Війська повітряно космічної оборони окремий рід військ формування об єднання який існував у 2011 2015 роках у складі Збр

Війська повітряно-космічної оборони — окремий рід військ (формування, об'єднання), який існував у 2011—2015 роках у складі Збройних Сил Російської Федерації (ЗС Росії). Скорочене найменування — ВВКО.

Війська повітряно-космічної оборони ВПКО
Войска воздушно-космической обороны
Середня емблема ВПКО
На службі	1 грудня 2011 — 1 серпня 2015
Країна	Росія
Належність	Міністерство оборони Російської Федерації
Тип	рід військ
Роль	захист і забезпечення безпеки Росії у повітряно-космічній сфері
Чисельність	≈ 165 000 осіб
Гарнізон/Штаб	Росія Білорусь Казахстан Таджикистан
Командування
Поточний командувач	генерал-лейтенант О. В. Головко
Визначні командувачі	Див. перелік

Перша чергова зміна командного пункту Військ ВКО заступила на бойове чергування 1 грудня 2011 року.

1 серпня 2015 року за указом Президента Росії В. В. Путіна Війська повітряно-космічної оборони були об'єднані з Військово-Повітряними силами в Повітряно-космічні сили.

Історія

Війська повітряно-космічної оборони сформувалися на базі Космічних військ і військ оперативно-стратегічного командування повітряно-космічної оборони.

Потреба створення Військ повітряно-космічної оборони виникла для об'єднання сил і засобів, що відповідають за забезпечення безпеки Росії в космосі і з космосу, з формуваннями, вирішальними завдання протиповітряної оборони (ППО) ЗС Російської Федерації. Це було викликано об'єктивною необхідністю інтеграції під єдиним керівництвом усіх сил і засобів, здатних вести боротьбу в повітряній і космічній сфері, що виходить із сучасних світових тенденцій озброєння і переозброєння ЗС провідних країн до розширення ролі повітряно-космічного простору в забезпеченні захисту державних інтересів в економічній, військовій і соціальній сферах.

Об'єкти військ ВКО розташовані по всій території Росії — від Калінінграда до Камчатки, а також за її межами. У країнах ближнього зарубіжжя — Білорусі, Казахстані та Таджикистані дислоковані об'єкти систем попередження про ракетний напад і контролю космічного простору.

У 2015 році Війська повітряно-космічної оборони були об'єднані з Військово-повітряними силами і склали новий вид військ — повітряно-космічні сили, який відповідно до указу президента Росії з 1 серпня приступив до виконання поставлених завдань.

Командуючий

Командуючий військами:

О. Н. Остапенко, генерал-полковник (1 грудня 2011 року — 9 листопада 2012 року),
В. М. Іванов, генерал-лейтенант (10 листопада — 23 грудня 2012 року) тимчасово виконюучий обов'язки за посадою,
О. В. Головко, генерал-лейтенант (24 грудня 2012 року — 31 липня 2015 року). Указом Президента Російської Федерації В. В. Путіна № 394 від 1 серпня 2015 року генерал-лейтенант Олександр Головко призначений заступником головнокомандуючого Повітряно-космічними силами Російської Федерації — командуючим Космічними військами.

Склад

Космічне командування (КК)
- Головний центр попередження про ракетний напад
- Головний центр розвідки космічної обстановки
- Головний випробувальний космічний центр імені Г. С. Титова
  - 40-й Окремий командно-вимірювальний комплекс (Вітине)
Командування протиповітряної і протиракетної оборони
- Дивізії протиповітряної оборони (колишні війська оперативно-стратегічного командування повітряно-космічної оборони/Командування спеціального призначення/Московський округ ВПС і ППО/Московський округ ППО)
  - 5-я дивізія ППО (Долгопрудний):
    - 210-й зенітно-ракетний полк (Дубровка) — С-300ПМ, С-400;
    - 584-й зенітно-ракетний полк (Мар'їне) — С-300ПМ;
    - 612-й зенітно-ракетний полк (Глаголево) — С-300ПМ;
    - 93-й зенітно-ракетний полк (Фуньково) — С-400;
    - 722-й зенітно-ракетний полк (кадр) (Клин) — С-300ПС;
    - 25-й радіотехнічний полк (Нестерово)
  - 4-я дивізія ППО (Петровске):
    - 606-й зенітно-ракетний полк (Електросталь) — С-300ПМ, С-400;
    - 549-й зенітно-ракетний полк (Курилове) — С-400;
    - 614-й зенітно-ракетний полк (Пестово) — С-300ПМ;
    - 629-й зенітно-ракетний полк (Каблуково) — С-300ПМ;
    - 799-й зенітно-ракетний полк (кадр) (Часці) — С-300ПС;
    - 9-й радіотехнічний полк (Торбеєво)
  - 9-я дивізія ПРО (Софрино):
    - 900-й командний пункт системи ПРО. (Софрино);
    - 102-й окремий протиракетний центр. (Жукліно) — 12 53Т6
    - 50-й протиракетний комплекс. (Оболдино) — 12 53Т6
    - 15-й протиракетний комплекс. (Внуково) — 12 53Т6
    - 49-й протиракетний комплекс. (Софрино)
    - 16-й протиракетний комплекс. (Развилка) — 16 53Т6
    - 89-й протиракетний комплекс. (Коростово) — 16 53Т6
Державний дослідницький космодром Плесецьк
- Окрема наукова дослідницька станція (полігон «Кура»)
Арсенал (Тамбов).

Навчальні заклади

У систему військової освіти Військ ВКО входять такі навчальні заклади:

Військово-космічна академія імені О. Ф. Можайського (Санкт-Петербург);
філія ВКА (Ярославль);
(Твер);
Тверське Суворівське військове училище;
Центр підготовки спеціалістів радіотехнічних військ (Владимир);
Навчальний центр зенітних ракетних військ (Гатчина).

Примітки

. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 21 червня 2016.
. РИА Новости. 1 декабря 2011 года. Архів оригіналу за 29 грудня 2011. Процитовано 21 червня 2016.
. «РИА Новости». Архів оригіналу за 5 серпня 2015. Процитовано 03-8-2015.
Указ Президента РФ № 1674 от 24.12.12 (PDF). 24.12.12. Архів (PDF) оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 24 грудня 2012.
. Архів оригіналу за 4 серпня 2015. Процитовано 21 червня 2016.
. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 21 червня 2016.
. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 21 червня 2016.

[1] . Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 21 червня 2016.

[autogenerated1-2] . РИА Новости. 1 декабря 2011 года. Архів оригіналу за 29 грудня 2011. Процитовано 21 червня 2016.

[3] . «РИА Новости». Архів оригіналу за 5 серпня 2015. Процитовано 03-8-2015.

[4] Указ Президента РФ № 1674 от 24.12.12 (PDF). 24.12.12. Архів (PDF) оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 24 грудня 2012.

[5] . Архів оригіналу за 4 серпня 2015. Процитовано 21 червня 2016.

[6] . Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 21 червня 2016.

[7] . Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 21 червня 2016.