Ву́лиця О́́льги Кобиля́нської — одна з центральних вулиць Чернівців. Розташована у Першотравневому районі міста (районування міста наразі не використовується в адміністративному управлінні). Починається з Центральної площі і закінчується на перехресті з вулицею . Виникла в 40-50-х рр. XVIII ст. Сучасна назва — з 27 листопада 1940 року, на честь видатної української письменниці Ольги Кобилянської.
Вулиця Ольги Кобилянської Чернівці | |
---|---|
Район | Першотравневий |
Назва на честь | Ольги Кобилянської |
Колишні назви | |
Молодіївська, Панська, Янку Флондора | |
Загальні відомості | |
Протяжність | 720 м |
Координати початку | 48°17′30″ пн. ш. 25°56′07″ сх. д. / 48.2916861° пн. ш. 25.9354639° сх. д. |
Координати кінця | 48°17′08″ пн. ш. 25°56′22″ сх. д. / 48.2857639° пн. ш. 25.9395111° сх. д. |
поштові індекси | 58000 |
Транспорт | |
Рух | пішохідна |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Державні установи | Господарський суд Чернівецької області |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r1364210 |
Мапа | |
Вулиця Ольги Кобилянської у Вікісховищі |
Ця стаття містить текст, що не відповідає . (березень 2024) |
Назва
- 40-ві роки XVIII ст. — 80-ті роки XVIII ст. — Молодіївська
- 80-ті роки XVIII ст. — 20-ті роки XX ст. — Геренгассе (Панська)
- 20-ті роки XX ст. — 1940 р. — Янку Флондора
- з 1940 р. — Ольги Кобилянської
Історія
Наприкінці XIX ст., її називали «вулицею, що веде до лісу». Пізніше про неї стали говорити як про «дорогу на Молодію». Забудова ж вулиці починалася ще в 40-50-х рр. XVIII ст. Перші будинки були дерев'яними, одноповерховими, кожен з яких був власністю окремого господаря.
Відомо, що місто розбудовувалось знизу догори, і головною на той час була вулиця Жидівська (тепер Сагайдачного), згодом — сучасна Шолом Алейхема.
За окремими згадками, сучасну вул. Українську колись називали «Нижньою Панською», а сучасну О. Кобилянської — «Верхньою Панською». У часи, коли її починали забудовувати, на цьому місці були великі горби, букові та грабові дерева, а місцями — болота, навіть справжні мочарі. В районі Святодухівської церкви мисливці полювали на диких качок, а з ближніх лісів сюди забиралися вовки і вили ночами. Окремі ділянки на цих горбах місцеве населення використовувало під городи.
Наприкінці XVIII ст. для виготовлення шовку до Чернівців завезли шовкопряда, який тут прижився, а для його розведення потрібні були шовковичні дерева. Тоді в місті почали масове насадження цих дерев. Виробництво шовку швидко розвивалось. 1844 року, коли починали будувати Святодухівський храм, довелося викорчовувати цілі сади уже немолодих дерев шовковиці. Перший мурований будинок, за свідченням історичних документів, закладено 1786 року. Його побудували на розі вулиць Головної та Ольги Кобилянської, а власником був п. Стефан Ханвас. Тут довелося викорчувати велику ділянку могутнього лісу.
Впорядкуванням вулиці та її тротуарів зайнялася фірма «Яков Ульріх і К°», пізніше до цієї справи долучилася фірма «Кортесі і К°», яка 1888 року завершила тут і каналізаційні роботи.
Невдовзі представники австрійської фабрики з м. Аусбург «Згесер і Келлер» розробили і здійснили проект газового освітлення вулиці, а 1896 року фірмою «Шкерт і К°» тут було проведено електроосвітлення.
Згодом стали зводити багатоповерхові будинки, в яких розмістились житлові та державні установи, на цю вулицю було переведено і міське управління. Були тут також банк сільськогосподарського кредиту, міщанська каса, кафе та магазини.
Завершення забудови та загальне впорядкування вулиці відбулося ще в австрійський час. Тоді вона офіційно дістала назву «Геренгассе», що в перекладі означає «Панська вулиця». У період румунського панування декілька будинків на Панській вулиці було перебудовано. У той час оселитися тут було престижно, і домогтися цього вдавалося переважно особам панського роду: інтеліґенції, домовласникам, лихварям, торговцям, що було справжнім підтвердженням назви вулиці — Панська.
1910 року магістрат розглянув питання будівництва трамвайної колії по вулиці Панській, але виконати цей проект так і не вдалося. Ця вулиця була найкращою в місті, і вигляду, близького сучасному, набула ще на початку XX ст. Першими було переобладнано будинки під № 6, 26, 35, 37-39, 43, 45, 51, 53 і 55. До них підвели каналізацію і освітлення, окремі з них (№ 36) зазнали реконструкції. Вулиця Панська стала центром ділового, торговельного та культурного життя міста. У 20-30-х роках XX ст. вулиця отримала нову назву — на честь Янку Флондора.
У той період тут з'явилось чимало (понад 50) різних установ та організацій. Тут були магазини, ресторани, кав'ярні, банки, фотоательє та фірмові склади. Двірники щоранку мили бруківку і тротуари теплою водою з милом. Коли мешканці довколишніх сіл приносили сюди сільськогосподарські продукти, то кожен, перш ніж сюди зайти, повинен був ретельно витерти взуття чи босі ноги. В той час у мешканців з передмістя Роша, Садагура, Роґізна встановився звичай носити на голові кошики з продуктами та фруктами. А ось на вул. Панській (Флондора) так переносити товар заборонялося, окрім кошиків з квітами.
У 1936 році вул. Я. Флондора зазнала реконструкції за проектом архітектора Ісидора Чачкеса. Роботи виконувала фірма «Гранітул» і 27 листопада 1940 року вони були остаточно завершені. Тоді вулицю перейменували, і назвали на честь видатної буковинської письменниці — Ольги Кобилянської. Того ж дня у драмтеатрі відбулися урочисті збори, присвячені 55-річчю її літературної діяльності. На цих зборах було оголошено постанову облвиконкому про перейменування вул. імені Я. Флондора на вул. ім. Ольги Кобилянської.
Будинки
Будинок № 1. Зведено 1898 році.
На місці сучасного будинку № 1 була невелика будівля, швидше за все, дерев'яна, яка згодом була зруйнована. На центральній площі міста біля ратуші колись був ринок худоби, згодом там стали торгувати різноманітним продуктовим та промисловим крамом. Земля довкола ринку тоді дуже високо цінувалася, і її швидко приватизували найзаможніші господарі, які почали зводити тут добротні будинки. На площі Ринок уже був двоповерховий будинок під № 3, який був справжньою архітектурною окрасою площі. На тлі цього будинку невисокий та непримітний будинок № 1 по вул.ім. Ольги Кобилянської виглядав доволі непривабливо. Його господар, помітивши це, вирішив знести старий будинок і збудував на цьому місці новий гарний будинок на три поверхи. 1898 року він найняв високопрофесійного архітектора на ім'я Макс Моргенштерн, хто створив проект, за яким і було споруджено новий будинок по вул. ім. Ольги Кобилянської, — майже у незмінному вигляді він зберігся до нашого часу.
Архітектуру першого будинку не можна означити якимось одним стилем. Майстри, використовували декоративні елементи різних стилів, що гармонійно поєдналися в цьому шедеврі архітектури, вишуканість якого вражає своєю красою та оригінальністю. У елементі дахової покрівлі, т. зв. «короні» досі зберігся овальний елемент, у якому колись, мабуть, були вказані ініціали власника цього будинку, та з плином часу, на жаль, вони не збереглись, оскільки за останнє століття змінилось чимало різних господарів міста й комусь з них, мабуть, це здалося зайвим чи недоречним. Хоча в окремих елементах — наприклад, у металевій кованій решітці над дверима, на першому поверсі над вікнами монограми закриті бляшаними кругами. B.D.R.S. — така монограма проглядається у металевій решітці над дверима. Вхідних дверей у будинку двоє — зі східцями та з гарними кованими ажурними решітками, які чудово доповнюють архітектурний ансамбль цієї споруди.
Будинок загалом досить високий, споруджений на міцному підмурівку. Усі поверхи гармонійно поєднуються у своєму архітектурному вирішенні. Вікна оформлені пілястрами, різноманітними деталями у вигляді арок, ліпленням — тут використані елементи стилю рококо, а саме — зображення красивих жіночих та чоловічих облич. Над першими дверима, під кутовою вежею розміщені скульптури дітей-ангеликів, причому цей елемент застосований тільки в одному місці. Прикрашає будинок і зображення голови лева — це символ могутності, який доволі часто застосовували тогочасні архітектори при оформленні різних будівель. Ну і, звичайно, сама вежа, яка вінчає цей шедевр архітектури, не може не привернути погляд своєю вишуканою формою та вдалим розміщенням. На вежі колись був годинник. На першому поверсі будинку раніше розміщувалось кафе «Габсбург» (до 1919 року). На той час це був один з найкращих закладів для відпочинку в центрі міста. Згодом, за румунської влади, тут відкрили нове кафе — «Грант» (німецьке). А з 1926 року в одній частині будинку розмістилась філія банку Л. Г. «Трансільваль», заснованого в Румунії 1868 року. В цьому ж будинку невдовзі розмістився і страховий банк, а 1928 року відкрився центральний відділ з продажу залізничних квитків. 1934 року тут розмістилася ще одна філія банку — кредитного румунського банку, що був заснований у Румунії 1888 року з загальним капіталом 750 000 000 лей. Розміщення банків у цій будівлі вже стало традиційним.
Будинок № 2.
Зараз тут розміщується кафе «Хрещатик», салон модернового одягу та ломбард. За Австрії тут був готель «Бель В'ю», при якому діяли кафе та ресторан, а також елітний магазин жіночого одягу, де заможні панянки купували новинки наймоднішого одягу — сукні, блузи від фірми «Кет і Басе». За Румунії тут розмістився магазин лінолеуму, згодом — магазин радіоапаратури, господарем якого був пан Гельберштейн.
1937 року на першому поверсі будинку розміщувався магазин цукерок пана Дреккера, а на другому — крамниця, у якій торгували натуральною вовною та виробами з неї. З 1949 року тут стали продавати канцелярські товари, шкільне приладдя та підручники для дітей. Пізніше влаштували букіністичний магазин.
Будинок № 3
де зараз розміщена філія банку «Аваль» — це одна з перших кам'яних споруд на цій вулиці, яка неодноразово перебудовувалася. Але фасад, який завжди мав округлу форму, обрамлений колонами, залишався без особливих змін, тому мешканці міста називали цей будинок «той, що на розі, зі стовпами». Зведено будинок, власником якого був пан А.Тесак, 1858 року. Колись тут розміщувалася кав'ярня пана Тесака, яка мала назву «Росіні юніор», а згодом — ресторан «Ла орієнт». 1922 року тут відкрилась стоматологічна поліклініка, у якій працював високопрофесійний дантист, який отримав фахову освіту з правом вільної практики у Відні — лікар Йосиф Піценгер. Будучи першокласним спеціалістом, він лікував та видаляв зуби пацієнтам майже безболісно, вставляв порцелянові зуби. Він користувався стоматологічними інструментами найновішого зразка та ефективними ліками найновіших фармацевтичних розробок.
Певний час у цьому будинку розміщувалося кафе «Европа», на першому поверсі був магазин пана Сахана, згодом тут відкрили центральний музичний магазин, власниками якого були Крас і Гросангер. 1928 року відкрилася філія французько-румунського банку, з 1930 по 1940 р.р. діяли кав'ярня і ресторан пана Якова Спервача, а у внутрішній частині будинку, з входом з двору був нічний ресторан, який відкривався після заходу сонця і приймав відвідувачів аж до ранку. Його власником був Якоб Шнербер. На другому поверсі була овальна зала — приміщення, де городяни мали змогу цікаво відпочити і розважитись: тут проводились танцювальні вечори, різноманітні зібрання, він був обладнаний і для гри в більярд, яку і в ті часи чернівчани дуже полюбляли. Зала була доволі гарно оформлена, відвідувачі почувалися тут затишно і комфортно, романтичного настрою додавали воскові свічі у підсвічниках. Пізніше таке освітлення замінили гасовими лампами. З внутрішнього боку цього приміщення обабіч вхідних дверей було вбудовано дві стінні ніші, у яких розміщувалися невеликі скульптури напівоголених жіночих фіґур, виготовлені з білого мармуру. Подібні ніші прикрашали і центральний вхід до будинку, в яких теж були скульптурні зображення жіночих фіґур, але трохи інші.
Після відвідин Чернівців Микитою Хрущовим, містом прокотилась хвиля руйнувань архітектурних елементів старовинних будинків центральної частини міста, які вважали непотрібними залишками буржуазних розкошів. Оскільки вищезгадані скульптури будинку № 3 зняти було неможливо, трощили їх просто на місці сокирами та ломами. Уламки скульптур прибрали і викинули на смітник. Після такого погрому будинок втратив свій первісний архітектурно вишуканий вигляд, став спустошеним і непривабливим. 1949 року на другому поверсі розмістились художні майстерні, які до того займали приміщення у будинку № 6 по вул. Українській. Керівником цих майстерень був художник М. Яковлєв, згодом йому на зміну прийшов скульптор і художник Песнечевський. Тут же розмістили і склад, де зберігались фарби та інший художній реманент, а також контору. У кімнаті, розташованій справа від входу до овальної зали, був зал живопису, а в кімнаті зліва — цех оформлювальних робіт. Ці майстерні мали назву «Художній комбінат», згодом їх перевели на вул. Поштову і перейменували у «Художній фонд».
У правій частині будинку на другому поверсі розмістились юридична консультація і міська адвокатура. На першому поверсі з лівого боку будинку в невеличкому кутовому приміщенні біля колони продавали газовану воду, пізніше тут відкрилась майстерня з ремонту годинників. Поруч розміщувався магазин «Тканини», а в приміщенні поблизу банку — «Галантерея». Ці магазини підпорядковувались Чернівецькому міськпромторгу. Пізніше годинникар перебрався до більшого цеху, а приміщення віддали під художній салон, де продавались різноманітні витвори мистецтва. Зараз тут розміщується філія банку «Аваль». З правого боку будинку тривалий час було ательє мод, де замовляли пошиття одягу переважно високопосадовці та найзаможніші чернівчани. У підвальному приміщенні будинку з боку вул. О.Доброго була їдальня. Нині це приміщення належить департаменту економіки м. Чернівці.
Будинок № 4
Тут за часів Австрії розміщувався магазин тканин, у якому можна було придбати батист, шовк та інші гарні модні тканини. Тут продавали також чоловічий одяг з усіма аксесуарами — сорочками, краватками та ін. За Румунії в цьому будинку відкрили книжковий магазин, власником якого був пан Інгор. Згодом тут розмістився магазин, у якому продавали найрізноманітніший інструмент з деревообробки, який був філіалом торговельної фірми «Пилки» з м. Путна.
Наприкінці 30-х років перший поверх будинку перебудували і розділили на два окремі приміщення — у одному розмістилась добре обладнана аптека, яка на той час була найкраще оформленою та найпопулярнішою серед аптек міста, в іншому — винний магазин. Приміщення аптеки, починаючи від вітрин фасаду, було оформлено талановитими майстрами дизайну та архітектури. Усі меблі, прилавки та вітрини були виготовлені з дорогого червоного ганського дерева з оформленням різьбленим орнаментом у стилі пізнього модерну та скляними доповненнями з богемського скла. Бронзові люстри були виготовлені також із цього дорогого матеріалу. Одна з них збереглась до нашого часу, оскільки була продана на одному з ринків і зберігається до сьогодні в приватній колекції. На вхідних дверях висів дзвіночок, який повідомляв про прихід чергового клієнта.
Винний магазин, який розміщувався у другому залі на першому поверсі цього будинку, оформлявся тим же дизайнером, що й аптека. Тут також було багато елементів, виготовлених з червоного ганського дерева. У вітринах з богемського скла були виставлені на продаж найрізноманітніші вистояні дорогі вина, лікери та коньяки на будь-який смак. Продавали тут і розливне натуральне виноградне бочкове вино. Три дерев'яні бочки розміщувалися за боковою стіною магазину, а вмонтовані у них дерев'яні крани, з яких продавці наливали відвідувачам смачний хмільний напій, були внизу стіни, перед прилавком з мармуровою поверхнею. У залі були високі круглі столики, стільниці яких теж були виготовлені з мармуру. Вони були розраховані на те, що клієнти за ними пили вино стоячи, і тільки в кутку приміщення було два столики зі стільчиками для тих, хто мав бажання сидіти. Палити у винному магазині суворо заборонялося. Цей заклад був дуже популярний серед чернівчан та гостей міста. Сюди приходили різні люди і за келихом вина чи чарчиною солодкого лікеру проводили ділові бесіди або просто відпочивали.
Після війни інші магазини та аптека збереглись і доволі швидко відновили свою роботу, а ось винний магазин розграбували: не стало столиків, стільчиків, вітрин з богемського скла. 1951 року приміщення передали Чернівецькому тресту громадського харчування і торгівлю вином тут відновили. Над магазином закріпили вивіску «Натуральні вина». Продавали як розливне пиво, так і в пляшках. Відновили скляні вітрини та два прилавки з темного дерева, але вже без мармурового покриття. Натомість їх покрили товстим вітринним склом. Звичайно, колишнього ефекту оформлення магазину досягти вже не вдалось. Згодом виникла ідея оформити прилавки натюрмортами з виноградних грон та інших фруктів та розмістити під цими зображеннями підсвітлення. Вийшло щось на зразок вітражів. Це було 1953 року. Художнє оформлення здійснив Аркадій Афонський, який сам дуже полюбляв пригощатися тут вином. Приміщення магазину набуло справжньої неповторності завдяки такому дизайну.
Коли у країні оголосили боротьбу з пияцтвом і почалось повсюдне викорчовування виноградної лози, не стало у продажу вина, тоді й винний магазин закрили. З того часу його тут більше не відновлювали. Згодом труднощі спіткали й аптеку, яку розграбували, розгромили і спустошили, невідомо куди зникли меблі та вітрини з богемського скла. Після чого аптеку закрили, а на її місці відкрили магазин «Коровай», над яким з'явилась вивіска, яку в народі прозвали «кольоровим курятником». Згодом її зняли.
Будинок № 5 (тут зараз розміщений ресторан «Дністер»)
та наступний за ним і Будинок № 7 будувалися у 80-х роках XIX ст., причому одночасно, за проектом одного й того ж архітектора і роботи виконувались однією будівельною бригадою. Тому архітектура обох будинків дуже схожа: конструкція вікон, дверей, елементи зовнішнього оздоблення. Тут також застосована еклектика — поєднання різних стилів, переважно романського, класичного та ампіру. В оформленні обох будинків використані класичні пілястри та арочні перекриття, капітелі — усі деталі гармонійно поєднані, утворюють цілісний довершений архітектурний ансамбль. Перший поверх будинку № 5 від часу свого створення змін майже не зазнав, чого не можна сказати про будинок № 7, перший поверх якого перебудовувався багато разів. Спочатку в будинку № 5 розміщувалося кафе «Европа».
Його називали німецьким, бо там зазвичай збиралися знатні німці. В цьому ж будинку знаходилося управління об'єднання лісової індустрії «Буковина». З 1930 року тут розмістилося управління інтернаціонального транспорту і комісія з перевезень, керували якою пани Копельман, Рубен, Вайншток. З 1934 року частину будинку передали фабриці, яка займалась дизайном та оформленням інтер'єрів елементами, виготовленими з дерева.
Але центральне місце на першому поверсі будинку тривалий час займало кафе «Европа». Ще на початку XX ст., орієнтовно 1903—1905 рр. приміщення цього кафе було переплановано і переоформлено, цілковито змінено інтер'єр. Найбільшу залу, що справа від входу, оформили великими дзеркалами, стіну навпроти входу — т. зв. глуху (без вікон) прикрасили двома дзеркалами у дуже гарних, дорогих рамах стилю модерн. На бокових стінах дзеркала із богемського скла були встановлені на бронзових позолочених кріпленнях, без рам. Освітлювали зали найкращого ресторану вишукані бронзові люстри. Овальні ніші в стіні між колонами зараз порожні, а вони були створені архітектором саме для світильників — колись тут були дві великі лампи, що освітлювали кожна окрему залу. Обидві зали були гарно вмебльовані вишуканими модерними меблями. Двері виготовлені з дорогого червоного дерева з доповненням богемського шліфованого скла. Майже суцільне дзеркальне оформлення стін, звичайно, створювало відчуття простору та світла і дуже прикрашало приміщення ресторану, однак через це траплялися й кумедні випадки — коли захмелілі відвідувачі, а особливо ті, хто відвідував ресторан уперше, блукали залами у пошуках виходу, і знайти його їм вдавалось дуже складно.
Багато елементів тогочасного оформлення ресторану збереглось до нашого часу, зокрема, вхідні двері та дерев'яна ширма, що відділяє гардероб від залів та інше. У часи Хрущова, щоправда, оформлення цього закладу відчутно збідніло, оскільки розкіш його інтер'єру вважалась ознакою капіталістичних розкошів. Залишилось тільки два дзеркала на основній стіні та одне поблизу гардеробу. Натомість на опустілих стінах зробили побілку з трафаретами. Роботу цю виконував відомий майстер з оформлення інтер'єрів, що закінчив Віденську академію малярства, пан Вельд. Але як не намагався майстер надати приміщенню ресторану гарного вишуканого вигляду, все ж зали втратили свій неповторний шарм та привабливість. Тоді трест, що завідував закладами громадського харчування, зробив замовлення на виготовлення художнього полотна. Це мав бути натюрморт близько п'яти метрів завширшки і 120 см у висоту, його ескіз створила художниця Ірма Хаймівна Розеншток. Картину писали упродовж двох років, і коли полотно було готове, його помістили у гарну дерев'яну раму з бронзовим покриттям, яку виготовили студенти Чернівецького ремісничого училища № 5. Їхнім наставником був викладач Міхлін. Натюрморт розмістили на верхній частині стіни поблизу входу на кухню. Ця картина була типовим взірцем живопису радянського реалізму, її громіздкий вигляд дуже спотворив оформлення ресторанної зали. Зображення овочів і фруктів, збільшених у десятки разів порівняно з натуральною величиною, виглядало доволі грубо. У 1980 році відбулося перепланування залів ресторану та його переоформлення. Тоді зняли й згадану картину, і частину дзеркал. Не залишилось тут віденських модерних меблів, їх замінили громіздкими диванами з дермантиновою оббивкою. І назву змінили, вона збереглась до нашого часу — «Дністер».
В часи «сухого закону» заклад починав працювати у обідній час і відвідувачам пропонувалися комплексні обіди, таким чином вдалось уникнути банкрутства. За певний час ресторан набув великої популярності серед чернівчан. Коли почався масовий виїзд євреїв з Чернівців, ті, хто хотів попрощатися зі своїми друзями і маленьким Парижем у затишній і комфортній обстановці, віддавали перевагу саме ресторану «Дністер». Тоді столики чи навіть цілі зали тут замовляли заздалегідь.
У будинку № 7 в одній частині спочатку була кав'ярня, в другій половині — магазин готового одягу, а також громадське товариство «Буковинська лампа».
1906 року тут розмістився магазин «Мистецтво», в якому був представлений широкий вибір художніх фарб та пензлів фірми «Шмідт і Фонкель», а поряд — магазин квітів. За румунських часів у одному з приміщень будинку № 7 розмістилося громадське товариство «Преведере І. Ф.», у іншому — магазин, де влаштовувались виставки та проводився продаж меблів комерсанта Тернера. 1923 року одну з кімнат будинку № 7 винайняв зубний лікар-протезист Моор, у кімнаті поряд облаштувався адвокат Файк. 1928 року приміщення будинку № 7 викупив Станіслав Подзудик, який відкрив тут власний магазин м'ясо-ковбасних виробів та шинок. Це був четвертий за рахунком магазин пана Станіслава, один з найкращих м'ясних магазинів на Панській вулиці, і смачнішої ковбаси та шинки деінде годі було шукати. Пан Подзудик був дуже шанованою та відомою у краї людиною, він постачав свої м'ясні вироби навіть для двору короля Румунії, Карла II . А щоп'ятниці до нього приходили бідні та убогі, яким він давав безкоштовно шматок м'яса та відбірних кісток на борщ, і ніхто з них жодного разу не йшов від нього з порожніми руками. Магазин пана Подзудика діяв тут доволі тривалий час. Його зали були дуже гарно по-європейськи оформлені — білою та блакитною облицювальною плиткою. Після сучасного переоформлення минулий інтер'єр не зберігся.
1937 року в будинку № 7 відкрили меблевий магазин, а 1939-го магазин чоловічого одягу Леоніда Блюм, де продавали гарні чоловічі сорочки, капелюхи закордонного виробництва, шкіряні рукавички та ін. різноманітні аксесуари.
Будинок № 8
Зведений наприкінці XIX ст. найімовірніше, приватним власником. У 1902 році тут була «Панська жіноча перукарня Жанетти Арц». Є окремі свідчення про те, що колись тут жив і мав контору адвокат Готесман.
За Австрії двір був приватним, про господаря відомо лише, що він мав карету та утримував конюшню.
За румунських часів тут розміщувалась кав'ярня, де можна було випити кави та чаю з бутербродами, купити цукерок та солодощів, а поруч — галантерейна крамниця пана Шацберга. З 1935 року асортимент товарів цієї фірми помітно урізноманітнився, і тут стали продавати чоловічий одяг та взуття. Рекламні листівки того часу подають більше 37 назв товарів, які пропонувалися до уваги чернівчан та гостей міста.
За радянських часів в будинку № 8 був магазин «Військова книга». Тут можна було купити портрети відомих воєначальників, керівників держави, військові погони та інші регалії, а також різноманітні канцтовари. Нині в цьому будинку розміщується магазин «Денім», а у дворі — комп'ютерний сервісний центр «Флеш».
Будинок № 9
За Австрії розміщувався склад музичних інструментів, поряд — нотний магазин, де продавались різноманітні підручники, брошури та посібники з історії та теорії музики від фірми «Розенцвайг», яка була заснована . В цій же будівлі розташовувалось страхове аґентство та бюро подорожей «Орієнт».
1911 року тут відкрився магазин одягу фірми «Кац і Сосс», а поряд — інший магазин елеґантного одягу, власником якого був М.Бухбіндер. З 1922 року розмістилися склад та крамниця різноманітних фарб, лаків, іншої побутової хімії, ґумові та фотографічні прилади, а також французькі та німецькі парфуми. Працівники крамниці висилали товар замовникам і поштою. З 1923 року в будинку № 8 знову розмістилася книгарня, де продавали також музичні інструменти та ноти. З 1928 року в будинку оселився талановитий піаніст Густав Гутер.
Відомо, що за Румунії тут розміщувалось фотоательє, магазин з продажу хутряних виробів, кондитерська та книжкова крамниці. Певний період в цьому будинку діяла друкарня пана Розенштока.
Сьогодні в цьому будинку розміщується перукарський салон «Весна» та магазин «Взуття».
Будинок № 10
Було зведено у другій половині XIX ст. За Австрії тут розміщувався магазин під назвою «Дім капелюхів» пана Леона Блюма-молодшого. Тут продавали головні убори всесвітньо відомої фірми «Крісті і К°». За цим будинком колись був великий двір, і там спорудили ще один будинок, під номером 10а. У одній з рекламних листівок за-значалось, що це відбулося 1902 року. Тут відкрили новий магазин «Дамські костюми» пана І. В. Ціммера. А поруч розмістився магазин, де продавали килими, його власником був Леон Віттнер.
1910 року в будинку № 10 відкрився магазин музичних інструментів, власником якого був Герман Шохер. 1914 року тут відкрили взуттєвий магазин, де продавали якісне взуття відомої фірми «Саламандра».
1926 року в цьому будинку розмістилась майстерня, власником якої був Генріх Вайсс, де вкривали позолотою різні металеві предмети. Поруч відкрили гастроном.
1928 року тут облаштувалась торгова фірма, що займалась продажем килимових виробів, власником якої був Макс Фалькман. У цій крамниці продавали також лінолеум, різні меблі та навіть хустки, плетені кошики та інші вироби лозоплетіння.
1932 року в будинку № 10 відкрився кондитерський магазин пана Кінсбрунера, де продавали дуже смачні цукерки. Мабуть, з мотивів конкуренції майже у той же самий час поряд, у будинку № 10-а відкрився ще один магазин з продажу солодощів, власником якого був пан Шенкільбах.
А за румунських часів у будинку № 10-а розміщувались перукарня і галантерейний магазин, друкарня та ресторан «Трансільванія».
Згодом будинки № 10 та 10-а об'єднали, і з того часу це вже один будинок — під номером 10. Наприкінці 1937 року будинок перепланували, кардинально змінивши фасад споруди і створивши новий дизайн для магазину ювелірних виробів. На першому поверсі обабіч входу встановили великі скляні вітрини. Вхідні двері, які були оформлені дерев'яними та металевими конструкціями, перенесли вглиб будинку приблизно на відстань одного метра. Внутрішні стіни приміщення, прилавки та столи оформили чорним деревом, а на скляних вітринах встановили підсвічування. Зовнішні двері були сконструйовані таким чином, що в них було зроблено своєрідну нішу, куди після закриття магазину ставили стілець для охоронця, який вартував тут усю ніч. Дорогий крам щоранку виставлявся на вітрини магазину, а увечері його забирали до надійного сховку.
У радянські часи магазин перейшов у власність держави, але зберіг свій профіль — і до сьогодні залишається ювелірним магазином (магазин «Рубін»). Його зовнішній вигляд з тих часів змінився — у 1958 році магазин перебудували і переоформили. У другій частині будинку з входом з двору колись розміщувалось ательє з ремонту та пошиття одягу. Поруч у дворі була майстерня з виготовлення вікон та дверей. І в теперішній час тут працює майстерня побутових послуг.
Будинок № 11
споруджений за австрійських часів, 1887 року, на замовлення пана І.Мюллера. Насправді під цим номером значаться два будинки — малий і великий. Великий — це кам'яна двоповерхова споруда. На той час тут був Буковинський крайовий ринок-виставка, де відвідувачам пропонувався широкий асортимент різноманітних меблів, сувенірів та інших виробів дерев'яно-різьбярського ремесла, в тому числі й лозо-плетіння, виготовляли які майстри та учні Сторожинецького крайового училища та першої Буковинської громади, заснованої Тодором Іваницьким. Тут можна було придбати гарні легкі меблі, підставки для квітів, дорожні скриньки та валізки, плетені вази, а також дерев'яні інкрустовані пуделка для цигарок та біжутерію. На II поверсі представлялись найкращі зразки ткацької продукції, вишивки та інші мистецькі витвори буковинського народного промислу.
1902 року в цьому будинку облаштували магазин, де продавали пиво, власником якого був Є.Шнецер, а поряд — меблевий магазин пана Германа Феннера.
З 1905 року діяло ательє з пошиття одягу для заможних осіб, власником якого був Веніамін Штрайх.
За румунських часів в будинку розміщувались редакція газети «Альгемайне цайтунг», бюро з міжнародного туризму «Европа» та Інститут художньої графіки, літератури та мистецтва.
З 1926 року тут розмістилося видавництво та книгарня ім. Емінеску, де виготовляли також і штемпелі.
В іншому приміщенні будинку відкрили винний магазин румунської фірми «Мош Гіца», власниками якого були пан Сильвестр та І.Гетеа. За свідченнями очевидців, з 1928 року в одній з квартир цього будинку проживав професор Чернівецького університету М. Гакман. 1929 року в будинку № 11 облаштувалось електротехнічне товариство «Марконі», власниками якого були Георгій Марко і Антон Завада, де ремонтували електричні двигуни та продавали різноманітні електричні прилади та електролампи.
А 1934 року тут розмістилась фірма «Лапене» — магазин побутової хімії, де можна було при-дбати різні засоби для дезинфекції та ароматизації приміщень.
1 січня 1937 року одне з приміщень будинку орендувало «Бюро публічного афішування», щось на зразок нинішніх рекламних аґентств. 1938 року відкрили квітковий магазин, де торгували також і овочами, розсадою та насінням різних городніх культур. Власником магазину був Д.Гнідевич.
У 1939 році перший поверх цього будинку було переплановано та переоформлено. За радянських часів тут відкрили салон-магазин, де торгували одягом та тканинами. Нині в будинку № 11 розміщується магазин весільного та вечірнього вбрання «Віоріка».
У малому (одноповерховому) будинку під № 11 за румунських часів продавали зельтерську воду. А за радянських часів тут відкрили магазинчик з продажу різноманітних напоїв на розлив — соків, води. Пізніше сюди перенесли громадський туалет, який до 1965 року розміщувався на Центральній площі. Згодом у цьому будинку добудували другий поверх. Тепер тут інтернет-кафе та туристична фірма «Круїз-2000».
Будинок № 12
зведено орієнтовно 1878 року (точних архівних документів стосовно цього не збереглося). За Австрії тут був магазин, де торгували виробами зі скла та порцеляни Красноїльської фабрики гутного скла, власником якого був пан Флемінгер.
1902 року це приміщення здали в оренду пану Моріцу Тухлеру, який відкрив тут чоловічу перукарню, що проіснувала тут до 1906 року. В румунські часи облаштувалась закусочна спирттресту «Краус і Ко», магазин мод та з продажу радіоапаратури «Колумбія». 1925 року в буд.№ 10 та 12 п. Леон Блюм розмістив магазин спортивного та елеґантного одягу та взуття.
1926 року частину будинку винаймає пан Памула під винний магазин, у якому продавались різноманітні натуральні вина та лікери. Тут був окремий відділ з продажу настоянок з лікарських трав, а також насіння різних рослин. «Свій до свого!», «Товар тільки добірний. Ціна умірена» — такою була реклама цієї крамниці.
1930 року тут відкрили ресторан «Лукуліс» та продуктовий магазин, завідував яким пан Романович. 1939 року в будинку № 12 розмістилась філія банку «Гермес», а поруч — магазин промтоварів.
1940 року в одній частині будинку облаштували фотосалон, де завідувачем був пан Антошка — талановитий портретист, художник. Оформлення цього ательє було доволі вишуканим — дві великі скляні вітрини з обох боків гарно оздоблених вхідних дверей сполучені нагорі оригінальним декоративним обрамленням, прикрашеним овальними дзеркалами та вставками з богемського скла у металевій оправі. Внутрішній дизайн салону був надзвичайно гарним: стіни оформлені темним деревом, умеблювали приміщення віденськими меблями XIX ст. стилю «ампір», виготовленими з чорного мореного дуба, оздоблені інкрустацією, перламутром та прикрашені литвом позолоченої бронзи. Тут був стіл, шість стільців та диванчик. Особливий шарм приміщенню надавали великі (заввишки близько чотирьох метрів) дзеркала. Це було найкраще фотоательє у місті.
У невеличкому приміщенні поруч в той час розмістився магазин готового одягу та головних уборів.
За радянських часів фотоательє у цьому будинку так і залишилося, щоправда, дорогі меблі конфіскували, а декоративне обрамлення з дзеркалами знищили. Власник ательє, людина авторитетна і поважна, не зміг змиритись з такою наругою і виїхав до Німеччини. Частину меблів згодом вдалось віднайти, але все продали в Грузію. З усього, що там було, в місті залишилось тільки велике дзеркало, та й то лише завдяки тому, що його не вдалося транспортувати через великі габарити. Робітник, який хотів узяти його собі, потім продав за 60 карбованців, бо не зміг занести до свого помешкання.
З мансардою будинку № 12 пов'язана окрема історія. За Австрії тут оселилися повії. Якось трапився такий випадок: дві повії вбили поліцейського, який перешкоджав їхньому нічному промислу.
Будинок № 12 неодноразово перебудовували і переоформляли. Нині тут розміщується фотоательє фірми «Фокус».
Будинок № 13
зведено 1883 року на замовлення п. Лангенхана. За Австрії тут був магазин будівельних матеріалів та філія Галицького банку, а поруч розміщувалась друкарня. Банк продовжував діяти тут і за Румунії, в іншому приміщенні відкрилася крамниця під назвою «Аврора».
З 1925 року в цьому будинку розмістилася редакція «Чернівецько-німецької газети», а з 1928-го — редакція видання «Глобус». Того ж року сюди переїжджає фірма «Кара» — «Дім тисячі новинок», що 1934 року влаштувала показову виставку, на якій демонструвались новинки будівельних технологій, матеріалів та інструментів. 1935 року фірмою були представлені нововведення у галузі сільськогосподарського будівництва.
За радянських часів у дворі будинку № 13 розмістився відділ міліції Сталінського району міста. Упродовж наступного періоду тут відкривались інші організації та крамниці: магазини «Соки-води» та «Буковинка», перша державна нотаріальна контора, організація Українського національного Фонду взаєморозуміння та примирення та стоматологічний кабінет.
Будинок № 14 Історичних даних про дату його спорудження не збереглося. Зовнішній архітектурний вигляд загалом особливих змін не зазнав, окрім першого поверху, який неодноразово перебудовувався. А внутрішнє оформлення суттєво змінилось порівняно з первісним виглядом.
За Австрії в цьому будинку розміщувалось ґенеральне Буковинське аґентство з видачі віз до інших країн Європи та світу. У внутрішній частині споруди працював салон з продажу різноманітних модних головних уборів. Цей салон називали «Французьким». За Румунії в будинку № 14 відкрили кінотеатр, під назвою «Регал».
З 1922 по 1928 р.р. тут облаштували аптеку «Санітар», де можна було придбати найрізноманітніші ліки вітчизняних та закордонних фармацевтів.
1926 року в одному з приміщень будинку розмістилась велика крамниця з продажу фарб, лаків, різних хімічних препаратів та приладдя для фотографії, а також вишуканих парфумів німецьких та французьких виробників.
1927 року в будинку № 14 розмістився регіональний банк, який до 1935 року став доволі успішним, і ця фінансова установа уже користувалась неабиякою популярністю та довірою серед ділових людей та мала стабільну клієнтуру. Будь-які фінансові операції тут здійснювались швидко та надійно, тут відкривала депозитні рахунки значна кількість клієнтів.
В одному з приміщень будинку № 14 1936 року розмістилась філія румунської фірми «Енглергас», що займалась продажем деревообробних інструментів та виробів з деревини.
1954 року тут відкрили кінотеатр ім. О.Кобилянської, який упродовж тривалого періоду був доволі популярним серед чернівчан та гостей міста. Після реконструкції та переобладнання приміщення влаштували кінопалац. У погребі споруди за радянських часів було випадково знайдено 5 великих сейфів. Згодом погріб перебудували, зробили ремонт та обладнали під кімнату для паління.
Дах центрального залу кінотеатру був скляним, очевидно, для денного освітлення приміщення. Це свідчить про те, що будинок був споруджений задовго до винайдення електричного освітлення. Колись у дворі будинку № 14 було багато дерев та іншої зелені, а згодом їх вирубали і влаштували тут літній зал кінотеатру.
По лівий бік від центрального входу в напівпідвальному приміщенні колись мешкала велика родина Ісарів. Вони оселилися тут давно, і працювали в цьому будинку за Австрії, за Румунії та навіть після приходу радянської влади. Молодший син Сидір Миколайович тривалий час працював у кінотеатрі головним кіномеханіком.
Зараз у цьому приміщенні — Господарський суд Чернівецької області .
Будинок № 16
добре зберігся порівняно з іншими чернівецькими будинками-ровесниками, зведеними у другій половині XIX ст.
Колись раніше на місці, де зараз розташований будинок № 16, на розі двох вулиць був невеличкий, але доволі затишний скверик для відпочинку. Достовірних історичних свідчень про дату спорудження будинку обмаль.
Як свідчить одна з рекламних листівок початку століття, 1902 року на першому поверсі будинку розміщувалось фотоательє пана Й.Кржановського. 1910 року, як вдалось з'ясувати з пізніших джерел, тут відкрили магазин, у якому продавались швейні машинки відомої фірми «Зінгер». 1913 року приміщення орендує аґентство «Гамбург-Америка-лінія». Немає, на жаль, даних про період першої світової війни, і наступне свідчення стосується уже 1922 року. У той час тут розмістилася філія Промислового банку Румунії. 1923 року в цьому ж будинку було відкрито майстерню з ремонту швейних машин, а 1930 року в дворі будинку № 16 заснували гінекологічну поліклініку санаторного типу.
При вході в будинок можна побачити гарну ковану залізну решітку, яка збереглась з минулих часів. На підлозі фоє колись був мозаїчний медальйон, де вказувалась дата зведення будинку. На жаль, він був знищений вандалами. Обабіч проходу в стінах розміщені ніші, які зараз порожні, а колись у них були гарні античні вази з білого мармуру, оформлені вишуканим орнаментом. Згодом вони були викрадені. Далі на бокових стінах розміщені пілястри, на яких у давні часи, коли в місті ще не було електрики, стояли гарні бронзові литі канделябри для воскових свічок — так тоді освітлювався вхід у будинок. А неподалік на кожній із стін коридору були великі дзеркала, щоб відвідувачі могли побачити себе з обох боків. У кінці коридору на сходовій клітині першого поверху колись була мармурова скульптура — напівоголена жіноча фіґура, яка тримала на голові вазу для квітів. До речі, вазу можна було знімати, щоб помити. І перед цією скульптурою у простінку колись був гарний великий канделябр для свічок. До нашого часу все це не збереглось. Коли підніматись на другий поверх, у стіні під'їзду бачимо два овальні вікна, з яких видно двір. Колись у них на підставках стояли гасові лампи, які освітлювали у темну пору двір, а водночас і сходи під'їзду. На перилах також збереглись виступи, на яких колись розміщувались бронзові позолочені канделябри. На стелі відкриваються погляду художні розписи з вишуканим орнаментом, що належать до стилю ампір, і які збереглись до нашого часу.
Нині на першому поверсі будинку розміщується магазин одягу «Дебют».
Будинок № 18 зведено також приблизно у другій половині XIX ст., точну дату встановити не вдалося.
Це була доволі гарна будівля, розташована на розі двох вулиць. Як і більшість чернівецьких будинків, архітектуру цієї споруди не можна зарахувати до якогось одного стилю — тут також застосована еклектика — гармонійне поєднання елементів різних стилів.
Даних стосовно того, що розміщувалось у будинку в давні часи, майже немає, а перше свідчення з рекламних листівок стосується 1900 року. Тоді тут розмістилась слюсарна майстерня пана Ф.Топольського. 1910 року в приміщенні будинку відкрили філію чеського банку «Богемія», філії якого діяли у багатьох містах Європи — у Кракові, Бонні, Відні та Львові. Відкриття філії цього банку в Чернівцях було свідченням того, що місто мало на той час імідж розвинутого європейського міста.
1913 року в будинку № 18 відкрилась ще одна філія чеського банку — «Мармарош», капітал якого становив 1000000 лей. Рекламна листівка цього банку за 1930 рік повідомляє, що капітал банку на той час становив уже 458000000 лей.
Пізніше у будинку відкрилась книгарня з продажу німецької літератури. Поруч розмістився магазин з продажу радіоапаратури, електроприладів та спортивних товарів.
Після першої світової війни зустрічаються згадки вже про 1925 рік — у той час в будинку відкрилась «Перша віденська спеціяльна майстерня для модерного вставлення зубів. Дантист — Вено Гайшиль — навчався у Відні».
1932 року тут розміщується меблевий магазин пана Френделя. З 1938-го — фотосалон п. Ріхтера, філія львівського фотоательє. 1941 року будинок № 18 було спалено. За однією з версій це зробили радянські сапери. Все, що вціліло, розграбували, обгородили це місце високим парканом з дощок, і тут утворився смітник. Щоб трохи відвернути увагу городян від потворного вигляду цього місця, на паркані вивішували театральні та філармонійні афіші, а також оголошення про фільми, які мали демонструватися у п'яти міських кінотеатрах. У такому стані будинок, якщо можна так назвати те, що від нього залишилось, перебував доволі тривалий час. Аж поки його не передали залізничному управлінню під гуртожиток. Оскільки начальнику будівельного управління дісталась квартира на четвертому поверсі, він зажадав встановлення в цьому будинку ліфту. Отож, тепер у Чернівцях оригінальне творіння — чотириповерховий будинок з ліфтом. За попередньою домовленістю, після відбудови перший поверх будинку передали у розпорядження міської влади і згодом тут відкрили універмаг. У цьому торговельному закладі діяли чотири відділи: готового одягу, культтоварів, галантерейний та з продажу тканин. Завідував магазином пан Хусід.
Будинок № 15
споруджено у другій половині XIX ст. Ні точна дата зведення будинку, ні дані про його історію австрійських часів невідомі. Існують відомості про період після Першої світової війни. Зокрема про те, що 1923 року в цьому будинку розміщувалось фотоательє пана Ерліха. Салон закликав клієнтів рекламною вивіскою «Фотографуйтеся на фотографію». 1926 року її видозмінили: «Бажаєте мати удалий фотознімок — звертайтеся до нашого відомого фотографа пана Ерліха».
1935 року в приміщенні будинку № 15 відкрили свою індустрію з виготовлення дерев'яних виробів брати Адлерсберги.
З 1936 року тут розміщується майстерня з пошиття чоловічих головних уборів: «Шиємо кучми і лешетарські шапки. Виготовляє доміри спеціаліст Макс Станіславчікер».
За Румунії в будинку № 15 діяв магазин електро- та радіоапаратури, згодом тут відкрили бакалію, де продавали консервовані та свіжі соки на розлив і мінеральні води.
Нині у будинку № 15 розміщується крамниця одягу «Індіго».
Будинок № 17
Відомостей про його минуле австрійських часів поки немає. А за румунських часів, як свідчать тогочасні рекламні листівки, тут була крамниця з продажу шерстяних килимів, згодом — магазин, де можна було придбати якісні сорти «кави і какави».
Пізніше тут відкрили галантерейний магазин, у якому продавали найрізноманітніші парфумерні вироби. Особливу популярність упродовж тривалого часу мали дамські парфуми «Красная Москва» і саме тут їх можна було колись придбати. На сьогоднішній день крамниця зберегла свій профіль — нині тут розміщується добре магазин «Троянда».
Будинок № 19
завалився 22 червня 2002 року. Зараз його вже відбудовано, але архітектура нинішньої споруди дуже далека від первісної. Він вже не є пам'яткою минулого століття.
А історія будинку на місці якого тепер височіє новозбудована споруда, розпочалася 1869 року — саме тоді його побудовано за проектом архітектора Шрутека. За Австрії тривалий період тут розміщувався електротехнічний склад пана Д.Зайдлера, а поруч — редакція однієї з газет. З 1919 року в цьому будинку облаштувалась Генеральна інспекція державної політики, а 1925-го відкрили магазин модного чоловічого одягу, власником якого був п. Кобусевич.
1934 року тут відкрився магазин автозапчастин та різних механізмів пана Леопольда Мересха, де можна було отримати кваліфіковані консультації з експлуатації та ремонту як легкових, так і вантажних автомобілів. Продавались двигуни до різних машин та деталі до них, помпи, запчастини до парових млинів, шестерні та інше. В окремій секції торгували різноманітними магнітними приладами.
За радянських часів будинок передали у розпорядження «Продторгу». Спочатку в одному з приміщень відкрили гастроном, а в другому — магазин з продажу хлібобулочних та молочних виробів. А згодом почались численні перебудови приміщень будинку, які навряд чи можна вважати виправданими. Врешті фасад був цілковито перероблений і будинок остаточно втратив своє первісне обличчя. Гастроном, який тут розмістився, довгий час був одним з найпопулярніших закладів торгівлі продуктами харчування центральної частини міста. У шістдесяті роки минулого століття, коли стала популярною космічна символіка у зв'язку з польотом у космос Юрія Гагаріна, гастроному дали назву «Супутник». Проте поступово діяльність магазину почала занепадати й він втратив колишню популярність серед чернівчан, а асортимент продуктів зовсім збіднів.
Будинок № 20 Його архітектура порівняно з іншими будівлями, розташованими по вул. О.Кобилянської, доволі проста, без застосування особливо вишуканих елементів.
Найвизначніша окраса споруди — доволі широкий балкон, обрамлений гарною решіткою металевого литва, виготовленою у стилі ампір. Цей будинок був однією з перших будівель на цій вулиці, зведеною у другій половині XIX ст.
Орієнтовно 1902 року тут був магазин з продажу нафти, власником якого був Хайм Розеншток. Широкий заїзд у двір свідчить про те, що колись сюди, мабуть, заїжджали фаетони. Тесані кам'яні східці під'їзду виготовлені буковинськими майстрами з села Василів. Двір, що має видовжену форму, зусібіч оточений найрізноманітнішими самовільними добудовами сучасних мешканців квартир та власників помешкань будинку. Через це тепер складно встановити первісний вигляд двору, а колись тут, за свідченнями старожилів, був невеличкий скверик, в якому розміщувалось затишна кав'ярня, що діяла у теплу пору року — з весни до пізньої осені. Такі кав'ярні були колись у багатьох дворах Панської вулиці.
За радянської влади на другому поверсі будинку розмістилося ательє мод — індпошив одягу. На першому ж поверсі був магазин жіночих капелюшків.
Нині тут розміщується новий сучасний магазин вишуканих дорогих парфумів «Брокард» та перукарський салон «5 елемент», а у дворі — аптека та офіс «Бізнес-центру».
Будинок № 21
— двоповерхова споруда, зведена у другій половині XIX ст. Відомо, що власником будови був А.Бергер. У дворі колись був невеличкий садочок з клумбами. Певний час тут була конюшня та приміщення для карети. У цьому дворі є ще один невеличкий будинок, ймовірно, він був призначений для слуг.
Загалом будинок непогано зберігся і його первісний вигляд майже не змінився, адже зовні його майже не перебудовували. Великі гарні вхідні двері виготовлені з натурального дерева ще майстрами тих часів. Другий поверх прикрашає кований металевий балкон, а над балконом, під самим дахом — вишукані архітектурні елементи, подібних яким немає на жодному з будинків цієї вулиці. Цей будинок, скоріше за все, був суто житлового призначення, адже не збереглось жодної рекламної листівки про розміщення тут будь-якої крамниці чи підприємства.
За радянських часів у будинку № 21 розмістили архів, а у дворі — фотолабораторію та помешкання для охоронців архіву. Директором архіву був п. Тюков.
Нині тут розміщується дитсадок № 7.
Будинок № 22 належить до найстаріших споруд на цій вулиці. Фасад другого поверху прикрашає довгий балкон, обрамлений литою металевою решіткою з орнаментом.
У дворі колись була конюшня та місце для карети.
Перший власник будинку був добрим господарем і гарно облаштував двір. Колись тут була велика кругла клумба, хоча окремі старожили стверджують, що то був фонтан. Був і гарний садочок, з якого тепер залишилось тільки одне старе вишневе дерево. До наших днів збереглась добротна мурована кам'яна криниця, розташована у дворі, якою мешканці цього та сусідніх будинків користувались ще до недавнього часу. Тепер вода у ній стала непридатною для споживання через те, що у одного з мешканців будинку прорвало каналізаційну трубу і нечистоти забруднили криничну воду.
Здавна зберігся вуличний ліхтар ще австрійських часів, розташований при вході у двір будинку, який освітлював двір та частину вулиці у вечірню та нічну пору за допомогою масляного гніту.
За свідченням однієї з тогочасних рекламних листівок, в 1919 році тут розміщувалася філія французько-румунського комерційно-індустріального банку. Статутний капітал цієї фінансової установи становив 120 000 000 левів, а резервний фонд — 15 000 000 . Цей банк мав 16 філій у різних державах. Керував чернівецькою філією Давид Лейб Крафт — спадкоємець великого промислового підприємства парових млинів.
За Румунії в будинку № 22 відкрили магазин хутряних виробів, потім тут розмістили крамницю з продажу квітів, поруч — молочний магазин. 1923 року, за свідченням рекламної листівки, тут була друкарня «Лучаферул».
З 1926 року в будинку розмістилась фірма «Рариц», що займалась продажем різноманітних виробів з дерева, а 1932-го року тут відкрили магазин «Джульєтта».
1934 року приміщення передано управлінню з промислового підприємництва, пов'язаному з паровими млинами, яким керували Давид Лайб Крафт та п. Ербен.
1937 року в будинку № 22 розмістилось Буковинське управління водними ресурсами.
За радянських часів тут облаштували кафе-морозиво, а поруч — майстерню з виготовлення ґудзиків та іншої швацької фур-нітури. Нині у будинку № 22 розміщується обласне управління з охорони здоров'я (з входом з двору) та популярний серед чернівчан та гостей міста бар «Шоколадний».
Будинок № 23
— двоповерховій споруда, зведена, судячи з зовнішнього оформлення та інших ознак, також у другій половині XIX ст. Фасад другого поверху зберігся майже без змін, а ось перший поверх перебудовували неодноразово. Зовнішнє оформлення особливо не перевантажене архітектурними елементами і тут, як і в багатьох інших чернівецьких будинках, застосована еклектика, тобто поєднання різних стилів.
На другому поверсі пропорційно розміщені два балкони з кованою решіткою ручної роботи. Скульптурна композиція із зображенням середньовічного лицаря, який гасить пожежу, вдало доповнює загальний архітектурний вигляд будинку. Вона міститься на стіні між двома вікнами другого поверху. Колись це був герб чернівецьких пожежників. І це не випадково, адже раніше в цьому будинку була пожежна контора.
Центральна фіґура композиції — святий Флоріан, образ, що символізує захист від вогню, який у католиків користується неабиякою пошаною. Територія, де облаштувалися пожежники, утримувалася в охайності та порядку. У глибині двору завжди стояла напоготові підвода, запряжена кіньми. У ній було дев'ять місць для пожежників та велика дерев'яна бочка з водою. Керував підводою фірман, а біля нього було місце для бригадира команди. Щойно надходило повідомлення про пожежу, підвода одразу виїжджала на місце пригоди, за нею негайно вирушала друга. Попереду підводи біг чоловік із дзвіночком в руках, сповіщаючи всім, щоб негайно звільнили проїзд для пожежної бригади. Обабіч підводи бігло по три пожежники у спецодязі, трималися вони за шкіряні петлі, прикріплені до цього візка. Цей будинок з самого початку будувався спеціально для міських пожежників.
Згідно зі свідченнями рекламних листівок, частину першого поверху будинку колись здавали в оренду під магазини. Зокрема, одним з перших його винаймав Леон Блюм, який відкрив тут 1906 року склеп (так колись називали магазини, крім того, вони ще йменувалися кам'яницями) з продажу електротоварів, а згодом поруч влаштував ще й магазин елеґантного одягу.
Після того, як пожежна контора перебралася на вул. Лесі Українки, мешканці будинку переобладнали двір, понасаджували дерев та квітів. Колись у цьому дворі теж була криниця, але після того, як вода стала непридатною для споживання, її засипали. У 1939—1940 рр.- в цьому будинку знаходилась юридична контора адвоката, віце-мера Чернівців Гжегожа Шимановича, в якому він жив, разом із дружиною та сином. За радянської влади одну з кімнат на першому поверсі віддали у підпорядкування міському універмагу, і тут обладнали магазин тканин. А згодом її передали чернівецьким художнім майстерням, і тут влаштували магазин з продажу картин, сувенірів та інших мистецьких витворів, який зберігся й до сьогодні. Це — «Художній салон».
Вхідні двері, які розміщувались по правий бік від входу, було замуровано, а приміщення першого поверху передано обласній міліції. Тоді тут влаштували кімнату для виконання покарань. Поряд було також бюро пропусків.
У будинку № 23 з 1961 по 1981 р. жив видатний єврейський письменник Мойсей Альтман, а також знана єврейська художниця .
Будинок № 24 — доволі стара двоповерхова будівля другої половини XIX ст. , яка будь-якими особливостями не вирізняється.
Це звичайний житловий будинок, доволі простий за зовнішнім виглядом та з архітектурної точки зору. Очевидно, він завжди мав житлове призначення, й нині тут розташовані квартири мешканців міста. Будинок № 25 також зведений у другій половині XIX ст.
Архітектура його доволі проста. Фасад другого поверху прикрашає гарний балкон, обрамлений легкою конструкцією металевої кованої решітки. Обабіч східців під'їзду, що ведуть з першого поверху на другий, встановлено доволі оригінальні перила у формі гадюки — таке надзвичайне вирішення доволі прозаїчної деталі будівлі аналогу не має в жодному з чернівецьких будинків. Паспорта на будинок, у якому б зазначалась точна дата його зведення, на жаль, не збереглося, як і свідчень про історію будинку упродовж австрійського періоду.
А наявні рекламні матеріали містять дані про будинок, починаючи з 1925 року. Тоді тут розміщувалася взуттєва крамниця, яка мала найширший у місті асортимент якісного взуття, а поруч — радіомагазин «Філіпс», власниками якого були Отто Віха та Артур Вінтер. 1926 року тут відкрили магазин сучасної радіоапаратури, власниками якого були Кертиг і Ексо.
З 1928 року крамниця торгує різноманітними шпалерами. Власники — Франц Хавер та Тюгнель. Рекламна листівка без зазначення року свідчить про те, що у одному з приміщень будинку продавалися спортивні мотоцикли та запасні двигуни до них індійського виробництва. Власником магазину був Йосиф Фальтух. З 1930 року тут розмістилось управління австрійської телефонної фабрики та магазин з продажу радіоприймачів. 1932 року в будинку № 25 облаштувала свій магазин елеґантного одягу та модних капелюшків пані Етель Дубовій. За радянської влади приміщення будинку неодноразово передавали з одного підпорядкування в інше, влаштовувались то одні, то інші магазини. Нині тут розміщується книгарня «Здоров'я», поруч — магазинчик «Темп» та майстерня з ремонту годинників та ювелірних виробів.
Будинок № 26 по вул. О.Кобилянської розташований на розі двох вулиць.
Нині будинок має чотири поверхи, а спочатку був двоповерховим, як і сусідні будинки. Два верхні поверхи були добудовані пізніше: якщо уважно придивитися до архітектурних деталей та оформлення, можна помітити різницю в стилі роботи різних архітекторів, хоча на перший погляд будинок створює враження цілісної споруди. Відмінності проглядаються як у конструкції балконів, так і в окремих пропорціях та художньому оздобленні, орнаментах, пілястрах та капітелях — у більшості деталей, застосованих у зовнішньому оформленні будинку. Хоча загалом архітектура будівлі гармонійно поєднує усі елементи, утворюючи завершену композицію. Між третім і четвертим поверхами вдало вкомпоновані в загальний ансамбль віконні ніші, прикрашають фасад керамічні скульптурні бюсти античних грецьких богів, кутова вежа на даху вінчає споруду, наче своєрідна корона.
Оригінальні металеві ковані вхідні двері виготовлені у стилі пізнього модерну, нині вони теж потребують негайної реставрації. Над дверима раніше були гарні вітражі, від яких сьогодні залишились тільки металеві рами. Детальної інформації стосовно історії будинку поки не знайдено. За окремими свідченнями, свого часу в будинку розміщувалось управління церковного синдикату Буковини. Певний період тут була крамниця з продажу чоловічого одягу та хутряних виробів, спортінвентаря та окулярів, а також різних виробів із скла.
За радянських часів тут відкрили магазин спорттоварів «Динамо», а частину першого поверху по інший бік будинку передали у підпорядкування чернівецькому універмагу, і тут відкрили галантерейний відділ, а також відділ жіночого одягу, взуття та головних уборів. Упродовж тривалого часу фасад будинку, особливо перший поверх, неодноразово перебудовувався. Тільки за останніх 12 років перший поверх перебудовувався чотири рази.
Будинок № 27 зведено наприкінці XIX ст. на замовлення пана Б.Бурштуна.
Це гарна двоповерхова споруда, на верхньому поверсі фасаду якої розміщено довгий балкон, виконаний технікою спіжевого литва. Другий поверх мав суто житлове призначення, а перший слугував для розміщення комерційних та бізнесових структур. Побудова здійснена із застосуванням кам'яних плит, які завозились сюди з каменоломень Киселева та села Василів.
Будинок має окремий каретний заїзд у двір, в якому колись розміщувались конюшні.
Будь-яких документів стосовно історії будинку часів Першої світової війни поки не знайдено, а за свідченням рекламної листівки 1923 року тут розміщувався стоматологічний кабінет пана Петельмана. 1934 року в одному з приміщень будинку облаштувалася редакція газети «Європа», при якій діяв відділ з передплати різних буковинських видань.
Нині в цьому будинку розміщується відділення ощадного банку та магазин з продажу кондитерських виробів відомої львівської фірми «Світоч».
Будинок № 28 належить до найпривабливіших будівель міста і ще за Австрії отримав назву «будинок-красень».
Тоді він належав Управлінню Православного фонду Буковини — найбільшій та найбагатшій організації краю, якій до 1939 року підпорядковувалось 26 фабрик та заводів і у володінні якої було 274 тисячі гектарів лісу.
У роки Першої світової війни у лівій частині будинку на першому поверсі розміщувався військовий штаб російського ґенерала Брусилова. Звідси він керував військовими діями цілого фронту, а також мав і власні покої. У одній з кутових кімнат колись був військовий дорожній іконостас і на свята священик відправляв тут службу Божу, на яку збиралися усі працівники цього військового штабу. Сам ґенерал був побожною людиною і щоранку тут молився.
У інших приміщеннях будинку № 28, окрім згаданого військового штабу, свого часу розміщувалися релігійні управи. А за свідченням тогочасної рекламної листівки, вже за Румунії, 1921 року тут відкрився страховий банк, капітал якого на той час становив 20 000 000 лей, а до 1937 року зріс до 465 287 175 лей.
1937 року приміщення будинку № 28 орендує магазин з продажу скла та картинних рам. 1939 року тут розміщується крамниця з продажу спорттоварів «Спорт», власником якої був пан Малярчук.
За радянських часів 1940—1941 рр. тут влаштували катівню НКВД, а з 1945 року розмістився Сталінський райком партії. І уже 1955 року будинок передано під Краєзнавчий музей, який до того розміщувався у резиденції Буковинських митрополитів. Директором музею з самого початку був пан Навіцький.
Будинок № 29 відомий сучасникам як «Палац урочистих подій», зведено 1873 року на замовлення пана Розенцвайга.
Згідно з рекламним оголошенням тих часів 1924 року тут розміщувалась румунська фірма «Космінул-Уніуне» — об'єднання з деревообробної індустрії, експлуатації пилорам. Уставний капітал фірми становив 10 000 000 лей.
У 20-х-30-х роках приміщення будинку орендував румунський національний банк. Певний час тут розміщувалась також редакція газети «Черновіцер тагблат». 1931 року в одному з приміщень будинку № 29 облаштувалась фірма «Моргат», що займалась продажем виробів із вовни. За радянських часів тут спочатку відкрили ательє мод, а згодом вже облаштували ЗАГС.
Будинок № 30 Архітектура триповерхового будинку № 30, зведеного на початку XX ст., належить до стилю модерн.
Ця споруда має напрочуд елеґантний вигляд. Будинок призначався під житлові приміщення для дирекції чернівецького житлового фонду. 1930 року, згідно з рекламною листівкою, у будинку розмістилося управління водопроводом і каналізацією. Інсталяція (майстерня), що існувала при цій організації, надавала найрізноманітніші послуги: «…улаження купалень (встановлення ванн), клозетів, біде та інших уряджень цієї системи. За докладне технічне виконання ґарантує моя 30-літня практика. Свій верстак для направок. Майстер Готліб Міхель».
1935 року в одному з приміщень будинку облаштувалось кооперативне об'єднання з Путної «Форестієра». Нині тут розміщується обласна організація профспілок недержавного сектора економіки, а також філія страхової компанії «Оранта».
Будинки № 32 і № 34, зведені наприкінці XIX ст., належали родині видатного буковинського політичного діяча, дипломата графа Василька.
Обидва будинки — доволі схожі між собою триповерхові споруди, архітектура яких позбавлена будь-якої помпезності, оскільки господар її не любив — як в своєму побуті, так і в стосунках з людьми. У одній з кімнат на другому поверсі буд.№ 32 було встановлено невеличкий церковний іконостас, і на великі свята та у дні ангела господарів запрошували священика, який відправляв тут службу Божу. Це приміщення не зачинялося і було відкрите для кожного бажаючого зайти і помолитися.
Обидва будинки мають спільний двір, де колись був розкішний фруктовий сад, оранжерея та клумби з вишуканими квітами, які господар та його родина дуже любили. Була тут і гарна дерев'яна літня альтанка, і криниця, а у глибині двору — конюшня, мурованою каретною доріжкою до якої заїжджали фаетони та «двоколка», управляти якою полюбляв сам господар. Він загалом захоплювався верховою їздою. (Свідчення записані зі слів Галини Зарової, 1961 р., яка працювала у графа Василька швачкою).
В 1912 року в приміщенні будинку № 34 розміщувалась стенографія пана Габельсберга, хоча залишається невідомим, хто був власником цієї школи та хто тут навчався, чи це була приватна установа, чи державна.
За радянської влади вишуканий дворик зруйнували, ще якийсь час залишався там сад, але згодом і його не стало. Тут облаштували обласний військкомат, який розміщується тут і нині.
Будинок № 36 відомий чернівчанам як приміщення кінотеатру ім. Зої Космодем'янської. Зведено його в лютому 1902 року, власниками були буковинські поляки.
Архітектура цієї двоповерхової споруди не вирізняється будь-якими особливостями, будинок має звичайний вигляд. Просторий, так званий каретний заїзд веде у двір, де розташована окрема будівля, зліва від якої колись був гарний сад та клумби.
Як за Австрії, так і за Румунії в будинку розміщувались різні польські товариства, найвизначнішим з-поміж яких було управління польських шкіл та вчительства. Доволі простора центральна зала, що мала назву «Капітоль», призначалась для різноманітних зібрань та перегляду кінофільмів, тут читали лекції, на сцені демонструвалися театральні вистави. Часто це приміщення здавали в оренду іншим організаціям для проведення різноманітних заходів. Зала була доволі гарно оформлена, особливою оригінальністю вирізнялась верхня частина приміщення. Стелі у традиційному розумінні не було, натомість встановили квадратні дерев'яні сволоки, оздоблені різьбленим орнаментом у тірольському стилі. На сволоках закріпили декоративно оформлені дерев'яні стояки, що підтримували дах, і на них з різних боків приміщення приладнали дерев'яні ніші, у яких розмістили художні полотна в підрамниках. Гарні картини із зображенням дивовижних квітів мали багато спільних моментів, але кожна виокремлювалась елементами сюжету чи палітрою кольорів, різнились вони також за розміром та формою полотен, тобто точних копій не було. Розміщені в кутах, наприклад, були менші за розміром, внизу картина була ширшою, нагорі — вужчою. Над такою картиною розміщувались окремі невеличкі натюрморти квадратної форми. Така надзвичайна художня панорама, до того ж, розміщена під нахилом, викликала неабияке захоплення у відвідувачів. Крім того, зі свідчень очевидців, колись оформлення цієї зали доповнювали підвісні ґасові лампи під білими скляними абажурами, підвішені на дерев'яних сволоках. З часом такі лампи замінили на електричні, від чого, втім, панорама не втратила привабливості, радше навпаки, таке освітлення створювало незвичний приємний для споглядання ефект. З приходом радянської влади у будинку № 36 вирішили відкрити дитячий кінотеатр. Директором призначили товариша Віценка. Центральну залу частково переобладнали: сцену розширили і встановили на ній суфлерську кабінку та трибуну для виступів. Щоразу перед демонстрацією фільму, за 30 хвилин до початку сеансу лектори (переважно військові у відставці) читали глядачам лекції, зазвичай на міжнародну тематику. Тоді на спеціальній дошці вивішувались анонси, де вказувалась тема лекції та прізвище лектора. Іноді лектори приїжджали з Москви, хоча й місцевих було вдосталь — їм доводилось попередньо записуватися у черги. Глядачі, що прийшли у кінотеатр на перегляд фільму, змушені були щоразу слухати ці лекції — хочуть вони того, чи ні. Кінофільми демонструвалися тоді в чорно-білому зображенні. Почасти світлі кадри кінофільму висвітлювали з темноти верхню частину натюрмортів і це мимоволі відволікало увагу глядачів. Тоді керівництво кінотеатру вирішило перекрити галерею. Для цього було виготовлено великі дерев'яні щити, якими закрили існуючі сволоки. Це дуже спотворило оформлення зали. Фоє теж обладнали за своїми вподобаннями, вивісивши громіздкі непропорційні полотна. Автором серії картин «Лєнін у дитинстві» був художник Павло Федорович Борисенко. У одному з приміщень будинку № 36 була велика бібліотека, яка мала широкий вибір найрізноманітнішої літератури. 1949 року частину книг відібрано для обласної бібліотеки, яку розмістили у двох кімнатах цього будинку. Решту книг, зокрема іноземною мовою, вивозили на сміттєзвалище десь у кінці вулиці Руської й там спалювали. Робили це переважно уночі, щоразу до підводи приставляли наглядача. Коли ж наглядач міг задрімати, люди потайки книги розбирали, але теж переважно для того, щоб розтопити пічку. З настанням нових часів будинок, де розміщувався кінотеатр, отримав нового власника. Тут влаштували молодіжну дискотеку, переобладнавши приміщення колишнього кінотеатру на свій смак. А невдовзі у будинку сталася пожежа, яка знищила його з середини дотла, залишились тільки стіни. Згоріла й унікальна дерев'яна галерея, внаслідок чого чернівчани безслідно втратили часточку давньої неповторної культури старого міста.
Будинок № 38 — одна з тих небагатьох споруд нашого старого міста, яка майже не перебудовувалася сучасниками і зберегла свій первісний вигляд.
За припущеннями, споруду зведено на початку XX ст. і мала вона житлове призначення. Другий поверх будинку прикрашає оздоблений класичним орнаментом довгий балкон, створений у техніці спіжевого литва. Цей будинок також має широкий каретний заїзд до двору. Нині, як і раніше, це суто житловий будинок, тільки у напівпідвальному приміщенні розташовується піцерія. Будинок № 40 Ця одноповерхова споруда збереглася з часу свого створення майже незмінною — без надбудов та переоформлення фасаду.
Найвиразнішою особливістю будинку є те, що на фасаді розміщено 13 вікон, дверей же з цього боку споруди немає. Мабуть, для власника будинку це число мало якесь особливе, магічне значення. Загалом це унікальний будинок, аналогу якого немає не тільки на цій вулиці, не тільки у нашому місті, а й загалом на Буковині. Свого часу про цей будинок складали леґенди, давали йому особливі означення та ймення. Інші будинки, розташовані поруч, тоді були дерев'яними і значно меншими, ніж цей. Коли ще не було нумерації, цей будинок називали «довгою хатою», «будинком з чортовим числом вікон» та ін.
Після Першої світової війни частину двору передали іншим будинкам, зведеним поруч. Зовнішнє оформлення зазнало окремих видозмін з поширенням нових стилів, смаків та моди. Будинок розширили за рахунок добудови гарних скляних веранд у стилі «модерн» та приймальні — окремої зали для гостей. Тут було два каміни, один з яких зберігся до нашого часу. Частково перебудовано стіни, настелено паркетну підлогу. Збереглась до нашого часу роздягальня-гардероб, оздоблена чорними дубовими фільонками. Колись тут були старовинні бронзові вішалки, де чернівецькі пани залишали свої тростини, виготовлені з чорного дерева та з кістяними голівками, а також так звані «гохциліндри». У двох кімнатах збереглися ще старі кахельні пічки (зважаючи на форму та колір кахелю, можна зробити припущення, що їх встановили пічники брати Робачики). Гутне скло, вставлене у вікна будинку, виготовлене Красноїльською скляною фабрикою (1805—1913 рр.) Таке ж саме скло вставлене у вікнах конюшень, що свідчить про те, що вони були збудовані ще у ті давні часи. До речі, це єдині конюшні, які збереглись у місті з тих часів, тільки тепер це приміщення має зовсім інше призначення.
У перебудованій частині будинку уже встановили зовсім інше, дорожче скло — богемське. Таким склом оформлено вікна та двері веранди та передпокою. За свідченнями очевидців, у залах цього будинку колись були гарні венеціанські дзеркала та вишукані меблі, які, на жаль, не збереглися до нашого часу.
За свідченням рекламних листівок, які вдалося віднайти, за Румунії в будинку розміщувалось товариство польських шкіл та кінотеатр «Капітоль». 1926 року тут існував румунсько-польський банк. У іншій рекламній листівці, за 1930 рік, вказується, що в будинку № 40 тоді працював Індустріальний банк «Агрікон С. А.», який мав філії у Вашківцях і в Сторожинці. За свідченням ще однієї реклами, 1930 року в цьому будинку відкрила свій офіс фірма «Троліт», яка торгувала наборами різних інструментів та радіолампами. Власником фірми був Г.Мешель.
1938 року тут відкрили магазин спортивно-мисливського одягу — чоловічого та жіночого. Власником магазину був Д.Кобусевич. Згодом тут розмістили ресторан «Пікаділлі». Нині, як уже зазначалось, тут розміщується дитячий навчальний заклад № 2.
Будинок № 42 — гарна елеґантна триповерхова споруда, зведена на початку XX ст. Архітектурний стиль будинку загалом можна означити як «модерн». Є припущення, що третій поверх добудований пізніше, оскільки існують певні відмінності в загальному оформленні.
Перші знайдені свідчення вказують на те, що за Румунії тут була спілка взаємодопомоги єврейській громаді. А рекламна листівка за 1923 рік свідчить, що тоді в цьому будинку розміщувалась фірма з продажу будівельних матеріалів, зокрема цементу виробництва відомої фабрики «Путна», заснованої 1908 року.
За даними наступної рекламної листівки, 1930 року в одному з приміщень розміщувалася модна крамничка елеґантного одягу, якою завідував пан Фріц Гронвальд.
За радянської влади тут облаштували гуртожиток для студентів та працівників медінституту. З тих часів будинок не змінив профілю — нині тут розміщується навчальний корпус № 1 медичної академії. А у напівпідвальному приміщенні — ресторанчик «Магія кави».
Будинок № 43 у стилі класицизму з елементами модерну зведена на початку XIX ст. Викладений на зразок бруківки з торцовим дубом доволі широкий заїзд до двору — єдиний у місті, який зберігся до нашого часу. Колись у багатьох міських дворах були таким чином обладнані заїзди для карет, але вони не витримали випробування часом, на відміну від цього. Хоча на перший погляд двір видається доволі вузьким, проте насправді карети та фаетони могли безперешкодно у нього заїжджати, навіть кутову частину будинку спеціально долі трохи стесано задля того, аби за нього не чіплялися і могли вільно проходити осі коліс. Документальних свідчень про історію будинку австрійських часів поки не знайдено, а за Румунії, 1923 року на першому поверсі розміщувалось ательє пана Гната Крижанівського «Мистецька фотографія». Пізніше тут облаштовано аптеку, яка збереглась до нашого часу — це аптека № 2. Один з найстаріших фармацевтичних закладів міста нещодавно відреставровано і присвоєно йому статус аптеки-музею. У іншому приміщенні будинку, розташованому поруч, колись був м'ясний магазин, а нині розміщується продуктова крамниця «Молоко».
Будинок № 45 — до 1928 року значився під номером 41. Триповерхова будівля, у якій гармонійно поєднано класичний стиль з модерном — застосовано еклектику, як і у створенні більшості будинків Панської вулиці, — зведено на початку XX ст. Другий поверх прикрашає гарний кований балкон у стилі рококо, а на третьому поверсі — балкон у стилі модерн. Опори, які підтримують обидва балкони, перебувають в аварійному стані, тому мешканці не виходять на них, остерігаючись не тільки за себе, а й за безпеку перехожих. Тому не варто надовго зупинятись поблизу цих будинків, особливо під балконами, аби уникнути несподіваного лиха. Фасад будинку поверхово «припудрили», проте загалом будівля перебуває у занедбаному стані.
Будинок теж має доволі просторий каретний заїзд до двору, в якому колись був гарний сад та численні клумби. Перед заїздом до двору раніше були металеві ковані двері, які з часом кудись зникли, а нинішні двері, встановлені на під'їзді, — не вельми вдала копія попередніх.
Найбільш ранні свідчення, які вдалось віднайти, стосуються румунських часів — тоді тут розміщувався кафетерій. Згідно з рекламною листівкою 1923 року, в будинку № 45 відкрито модерний дамський салон-перукарню. За свідченням реклами 1926 року, тут розміщувалася «Християнська паперня» Г. Лейхніца, яка мала багатий асортимент найрізноманітніших паперових товарів, «бюрових артикулів, книговодчих книжок, гумових та металевих печаток». У рекламі цього магазину за 1939 рік зазначалось: «Школам, студентам, різним бюро та адвокатам! Майте можливість придбати будь-які папери для писання найліпшого сорту в книжковім магазині Г.Лейхніца». Реклама 1928 року повідомляє, що у той час в будинку розміщувався "Банк сільськогосподарської продукції з уставним капіталом 20000000 лей.
Нині в будинку № 45 — перукарня «Фантазія» та книгарня «Технічна книга».
Будинок № 47 — звичайний житловий будинок, не перевантажений архітектурними особливостями. Зведено його, ймовірно, на початку XX ст.
Будинок має широкий заїзд у двір, який колись був дуже гарно доглянутий, чого сказати про його нинішній вигляд навряд чи можна. Перша знайдена згадка датується 1924 роком. Вона свідчить про те, що у той час в будинку розміщувався Буковинський сільськогосподарський банк. А у рекламній листівці за 1928 рік значиться, що тоді тут була редакція німецькомовної газети «Чернівецький щоденник». За Румунії у будинку розмістилась адміністрація електрокомпанії, а згодом — туристичне аґентство, яке організовувало поїздки до Карпат.
За радянських часів до будинку № 47 перенесли обласну бібліотеку, яка до того розміщувалась у польському домі. Вона так і залишилась у цьому приміщенні до наших днів — нині це обласна наукова бібліотека ім. М. Івасюка. Окрім того, в одному з приміщень будинку № 47 розташувалось товариство «Вікно в Америку».
Будинок № 49 — давня споруда, зведена наприкінці XIX ст. За окремими даними, тут у різний час діяли магазин з продажу електротоварів, молочний магазин та курси крою і шиття, а також перукарня. Єдиною точною інформацією, яка міститься у рекламній листівці того часу, є те, що 1939 року тут працював лікар, що спеціалізувався на внутрішніх хворобах — доктор І. Мороряну.
Нині у будинку № 49 — кав'ярня «Віденська кава» та кафе-кондитерська, а також крамничка «Все для дому».
Будинок № 51 спочатку значився під № 47.
Приваблива елеґантного вигляду чотириповерхова споруда розташована на розі двох вулиць. Верхній поверх будинку вінчає витончена башта, яка бере свій початок на рівні другого поверху. Приблизно на цьому ж рівні над вхідними кутовими дверима розміщений пам'ятний медальйон з вказанням року побудови — 1907 . Загалом архітектурний стиль будинку можна визначити як модерн, але при детальнішому огляді помітні численні елементи інших стилів. Проте це не порушує цілісності споруди, усі деталі гармонійно поєднуються у єдину композицію, завдяки чому будинок справляє неповторне враження величності та довершеності архітектурного мистецтва. Схоже, що будівля свого часу добудовувалася і перебудовувалася. А оскільки вона має чимало спільних із сусіднім німецьким домом елементів, зокрема загальну велику залу, виникає логічне припущення, що обидва будинки належали колись одному й тому ж німецькому товариству.
Аналізуючи архітектуру будинку, можна дійти переконливих висновків стосовно того, що він таки справді перебудовувався. Про це свідчать, перш за все, балкони цієї споруди. Балкон на третьому поверсі на перший погляд є точною копією балкона на другому. Але придивившись уважніше, можна помітити різницю. Під балконами частково обсипалась штукатурка, і в цьому місці видно, що балкон другого поверху закріплений методом заливання бетону, та місцями там проглядається металева конструкція. Так само й на балконі третього поверху, проте видима частина металевої конструкції зовсім інша, бетонні плити виготовлені окремо і закріплені пізніше. Крім того, під балконом другого поверху зберігся бордюр, а на балконі третього його взагалі немає. А уже балкон четвертого поверху майже нічого спільного з попередніми не має.
Стосовно спільної у двох будинків — № 51 та «німецького дому» — великої зали можна сказати, що це вже окрема історія. За радянської влади німецький дім було незаконно привласнено. На рівні другого поверху стіну між сусідніми будинками розібрали й таким чином утворилася велика спільна зала, в якій невдовзі розмістили кінотеатр, відомий усім чернівчанам під назвою «Україна». За привабливістю свого оформлення ця зала не мала аналогів у місті, завдяки чому кінотеатр називали «головним першокласним кінотеатром не тільки міста, а й області». При кінотеатрі працював дуже талановитий художник, який гарно малював афіші. Йому безкоштовно надали відомчу квартиру в німецькому домі, платили високу зарплатню та гонорари.
Кінотеатр свого часу був дуже популярним серед любителів кіно. Тоді тут демонструвались найкращі художні стрічки, запровадили навіть нічні сеанси, які давали кінотеатру доволі високі прибутки. І внаслідок надмірного перевантаження кіноапаратури, яку експлуатували і вдень, і вночі техніка вийшла з ладу, а електропроводка ще австрійських часів загорілася й спричинила сильну пожежу. Таким чином місто втратило першокласний кінотеатр. Одна з найкращих глядацьких залів згоріла дотла в буквальному розумінні слова. Згоріла навіть підлога. З часом відремонтоване приміщення на першому поверсі віддали під ательє з пошиття одягу. Упродовж тривалого періоду ремонт приміщення головної зали кінотеатру завершити не вдавалося.
А звернувшись до давніх рекламних листівок, знаходимо окремі свідчення з історії будинку. Вдалося з'ясувати, що власником будинку був пан Вільгельм Тутман. Він утримував бакалійну крамницю, яка розміщувалась на першому поверсі будинку. А рекламна листівка за 1926 рік вказує на те, що у той період перший поверх будинку займало «Технічне бюро по електричним приборам». Власником цього закладу був той же В.Тутман.
На сьогодні велику німецьку залу врешті відремонтовано, більшою мірою завдяки німецькому спонсорству.
Будинок № 53, т. зв. «Німецький дім» . Проект споруди здійснив інженер Густав Мюллер.
Будівництво було остаточно завершено 5 червня 1910 року. «Німецький дім» став осередком громадського життя німецького товариства. Витримана у стилі південно-німецької класичної готики початку XX ст.,
висотна будівля з гостроверхим дахом велично піднялась над цілою Панською вулицею і стала справжньою її окрасою. На той час вона була найвищою з-поміж інших, адже чотириповерхових будинків тоді тут ще не було — дво- та триповерхові сусідні будинки ніби применшувались перед величчю цієї споруди. Крім чотирьох основних поверхів, будинок має п'ятий горішній поверх.
Стриманість готичного стилю особливо відчутна у зовнішньому оформленні будинку — тут немає перевантаження архітектурними прикрасами та оздобленням. Кілька строгих балконів та лоджій складають основне доповнення фасаду цього будинку. Існує каретний заїзд до двору, в якому колись був розкішний сад та просторий майданчик, на якому в ті давні часи танцювали фрау зі своїми кавалерами під романтичні мелодії духового оркестру.
Колись «Німецький дім» був осередком активного громадського і культурно-просвітницького життя не тільки буковинських німців, а й представників інших націй, які населяли Буковину. Різні зібрання та культурно-розважальні заходи приваблювали сюди різних людей, які цікаво та з приємністю проводили тут свій вільний час, знайомилися, спілкувалися, відпочивали та милувалися привабливою спорудою. В Німецькому домі тоді був і свій банк, і власна друкарня, де видавалися різні книги, брошури, газети та журнали, зокрема популярна на той час газета «Німецький щоденник». 1937 року в Німецькому домі відкрився винний погріб, а також кафе «Віденська кухня». 1940 року в цьому будинку розмістилася жіноча перукарня, власницею якої була пані Геллена Анні. Був тут також і затишний ресторан, і бібліотека з читацькою залою, спеціальні кімнати для різних розваг, окремі приміщення для гостей. Та найвизначнішою окрасою Німецького дому була, безперечно, його простора, гарно оформлена зала, де проводились найрізноманітніші заходи різних товариств: конференції, зустрічі з видатними особами, лекції та інші громадські зібрання. Сюди приходили люди різних національностей та різних конфесій. На сцені великої зали виступали талановиті актори, демонструючи глядачам різноманітні театральні дійства, а також аматори сцени. Зала привертала увагу відвідувачів не тільки гарним оформленням, а й надзвичайною акустикою. Тому тут часто влаштовували різні урочистості, театральні вистави і концерти, святкові вечори, які завершувалися танцями.
Загалом «Німецький дім» — один з небагатьох будинків Панської вулиці, якого не торкнулись руки перебудовників та завдяки чому він зберіг свій первісний вигляд до нашого часу.
На верхньому, т. зв. п'ятому поверсі Німецького дому є одна кімнатка, у якій нині розміщується невеличкий музей Георгія Дроздовського — відомого письменника, який народився на Буковині й тут відбулося становлення його особистості як літератора. 1934 року в Чернівцях вперше вийшла друком збірка його ліричних творів під назвою «Поезії».
У іншій кімнаті на цьому ж поверсі колись була кімната спеціально для чоловіків та молодих хлопців, куди жінкам заходити суворо заборонялося. Посередині цієї кімнати стояв широкий пень, біля якого на окремому столику лежав металевий клевець та мідні цвяхи. Парубок напередодні одруження приходив до цієї кімнати, запрошував сюди своїх приятелів і тут влаштовувалася парубоцька вечірка.
Будинок № 55 зведений на початку XIX ст., це споруда житлового призначення. До 1930 року будинок значився під № 51. Доволі вишукана архітектура, в якій гармонійно поєднуються елементи різних стилів, справляє враження на чернівчан та гостей міста. Спочатку будівля навряд чи була чотириповерховою, останні поверхи, ймовірно, добудовувалися пізніше. Проте добудова не спотворила архітектурної досконалості будинку, навпаки — вдало доповнила та прикрасила його первісний вигляд. Різні деталі та архітектурні елементи гармонійно поєднуються в єдину композицію, неповторну та прекрасну. Будинок є справжньою окрасою Панської вулиці та історичного центру міста загалом. Тут ми бачимо вікна та двері п'яти різних форм та розмірів, гарні внутрішні та зовнішні балкони вдало вписуються у загальний вигляд будинку, прикрашаючи як фасад, так і ту частину будинку, яка виходить у двір. Всього балконів п'ять: по одному на другому та третьому, та три — на четвертому поверсі. Широкий каретний заїзд веде до просторого двору, де колись були доглянуті алеї, а тепер залишилось тільки кілька дерев, які, схоже, були посаджені значно пізніше. Була тут і криниця, але з часом її не стало. Колись у цьому дворі торгували різною худобою, проте, незважаючи на численну кількість покупців, продавців та різних відвідувачів так званого міні-ярмарку, двір завжди був прибраний та доглянутий, люди намагались дотримуватись порядку та належно дбати не тільки про своє помешкання, а й про довколишню територію. Вони цінували і шанували свої будинки, двори, вулиці, загалом місто, не те що тепер.
У будинку № 55 колись був і ресторан, і філія банку, і каси, і спеціальні кімнати відпочинку для гостей. Вхід на поверхи був з обох боків будинку: центральний вхід з фасаду та додатковий — з двору. Первісно може скластися враження, що каретний заїзд ділить будинок на дві окремі частини, проте це помилкове припущення.
Коли уважно придивитися до фасаду, можна помітити, що крайні вікна на усіх поверхах різної ширини, отже, це дає підстави для припущення, що верхні поверхи добудовувалися пізніше, а фасад першого поверху неодноразово перероблявся. 1912 року при цьому будинку існувало торговельне товариство з продажу худоби. 1926 року, за Румунії у власному будинку Вільгельма Тутмана розміщувалося «Технічне бюро по електричним приборам», «Магазин з продажу друкарських машинок та різних електричних товарів» — тут можна було придбати люстри, світильники, електролампи.
Будинок № 57 (до 1930 року значився під № 53). Побудований цей двоповерховий цегляний будинок наприкінці XIX ст. і належить до числа тих небагатьох споруд старої частини міста, які не зазнали з дня створення особливих змін і перебудов, а зберегли свій первісний вигляд майже у незмінному стані.
Щоправда, помітно, що була замінена покрівля будинку та додатково зроблено декоративні керамічні орнаменти, розміщені під самим дахом будівлі, виготовлені значно пізніше часу її зведення. Первісно будинок, ймовірно, був покритий рогозом або драницею, що згодом замінили на бляху. У напівпідвальному приміщенні будинку, за свідченнями рекламних листівок, колись торгували овочами і фруктами. Центральний вхід до будинку раніше розміщувався з боку вул. Шевченка.
За радянської влади напівпідвальне приміщення передали Чернівецькому художньому комбінату під скульптурні майстерні. Тут працювали скульптори: Олег Топчієв, Василь Капшук, Писничевський, Клігер, Горен та інші, а завідував цією творчою установою Ліпник. З часом майстерню перевели в приміщення по вул. Руській, 24 (у дворі), де раніше ремонтували карети та підковували коней. Зовнішній вхід до підвального приміщення буд.№ 57 закрили, залишився тільки вхід з двору.
Нині в будинку № 57 розміщується Чернівецька музична школа № 1.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 28 квітня 2008. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 7 листопада 2007. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 20 грудня 2007. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 15 лютого 2008. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 24 травня 2011.
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (березень 2015) |
Посилання
- Вулиця Ольги Кобилянської в Чернівцях [ 1 вересня 2013 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vu licya O lgi Kobilya nskoyi odna z centralnih vulic Chernivciv Roztashovana u Pershotravnevomu rajoni mista rajonuvannya mista narazi ne vikoristovuyetsya v administrativnomu upravlinni Pochinayetsya z Centralnoyi ploshi i zakinchuyetsya na perehresti z vuliceyu Vinikla v 40 50 h rr XVIII st Suchasna nazva z 27 listopada 1940 roku na chest vidatnoyi ukrayinskoyi pismennici Olgi Kobilyanskoyi Vulicya Olgi Kobilyanskoyi ChernivciRajon PershotravnevijNazva na chest Olgi KobilyanskoyiKolishni nazviMolodiyivska Panska Yanku FlondoraZagalni vidomostiProtyazhnist 720 mKoordinati pochatku 48 17 30 pn sh 25 56 07 sh d 48 2916861 pn sh 25 9354639 sh d 48 2916861 25 9354639Koordinati kincya 48 17 08 pn sh 25 56 22 sh d 48 2857639 pn sh 25 9395111 sh d 48 2857639 25 9395111poshtovi indeksi 58000TransportRuh pishohidnaBudivli pam yatki infrastrukturaDerzhavni ustanovi Gospodarskij sud Cherniveckoyi oblastiZovnishni posilannyaU proyekti OpenStreetMap r1364210Mapa Vulicya Olgi Kobilyanskoyi u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi vulici z takoyu nazvoyu Vulicya Olgi Kobilyanskoyi Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin berezen 2024 Nazva40 vi roki XVIII st 80 ti roki XVIII st Molodiyivska 80 ti roki XVIII st 20 ti roki XX st Gerengasse Panska 20 ti roki XX st 1940 r Yanku Flondora z 1940 r Olgi KobilyanskoyiIstoriyaNaprikinci XIX st yiyi nazivali vuliceyu sho vede do lisu Piznishe pro neyi stali govoriti yak pro dorogu na Molodiyu Zabudova zh vulici pochinalasya she v 40 50 h rr XVIII st Pershi budinki buli derev yanimi odnopoverhovimi kozhen z yakih buv vlasnistyu okremogo gospodarya Vidomo sho misto rozbudovuvalos znizu dogori i golovnoyu na toj chas bula vulicya Zhidivska teper Sagajdachnogo zgodom suchasna Sholom Alejhema Za okremimi zgadkami suchasnu vul Ukrayinsku kolis nazivali Nizhnoyu Panskoyu a suchasnu O Kobilyanskoyi Verhnoyu Panskoyu U chasi koli yiyi pochinali zabudovuvati na comu misci buli veliki gorbi bukovi ta grabovi dereva a miscyami bolota navit spravzhni mochari V rajoni Svyatoduhivskoyi cerkvi mislivci polyuvali na dikih kachok a z blizhnih lisiv syudi zabiralisya vovki i vili nochami Okremi dilyanki na cih gorbah misceve naselennya vikoristovuvalo pid gorodi Naprikinci XVIII st dlya vigotovlennya shovku do Chernivciv zavezli shovkopryada yakij tut prizhivsya a dlya jogo rozvedennya potribni buli shovkovichni dereva Todi v misti pochali masove nasadzhennya cih derev Virobnictvo shovku shvidko rozvivalos 1844 roku koli pochinali buduvati Svyatoduhivskij hram dovelosya vikorchovuvati cili sadi uzhe nemolodih derev shovkovici Pershij murovanij budinok za svidchennyam istorichnih dokumentiv zakladeno 1786 roku Jogo pobuduvali na rozi vulic Golovnoyi ta Olgi Kobilyanskoyi a vlasnikom buv p Stefan Hanvas Tut dovelosya vikorchuvati veliku dilyanku mogutnogo lisu Vporyadkuvannyam vulici ta yiyi trotuariv zajnyalasya firma Yakov Ulrih i K piznishe do ciyeyi spravi doluchilasya firma Kortesi i K yaka 1888 roku zavershila tut i kanalizacijni roboti Nevdovzi predstavniki avstrijskoyi fabriki z m Ausburg Zgeser i Keller rozrobili i zdijsnili proekt gazovogo osvitlennya vulici a 1896 roku firmoyu Shkert i K tut bulo provedeno elektroosvitlennya Zgodom stali zvoditi bagatopoverhovi budinki v yakih rozmistilis zhitlovi ta derzhavni ustanovi na cyu vulicyu bulo perevedeno i miske upravlinnya Buli tut takozh bank silskogospodarskogo kreditu mishanska kasa kafe ta magazini Panska vulicya na pochatku XX st Zavershennya zabudovi ta zagalne vporyadkuvannya vulici vidbulosya she v avstrijskij chas Todi vona oficijno distala nazvu Gerengasse sho v perekladi oznachaye Panska vulicya U period rumunskogo panuvannya dekilka budinkiv na Panskij vulici bulo perebudovano U toj chas oselitisya tut bulo prestizhno i domogtisya cogo vdavalosya perevazhno osobam panskogo rodu inteligenciyi domovlasnikam lihvaryam torgovcyam sho bulo spravzhnim pidtverdzhennyam nazvi vulici Panska 1910 roku magistrat rozglyanuv pitannya budivnictva tramvajnoyi koliyi po vulici Panskij ale vikonati cej proekt tak i ne vdalosya Cya vulicya bula najkrashoyu v misti i viglyadu blizkogo suchasnomu nabula she na pochatku XX st Pershimi bulo pereobladnano budinki pid 6 26 35 37 39 43 45 51 53 i 55 Do nih pidveli kanalizaciyu i osvitlennya okremi z nih 36 zaznali rekonstrukciyi Vulicya Panska stala centrom dilovogo torgovelnogo ta kulturnogo zhittya mista U 20 30 h rokah XX st vulicya otrimala novu nazvu na chest Yanku Flondora U toj period tut z yavilos chimalo ponad 50 riznih ustanov ta organizacij Tut buli magazini restorani kav yarni banki fotoatelye ta firmovi skladi Dvirniki shoranku mili brukivku i trotuari teployu vodoyu z milom Koli meshkanci dovkolishnih sil prinosili syudi silskogospodarski produkti to kozhen persh nizh syudi zajti povinen buv retelno viterti vzuttya chi bosi nogi V toj chas u meshkanciv z peredmistya Rosha Sadagura Rogizna vstanovivsya zvichaj nositi na golovi koshiki z produktami ta fruktami A os na vul Panskij Flondora tak perenositi tovar zaboronyalosya okrim koshikiv z kvitami U 1936 roci vul Ya Flondora zaznala rekonstrukciyi za proektom arhitektora Isidora Chachkesa Roboti vikonuvala firma Granitul i 27 listopada 1940 roku voni buli ostatochno zaversheni Todi vulicyu perejmenuvali i nazvali na chest vidatnoyi bukovinskoyi pismennici Olgi Kobilyanskoyi Togo zh dnya u dramteatri vidbulisya urochisti zbori prisvyacheni 55 richchyu yiyi literaturnoyi diyalnosti Na cih zborah bulo ogolosheno postanovu oblvikonkomu pro perejmenuvannya vul imeni Ya Flondora na vul im Olgi Kobilyanskoyi BudinkiBudinok 1 Zvedeno 1898 roci Budinok 1 Na misci suchasnogo budinku 1 bula nevelika budivlya shvidshe za vse derev yana yaka zgodom bula zrujnovana Na centralnij ploshi mista bilya ratushi kolis buv rinok hudobi zgodom tam stali torguvati riznomanitnim produktovim ta promislovim kramom Zemlya dovkola rinku todi duzhe visoko cinuvalasya i yiyi shvidko privatizuvali najzamozhnishi gospodari yaki pochali zvoditi tut dobrotni budinki Na ploshi Rinok uzhe buv dvopoverhovij budinok pid 3 yakij buv spravzhnoyu arhitekturnoyu okrasoyu ploshi Na tli cogo budinku nevisokij ta neprimitnij budinok 1 po vul im Olgi Kobilyanskoyi viglyadav dovoli neprivablivo Jogo gospodar pomitivshi ce virishiv znesti starij budinok i zbuduvav na comu misci novij garnij budinok na tri poverhi 1898 roku vin najnyav visokoprofesijnogo arhitektora na im ya Maks Morgenshtern hto stvoriv proekt za yakim i bulo sporudzheno novij budinok po vul im Olgi Kobilyanskoyi majzhe u nezminnomu viglyadi vin zberigsya do nashogo chasu Arhitekturu pershogo budinku ne mozhna oznachiti yakimos odnim stilem Majstri vikoristovuvali dekorativni elementi riznih stiliv sho garmonijno poyednalisya v comu shedevri arhitekturi vishukanist yakogo vrazhaye svoyeyu krasoyu ta originalnistyu U elementi dahovoyi pokrivli t zv koroni dosi zberigsya ovalnij element u yakomu kolis mabut buli vkazani iniciali vlasnika cogo budinku ta z plinom chasu na zhal voni ne zbereglis oskilki za ostannye stolittya zminilos chimalo riznih gospodariv mista j komus z nih mabut ce zdalosya zajvim chi nedorechnim Hocha v okremih elementah napriklad u metalevij kovanij reshitci nad dverima na pershomu poversi nad viknami monogrami zakriti blyashanimi krugami B D R S taka monograma proglyadayetsya u metalevij reshitci nad dverima Vhidnih dverej u budinku dvoye zi shidcyami ta z garnimi kovanimi azhurnimi reshitkami yaki chudovo dopovnyuyut arhitekturnij ansambl ciyeyi sporudi Budinok zagalom dosit visokij sporudzhenij na micnomu pidmurivku Usi poverhi garmonijno poyednuyutsya u svoyemu arhitekturnomu virishenni Vikna oformleni pilyastrami riznomanitnimi detalyami u viglyadi arok liplennyam tut vikoristani elementi stilyu rokoko a same zobrazhennya krasivih zhinochih ta cholovichih oblich Nad pershimi dverima pid kutovoyu vezheyu rozmisheni skulpturi ditej angelikiv prichomu cej element zastosovanij tilki v odnomu misci Prikrashaye budinok i zobrazhennya golovi leva ce simvol mogutnosti yakij dovoli chasto zastosovuvali togochasni arhitektori pri oformlenni riznih budivel Nu i zvichajno sama vezha yaka vinchaye cej shedevr arhitekturi ne mozhe ne privernuti poglyad svoyeyu vishukanoyu formoyu ta vdalim rozmishennyam Na vezhi kolis buv godinnik Na pershomu poversi budinku ranishe rozmishuvalos kafe Gabsburg do 1919 roku Na toj chas ce buv odin z najkrashih zakladiv dlya vidpochinku v centri mista Zgodom za rumunskoyi vladi tut vidkrili nove kafe Grant nimecke A z 1926 roku v odnij chastini budinku rozmistilas filiya banku L G Transilval zasnovanogo v Rumuniyi 1868 roku V comu zh budinku nevdovzi rozmistivsya i strahovij bank a 1928 roku vidkrivsya centralnij viddil z prodazhu zaliznichnih kvitkiv 1934 roku tut rozmistilasya she odna filiya banku kreditnogo rumunskogo banku sho buv zasnovanij u Rumuniyi 1888 roku z zagalnim kapitalom 750 000 000 lej Rozmishennya bankiv u cij budivli vzhe stalo tradicijnim Budinok 2 Budinok 2 Zaraz tut rozmishuyetsya kafe Hreshatik salon modernovogo odyagu ta lombard Za Avstriyi tut buv gotel Bel V yu pri yakomu diyali kafe ta restoran a takozh elitnij magazin zhinochogo odyagu de zamozhni panyanki kupuvali novinki najmodnishogo odyagu sukni bluzi vid firmi Ket i Base Za Rumuniyi tut rozmistivsya magazin linoleumu zgodom magazin radioaparaturi gospodarem yakogo buv pan Gelbershtejn 1937 roku na pershomu poversi budinku rozmishuvavsya magazin cukerok pana Drekkera a na drugomu kramnicya u yakij torguvali naturalnoyu vovnoyu ta virobami z neyi Z 1949 roku tut stali prodavati kancelyarski tovari shkilne priladdya ta pidruchniki dlya ditej Piznishe vlashtuvali bukinistichnij magazin Budinok 3Budinok 3 de zaraz rozmishena filiya banku Aval ce odna z pershih kam yanih sporud na cij vulici yaka neodnorazovo perebudovuvalasya Ale fasad yakij zavzhdi mav okruglu formu obramlenij kolonami zalishavsya bez osoblivih zmin tomu meshkanci mista nazivali cej budinok toj sho na rozi zi stovpami Zvedeno budinok vlasnikom yakogo buv pan A Tesak 1858 roku Kolis tut rozmishuvalasya kav yarnya pana Tesaka yaka mala nazvu Rosini yunior a zgodom restoran La oriyent 1922 roku tut vidkrilas stomatologichna poliklinika u yakij pracyuvav visokoprofesijnij dantist yakij otrimav fahovu osvitu z pravom vilnoyi praktiki u Vidni likar Josif Picenger Buduchi pershoklasnim specialistom vin likuvav ta vidalyav zubi paciyentam majzhe bezbolisno vstavlyav porcelyanovi zubi Vin koristuvavsya stomatologichnimi instrumentami najnovishogo zrazka ta efektivnimi likami najnovishih farmacevtichnih rozrobok Pevnij chas u comu budinku rozmishuvalosya kafe Evropa na pershomu poversi buv magazin pana Sahana zgodom tut vidkrili centralnij muzichnij magazin vlasnikami yakogo buli Kras i Grosanger 1928 roku vidkrilasya filiya francuzko rumunskogo banku z 1930 po 1940 r r diyali kav yarnya i restoran pana Yakova Spervacha a u vnutrishnij chastini budinku z vhodom z dvoru buv nichnij restoran yakij vidkrivavsya pislya zahodu soncya i prijmav vidviduvachiv azh do ranku Jogo vlasnikom buv Yakob Shnerber Na drugomu poversi bula ovalna zala primishennya de gorodyani mali zmogu cikavo vidpochiti i rozvazhitis tut provodilis tancyuvalni vechori riznomanitni zibrannya vin buv obladnanij i dlya gri v bilyard yaku i v ti chasi chernivchani duzhe polyublyali Zala bula dovoli garno oformlena vidviduvachi pochuvalisya tut zatishno i komfortno romantichnogo nastroyu dodavali voskovi svichi u pidsvichnikah Piznishe take osvitlennya zaminili gasovimi lampami Z vnutrishnogo boku cogo primishennya obabich vhidnih dverej bulo vbudovano dvi stinni nishi u yakih rozmishuvalisya neveliki skulpturi napivogolenih zhinochih figur vigotovleni z bilogo marmuru Podibni nishi prikrashali i centralnij vhid do budinku v yakih tezh buli skulpturni zobrazhennya zhinochih figur ale trohi inshi Pislya vidvidin Chernivciv Mikitoyu Hrushovim mistom prokotilas hvilya rujnuvan arhitekturnih elementiv starovinnih budinkiv centralnoyi chastini mista yaki vvazhali nepotribnimi zalishkami burzhuaznih rozkoshiv Oskilki vishezgadani skulpturi budinku 3 znyati bulo nemozhlivo troshili yih prosto na misci sokirami ta lomami Ulamki skulptur pribrali i vikinuli na smitnik Pislya takogo pogromu budinok vtrativ svij pervisnij arhitekturno vishukanij viglyad stav spustoshenim i neprivablivim 1949 roku na drugomu poversi rozmistilis hudozhni majsterni yaki do togo zajmali primishennya u budinku 6 po vul Ukrayinskij Kerivnikom cih majsteren buv hudozhnik M Yakovlyev zgodom jomu na zminu prijshov skulptor i hudozhnik Pesnechevskij Tut zhe rozmistili i sklad de zberigalis farbi ta inshij hudozhnij remanent a takozh kontoru U kimnati roztashovanij sprava vid vhodu do ovalnoyi zali buv zal zhivopisu a v kimnati zliva ceh oformlyuvalnih robit Ci majsterni mali nazvu Hudozhnij kombinat zgodom yih pereveli na vul Poshtovu i perejmenuvali u Hudozhnij fond U pravij chastini budinku na drugomu poversi rozmistilis yuridichna konsultaciya i miska advokatura Na pershomu poversi z livogo boku budinku v nevelichkomu kutovomu primishenni bilya koloni prodavali gazovanu vodu piznishe tut vidkrilas majsternya z remontu godinnikiv Poruch rozmishuvavsya magazin Tkanini a v primishenni poblizu banku Galantereya Ci magazini pidporyadkovuvalis Cherniveckomu miskpromtorgu Piznishe godinnikar perebravsya do bilshogo cehu a primishennya viddali pid hudozhnij salon de prodavalis riznomanitni vitvori mistectva Zaraz tut rozmishuyetsya filiya banku Aval Z pravogo boku budinku trivalij chas bulo atelye mod de zamovlyali poshittya odyagu perevazhno visokoposadovci ta najzamozhnishi chernivchani U pidvalnomu primishenni budinku z boku vul O Dobrogo bula yidalnya Nini ce primishennya nalezhit departamentu ekonomiki m Chernivci Budinok 4Budinok 4 Tut za chasiv Avstriyi rozmishuvavsya magazin tkanin u yakomu mozhna bulo pridbati batist shovk ta inshi garni modni tkanini Tut prodavali takozh cholovichij odyag z usima aksesuarami sorochkami kravatkami ta in Za Rumuniyi v comu budinku vidkrili knizhkovij magazin vlasnikom yakogo buv pan Ingor Zgodom tut rozmistivsya magazin u yakomu prodavali najriznomanitnishij instrument z derevoobrobki yakij buv filialom torgovelnoyi firmi Pilki z m Putna Naprikinci 30 h rokiv pershij poverh budinku perebuduvali i rozdilili na dva okremi primishennya u odnomu rozmistilas dobre obladnana apteka yaka na toj chas bula najkrashe oformlenoyu ta najpopulyarnishoyu sered aptek mista v inshomu vinnij magazin Primishennya apteki pochinayuchi vid vitrin fasadu bulo oformleno talanovitimi majstrami dizajnu ta arhitekturi Usi mebli prilavki ta vitrini buli vigotovleni z dorogogo chervonogo ganskogo dereva z oformlennyam rizblenim ornamentom u stili piznogo modernu ta sklyanimi dopovnennyami z bogemskogo skla Bronzovi lyustri buli vigotovleni takozh iz cogo dorogogo materialu Odna z nih zbereglas do nashogo chasu oskilki bula prodana na odnomu z rinkiv i zberigayetsya do sogodni v privatnij kolekciyi Na vhidnih dveryah visiv dzvinochok yakij povidomlyav pro prihid chergovogo kliyenta Vinnij magazin yakij rozmishuvavsya u drugomu zali na pershomu poversi cogo budinku oformlyavsya tim zhe dizajnerom sho j apteka Tut takozh bulo bagato elementiv vigotovlenih z chervonogo ganskogo dereva U vitrinah z bogemskogo skla buli vistavleni na prodazh najriznomanitnishi vistoyani dorogi vina likeri ta konyaki na bud yakij smak Prodavali tut i rozlivne naturalne vinogradne bochkove vino Tri derev yani bochki rozmishuvalisya za bokovoyu stinoyu magazinu a vmontovani u nih derev yani krani z yakih prodavci nalivali vidviduvacham smachnij hmilnij napij buli vnizu stini pered prilavkom z marmurovoyu poverhneyu U zali buli visoki krugli stoliki stilnici yakih tezh buli vigotovleni z marmuru Voni buli rozrahovani na te sho kliyenti za nimi pili vino stoyachi i tilki v kutku primishennya bulo dva stoliki zi stilchikami dlya tih hto mav bazhannya siditi Paliti u vinnomu magazini suvoro zaboronyalosya Cej zaklad buv duzhe populyarnij sered chernivchan ta gostej mista Syudi prihodili rizni lyudi i za kelihom vina chi charchinoyu solodkogo likeru provodili dilovi besidi abo prosto vidpochivali Pislya vijni inshi magazini ta apteka zbereglis i dovoli shvidko vidnovili svoyu robotu a os vinnij magazin rozgrabuvali ne stalo stolikiv stilchikiv vitrin z bogemskogo skla 1951 roku primishennya peredali Cherniveckomu trestu gromadskogo harchuvannya i torgivlyu vinom tut vidnovili Nad magazinom zakripili vivisku Naturalni vina Prodavali yak rozlivne pivo tak i v plyashkah Vidnovili sklyani vitrini ta dva prilavki z temnogo dereva ale vzhe bez marmurovogo pokrittya Natomist yih pokrili tovstim vitrinnim sklom Zvichajno kolishnogo efektu oformlennya magazinu dosyagti vzhe ne vdalos Zgodom vinikla ideya oformiti prilavki natyurmortami z vinogradnih gron ta inshih fruktiv ta rozmistiti pid cimi zobrazhennyami pidsvitlennya Vijshlo shos na zrazok vitrazhiv Ce bulo 1953 roku Hudozhnye oformlennya zdijsniv Arkadij Afonskij yakij sam duzhe polyublyav prigoshatisya tut vinom Primishennya magazinu nabulo spravzhnoyi nepovtornosti zavdyaki takomu dizajnu Koli u krayini ogolosili borotbu z piyactvom i pochalos povsyudne vikorchovuvannya vinogradnoyi lozi ne stalo u prodazhu vina todi j vinnij magazin zakrili Z togo chasu jogo tut bilshe ne vidnovlyuvali Zgodom trudnoshi spitkali j apteku yaku rozgrabuvali rozgromili i spustoshili nevidomo kudi znikli mebli ta vitrini z bogemskogo skla Pislya chogo apteku zakrili a na yiyi misci vidkrili magazin Korovaj nad yakim z yavilas viviska yaku v narodi prozvali kolorovim kuryatnikom Zgodom yiyi znyali Budinok 5 tut zaraz rozmishenij restoran Dnister Budinok 5 ta nastupnij za nim i Budinok 7 buduvalisya u 80 h rokah XIX st prichomu odnochasno za proektom odnogo j togo zh arhitektora i roboti vikonuvalis odniyeyu budivelnoyu brigadoyu Tomu arhitektura oboh budinkiv duzhe shozha konstrukciya vikon dverej elementi zovnishnogo ozdoblennya Tut takozh zastosovana eklektika poyednannya riznih stiliv perevazhno romanskogo klasichnogo ta ampiru V oformlenni oboh budinkiv vikoristani klasichni pilyastri ta arochni perekrittya kapiteli usi detali garmonijno poyednani utvoryuyut cilisnij dovershenij arhitekturnij ansambl Pershij poverh budinku 5 vid chasu svogo stvorennya zmin majzhe ne zaznav chogo ne mozhna skazati pro budinok 7 pershij poverh yakogo perebudovuvavsya bagato raziv Spochatku v budinku 5 rozmishuvalosya kafe Evropa kafe Evropa Jogo nazivali nimeckim bo tam zazvichaj zbiralisya znatni nimci V comu zh budinku znahodilosya upravlinnya ob yednannya lisovoyi industriyi Bukovina Z 1930 roku tut rozmistilosya upravlinnya internacionalnogo transportu i komisiya z perevezen keruvali yakoyu pani Kopelman Ruben Vajnshtok Z 1934 roku chastinu budinku peredali fabrici yaka zajmalas dizajnom ta oformlennyam inter yeriv elementami vigotovlenimi z dereva Ale centralne misce na pershomu poversi budinku trivalij chas zajmalo kafe Evropa She na pochatku XX st oriyentovno 1903 1905 rr primishennya cogo kafe bulo pereplanovano i pereoformleno cilkovito zmineno inter yer Najbilshu zalu sho sprava vid vhodu oformili velikimi dzerkalami stinu navproti vhodu t zv gluhu bez vikon prikrasili dvoma dzerkalami u duzhe garnih dorogih ramah stilyu modern Na bokovih stinah dzerkala iz bogemskogo skla buli vstanovleni na bronzovih pozolochenih kriplennyah bez ram Osvitlyuvali zali najkrashogo restoranu vishukani bronzovi lyustri Ovalni nishi v stini mizh kolonami zaraz porozhni a voni buli stvoreni arhitektorom same dlya svitilnikiv kolis tut buli dvi veliki lampi sho osvitlyuvali kozhna okremu zalu Obidvi zali buli garno vmeblovani vishukanimi modernimi meblyami Dveri vigotovleni z dorogogo chervonogo dereva z dopovnennyam bogemskogo shlifovanogo skla Majzhe sucilne dzerkalne oformlennya stin zvichajno stvoryuvalo vidchuttya prostoru ta svitla i duzhe prikrashalo primishennya restoranu odnak cherez ce traplyalisya j kumedni vipadki koli zahmelili vidviduvachi a osoblivo ti hto vidviduvav restoran upershe blukali zalami u poshukah vihodu i znajti jogo yim vdavalos duzhe skladno Bagato elementiv togochasnogo oformlennya restoranu zbereglos do nashogo chasu zokrema vhidni dveri ta derev yana shirma sho viddilyaye garderob vid zaliv ta inshe U chasi Hrushova shopravda oformlennya cogo zakladu vidchutno zbidnilo oskilki rozkish jogo inter yeru vvazhalas oznakoyu kapitalistichnih rozkoshiv Zalishilos tilki dva dzerkala na osnovnij stini ta odne poblizu garderobu Natomist na opustilih stinah zrobili pobilku z trafaretami Robotu cyu vikonuvav vidomij majster z oformlennya inter yeriv sho zakinchiv Vidensku akademiyu malyarstva pan Veld Ale yak ne namagavsya majster nadati primishennyu restoranu garnogo vishukanogo viglyadu vse zh zali vtratili svij nepovtornij sharm ta privablivist Todi trest sho zaviduvav zakladami gromadskogo harchuvannya zrobiv zamovlennya na vigotovlennya hudozhnogo polotna Ce mav buti natyurmort blizko p yati metriv zavshirshki i 120 sm u visotu jogo eskiz stvorila hudozhnicya Irma Hajmivna Rozenshtok Kartinu pisali uprodovzh dvoh rokiv i koli polotno bulo gotove jogo pomistili u garnu derev yanu ramu z bronzovim pokrittyam yaku vigotovili studenti Cherniveckogo remisnichogo uchilisha 5 Yihnim nastavnikom buv vikladach Mihlin Natyurmort rozmistili na verhnij chastini stini poblizu vhodu na kuhnyu Cya kartina bula tipovim vzircem zhivopisu radyanskogo realizmu yiyi gromizdkij viglyad duzhe spotvoriv oformlennya restorannoyi zali Zobrazhennya ovochiv i fruktiv zbilshenih u desyatki raziv porivnyano z naturalnoyu velichinoyu viglyadalo dovoli grubo U 1980 roci vidbulosya pereplanuvannya zaliv restoranu ta jogo pereoformlennya Todi znyali j zgadanu kartinu i chastinu dzerkal Ne zalishilos tut videnskih modernih mebliv yih zaminili gromizdkimi divanami z dermantinovoyu obbivkoyu I nazvu zminili vona zbereglas do nashogo chasu Dnister V chasi suhogo zakonu zaklad pochinav pracyuvati u obidnij chas i vidviduvacham proponuvalisya kompleksni obidi takim chinom vdalos uniknuti bankrutstva Za pevnij chas restoran nabuv velikoyi populyarnosti sered chernivchan Koli pochavsya masovij viyizd yevreyiv z Chernivciv ti hto hotiv poproshatisya zi svoyimi druzyami i malenkim Parizhem u zatishnij i komfortnij obstanovci viddavali perevagu same restoranu Dnister Todi stoliki chi navit cili zali tut zamovlyali zazdalegid U budinku 7 v odnij chastini spochatku bula kav yarnya v drugij polovini magazin gotovogo odyagu a takozh gromadske tovaristvo Bukovinska lampa Budinok 7 1906 roku tut rozmistivsya magazin Mistectvo v yakomu buv predstavlenij shirokij vibir hudozhnih farb ta penzliv firmi Shmidt i Fonkel a poryad magazin kvitiv Za rumunskih chasiv u odnomu z primishen budinku 7 rozmistilosya gromadske tovaristvo Prevedere I F u inshomu magazin de vlashtovuvalis vistavki ta provodivsya prodazh mebliv komersanta Ternera 1923 roku odnu z kimnat budinku 7 vinajnyav zubnij likar protezist Moor u kimnati poryad oblashtuvavsya advokat Fajk 1928 roku primishennya budinku 7 vikupiv Stanislav Podzudik yakij vidkriv tut vlasnij magazin m yaso kovbasnih virobiv ta shinok Ce buv chetvertij za rahunkom magazin pana Stanislava odin z najkrashih m yasnih magaziniv na Panskij vulici i smachnishoyi kovbasi ta shinki deinde godi bulo shukati Pan Podzudik buv duzhe shanovanoyu ta vidomoyu u krayi lyudinoyu vin postachav svoyi m yasni virobi navit dlya dvoru korolya Rumuniyi Karla II A shop yatnici do nogo prihodili bidni ta ubogi yakim vin davav bezkoshtovno shmatok m yasa ta vidbirnih kistok na borsh i nihto z nih zhodnogo razu ne jshov vid nogo z porozhnimi rukami Magazin pana Podzudika diyav tut dovoli trivalij chas Jogo zali buli duzhe garno po yevropejski oformleni biloyu ta blakitnoyu oblicyuvalnoyu plitkoyu Pislya suchasnogo pereoformlennya minulij inter yer ne zberigsya 1937 roku v budinku 7 vidkrili meblevij magazin a 1939 go magazin cholovichogo odyagu Leonida Blyum de prodavali garni cholovichi sorochki kapelyuhi zakordonnogo virobnictva shkiryani rukavichki ta in riznomanitni aksesuari Budinok 8Budinok 8 Zvedenij naprikinci XIX st najimovirnishe privatnim vlasnikom U 1902 roci tut bula Panska zhinocha perukarnya Zhanetti Arc Ye okremi svidchennya pro te sho kolis tut zhiv i mav kontoru advokat Gotesman Za Avstriyi dvir buv privatnim pro gospodarya vidomo lishe sho vin mav karetu ta utrimuvav konyushnyu Za rumunskih chasiv tut rozmishuvalas kav yarnya de mozhna bulo vipiti kavi ta chayu z buterbrodami kupiti cukerok ta solodoshiv a poruch galanterejna kramnicya pana Shacberga Z 1935 roku asortiment tovariv ciyeyi firmi pomitno uriznomanitnivsya i tut stali prodavati cholovichij odyag ta vzuttya Reklamni listivki togo chasu podayut bilshe 37 nazv tovariv yaki proponuvalisya do uvagi chernivchan ta gostej mista Za radyanskih chasiv v budinku 8 buv magazin Vijskova kniga Tut mozhna bulo kupiti portreti vidomih voyenachalnikiv kerivnikiv derzhavi vijskovi pogoni ta inshi regaliyi a takozh riznomanitni kanctovari Nini v comu budinku rozmishuyetsya magazin Denim a u dvori komp yuternij servisnij centr Flesh Budinok 9Budinok 9 Za Avstriyi rozmishuvavsya sklad muzichnih instrumentiv poryad notnij magazin de prodavalis riznomanitni pidruchniki broshuri ta posibniki z istoriyi ta teoriyi muziki vid firmi Rozencvajg yaka bula zasnovana V cij zhe budivli roztashovuvalos strahove agentstvo ta byuro podorozhej Oriyent 1911 roku tut vidkrivsya magazin odyagu firmi Kac i Soss a poryad inshij magazin elegantnogo odyagu vlasnikom yakogo buv M Buhbinder Z 1922 roku rozmistilisya sklad ta kramnicya riznomanitnih farb lakiv inshoyi pobutovoyi himiyi gumovi ta fotografichni priladi a takozh francuzki ta nimecki parfumi Pracivniki kramnici visilali tovar zamovnikam i poshtoyu Z 1923 roku v budinku 8 znovu rozmistilasya knigarnya de prodavali takozh muzichni instrumenti ta noti Z 1928 roku v budinku oselivsya talanovitij pianist Gustav Guter Vidomo sho za Rumuniyi tut rozmishuvalos fotoatelye magazin z prodazhu hutryanih virobiv konditerska ta knizhkova kramnici Pevnij period v comu budinku diyala drukarnya pana Rozenshtoka Sogodni v comu budinku rozmishuyetsya perukarskij salon Vesna ta magazin Vzuttya Budinok 10Budinok 10 Bulo zvedeno u drugij polovini XIX st Za Avstriyi tut rozmishuvavsya magazin pid nazvoyu Dim kapelyuhiv pana Leona Blyuma molodshogo Tut prodavali golovni ubori vsesvitno vidomoyi firmi Kristi i K Za cim budinkom kolis buv velikij dvir i tam sporudili she odin budinok pid nomerom 10a U odnij z reklamnih listivok za znachalos sho ce vidbulosya 1902 roku Tut vidkrili novij magazin Damski kostyumi pana I V Cimmera A poruch rozmistivsya magazin de prodavali kilimi jogo vlasnikom buv Leon Vittner 1910 roku v budinku 10 vidkrivsya magazin muzichnih instrumentiv vlasnikom yakogo buv German Shoher 1914 roku tut vidkrili vzuttyevij magazin de prodavali yakisne vzuttya vidomoyi firmi Salamandra 1926 roku v comu budinku rozmistilas majsternya vlasnikom yakoyi buv Genrih Vajss de vkrivali pozolotoyu rizni metalevi predmeti Poruch vidkrili gastronom 1928 roku tut oblashtuvalas torgova firma sho zajmalas prodazhem kilimovih virobiv vlasnikom yakoyi buv Maks Falkman U cij kramnici prodavali takozh linoleum rizni mebli ta navit hustki pleteni koshiki ta inshi virobi lozopletinnya 1932 roku v budinku 10 vidkrivsya konditerskij magazin pana Kinsbrunera de prodavali duzhe smachni cukerki Mabut z motiviv konkurenciyi majzhe u toj zhe samij chas poryad u budinku 10 a vidkrivsya she odin magazin z prodazhu solodoshiv vlasnikom yakogo buv pan Shenkilbah A za rumunskih chasiv u budinku 10 a rozmishuvalis perukarnya i galanterejnij magazin drukarnya ta restoran Transilvaniya Zgodom budinki 10 ta 10 a ob yednali i z togo chasu ce vzhe odin budinok pid nomerom 10 Naprikinci 1937 roku budinok pereplanuvali kardinalno zminivshi fasad sporudi i stvorivshi novij dizajn dlya magazinu yuvelirnih virobiv Na pershomu poversi obabich vhodu vstanovili veliki sklyani vitrini Vhidni dveri yaki buli oformleni derev yanimi ta metalevimi konstrukciyami perenesli vglib budinku priblizno na vidstan odnogo metra Vnutrishni stini primishennya prilavki ta stoli oformili chornim derevom a na sklyanih vitrinah vstanovili pidsvichuvannya Zovnishni dveri buli skonstrujovani takim chinom sho v nih bulo zrobleno svoyeridnu nishu kudi pislya zakrittya magazinu stavili stilec dlya ohoroncya yakij vartuvav tut usyu nich Dorogij kram shoranku vistavlyavsya na vitrini magazinu a uvecheri jogo zabirali do nadijnogo shovku U radyanski chasi magazin perejshov u vlasnist derzhavi ale zberig svij profil i do sogodni zalishayetsya yuvelirnim magazinom magazin Rubin Jogo zovnishnij viglyad z tih chasiv zminivsya u 1958 roci magazin perebuduvali i pereoformili U drugij chastini budinku z vhodom z dvoru kolis rozmishuvalos atelye z remontu ta poshittya odyagu Poruch u dvori bula majsternya z vigotovlennya vikon ta dverej I v teperishnij chas tut pracyuye majsternya pobutovih poslug Budinok 11Budinok 11 sporudzhenij za avstrijskih chasiv 1887 roku na zamovlennya pana I Myullera Naspravdi pid cim nomerom znachatsya dva budinki malij i velikij Velikij ce kam yana dvopoverhova sporuda Na toj chas tut buv Bukovinskij krajovij rinok vistavka de vidviduvacham proponuvavsya shirokij asortiment riznomanitnih mebliv suveniriv ta inshih virobiv derev yano rizbyarskogo remesla v tomu chisli j lozo pletinnya vigotovlyali yaki majstri ta uchni Storozhineckogo krajovogo uchilisha ta pershoyi Bukovinskoyi gromadi zasnovanoyi Todorom Ivanickim Tut mozhna bulo pridbati garni legki mebli pidstavki dlya kvitiv dorozhni skrinki ta valizki pleteni vazi a takozh derev yani inkrustovani pudelka dlya cigarok ta bizhuteriyu Na II poversi predstavlyalis najkrashi zrazki tkackoyi produkciyi vishivki ta inshi mistecki vitvori bukovinskogo narodnogo promislu 1902 roku v comu budinku oblashtuvali magazin de prodavali pivo vlasnikom yakogo buv Ye Shnecer a poryad meblevij magazin pana Germana Fennera Z 1905 roku diyalo atelye z poshittya odyagu dlya zamozhnih osib vlasnikom yakogo buv Veniamin Shtrajh Za rumunskih chasiv v budinku rozmishuvalis redakciya gazeti Algemajne cajtung byuro z mizhnarodnogo turizmu Evropa ta Institut hudozhnoyi grafiki literaturi ta mistectva Z 1926 roku tut rozmistilosya vidavnictvo ta knigarnya im Eminesku de vigotovlyali takozh i shtempeli V inshomu primishenni budinku vidkrili vinnij magazin rumunskoyi firmi Mosh Gica vlasnikami yakogo buli pan Silvestr ta I Getea Za svidchennyami ochevidciv z 1928 roku v odnij z kvartir cogo budinku prozhivav profesor Cherniveckogo universitetu M Gakman 1929 roku v budinku 11 oblashtuvalos elektrotehnichne tovaristvo Markoni vlasnikami yakogo buli Georgij Marko i Anton Zavada de remontuvali elektrichni dviguni ta prodavali riznomanitni elektrichni priladi ta elektrolampi A 1934 roku tut rozmistilas firma Lapene magazin pobutovoyi himiyi de mozhna bulo pri dbati rizni zasobi dlya dezinfekciyi ta aromatizaciyi primishen 1 sichnya 1937 roku odne z primishen budinku orenduvalo Byuro publichnogo afishuvannya shos na zrazok ninishnih reklamnih agentstv 1938 roku vidkrili kvitkovij magazin de torguvali takozh i ovochami rozsadoyu ta nasinnyam riznih gorodnih kultur Vlasnikom magazinu buv D Gnidevich U 1939 roci pershij poverh cogo budinku bulo pereplanovano ta pereoformleno Za radyanskih chasiv tut vidkrili salon magazin de torguvali odyagom ta tkaninami Nini v budinku 11 rozmishuyetsya magazin vesilnogo ta vechirnogo vbrannya Viorika U malomu odnopoverhovomu budinku pid 11 za rumunskih chasiv prodavali zeltersku vodu A za radyanskih chasiv tut vidkrili magazinchik z prodazhu riznomanitnih napoyiv na rozliv sokiv vodi Piznishe syudi perenesli gromadskij tualet yakij do 1965 roku rozmishuvavsya na Centralnij ploshi Zgodom u comu budinku dobuduvali drugij poverh Teper tut internet kafe ta turistichna firma Kruyiz 2000 Budinok 12Budinok 12 zvedeno oriyentovno 1878 roku tochnih arhivnih dokumentiv stosovno cogo ne zbereglosya Za Avstriyi tut buv magazin de torguvali virobami zi skla ta porcelyani Krasnoyilskoyi fabriki gutnogo skla vlasnikom yakogo buv pan Fleminger 1902 roku ce primishennya zdali v orendu panu Moricu Tuhleru yakij vidkriv tut cholovichu perukarnyu sho proisnuvala tut do 1906 roku V rumunski chasi oblashtuvalas zakusochna spirttrestu Kraus i Ko magazin mod ta z prodazhu radioaparaturi Kolumbiya 1925 roku v bud 10 ta 12 p Leon Blyum rozmistiv magazin sportivnogo ta elegantnogo odyagu ta vzuttya 1926 roku chastinu budinku vinajmaye pan Pamula pid vinnij magazin u yakomu prodavalis riznomanitni naturalni vina ta likeri Tut buv okremij viddil z prodazhu nastoyanok z likarskih trav a takozh nasinnya riznih roslin Svij do svogo Tovar tilki dobirnij Cina umirena takoyu bula reklama ciyeyi kramnici 1930 roku tut vidkrili restoran Lukulis ta produktovij magazin zaviduvav yakim pan Romanovich 1939 roku v budinku 12 rozmistilas filiya banku Germes a poruch magazin promtovariv 1940 roku v odnij chastini budinku oblashtuvali fotosalon de zaviduvachem buv pan Antoshka talanovitij portretist hudozhnik Oformlennya cogo atelye bulo dovoli vishukanim dvi veliki sklyani vitrini z oboh bokiv garno ozdoblenih vhidnih dverej spolucheni nagori originalnim dekorativnim obramlennyam prikrashenim ovalnimi dzerkalami ta vstavkami z bogemskogo skla u metalevij opravi Vnutrishnij dizajn salonu buv nadzvichajno garnim stini oformleni temnim derevom umeblyuvali primishennya videnskimi meblyami XIX st stilyu ampir vigotovlenimi z chornogo morenogo duba ozdobleni inkrustaciyeyu perlamutrom ta prikrasheni litvom pozolochenoyi bronzi Tut buv stil shist stilciv ta divanchik Osoblivij sharm primishennyu nadavali veliki zavvishki blizko chotiroh metriv dzerkala Ce bulo najkrashe fotoatelye u misti U nevelichkomu primishenni poruch v toj chas rozmistivsya magazin gotovogo odyagu ta golovnih uboriv Za radyanskih chasiv fotoatelye u comu budinku tak i zalishilosya shopravda dorogi mebli konfiskuvali a dekorativne obramlennya z dzerkalami znishili Vlasnik atelye lyudina avtoritetna i povazhna ne zmig zmiritis z takoyu narugoyu i viyihav do Nimechchini Chastinu mebliv zgodom vdalos vidnajti ale vse prodali v Gruziyu Z usogo sho tam bulo v misti zalishilos tilki velike dzerkalo ta j to lishe zavdyaki tomu sho jogo ne vdalosya transportuvati cherez veliki gabariti Robitnik yakij hotiv uzyati jogo sobi potim prodav za 60 karbovanciv bo ne zmig zanesti do svogo pomeshkannya Z mansardoyu budinku 12 pov yazana okrema istoriya Za Avstriyi tut oselilisya poviyi Yakos trapivsya takij vipadok dvi poviyi vbili policejskogo yakij pereshkodzhav yihnomu nichnomu promislu Budinok 12 neodnorazovo perebudovuvali i pereoformlyali Nini tut rozmishuyetsya fotoatelye firmi Fokus Budinok 13Budinok 13 zvedeno 1883 roku na zamovlennya p Langenhana Za Avstriyi tut buv magazin budivelnih materialiv ta filiya Galickogo banku a poruch rozmishuvalas drukarnya Bank prodovzhuvav diyati tut i za Rumuniyi v inshomu primishenni vidkrilasya kramnicya pid nazvoyu Avrora Z 1925 roku v comu budinku rozmistilasya redakciya Chernivecko nimeckoyi gazeti a z 1928 go redakciya vidannya Globus Togo zh roku syudi pereyizhdzhaye firma Kara Dim tisyachi novinok sho 1934 roku vlashtuvala pokazovu vistavku na yakij demonstruvalis novinki budivelnih tehnologij materialiv ta instrumentiv 1935 roku firmoyu buli predstavleni novovvedennya u galuzi silskogospodarskogo budivnictva Za radyanskih chasiv u dvori budinku 13 rozmistivsya viddil miliciyi Stalinskogo rajonu mista Uprodovzh nastupnogo periodu tut vidkrivalis inshi organizaciyi ta kramnici magazini Soki vodi ta Bukovinka persha derzhavna notarialna kontora organizaciya Ukrayinskogo nacionalnogo Fondu vzayemorozuminnya ta primirennya ta stomatologichnij kabinet Budinok 14 Istorichnih danih pro datu jogo sporudzhennya ne zbereglosya Zovnishnij arhitekturnij viglyad zagalom osoblivih zmin ne zaznav okrim pershogo poverhu yakij neodnorazovo perebudovuvavsya A vnutrishnye oformlennya suttyevo zminilos porivnyano z pervisnim viglyadom Budinok 14 Za Avstriyi v comu budinku rozmishuvalos generalne Bukovinske agentstvo z vidachi viz do inshih krayin Yevropi ta svitu U vnutrishnij chastini sporudi pracyuvav salon z prodazhu riznomanitnih modnih golovnih uboriv Cej salon nazivali Francuzkim Za Rumuniyi v budinku 14 vidkrili kinoteatr pid nazvoyu Regal Z 1922 po 1928 r r tut oblashtuvali apteku Sanitar de mozhna bulo pridbati najriznomanitnishi liki vitchiznyanih ta zakordonnih farmacevtiv 1926 roku v odnomu z primishen budinku rozmistilas velika kramnicya z prodazhu farb lakiv riznih himichnih preparativ ta priladdya dlya fotografiyi a takozh vishukanih parfumiv nimeckih ta francuzkih virobnikiv 1927 roku v budinku 14 rozmistivsya regionalnij bank yakij do 1935 roku stav dovoli uspishnim i cya finansova ustanova uzhe koristuvalas neabiyakoyu populyarnistyu ta doviroyu sered dilovih lyudej ta mala stabilnu kliyenturu Bud yaki finansovi operaciyi tut zdijsnyuvalis shvidko ta nadijno tut vidkrivala depozitni rahunki znachna kilkist kliyentiv V odnomu z primishen budinku 14 1936 roku rozmistilas filiya rumunskoyi firmi Englergas sho zajmalas prodazhem derevoobrobnih instrumentiv ta virobiv z derevini 1954 roku tut vidkrili kinoteatr im O Kobilyanskoyi yakij uprodovzh trivalogo periodu buv dovoli populyarnim sered chernivchan ta gostej mista Pislya rekonstrukciyi ta pereobladnannya primishennya vlashtuvali kinopalac U pogrebi sporudi za radyanskih chasiv bulo vipadkovo znajdeno 5 velikih sejfiv Zgodom pogrib perebuduvali zrobili remont ta obladnali pid kimnatu dlya palinnya Dah centralnogo zalu kinoteatru buv sklyanim ochevidno dlya dennogo osvitlennya primishennya Ce svidchit pro te sho budinok buv sporudzhenij zadovgo do vinajdennya elektrichnogo osvitlennya Kolis u dvori budinku 14 bulo bagato derev ta inshoyi zeleni a zgodom yih virubali i vlashtuvali tut litnij zal kinoteatru Po livij bik vid centralnogo vhodu v napivpidvalnomu primishenni kolis meshkala velika rodina Isariv Voni oselilisya tut davno i pracyuvali v comu budinku za Avstriyi za Rumuniyi ta navit pislya prihodu radyanskoyi vladi Molodshij sin Sidir Mikolajovich trivalij chas pracyuvav u kinoteatri golovnim kinomehanikom Zaraz u comu primishenni Gospodarskij sud Cherniveckoyi oblasti Budinok 16Budinok 16 dobre zberigsya porivnyano z inshimi cherniveckimi budinkami rovesnikami zvedenimi u drugij polovini XIX st Kolis ranishe na misci de zaraz roztashovanij budinok 16 na rozi dvoh vulic buv nevelichkij ale dovoli zatishnij skverik dlya vidpochinku Dostovirnih istorichnih svidchen pro datu sporudzhennya budinku obmal Yak svidchit odna z reklamnih listivok pochatku stolittya 1902 roku na pershomu poversi budinku rozmishuvalos fotoatelye pana J Krzhanovskogo 1910 roku yak vdalos z yasuvati z piznishih dzherel tut vidkrili magazin u yakomu prodavalis shvejni mashinki vidomoyi firmi Zinger 1913 roku primishennya orenduye agentstvo Gamburg Amerika liniya Nemaye na zhal danih pro period pershoyi svitovoyi vijni i nastupne svidchennya stosuyetsya uzhe 1922 roku U toj chas tut rozmistilasya filiya Promislovogo banku Rumuniyi 1923 roku v comu zh budinku bulo vidkrito majsternyu z remontu shvejnih mashin a 1930 roku v dvori budinku 16 zasnuvali ginekologichnu polikliniku sanatornogo tipu Pri vhodi v budinok mozhna pobachiti garnu kovanu zaliznu reshitku yaka zbereglas z minulih chasiv Na pidlozi foye kolis buv mozayichnij medaljon de vkazuvalas data zvedennya budinku Na zhal vin buv znishenij vandalami Obabich prohodu v stinah rozmisheni nishi yaki zaraz porozhni a kolis u nih buli garni antichni vazi z bilogo marmuru oformleni vishukanim ornamentom Zgodom voni buli vikradeni Dali na bokovih stinah rozmisheni pilyastri na yakih u davni chasi koli v misti she ne bulo elektriki stoyali garni bronzovi liti kandelyabri dlya voskovih svichok tak todi osvitlyuvavsya vhid u budinok A nepodalik na kozhnij iz stin koridoru buli veliki dzerkala shob vidviduvachi mogli pobachiti sebe z oboh bokiv U kinci koridoru na shodovij klitini pershogo poverhu kolis bula marmurova skulptura napivogolena zhinocha figura yaka trimala na golovi vazu dlya kvitiv Do rechi vazu mozhna bulo znimati shob pomiti I pered ciyeyu skulpturoyu u prostinku kolis buv garnij velikij kandelyabr dlya svichok Do nashogo chasu vse ce ne zbereglos Koli pidnimatis na drugij poverh u stini pid yizdu bachimo dva ovalni vikna z yakih vidno dvir Kolis u nih na pidstavkah stoyali gasovi lampi yaki osvitlyuvali u temnu poru dvir a vodnochas i shodi pid yizdu Na perilah takozh zbereglis vistupi na yakih kolis rozmishuvalis bronzovi pozolocheni kandelyabri Na steli vidkrivayutsya poglyadu hudozhni rozpisi z vishukanim ornamentom sho nalezhat do stilyu ampir i yaki zbereglis do nashogo chasu Nini na pershomu poversi budinku rozmishuyetsya magazin odyagu Debyut Budinok 18 zvedeno takozh priblizno u drugij polovini XIX st tochnu datu vstanoviti ne vdalosya Budinok 18 Ce bula dovoli garna budivlya roztashovana na rozi dvoh vulic Yak i bilshist cherniveckih budinkiv arhitekturu ciyeyi sporudi ne mozhna zarahuvati do yakogos odnogo stilyu tut takozh zastosovana eklektika garmonijne poyednannya elementiv riznih stiliv Danih stosovno togo sho rozmishuvalos u budinku v davni chasi majzhe nemaye a pershe svidchennya z reklamnih listivok stosuyetsya 1900 roku Todi tut rozmistilas slyusarna majsternya pana F Topolskogo 1910 roku v primishenni budinku vidkrili filiyu cheskogo banku Bogemiya filiyi yakogo diyali u bagatoh mistah Yevropi u Krakovi Bonni Vidni ta Lvovi Vidkrittya filiyi cogo banku v Chernivcyah bulo svidchennyam togo sho misto malo na toj chas imidzh rozvinutogo yevropejskogo mista 1913 roku v budinku 18 vidkrilas she odna filiya cheskogo banku Marmarosh kapital yakogo stanoviv 1000000 lej Reklamna listivka cogo banku za 1930 rik povidomlyaye sho kapital banku na toj chas stanoviv uzhe 458000000 lej Piznishe u budinku vidkrilas knigarnya z prodazhu nimeckoyi literaturi Poruch rozmistivsya magazin z prodazhu radioaparaturi elektropriladiv ta sportivnih tovariv Pislya pershoyi svitovoyi vijni zustrichayutsya zgadki vzhe pro 1925 rik u toj chas v budinku vidkrilas Persha videnska speciyalna majsternya dlya modernogo vstavlennya zubiv Dantist Veno Gajshil navchavsya u Vidni 1932 roku tut rozmishuyetsya meblevij magazin pana Frendelya Z 1938 go fotosalon p Rihtera filiya lvivskogo fotoatelye 1941 roku budinok 18 bulo spaleno Za odniyeyu z versij ce zrobili radyanski saperi Vse sho vcililo rozgrabuvali obgorodili ce misce visokim parkanom z doshok i tut utvorivsya smitnik Shob trohi vidvernuti uvagu gorodyan vid potvornogo viglyadu cogo miscya na parkani vivishuvali teatralni ta filarmonijni afishi a takozh ogoloshennya pro filmi yaki mali demonstruvatisya u p yati miskih kinoteatrah U takomu stani budinok yaksho mozhna tak nazvati te sho vid nogo zalishilos perebuvav dovoli trivalij chas Azh poki jogo ne peredali zaliznichnomu upravlinnyu pid gurtozhitok Oskilki nachalniku budivelnogo upravlinnya distalas kvartira na chetvertomu poversi vin zazhadav vstanovlennya v comu budinku liftu Otozh teper u Chernivcyah originalne tvorinnya chotiripoverhovij budinok z liftom Za poperednoyu domovlenistyu pislya vidbudovi pershij poverh budinku peredali u rozporyadzhennya miskoyi vladi i zgodom tut vidkrili univermag U comu torgovelnomu zakladi diyali chotiri viddili gotovogo odyagu kulttovariv galanterejnij ta z prodazhu tkanin Zaviduvav magazinom pan Husid Budinok 15Budinok 15 sporudzheno u drugij polovini XIX st Ni tochna data zvedennya budinku ni dani pro jogo istoriyu avstrijskih chasiv nevidomi Isnuyut vidomosti pro period pislya Pershoyi svitovoyi vijni Zokrema pro te sho 1923 roku v comu budinku rozmishuvalos fotoatelye pana Erliha Salon zaklikav kliyentiv reklamnoyu viviskoyu Fotografujtesya na fotografiyu 1926 roku yiyi vidozminili Bazhayete mati udalij fotoznimok zvertajtesya do nashogo vidomogo fotografa pana Erliha 1935 roku v primishenni budinku 15 vidkrili svoyu industriyu z vigotovlennya derev yanih virobiv brati Adlersbergi Z 1936 roku tut rozmishuyetsya majsternya z poshittya cholovichih golovnih uboriv Shiyemo kuchmi i leshetarski shapki Vigotovlyaye domiri specialist Maks Stanislavchiker Za Rumuniyi v budinku 15 diyav magazin elektro ta radioaparaturi zgodom tut vidkrili bakaliyu de prodavali konservovani ta svizhi soki na rozliv i mineralni vodi Nini u budinku 15 rozmishuyetsya kramnicya odyagu Indigo Budinok 17Budinok 17 Vidomostej pro jogo minule avstrijskih chasiv poki nemaye A za rumunskih chasiv yak svidchat togochasni reklamni listivki tut bula kramnicya z prodazhu sherstyanih kilimiv zgodom magazin de mozhna bulo pridbati yakisni sorti kavi i kakavi Piznishe tut vidkrili galanterejnij magazin u yakomu prodavali najriznomanitnishi parfumerni virobi Osoblivu populyarnist uprodovzh trivalogo chasu mali damski parfumi Krasnaya Moskva i same tut yih mozhna bulo kolis pridbati Na sogodnishnij den kramnicya zberegla svij profil nini tut rozmishuyetsya dobre magazin Troyanda Budinok 19Budinok 19 zavalivsya 22 chervnya 2002 roku Zaraz jogo vzhe vidbudovano ale arhitektura ninishnoyi sporudi duzhe daleka vid pervisnoyi Vin vzhe ne ye pam yatkoyu minulogo stolittya A istoriya budinku na misci yakogo teper visochiye novozbudovana sporuda rozpochalasya 1869 roku same todi jogo pobudovano za proektom arhitektora Shruteka Za Avstriyi trivalij period tut rozmishuvavsya elektrotehnichnij sklad pana D Zajdlera a poruch redakciya odniyeyi z gazet Z 1919 roku v comu budinku oblashtuvalas Generalna inspekciya derzhavnoyi politiki a 1925 go vidkrili magazin modnogo cholovichogo odyagu vlasnikom yakogo buv p Kobusevich 1934 roku tut vidkrivsya magazin avtozapchastin ta riznih mehanizmiv pana Leopolda Meresha de mozhna bulo otrimati kvalifikovani konsultaciyi z ekspluataciyi ta remontu yak legkovih tak i vantazhnih avtomobiliv Prodavalis dviguni do riznih mashin ta detali do nih pompi zapchastini do parovih mliniv shesterni ta inshe V okremij sekciyi torguvali riznomanitnimi magnitnimi priladami Za radyanskih chasiv budinok peredali u rozporyadzhennya Prodtorgu Spochatku v odnomu z primishen vidkrili gastronom a v drugomu magazin z prodazhu hlibobulochnih ta molochnih virobiv A zgodom pochalis chislenni perebudovi primishen budinku yaki navryad chi mozhna vvazhati vipravdanimi Vreshti fasad buv cilkovito pereroblenij i budinok ostatochno vtrativ svoye pervisne oblichchya Gastronom yakij tut rozmistivsya dovgij chas buv odnim z najpopulyarnishih zakladiv torgivli produktami harchuvannya centralnoyi chastini mista U shistdesyati roki minulogo stolittya koli stala populyarnoyu kosmichna simvolika u zv yazku z polotom u kosmos Yuriya Gagarina gastronomu dali nazvu Suputnik Prote postupovo diyalnist magazinu pochala zanepadati j vin vtrativ kolishnyu populyarnist sered chernivchan a asortiment produktiv zovsim zbidniv Budinok 20 Jogo arhitektura porivnyano z inshimi budivlyami roztashovanimi po vul O Kobilyanskoyi dovoli prosta bez zastosuvannya osoblivo vishukanih elementiv Budinok 20 Najviznachnisha okrasa sporudi dovoli shirokij balkon obramlenij garnoyu reshitkoyu metalevogo litva vigotovlenoyu u stili ampir Cej budinok buv odniyeyu z pershih budivel na cij vulici zvedenoyu u drugij polovini XIX st Oriyentovno 1902 roku tut buv magazin z prodazhu nafti vlasnikom yakogo buv Hajm Rozenshtok Shirokij zayizd u dvir svidchit pro te sho kolis syudi mabut zayizhdzhali faetoni Tesani kam yani shidci pid yizdu vigotovleni bukovinskimi majstrami z sela Vasiliv Dvir sho maye vidovzhenu formu zusibich otochenij najriznomanitnishimi samovilnimi dobudovami suchasnih meshkanciv kvartir ta vlasnikiv pomeshkan budinku Cherez ce teper skladno vstanoviti pervisnij viglyad dvoru a kolis tut za svidchennyami starozhiliv buv nevelichkij skverik v yakomu rozmishuvalos zatishna kav yarnya sho diyala u teplu poru roku z vesni do piznoyi oseni Taki kav yarni buli kolis u bagatoh dvorah Panskoyi vulici Za radyanskoyi vladi na drugomu poversi budinku rozmistilosya atelye mod indposhiv odyagu Na pershomu zh poversi buv magazin zhinochih kapelyushkiv Nini tut rozmishuyetsya novij suchasnij magazin vishukanih dorogih parfumiv Brokard ta perukarskij salon 5 element a u dvori apteka ta ofis Biznes centru Budinok 21Budinok 21 dvopoverhova sporuda zvedena u drugij polovini XIX st Vidomo sho vlasnikom budovi buv A Berger U dvori kolis buv nevelichkij sadochok z klumbami Pevnij chas tut bula konyushnya ta primishennya dlya kareti U comu dvori ye she odin nevelichkij budinok jmovirno vin buv priznachenij dlya slug Zagalom budinok nepogano zberigsya i jogo pervisnij viglyad majzhe ne zminivsya adzhe zovni jogo majzhe ne perebudovuvali Veliki garni vhidni dveri vigotovleni z naturalnogo dereva she majstrami tih chasiv Drugij poverh prikrashaye kovanij metalevij balkon a nad balkonom pid samim dahom vishukani arhitekturni elementi podibnih yakim nemaye na zhodnomu z budinkiv ciyeyi vulici Cej budinok skorishe za vse buv suto zhitlovogo priznachennya adzhe ne zbereglos zhodnoyi reklamnoyi listivki pro rozmishennya tut bud yakoyi kramnici chi pidpriyemstva Za radyanskih chasiv u budinku 21 rozmistili arhiv a u dvori fotolaboratoriyu ta pomeshkannya dlya ohoronciv arhivu Direktorom arhivu buv p Tyukov Nini tut rozmishuyetsya ditsadok 7 Budinok 22 nalezhit do najstarishih sporud na cij vulici Fasad drugogo poverhu prikrashaye dovgij balkon obramlenij litoyu metalevoyu reshitkoyu z ornamentom U dvori kolis bula konyushnya ta misce dlya kareti Budinok 22 Pershij vlasnik budinku buv dobrim gospodarem i garno oblashtuvav dvir Kolis tut bula velika krugla klumba hocha okremi starozhili stverdzhuyut sho to buv fontan Buv i garnij sadochok z yakogo teper zalishilos tilki odne stare vishneve derevo Do nashih dniv zbereglas dobrotna murovana kam yana krinicya roztashovana u dvori yakoyu meshkanci cogo ta susidnih budinkiv koristuvalis she do nedavnogo chasu Teper voda u nij stala nepridatnoyu dlya spozhivannya cherez te sho u odnogo z meshkanciv budinku prorvalo kanalizacijnu trubu i nechistoti zabrudnili krinichnu vodu Zdavna zberigsya vulichnij lihtar she avstrijskih chasiv roztashovanij pri vhodi u dvir budinku yakij osvitlyuvav dvir ta chastinu vulici u vechirnyu ta nichnu poru za dopomogoyu maslyanogo gnitu Za svidchennyam odniyeyi z togochasnih reklamnih listivok v 1919 roci tut rozmishuvalasya filiya francuzko rumunskogo komercijno industrialnogo banku Statutnij kapital ciyeyi finansovoyi ustanovi stanoviv 120 000 000 leviv a rezervnij fond 15 000 000 Cej bank mav 16 filij u riznih derzhavah Keruvav cherniveckoyu filiyeyu David Lejb Kraft spadkoyemec velikogo promislovogo pidpriyemstva parovih mliniv Za Rumuniyi v budinku 22 vidkrili magazin hutryanih virobiv potim tut rozmistili kramnicyu z prodazhu kvitiv poruch molochnij magazin 1923 roku za svidchennyam reklamnoyi listivki tut bula drukarnya Luchaferul Z 1926 roku v budinku rozmistilas firma Raric sho zajmalas prodazhem riznomanitnih virobiv z dereva a 1932 go roku tut vidkrili magazin Dzhulyetta 1934 roku primishennya peredano upravlinnyu z promislovogo pidpriyemnictva pov yazanomu z parovimi mlinami yakim keruvali David Lajb Kraft ta p Erben 1937 roku v budinku 22 rozmistilos Bukovinske upravlinnya vodnimi resursami Za radyanskih chasiv tut oblashtuvali kafe morozivo a poruch majsternyu z vigotovlennya gudzikiv ta inshoyi shvackoyi fur nituri Nini u budinku 22 rozmishuyetsya oblasne upravlinnya z ohoroni zdorov ya z vhodom z dvoru ta populyarnij sered chernivchan ta gostej mista bar Shokoladnij Budinok 23Budinok 23 dvopoverhovij sporuda zvedena sudyachi z zovnishnogo oformlennya ta inshih oznak takozh u drugij polovini XIX st Fasad drugogo poverhu zberigsya majzhe bez zmin a os pershij poverh perebudovuvali neodnorazovo Zovnishnye oformlennya osoblivo ne perevantazhene arhitekturnimi elementami i tut yak i v bagatoh inshih cherniveckih budinkah zastosovana eklektika tobto poyednannya riznih stiliv Na drugomu poversi proporcijno rozmisheni dva balkoni z kovanoyu reshitkoyu ruchnoyi roboti Skulpturna kompoziciya iz zobrazhennyam serednovichnogo licarya yakij gasit pozhezhu vdalo dopovnyuye zagalnij arhitekturnij viglyad budinku Vona mistitsya na stini mizh dvoma viknami drugogo poverhu Kolis ce buv gerb cherniveckih pozhezhnikiv I ce ne vipadkovo adzhe ranishe v comu budinku bula pozhezhna kontora Centralna figura kompoziciyi svyatij Florian obraz sho simvolizuye zahist vid vognyu yakij u katolikiv koristuyetsya neabiyakoyu poshanoyu Teritoriya de oblashtuvalisya pozhezhniki utrimuvalasya v ohajnosti ta poryadku U glibini dvoru zavzhdi stoyala napogotovi pidvoda zapryazhena kinmi U nij bulo dev yat misc dlya pozhezhnikiv ta velika derev yana bochka z vodoyu Keruvav pidvodoyu firman a bilya nogo bulo misce dlya brigadira komandi Shojno nadhodilo povidomlennya pro pozhezhu pidvoda odrazu viyizhdzhala na misce prigodi za neyu negajno virushala druga Poperedu pidvodi big cholovik iz dzvinochkom v rukah spovishayuchi vsim shob negajno zvilnili proyizd dlya pozhezhnoyi brigadi Obabich pidvodi biglo po tri pozhezhniki u specodyazi trimalisya voni za shkiryani petli prikripleni do cogo vizka Cej budinok z samogo pochatku buduvavsya specialno dlya miskih pozhezhnikiv Zgidno zi svidchennyami reklamnih listivok chastinu pershogo poverhu budinku kolis zdavali v orendu pid magazini Zokrema odnim z pershih jogo vinajmav Leon Blyum yakij vidkriv tut 1906 roku sklep tak kolis nazivali magazini krim togo voni she jmenuvalisya kam yanicyami z prodazhu elektrotovariv a zgodom poruch vlashtuvav she j magazin elegantnogo odyagu Pislya togo yak pozhezhna kontora perebralasya na vul Lesi Ukrayinki meshkanci budinku pereobladnali dvir ponasadzhuvali derev ta kvitiv Kolis u comu dvori tezh bula krinicya ale pislya togo yak voda stala nepridatnoyu dlya spozhivannya yiyi zasipali U 1939 1940 rr v comu budinku znahodilas yuridichna kontora advokata vice mera Chernivciv Gzhegozha Shimanovicha v yakomu vin zhiv razom iz druzhinoyu ta sinom Za radyanskoyi vladi odnu z kimnat na pershomu poversi viddali u pidporyadkuvannya miskomu univermagu i tut obladnali magazin tkanin A zgodom yiyi peredali cherniveckim hudozhnim majsternyam i tut vlashtuvali magazin z prodazhu kartin suveniriv ta inshih misteckih vitvoriv yakij zberigsya j do sogodni Ce Hudozhnij salon Vhidni dveri yaki rozmishuvalis po pravij bik vid vhodu bulo zamurovano a primishennya pershogo poverhu peredano oblasnij miliciyi Todi tut vlashtuvali kimnatu dlya vikonannya pokaran Poryad bulo takozh byuro propuskiv U budinku 23 z 1961 po 1981 r zhiv vidatnij yevrejskij pismennik Mojsej Altman a takozh znana yevrejska hudozhnicya Budinok 24 dovoli stara dvopoverhova budivlya drugoyi polovini XIX st yaka bud yakimi osoblivostyami ne viriznyayetsya Budinok 24 Ce zvichajnij zhitlovij budinok dovoli prostij za zovnishnim viglyadom ta z arhitekturnoyi tochki zoru Ochevidno vin zavzhdi mav zhitlove priznachennya j nini tut roztashovani kvartiri meshkanciv mista Budinok 25 takozh zvedenij u drugij polovini XIX st Budinok 25 Arhitektura jogo dovoli prosta Fasad drugogo poverhu prikrashaye garnij balkon obramlenij legkoyu konstrukciyeyu metalevoyi kovanoyi reshitki Obabich shidciv pid yizdu sho vedut z pershogo poverhu na drugij vstanovleno dovoli originalni perila u formi gadyuki take nadzvichajne virishennya dovoli prozayichnoyi detali budivli analogu ne maye v zhodnomu z cherniveckih budinkiv Pasporta na budinok u yakomu b zaznachalas tochna data jogo zvedennya na zhal ne zbereglosya yak i svidchen pro istoriyu budinku uprodovzh avstrijskogo periodu A nayavni reklamni materiali mistyat dani pro budinok pochinayuchi z 1925 roku Todi tut rozmishuvalasya vzuttyeva kramnicya yaka mala najshirshij u misti asortiment yakisnogo vzuttya a poruch radiomagazin Filips vlasnikami yakogo buli Otto Viha ta Artur Vinter 1926 roku tut vidkrili magazin suchasnoyi radioaparaturi vlasnikami yakogo buli Kertig i Ekso Z 1928 roku kramnicya torguye riznomanitnimi shpalerami Vlasniki Franc Haver ta Tyugnel Reklamna listivka bez zaznachennya roku svidchit pro te sho u odnomu z primishen budinku prodavalisya sportivni motocikli ta zapasni dviguni do nih indijskogo virobnictva Vlasnikom magazinu buv Josif Faltuh Z 1930 roku tut rozmistilos upravlinnya avstrijskoyi telefonnoyi fabriki ta magazin z prodazhu radioprijmachiv 1932 roku v budinku 25 oblashtuvala svij magazin elegantnogo odyagu ta modnih kapelyushkiv pani Etel Dubovij Za radyanskoyi vladi primishennya budinku neodnorazovo peredavali z odnogo pidporyadkuvannya v inshe vlashtovuvalis to odni to inshi magazini Nini tut rozmishuyetsya knigarnya Zdorov ya poruch magazinchik Temp ta majsternya z remontu godinnikiv ta yuvelirnih virobiv Budinok 26 po vul O Kobilyanskoyi roztashovanij na rozi dvoh vulic Budinok 26 Nini budinok maye chotiri poverhi a spochatku buv dvopoverhovim yak i susidni budinki Dva verhni poverhi buli dobudovani piznishe yaksho uvazhno pridivitisya do arhitekturnih detalej ta oformlennya mozhna pomititi riznicyu v stili roboti riznih arhitektoriv hocha na pershij poglyad budinok stvoryuye vrazhennya cilisnoyi sporudi Vidminnosti proglyadayutsya yak u konstrukciyi balkoniv tak i v okremih proporciyah ta hudozhnomu ozdoblenni ornamentah pilyastrah ta kapitelyah u bilshosti detalej zastosovanih u zovnishnomu oformlenni budinku Hocha zagalom arhitektura budivli garmonijno poyednuye usi elementi utvoryuyuchi zavershenu kompoziciyu Mizh tretim i chetvertim poverhami vdalo vkomponovani v zagalnij ansambl vikonni nishi prikrashayut fasad keramichni skulpturni byusti antichnih greckih bogiv kutova vezha na dahu vinchaye sporudu nache svoyeridna korona Originalni metalevi kovani vhidni dveri vigotovleni u stili piznogo modernu nini voni tezh potrebuyut negajnoyi restavraciyi Nad dverima ranishe buli garni vitrazhi vid yakih sogodni zalishilis tilki metalevi rami Detalnoyi informaciyi stosovno istoriyi budinku poki ne znajdeno Za okremimi svidchennyami svogo chasu v budinku rozmishuvalos upravlinnya cerkovnogo sindikatu Bukovini Pevnij period tut bula kramnicya z prodazhu cholovichogo odyagu ta hutryanih virobiv sportinventarya ta okulyariv a takozh riznih virobiv iz skla Za radyanskih chasiv tut vidkrili magazin sporttovariv Dinamo a chastinu pershogo poverhu po inshij bik budinku peredali u pidporyadkuvannya cherniveckomu univermagu i tut vidkrili galanterejnij viddil a takozh viddil zhinochogo odyagu vzuttya ta golovnih uboriv Uprodovzh trivalogo chasu fasad budinku osoblivo pershij poverh neodnorazovo perebudovuvavsya Tilki za ostannih 12 rokiv pershij poverh perebudovuvavsya chotiri razi Budinok 27 zvedeno naprikinci XIX st na zamovlennya pana B Burshtuna Budinok 27 Ce garna dvopoverhova sporuda na verhnomu poversi fasadu yakoyi rozmisheno dovgij balkon vikonanij tehnikoyu spizhevogo litva Drugij poverh mav suto zhitlove priznachennya a pershij sluguvav dlya rozmishennya komercijnih ta biznesovih struktur Pobudova zdijsnena iz zastosuvannyam kam yanih plit yaki zavozilis syudi z kamenolomen Kiseleva ta sela Vasiliv Budinok maye okremij karetnij zayizd u dvir v yakomu kolis rozmishuvalis konyushni Bud yakih dokumentiv stosovno istoriyi budinku chasiv Pershoyi svitovoyi vijni poki ne znajdeno a za svidchennyam reklamnoyi listivki 1923 roku tut rozmishuvavsya stomatologichnij kabinet pana Petelmana 1934 roku v odnomu z primishen budinku oblashtuvalasya redakciya gazeti Yevropa pri yakij diyav viddil z peredplati riznih bukovinskih vidan Nini v comu budinku rozmishuyetsya viddilennya oshadnogo banku ta magazin z prodazhu konditerskih virobiv vidomoyi lvivskoyi firmi Svitoch Budinok 28 nalezhit do najprivablivishih budivel mista i she za Avstriyi otrimav nazvu budinok krasen Budinok 28 Todi vin nalezhav Upravlinnyu Pravoslavnogo fondu Bukovini najbilshij ta najbagatshij organizaciyi krayu yakij do 1939 roku pidporyadkovuvalos 26 fabrik ta zavodiv i u volodinni yakoyi bulo 274 tisyachi gektariv lisu U roki Pershoyi svitovoyi vijni u livij chastini budinku na pershomu poversi rozmishuvavsya vijskovij shtab rosijskogo generala Brusilova Zvidsi vin keruvav vijskovimi diyami cilogo frontu a takozh mav i vlasni pokoyi U odnij z kutovih kimnat kolis buv vijskovij dorozhnij ikonostas i na svyata svyashenik vidpravlyav tut sluzhbu Bozhu na yaku zbiralisya usi pracivniki cogo vijskovogo shtabu Sam general buv pobozhnoyu lyudinoyu i shoranku tut molivsya U inshih primishennyah budinku 28 okrim zgadanogo vijskovogo shtabu svogo chasu rozmishuvalisya religijni upravi A za svidchennyam togochasnoyi reklamnoyi listivki vzhe za Rumuniyi 1921 roku tut vidkrivsya strahovij bank kapital yakogo na toj chas stanoviv 20 000 000 lej a do 1937 roku zris do 465 287 175 lej 1937 roku primishennya budinku 28 orenduye magazin z prodazhu skla ta kartinnih ram 1939 roku tut rozmishuyetsya kramnicya z prodazhu sporttovariv Sport vlasnikom yakoyi buv pan Malyarchuk Za radyanskih chasiv 1940 1941 rr tut vlashtuvali kativnyu NKVD a z 1945 roku rozmistivsya Stalinskij rajkom partiyi I uzhe 1955 roku budinok peredano pid Krayeznavchij muzej yakij do togo rozmishuvavsya u rezidenciyi Bukovinskih mitropolitiv Direktorom muzeyu z samogo pochatku buv pan Navickij Budinok 29 vidomij suchasnikam yak Palac urochistih podij zvedeno 1873 roku na zamovlennya pana Rozencvajga Budinok 29 Zgidno z reklamnim ogoloshennyam tih chasiv 1924 roku tut rozmishuvalas rumunska firma Kosminul Uniune ob yednannya z derevoobrobnoyi industriyi ekspluataciyi piloram Ustavnij kapital firmi stanoviv 10 000 000 lej U 20 h 30 h rokah primishennya budinku orenduvav rumunskij nacionalnij bank Pevnij chas tut rozmishuvalas takozh redakciya gazeti Chernovicer tagblat 1931 roku v odnomu z primishen budinku 29 oblashtuvalas firma Morgat sho zajmalas prodazhem virobiv iz vovni Za radyanskih chasiv tut spochatku vidkrili atelye mod a zgodom vzhe oblashtuvali ZAGS Budinok 30 Arhitektura tripoverhovogo budinku 30 zvedenogo na pochatku XX st nalezhit do stilyu modern Budinok 30 Cya sporuda maye naprochud elegantnij viglyad Budinok priznachavsya pid zhitlovi primishennya dlya direkciyi cherniveckogo zhitlovogo fondu 1930 roku zgidno z reklamnoyu listivkoyu u budinku rozmistilosya upravlinnya vodoprovodom i kanalizaciyeyu Instalyaciya majsternya sho isnuvala pri cij organizaciyi nadavala najriznomanitnishi poslugi ulazhennya kupalen vstanovlennya vann klozetiv bide ta inshih uryadzhen ciyeyi sistemi Za dokladne tehnichne vikonannya garantuye moya 30 litnya praktika Svij verstak dlya napravok Majster Gotlib Mihel 1935 roku v odnomu z primishen budinku oblashtuvalos kooperativne ob yednannya z Putnoyi Forestiyera Nini tut rozmishuyetsya oblasna organizaciya profspilok nederzhavnogo sektora ekonomiki a takozh filiya strahovoyi kompaniyi Oranta Budinki 32 i 34 zvedeni naprikinci XIX st nalezhali rodini vidatnogo bukovinskogo politichnogo diyacha diplomata grafa Vasilka Budinok 32Budinok 34 Obidva budinki dovoli shozhi mizh soboyu tripoverhovi sporudi arhitektura yakih pozbavlena bud yakoyi pompeznosti oskilki gospodar yiyi ne lyubiv yak v svoyemu pobuti tak i v stosunkah z lyudmi U odnij z kimnat na drugomu poversi bud 32 bulo vstanovleno nevelichkij cerkovnij ikonostas i na veliki svyata ta u dni angela gospodariv zaproshuvali svyashenika yakij vidpravlyav tut sluzhbu Bozhu Ce primishennya ne zachinyalosya i bulo vidkrite dlya kozhnogo bazhayuchogo zajti i pomolitisya Obidva budinki mayut spilnij dvir de kolis buv rozkishnij fruktovij sad oranzhereya ta klumbi z vishukanimi kvitami yaki gospodar ta jogo rodina duzhe lyubili Bula tut i garna derev yana litnya altanka i krinicya a u glibini dvoru konyushnya murovanoyu karetnoyu dorizhkoyu do yakoyi zayizhdzhali faetoni ta dvokolka upravlyati yakoyu polyublyav sam gospodar Vin zagalom zahoplyuvavsya verhovoyu yizdoyu Svidchennya zapisani zi sliv Galini Zarovoyi 1961 r yaka pracyuvala u grafa Vasilka shvachkoyu V 1912 roku v primishenni budinku 34 rozmishuvalas stenografiya pana Gabelsberga hocha zalishayetsya nevidomim hto buv vlasnikom ciyeyi shkoli ta hto tut navchavsya chi ce bula privatna ustanova chi derzhavna Za radyanskoyi vladi vishukanij dvorik zrujnuvali she yakijs chas zalishavsya tam sad ale zgodom i jogo ne stalo Tut oblashtuvali oblasnij vijskkomat yakij rozmishuyetsya tut i nini Budinok 36 vidomij chernivchanam yak primishennya kinoteatru im Zoyi Kosmodem yanskoyi Zvedeno jogo v lyutomu 1902 roku vlasnikami buli bukovinski polyaki Polskij dimPolskij dim 1910 rik Arhitektura ciyeyi dvopoverhovoyi sporudi ne viriznyayetsya bud yakimi osoblivostyami budinok maye zvichajnij viglyad Prostorij tak zvanij karetnij zayizd vede u dvir de roztashovana okrema budivlya zliva vid yakoyi kolis buv garnij sad ta klumbi Yak za Avstriyi tak i za Rumuniyi v budinku rozmishuvalis rizni polski tovaristva najviznachnishim z pomizh yakih bulo upravlinnya polskih shkil ta vchitelstva Dovoli prostora centralna zala sho mala nazvu Kapitol priznachalas dlya riznomanitnih zibran ta pereglyadu kinofilmiv tut chitali lekciyi na sceni demonstruvalisya teatralni vistavi Chasto ce primishennya zdavali v orendu inshim organizaciyam dlya provedennya riznomanitnih zahodiv Zala bula dovoli garno oformlena osoblivoyu originalnistyu viriznyalas verhnya chastina primishennya Steli u tradicijnomu rozuminni ne bulo natomist vstanovili kvadratni derev yani svoloki ozdobleni rizblenim ornamentom u tirolskomu stili Na svolokah zakripili dekorativno oformleni derev yani stoyaki sho pidtrimuvali dah i na nih z riznih bokiv primishennya priladnali derev yani nishi u yakih rozmistili hudozhni polotna v pidramnikah Garni kartini iz zobrazhennyam divovizhnih kvitiv mali bagato spilnih momentiv ale kozhna viokremlyuvalas elementami syuzhetu chi palitroyu koloriv riznilis voni takozh za rozmirom ta formoyu poloten tobto tochnih kopij ne bulo Rozmisheni v kutah napriklad buli menshi za rozmirom vnizu kartina bula shirshoyu nagori vuzhchoyu Nad takoyu kartinoyu rozmishuvalis okremi nevelichki natyurmorti kvadratnoyi formi Taka nadzvichajna hudozhnya panorama do togo zh rozmishena pid nahilom viklikala neabiyake zahoplennya u vidviduvachiv Krim togo zi svidchen ochevidciv kolis oformlennya ciyeyi zali dopovnyuvali pidvisni gasovi lampi pid bilimi sklyanimi abazhurami pidvisheni na derev yanih svolokah Z chasom taki lampi zaminili na elektrichni vid chogo vtim panorama ne vtratila privablivosti radshe navpaki take osvitlennya stvoryuvalo nezvichnij priyemnij dlya spoglyadannya efekt Z prihodom radyanskoyi vladi u budinku 36 virishili vidkriti dityachij kinoteatr Direktorom priznachili tovarisha Vicenka Centralnu zalu chastkovo pereobladnali scenu rozshirili i vstanovili na nij suflersku kabinku ta tribunu dlya vistupiv Shorazu pered demonstraciyeyu filmu za 30 hvilin do pochatku seansu lektori perevazhno vijskovi u vidstavci chitali glyadacham lekciyi zazvichaj na mizhnarodnu tematiku Todi na specialnij doshci vivishuvalis anonsi de vkazuvalas tema lekciyi ta prizvishe lektora Inodi lektori priyizhdzhali z Moskvi hocha j miscevih bulo vdostal yim dovodilos poperedno zapisuvatisya u chergi Glyadachi sho prijshli u kinoteatr na pereglyad filmu zmusheni buli shorazu sluhati ci lekciyi hochut voni togo chi ni Kinofilmi demonstruvalisya todi v chorno bilomu zobrazhenni Pochasti svitli kadri kinofilmu visvitlyuvali z temnoti verhnyu chastinu natyurmortiv i ce mimovoli vidvolikalo uvagu glyadachiv Todi kerivnictvo kinoteatru virishilo perekriti galereyu Dlya cogo bulo vigotovleno veliki derev yani shiti yakimi zakrili isnuyuchi svoloki Ce duzhe spotvorilo oformlennya zali Foye tezh obladnali za svoyimi vpodobannyami vivisivshi gromizdki neproporcijni polotna Avtorom seriyi kartin Lyenin u ditinstvi buv hudozhnik Pavlo Fedorovich Borisenko U odnomu z primishen budinku 36 bula velika biblioteka yaka mala shirokij vibir najriznomanitnishoyi literaturi 1949 roku chastinu knig vidibrano dlya oblasnoyi biblioteki yaku rozmistili u dvoh kimnatah cogo budinku Reshtu knig zokrema inozemnoyu movoyu vivozili na smittyezvalishe des u kinci vulici Ruskoyi j tam spalyuvali Robili ce perevazhno unochi shorazu do pidvodi pristavlyali naglyadacha Koli zh naglyadach mig zadrimati lyudi potajki knigi rozbirali ale tezh perevazhno dlya togo shob roztopiti pichku Z nastannyam novih chasiv budinok de rozmishuvavsya kinoteatr otrimav novogo vlasnika Tut vlashtuvali molodizhnu diskoteku pereobladnavshi primishennya kolishnogo kinoteatru na svij smak A nevdovzi u budinku stalasya pozhezha yaka znishila jogo z seredini dotla zalishilis tilki stini Zgorila j unikalna derev yana galereya vnaslidok chogo chernivchani bezslidno vtratili chastochku davnoyi nepovtornoyi kulturi starogo mista Budinok 38 odna z tih nebagatoh sporud nashogo starogo mista yaka majzhe ne perebudovuvalasya suchasnikami i zberegla svij pervisnij viglyad Budinok 38 Za pripushennyami sporudu zvedeno na pochatku XX st i mala vona zhitlove priznachennya Drugij poverh budinku prikrashaye ozdoblenij klasichnim ornamentom dovgij balkon stvorenij u tehnici spizhevogo litva Cej budinok takozh maye shirokij karetnij zayizd do dvoru Nini yak i ranishe ce suto zhitlovij budinok tilki u napivpidvalnomu primishenni roztashovuyetsya piceriya Budinok 40 Cya odnopoverhova sporuda zbereglasya z chasu svogo stvorennya majzhe nezminnoyu bez nadbudov ta pereoformlennya fasadu Budinok 40 Najviraznishoyu osoblivistyu budinku ye te sho na fasadi rozmisheno 13 vikon dverej zhe z cogo boku sporudi nemaye Mabut dlya vlasnika budinku ce chislo malo yakes osoblive magichne znachennya Zagalom ce unikalnij budinok analogu yakogo nemaye ne tilki na cij vulici ne tilki u nashomu misti a j zagalom na Bukovini Svogo chasu pro cej budinok skladali legendi davali jomu osoblivi oznachennya ta jmennya Inshi budinki roztashovani poruch todi buli derev yanimi i znachno menshimi nizh cej Koli she ne bulo numeraciyi cej budinok nazivali dovgoyu hatoyu budinkom z chortovim chislom vikon ta in Pislya Pershoyi svitovoyi vijni chastinu dvoru peredali inshim budinkam zvedenim poruch Zovnishnye oformlennya zaznalo okremih vidozmin z poshirennyam novih stiliv smakiv ta modi Budinok rozshirili za rahunok dobudovi garnih sklyanih verand u stili modern ta prijmalni okremoyi zali dlya gostej Tut bulo dva kamini odin z yakih zberigsya do nashogo chasu Chastkovo perebudovano stini nasteleno parketnu pidlogu Zbereglas do nashogo chasu rozdyagalnya garderob ozdoblena chornimi dubovimi filonkami Kolis tut buli starovinni bronzovi vishalki de chernivecki pani zalishali svoyi trostini vigotovleni z chornogo dereva ta z kistyanimi golivkami a takozh tak zvani gohcilindri U dvoh kimnatah zbereglisya she stari kahelni pichki zvazhayuchi na formu ta kolir kahelyu mozhna zrobiti pripushennya sho yih vstanovili pichniki brati Robachiki Gutne sklo vstavlene u vikna budinku vigotovlene Krasnoyilskoyu sklyanoyu fabrikoyu 1805 1913 rr Take zh same sklo vstavlene u viknah konyushen sho svidchit pro te sho voni buli zbudovani she u ti davni chasi Do rechi ce yedini konyushni yaki zbereglis u misti z tih chasiv tilki teper ce primishennya maye zovsim inshe priznachennya U perebudovanij chastini budinku uzhe vstanovili zovsim inshe dorozhche sklo bogemske Takim sklom oformleno vikna ta dveri verandi ta peredpokoyu Za svidchennyami ochevidciv u zalah cogo budinku kolis buli garni venecianski dzerkala ta vishukani mebli yaki na zhal ne zbereglisya do nashogo chasu Za svidchennyam reklamnih listivok yaki vdalosya vidnajti za Rumuniyi v budinku rozmishuvalos tovaristvo polskih shkil ta kinoteatr Kapitol 1926 roku tut isnuvav rumunsko polskij bank U inshij reklamnij listivci za 1930 rik vkazuyetsya sho v budinku 40 todi pracyuvav Industrialnij bank Agrikon S A yakij mav filiyi u Vashkivcyah i v Storozhinci Za svidchennyam she odniyeyi reklami 1930 roku v comu budinku vidkrila svij ofis firma Trolit yaka torguvala naborami riznih instrumentiv ta radiolampami Vlasnikom firmi buv G Meshel 1938 roku tut vidkrili magazin sportivno mislivskogo odyagu cholovichogo ta zhinochogo Vlasnikom magazinu buv D Kobusevich Zgodom tut rozmistili restoran Pikadilli Nini yak uzhe zaznachalos tut rozmishuyetsya dityachij navchalnij zaklad 2 Budinok 42 Budinok 42 garna elegantna tripoverhova sporuda zvedena na pochatku XX st Arhitekturnij stil budinku zagalom mozhna oznachiti yak modern Ye pripushennya sho tretij poverh dobudovanij piznishe oskilki isnuyut pevni vidminnosti v zagalnomu oformlenni Pershi znajdeni svidchennya vkazuyut na te sho za Rumuniyi tut bula spilka vzayemodopomogi yevrejskij gromadi A reklamna listivka za 1923 rik svidchit sho todi v comu budinku rozmishuvalas firma z prodazhu budivelnih materialiv zokrema cementu virobnictva vidomoyi fabriki Putna zasnovanoyi 1908 roku Za danimi nastupnoyi reklamnoyi listivki 1930 roku v odnomu z primishen rozmishuvalasya modna kramnichka elegantnogo odyagu yakoyu zaviduvav pan Fric Gronvald Za radyanskoyi vladi tut oblashtuvali gurtozhitok dlya studentiv ta pracivnikiv medinstitutu Z tih chasiv budinok ne zminiv profilyu nini tut rozmishuyetsya navchalnij korpus 1 medichnoyi akademiyi A u napivpidvalnomu primishenni restoranchik Magiya kavi Budinok 43 u stili klasicizmu z elementami modernu zvedena na pochatku XIX st Vikladenij na zrazok brukivki z torcovim dubom dovoli shirokij zayizd do dvoru yedinij u misti yakij zberigsya do nashogo chasu Kolis u bagatoh miskih dvorah buli takim chinom obladnani zayizdi dlya karet ale voni ne vitrimali viprobuvannya chasom na vidminu vid cogo Hocha na pershij poglyad dvir vidayetsya dovoli vuzkim prote naspravdi kareti ta faetoni mogli bezpereshkodno u nogo zayizhdzhati navit kutovu chastinu budinku specialno doli trohi stesano zadlya togo abi za nogo ne chiplyalisya i mogli vilno prohoditi osi kolis Dokumentalnih svidchen pro istoriyu budinku avstrijskih chasiv poki ne znajdeno a za Rumuniyi 1923 roku na pershomu poversi rozmishuvalos atelye pana Gnata Krizhanivskogo Mistecka fotografiya Piznishe tut oblashtovano apteku yaka zbereglas do nashogo chasu ce apteka 2 Odin z najstarishih farmacevtichnih zakladiv mista neshodavno vidrestavrovano i prisvoyeno jomu status apteki muzeyu U inshomu primishenni budinku roztashovanomu poruch kolis buv m yasnij magazin a nini rozmishuyetsya produktova kramnicya Moloko Budinok 45 Budinok 45 do 1928 roku znachivsya pid nomerom 41 Tripoverhova budivlya u yakij garmonijno poyednano klasichnij stil z modernom zastosovano eklektiku yak i u stvorenni bilshosti budinkiv Panskoyi vulici zvedeno na pochatku XX st Drugij poverh prikrashaye garnij kovanij balkon u stili rokoko a na tretomu poversi balkon u stili modern Opori yaki pidtrimuyut obidva balkoni perebuvayut v avarijnomu stani tomu meshkanci ne vihodyat na nih osterigayuchis ne tilki za sebe a j za bezpeku perehozhih Tomu ne varto nadovgo zupinyatis poblizu cih budinkiv osoblivo pid balkonami abi uniknuti nespodivanogo liha Fasad budinku poverhovo pripudrili prote zagalom budivlya perebuvaye u zanedbanomu stani Budinok tezh maye dovoli prostorij karetnij zayizd do dvoru v yakomu kolis buv garnij sad ta chislenni klumbi Pered zayizdom do dvoru ranishe buli metalevi kovani dveri yaki z chasom kudis znikli a ninishni dveri vstanovleni na pid yizdi ne velmi vdala kopiya poperednih Najbilsh ranni svidchennya yaki vdalos vidnajti stosuyutsya rumunskih chasiv todi tut rozmishuvavsya kafeterij Zgidno z reklamnoyu listivkoyu 1923 roku v budinku 45 vidkrito modernij damskij salon perukarnyu Za svidchennyam reklami 1926 roku tut rozmishuvalasya Hristiyanska papernya G Lejhnica yaka mala bagatij asortiment najriznomanitnishih paperovih tovariv byurovih artikuliv knigovodchih knizhok gumovih ta metalevih pechatok U reklami cogo magazinu za 1939 rik zaznachalos Shkolam studentam riznim byuro ta advokatam Majte mozhlivist pridbati bud yaki paperi dlya pisannya najlipshogo sortu v knizhkovim magazini G Lejhnica Reklama 1928 roku povidomlyaye sho u toj chas v budinku rozmishuvavsya Bank silskogospodarskoyi produkciyi z ustavnim kapitalom 20000000 lej Nini v budinku 45 perukarnya Fantaziya ta knigarnya Tehnichna kniga Budinok 47 zvichajnij zhitlovij budinok ne perevantazhenij arhitekturnimi osoblivostyami Zvedeno jogo jmovirno na pochatku XX st Budinok 47 Budinok maye shirokij zayizd u dvir yakij kolis buv duzhe garno doglyanutij chogo skazati pro jogo ninishnij viglyad navryad chi mozhna Persha znajdena zgadka datuyetsya 1924 rokom Vona svidchit pro te sho u toj chas v budinku rozmishuvavsya Bukovinskij silskogospodarskij bank A u reklamnij listivci za 1928 rik znachitsya sho todi tut bula redakciya nimeckomovnoyi gazeti Cherniveckij shodennik Za Rumuniyi u budinku rozmistilas administraciya elektrokompaniyi a zgodom turistichne agentstvo yake organizovuvalo poyizdki do Karpat Za radyanskih chasiv do budinku 47 perenesli oblasnu biblioteku yaka do togo rozmishuvalas u polskomu domi Vona tak i zalishilas u comu primishenni do nashih dniv nini ce oblasna naukova biblioteka im M Ivasyuka Okrim togo v odnomu z primishen budinku 47 roztashuvalos tovaristvo Vikno v Ameriku Budinok 49 Budinok 49 davnya sporuda zvedena naprikinci XIX st Za okremimi danimi tut u riznij chas diyali magazin z prodazhu elektrotovariv molochnij magazin ta kursi kroyu i shittya a takozh perukarnya Yedinoyu tochnoyu informaciyeyu yaka mistitsya u reklamnij listivci togo chasu ye te sho 1939 roku tut pracyuvav likar sho specializuvavsya na vnutrishnih hvorobah doktor I Mororyanu Nini u budinku 49 kav yarnya Videnska kava ta kafe konditerska a takozh kramnichka Vse dlya domu Budinok 51 spochatku znachivsya pid 47 Budinok 51 Privabliva elegantnogo viglyadu chotiripoverhova sporuda roztashovana na rozi dvoh vulic Verhnij poverh budinku vinchaye vitonchena bashta yaka bere svij pochatok na rivni drugogo poverhu Priblizno na comu zh rivni nad vhidnimi kutovimi dverima rozmishenij pam yatnij medaljon z vkazannyam roku pobudovi 1907 Zagalom arhitekturnij stil budinku mozhna viznachiti yak modern ale pri detalnishomu oglyadi pomitni chislenni elementi inshih stiliv Prote ce ne porushuye cilisnosti sporudi usi detali garmonijno poyednuyutsya u yedinu kompoziciyu zavdyaki chomu budinok spravlyaye nepovtorne vrazhennya velichnosti ta dovershenosti arhitekturnogo mistectva Shozhe sho budivlya svogo chasu dobudovuvalasya i perebudovuvalasya A oskilki vona maye chimalo spilnih iz susidnim nimeckim domom elementiv zokrema zagalnu veliku zalu vinikaye logichne pripushennya sho obidva budinki nalezhali kolis odnomu j tomu zh nimeckomu tovaristvu Analizuyuchi arhitekturu budinku mozhna dijti perekonlivih visnovkiv stosovno togo sho vin taki spravdi perebudovuvavsya Pro ce svidchat persh za vse balkoni ciyeyi sporudi Balkon na tretomu poversi na pershij poglyad ye tochnoyu kopiyeyu balkona na drugomu Ale pridivivshis uvazhnishe mozhna pomititi riznicyu Pid balkonami chastkovo obsipalas shtukaturka i v comu misci vidno sho balkon drugogo poverhu zakriplenij metodom zalivannya betonu ta miscyami tam proglyadayetsya metaleva konstrukciya Tak samo j na balkoni tretogo poverhu prote vidima chastina metalevoyi konstrukciyi zovsim insha betonni pliti vigotovleni okremo i zakripleni piznishe Krim togo pid balkonom drugogo poverhu zberigsya bordyur a na balkoni tretogo jogo vzagali nemaye A uzhe balkon chetvertogo poverhu majzhe nichogo spilnogo z poperednimi ne maye Stosovno spilnoyi u dvoh budinkiv 51 ta nimeckogo domu velikoyi zali mozhna skazati sho ce vzhe okrema istoriya Za radyanskoyi vladi nimeckij dim bulo nezakonno privlasneno Na rivni drugogo poverhu stinu mizh susidnimi budinkami rozibrali j takim chinom utvorilasya velika spilna zala v yakij nevdovzi rozmistili kinoteatr vidomij usim chernivchanam pid nazvoyu Ukrayina Za privablivistyu svogo oformlennya cya zala ne mala analogiv u misti zavdyaki chomu kinoteatr nazivali golovnim pershoklasnim kinoteatrom ne tilki mista a j oblasti Pri kinoteatri pracyuvav duzhe talanovitij hudozhnik yakij garno malyuvav afishi Jomu bezkoshtovno nadali vidomchu kvartiru v nimeckomu domi platili visoku zarplatnyu ta gonorari Kinoteatr svogo chasu buv duzhe populyarnim sered lyubiteliv kino Todi tut demonstruvalis najkrashi hudozhni strichki zaprovadili navit nichni seansi yaki davali kinoteatru dovoli visoki pributki I vnaslidok nadmirnogo perevantazhennya kinoaparaturi yaku ekspluatuvali i vden i vnochi tehnika vijshla z ladu a elektroprovodka she avstrijskih chasiv zagorilasya j sprichinila silnu pozhezhu Takim chinom misto vtratilo pershoklasnij kinoteatr Odna z najkrashih glyadackih zaliv zgorila dotla v bukvalnomu rozuminni slova Zgorila navit pidloga Z chasom vidremontovane primishennya na pershomu poversi viddali pid atelye z poshittya odyagu Uprodovzh trivalogo periodu remont primishennya golovnoyi zali kinoteatru zavershiti ne vdavalosya A zvernuvshis do davnih reklamnih listivok znahodimo okremi svidchennya z istoriyi budinku Vdalosya z yasuvati sho vlasnikom budinku buv pan Vilgelm Tutman Vin utrimuvav bakalijnu kramnicyu yaka rozmishuvalas na pershomu poversi budinku A reklamna listivka za 1926 rik vkazuye na te sho u toj period pershij poverh budinku zajmalo Tehnichne byuro po elektrichnim priboram Vlasnikom cogo zakladu buv toj zhe V Tutman Na sogodni veliku nimecku zalu vreshti vidremontovano bilshoyu miroyu zavdyaki nimeckomu sponsorstvu Budinok 53 t zv Nimeckij dim Proekt sporudi zdijsniv inzhener Gustav Myuller Budinok 53 Budivnictvo bulo ostatochno zaversheno 5 chervnya 1910 roku Nimeckij dim stav oseredkom gromadskogo zhittya nimeckogo tovaristva Vitrimana u stili pivdenno nimeckoyi klasichnoyi gotiki pochatku XX st Zala Nimeckogo domu 1910 rik visotna budivlya z gostroverhim dahom velichno pidnyalas nad ciloyu Panskoyu vuliceyu i stala spravzhnoyu yiyi okrasoyu Na toj chas vona bula najvishoyu z pomizh inshih adzhe chotiripoverhovih budinkiv todi tut she ne bulo dvo ta tripoverhovi susidni budinki nibi primenshuvalis pered velichchyu ciyeyi sporudi Krim chotiroh osnovnih poverhiv budinok maye p yatij gorishnij poverh Strimanist gotichnogo stilyu osoblivo vidchutna u zovnishnomu oformlenni budinku tut nemaye perevantazhennya arhitekturnimi prikrasami ta ozdoblennyam Kilka strogih balkoniv ta lodzhij skladayut osnovne dopovnennya fasadu cogo budinku Isnuye karetnij zayizd do dvoru v yakomu kolis buv rozkishnij sad ta prostorij majdanchik na yakomu v ti davni chasi tancyuvali frau zi svoyimi kavalerami pid romantichni melodiyi duhovogo orkestru Kolis Nimeckij dim buv oseredkom aktivnogo gromadskogo i kulturno prosvitnickogo zhittya ne tilki bukovinskih nimciv a j predstavnikiv inshih nacij yaki naselyali Bukovinu Rizni zibrannya ta kulturno rozvazhalni zahodi privablyuvali syudi riznih lyudej yaki cikavo ta z priyemnistyu provodili tut svij vilnij chas znajomilisya spilkuvalisya vidpochivali ta miluvalisya privablivoyu sporudoyu V Nimeckomu domi todi buv i svij bank i vlasna drukarnya de vidavalisya rizni knigi broshuri gazeti ta zhurnali zokrema populyarna na toj chas gazeta Nimeckij shodennik 1937 roku v Nimeckomu domi vidkrivsya vinnij pogrib a takozh kafe Videnska kuhnya 1940 roku v comu budinku rozmistilasya zhinocha perukarnya vlasniceyu yakoyi bula pani Gellena Anni Buv tut takozh i zatishnij restoran i biblioteka z chitackoyu zaloyu specialni kimnati dlya riznih rozvag okremi primishennya dlya gostej Ta najviznachnishoyu okrasoyu Nimeckogo domu bula bezperechno jogo prostora garno oformlena zala de provodilis najriznomanitnishi zahodi riznih tovaristv konferenciyi zustrichi z vidatnimi osobami lekciyi ta inshi gromadski zibrannya Syudi prihodili lyudi riznih nacionalnostej ta riznih konfesij Na sceni velikoyi zali vistupali talanoviti aktori demonstruyuchi glyadacham riznomanitni teatralni dijstva a takozh amatori sceni Zala privertala uvagu vidviduvachiv ne tilki garnim oformlennyam a j nadzvichajnoyu akustikoyu Tomu tut chasto vlashtovuvali rizni urochistosti teatralni vistavi i koncerti svyatkovi vechori yaki zavershuvalisya tancyami Zagalom Nimeckij dim odin z nebagatoh budinkiv Panskoyi vulici yakogo ne torknulis ruki perebudovnikiv ta zavdyaki chomu vin zberig svij pervisnij viglyad do nashogo chasu Na verhnomu t zv p yatomu poversi Nimeckogo domu ye odna kimnatka u yakij nini rozmishuyetsya nevelichkij muzej Georgiya Drozdovskogo vidomogo pismennika yakij narodivsya na Bukovini j tut vidbulosya stanovlennya jogo osobistosti yak literatora 1934 roku v Chernivcyah vpershe vijshla drukom zbirka jogo lirichnih tvoriv pid nazvoyu Poeziyi U inshij kimnati na comu zh poversi kolis bula kimnata specialno dlya cholovikiv ta molodih hlopciv kudi zhinkam zahoditi suvoro zaboronyalosya Poseredini ciyeyi kimnati stoyav shirokij pen bilya yakogo na okremomu stoliku lezhav metalevij klevec ta midni cvyahi Parubok naperedodni odruzhennya prihodiv do ciyeyi kimnati zaproshuvav syudi svoyih priyateliv i tut vlashtovuvalasya parubocka vechirka Budinok 55 Budinok 55 zvedenij na pochatku XIX st ce sporuda zhitlovogo priznachennya Do 1930 roku budinok znachivsya pid 51 Dovoli vishukana arhitektura v yakij garmonijno poyednuyutsya elementi riznih stiliv spravlyaye vrazhennya na chernivchan ta gostej mista Spochatku budivlya navryad chi bula chotiripoverhovoyu ostanni poverhi jmovirno dobudovuvalisya piznishe Prote dobudova ne spotvorila arhitekturnoyi doskonalosti budinku navpaki vdalo dopovnila ta prikrasila jogo pervisnij viglyad Rizni detali ta arhitekturni elementi garmonijno poyednuyutsya v yedinu kompoziciyu nepovtornu ta prekrasnu Budinok ye spravzhnoyu okrasoyu Panskoyi vulici ta istorichnogo centru mista zagalom Tut mi bachimo vikna ta dveri p yati riznih form ta rozmiriv garni vnutrishni ta zovnishni balkoni vdalo vpisuyutsya u zagalnij viglyad budinku prikrashayuchi yak fasad tak i tu chastinu budinku yaka vihodit u dvir Vsogo balkoniv p yat po odnomu na drugomu ta tretomu ta tri na chetvertomu poversi Shirokij karetnij zayizd vede do prostorogo dvoru de kolis buli doglyanuti aleyi a teper zalishilos tilki kilka derev yaki shozhe buli posadzheni znachno piznishe Bula tut i krinicya ale z chasom yiyi ne stalo Kolis u comu dvori torguvali riznoyu hudoboyu prote nezvazhayuchi na chislennu kilkist pokupciv prodavciv ta riznih vidviduvachiv tak zvanogo mini yarmarku dvir zavzhdi buv pribranij ta doglyanutij lyudi namagalis dotrimuvatis poryadku ta nalezhno dbati ne tilki pro svoye pomeshkannya a j pro dovkolishnyu teritoriyu Voni cinuvali i shanuvali svoyi budinki dvori vulici zagalom misto ne te sho teper U budinku 55 kolis buv i restoran i filiya banku i kasi i specialni kimnati vidpochinku dlya gostej Vhid na poverhi buv z oboh bokiv budinku centralnij vhid z fasadu ta dodatkovij z dvoru Pervisno mozhe sklastisya vrazhennya sho karetnij zayizd dilit budinok na dvi okremi chastini prote ce pomilkove pripushennya Koli uvazhno pridivitisya do fasadu mozhna pomititi sho krajni vikna na usih poverhah riznoyi shirini otzhe ce daye pidstavi dlya pripushennya sho verhni poverhi dobudovuvalisya piznishe a fasad pershogo poverhu neodnorazovo pereroblyavsya 1912 roku pri comu budinku isnuvalo torgovelne tovaristvo z prodazhu hudobi 1926 roku za Rumuniyi u vlasnomu budinku Vilgelma Tutmana rozmishuvalosya Tehnichne byuro po elektrichnim priboram Magazin z prodazhu drukarskih mashinok ta riznih elektrichnih tovariv tut mozhna bulo pridbati lyustri svitilniki elektrolampi Budinok 57 do 1930 roku znachivsya pid 53 Pobudovanij cej dvopoverhovij ceglyanij budinok naprikinci XIX st i nalezhit do chisla tih nebagatoh sporud staroyi chastini mista yaki ne zaznali z dnya stvorennya osoblivih zmin i perebudov a zberegli svij pervisnij viglyad majzhe u nezminnomu stani Budinok 57 Shopravda pomitno sho bula zaminena pokrivlya budinku ta dodatkovo zrobleno dekorativni keramichni ornamenti rozmisheni pid samim dahom budivli vigotovleni znachno piznishe chasu yiyi zvedennya Pervisno budinok jmovirno buv pokritij rogozom abo draniceyu sho zgodom zaminili na blyahu U napivpidvalnomu primishenni budinku za svidchennyami reklamnih listivok kolis torguvali ovochami i fruktami Centralnij vhid do budinku ranishe rozmishuvavsya z boku vul Shevchenka Za radyanskoyi vladi napivpidvalne primishennya peredali Cherniveckomu hudozhnomu kombinatu pid skulpturni majsterni Tut pracyuvali skulptori Oleg Topchiyev Vasil Kapshuk Pisnichevskij Kliger Goren ta inshi a zaviduvav ciyeyu tvorchoyu ustanovoyu Lipnik Z chasom majsternyu pereveli v primishennya po vul Ruskij 24 u dvori de ranishe remontuvali kareti ta pidkovuvali konej Zovnishnij vhid do pidvalnogo primishennya bud 57 zakrili zalishivsya tilki vhid z dvoru Nini v budinku 57 rozmishuyetsya Chernivecka muzichna shkola 1 Div takozhPishohidni vulici mist UkrayiniPrimitki Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 28 kvitnya 2008 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 7 listopada 2007 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 20 grudnya 2007 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 15 lyutogo 2008 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Arhiv originalu za 5 travnya 2015 Procitovano 24 travnya 2011 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti berezen 2015 PosilannyaVulicya Olgi Kobilyanskoyi v Chernivcyah 1 veresnya 2013 u Wayback Machine