Віктор Тернер

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тернер.

Віктор Тернер (нім. Victor Turner; 28 травня 1920, Глазго — 18 грудня 1983, Шарлотсвілл) — британський антрополог, який здебільшого відомий завдяки дослідженням символів, ритуалів та обрядів переходу.

Віктор Тернер
англ. Victor Turner
Народився	28 травня 1920(1920-05-28)^[1]^[2]^[…] Глазго, Шотландія, Сполучене Королівство^[1]
Помер	18 грудня 1983(1983-12-18)^[1]^[2]^[…](63 роки) Шарлотсвілл, Вірджинія, США
Громадянство	Велика Британія
Діяльність	, соціолог
Галузь	соціологія релігії
Alma mater	Університетський коледж Лондона і Манчестерський університет
Знання мов	англійська^[4]^[5]
Заклад	Чиказький університет
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Наростання кризи, протягом якої розрив, якщо його не було вчасно стримано в обмеженому просторі соціальних відносин, поширюється і поглиблюється, доки не стає рівно протяжним із якимось із важливих розколів у ширшому комплексі відповідних соціальних відносин, в які залучені протиборчі сторони. На цій стадії оголюється схема поточної фракційної боротьби всередині відповідної соціальної групи — села, сусідської громади або вождівства, а під нею стає видимою менш гнучка, стійкіша, але, разом із тим, поступово змінювана базова соціальна структура, що складається із постійних і узгоджених відносин. Відновлювальні заходи. На цьому етапі щоб стримати поширення розриву, чільні представники соціальної групи вживають нагальних — формальних або неформальних — налагоджувальних і відновлювальних заходів. Вибір конкретних заходів залежить від таких чинників як глибина й соціальна значущість розриву, соціальна протяжність кризи, характер соціальної групи, всередині якої відбувся розрив, і міра її автономії відносно ширших систем соціальних відносин. Такими заходами можуть бути: особисті поради й неформальне посередництво, формальні юридичні й легальні механізми та виконання публічних ритуалів. Реінтеграція порушеної соціальної групи або соціальне визнання нездоланності розриву між протиборчими сторонами. Тернер зазначає, що якщо розглядати послідовність соціальних драм, що виникають в одній соціальній одиниці, кожна з них дає фактичну картину поточної стадії зрілості або занепаду соціальної структури цієї одиниці. На його думку, через соціальну драму можемо побачити в дії кардинальні принципи соціальної структури, їх переважання одне над одним у послідовні моменти часу. Розвиток поняття «лімінальність» Тернер запозичив концепцію лімінальності у троїстій моделі переходу і розвинув її до повноцінного інструменту в розумінні специфічних фаз суспільного життя, коли перехід є основним процесом. Тернер стверджує, що якщо ми вважаємо структуру позицій базовою моделлю суспільства, то ми повинні розглядати період «лімінальності» як внутрішньоструктурну ситуацію. Такі періоди назначені та впорядковані законом, звичаєм, угодою, церемонією. Періоди лімінальності захопили Тернера, бо вони часто проходять зі зміною нормальних соціальних відносин. Лімінальний період характеризується не лише поза часовістю, а й тим, що на цьому етапі група перебуває ще й поза соціальною структурою. Будь-який ритуал має включати в себе три етапи: відділення (прелімінарний), проміжний (лімінарний) і включення. «Важливою частиною лімінарності є амбівалентність, так як цей проміжний стан знаходиться поза статусами і позиціями звичного культурного простору», тому що це дає людям можливість опинитися поза звичним тиском суспільства. В таких переходах глядачі стають свідками і учасниками моменту поза часом і простором, де можна побачити загальний соціальний зв'язок всіх зі всіма, який іноді нібито не існує. У Тернера явище лімінальності виходить за межі суто маленького суспільства племені і характеризує вже сучасні релігійні процеси. Тернер був впевненим, що лімінальність не лише допомагає наголосити на важливості проміжних періодів, але й також для розуміння людських реакцій на такий досвід. Лімінальність приносить не лише , а й нові можливості. За словами Тернера, всі періоди лімінальності в кінцевому підсумку повинні розчинитися, бо це стан великої інтенсивності, що не може існувати дуже довго без будь-якої структури, що стабілізуватиме його. Або вони повертаються в навколишню соціальну структуру. Або лімінальні громади розвивають свою власну внутрішню соціальну структуру, цей стан Тернер називає «нормативним Communitas». За Тернером досвід комунітас — це постійний баланс між спільним і індивідуальним. Теорія «соціальної ідентичності» Система соціального визначення створює і визначає особисте місце людини в суспільстві. Таке визначення задовольняє потребу у підтримці своєї самооцінки, яка великою мірою залежить від бачення людиною себе в спільноті і поза спільнотою. Віктор Тернер притримувався такої думки у своїх роботах щодо теорії соціальної ідентичності і її впливу на концепцію себе у людини. Надалі Тернер і Анрі Тешвел, який був польським соціологом, розивають у своїх роботах нову теорію самовизначення. Вона виникає з більш ранніх напрацювань щодо соціальної теорії. Тож теорія самовизначення за допомогою групи, до якої належиш, полягає у тому, що коли людина вважає, що є членом об'єднання і їй це подобається, то відбувається процес деперсоналізації. Це означає, що людина приймає шаблон усталеної поведінки групи, певний прототип, і починає робити те, що й роблять інші. Така поведінка створює: відчуття стереотипізації, позитивного відгуку від спільноти, співпрацю і альтруїзм, взаємовплив. Основні праці The Forest of Symbols: Aspects of Ndembu Ritual (1967) Schism and Continuity in an African Society (1968) The Ritual Process: Structure and Anti-Structure (1969) Dramas, Fields, and Metaphors: Symbolic Action in Human Society (1974) Image and Pilgrimage in Christian Culture (1978) From Ritual to Theatre: The Human Seriousness of Play (1982) Liminality, Kabbalah, and the Media (1985) The Anthropology of Performance (1986) The Anthropology of Experience (1986) Примітки Deutsche Nationalbibliothek Record #119001535 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016. d:Track:Q27302d:Track:Q36578 SNAC — 2010. d:Track:Q29861311 Енциклопедія Брокгауз d:Track:Q237227 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011. d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563 CONOR.Sl d:Track:Q16744133 Turner, Edith (December 2011). Communitas: The Anthropology of Collective Joy. New York: Palgrave Macmillan. Віктор, Тернер (1969). Лімінальність і Комунітас в Ритуальному Процесі: Структура і Антиструктура (англійською) . Чикаго: Aldine Publishing. с. ст. 94-113, 125—30. Terry D. Social Identity and Self-Categorization Processes in Organizational Contexts — С. ст. 121—140. Джерела Jerry D. Moore. Visions of Culture: An Introduction to Anthropological Theories and Theorists. Victor Turner. Schism and Continuity in an African Society. New world encyclopedia // Victor Turner// http://www.newworldencyclopedia.org/entry/Victor_Turner [ 24 жовтня 2011 у Wayback Machine.]. Посилання Лімінальність // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 557.