Вулиця Коперника (Київ)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Коперника.

Ву́лиця Копе́рника — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Лук'янівка, Шулявка. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до вулиць Ростиславської та Митрофана Довнар-Запольського.

Вулиця Коперника Київ
Місцевість	Лук'янівка, Шулявка
Район	Шевченківський
Назва на честь	Миколая Коперника
Колишні назви
67-ма Нова, Новоглибочицька
Загальні відомості
Протяжність	870 м
Координати початку	50°27′36″ пн. ш. 30°29′05″ сх. д. / 50.460139° пн. ш. 30.484778° сх. д. / 50.460139; 30.484778Координати: 50°27′36″ пн. ш. 30°29′05″ сх. д. / 50.460139° пн. ш. 30.484778° сх. д. / 50.460139; 30.484778
Координати кінця	50°27′21″ пн. ш. 30°28′27″ сх. д. / 50.456083° пн. ш. 30.474417° сх. д. / 50.456083; 30.474417
поштові індекси	04116
Транспорт
Найближчі станції метро	«Лук'янівська»
Автобуси	А 31 (по вулиці Митрофана Довнар-Запольського)
Трамваї	Т 14, 15, 18 (по Дмитрівській вулиці)
Тролейбуси	Тр 6, 16, 18, 19, 33 (по вулиці Січових Стрільців)
Рух	односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади	ЗОШ № 101
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10748
У проєкті OpenStreetMap	r1760173
Мапа
Вулиця Коперника у Вікісховищі

Приле́глі вулиці Дмитрівська, Бердичівська, Шолуденка.

Історія

Вулиця виникла в 1-й половині XX століття під назвою 67-ма Нова (була «прорізана» через стару забудову). На дореволюційних картах, те пряме продовження Глибочицької вулиці, яка пізніше отримала назву Новоглибочицької, названо Тюремною вулицею, що якраз проходила за Лук'янівським тюремним замком. З 1939 року мала назву Новоглибочицька (початковий відрізок — до Бердичівської вулиці — деякий час входив до складу Глибочицької вулиці). Сучасна назва на честь астронома Миколая Коперника — з 1973 року.

Забудова

Заселення місцевості коло вулиці Коперника почалося у 30–40-х роках XIX століття. Жителі самостійно захоплювали землі, без документального оформлення. У 1851 році ця місцевість офіційно увійшла до меж міста. Стару забудову було повністю знищено на початку 80-х років.

Вулиця забудована переважно п'яти- та шестиповерховими «хрущовками», дев'ятиповерховими «готельками» — типовими будинками серії ММ-640, також є кілька сучасних багатоповерхівок. Будинки № 18 та № 20/2 зведені у 1-й половині XX століття у стилі конструктивізму (будинки Комгоспу — комунального господарства, архітектор ).

Установи

• Загальноосвітня школа № 101 (буд. № 8)
• Гуртожиток БМУ Державного управління справами (буд. № 21)
• Бібліотека № 101 Шевченківського району (буд. № 27)

• Житловий будинок (буд. № 7)
• Житловий будинок робітників-металістів (буд. № 20/2)
• Будинок школи, в якому в 1938–1940 роках навчався Костянтин Єгунов (буд. № 8)
• Меморіальна дошка (буд. № 8)

Примітки

1. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 19 серпня 1939 року № 1148/25 «Про перейменування вулиць по Молотовському району» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 11829. Арк. 44–47. [Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.]
2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 19 березня 1973 року № 431 «Про впорядкування найменувань та перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 1170. Арк. 549–551. [Архівовано з першоджерела 22 квітня 2016.]

Посилання

Джерела

• Коперника вулиця // Веб-енциклопедія Києва.

• Коперника вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 80.

• Коперника вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 102. — .

• Коперніка вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 110. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Коперніка вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
• Вулиця Коперника // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — . [Архівовано з першоджерела 6 липня 2013.]