Вівтар миру

Вівтар Миру (лат. Ara Pacis Augustae) — вівтар на честь римської богині миру Пакс, споруджений римським сенатом на честь тріумфального повернення імператора Августа з Іспанії та Галлії в 13 році до н. е.

Вівтар миру
41°54′23″ пн. ш. 12°28′32″ сх. д. / 41.90638888891677283° пн. ш. 12.47555555558377804° сх. д. / 41.90638888891677283; 12.47555555558377804Координати: 41°54′23″ пн. ш. 12°28′32″ сх. д. / 41.90638888891677283° пн. ш. 12.47555555558377804° сх. д. / 41.90638888891677283; 12.47555555558377804
Країна	Італія^[1]
Розташування	Рим
Тип	археологічна пам'ятка музей^[1] ^d і святилище
Стиль	давньоримська архітектура
Дата заснування	9 до н. е.
Вівтар миру Вівтар миру (Італія)
Медіафайли у Вікісховищі

Вівтар миру

Історія

Встановлений на північній околиці Рима (північно-східний кут Марсового поля) і освячений сенатом 30 січня 9 року до нашої ери. Освячення вівтаря ознаменувало собою настання епохи «римського миру» (Pax Romana).

Після падіння Римської імперії вівтар був затоплений Тибром.

У 1568 році були виявлені окремі скульптурні рельєфи вівтаря; вони потрапили на віллу Медічі, до Ватикану, в Уффіці та в Лувр.

У 1859 році було проведено ґрунтовніші розкопки, які згодом дозволили Беніто Муссоліні реконструювати вівтар Августа.

У 1938 році Муссоліні реконструював вівтар на нинішньому місці в ознаменування 2000-річчя Августа.

У 2006 відкрилося нове приміщення-«ковпак», призначене для захисту тендітних залишків вівтаря від негоди (архітектор — Річард Меєр).

Галерея

• Фрагмент вівтаря з зображенням династії Юліїв-Клавдіїв.Рельєф з північної частини
• Богиня міста Рим
• Алегоричний рельєф - Теллус між втіленнями Повітря і Води
• Рельєф з південної частини
• Рельєф з східної частини
• Еней приносить жертву
• Рештки вівтаря
• Деталі лева на вершині вівтаря
• Фриз
• Розмальований фриз
• Жертвопринесення Енея Пенатам
• Розмальований фриз
• Вівтар

Див. також

• Епоха римського миру

Примітки

1. archINFORM — 1994.
   d:Track:Q265049

Посилання

• Ара Паціс Авґусте // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Офіційна сторінка Ara Pacis Augustae [ 7 липня 2011 у Wayback Machine.]