 1 грудня 2017. . Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 1 грудня 2017. Джерела Media Studies / Pieter J. Fourie — Juta and Company Ltd., 2001. — Chapter 7. The Role and Functions of Media: Functionalism. — P. 265—277. The Science of Human Communication. With a foreword by the editor. (New York: Basic Books, Inc.), viii + 158 pp (1963).