Олекса Миколайович Воронів (4 лютого 1891, м. Охтирка, тепер Сумська область — † 1930, Польща) — полковник Армії УНР.
Олекса Миколайович Воронів | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Капітан Полковник | ||||||
Загальна інформація | ||||||
Народження | 4 лютого 1891 м. Охтирка | |||||
Смерть | 1930 Польща | |||||
Військова служба | ||||||
Приналежність | УНР | |||||
Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна Другий зимовий похід | |||||
Командування | ||||||
командир 17-ї бригади, 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР | ||||||
Нагороди та відзнаки | ||||||
Життєпис
Народився в місті Охтирка, Харківської губернії. Закінчив школу також у Охтирці.
У російській армії
1 серпня 1914 зарахований до 276-го Куп'янського піхотного полку. За відмінну службу під час Першої світової війни був нагороджений повним Георгіївським бантом. Отримав військове звання прапорщик 16 грудня 1914.
Був нагороджений Георгіївською зброєю і всіма орденами Св. Володимира IV ступеня з мечами і биндою 21 листопада 1915 за героїзм, проявлений в битві 26 травня 1915. Був двічі поранений і два рази контужений. 14 січня 1916 нагороджений званням штабс-капітана за героїзм в бою, i капітана 14 січня 1917.
З 1 липня 1916 року в складі 2-ї роти, 276-го Куп'янського піхотного полку веде роботу по завершенню організації 12-го Особливого полку, який був створений для боїв на Західному фронті у Франції. Полк залишився в Росії і продовжували битися на Північному фронті. З 10 липня 1917 року командир 10-ї роти, а в лютому 1917 року був призначений командиром батальйону. З листопада 1917 року очолював 12-й Особливий полк.
На службі армії УНР
У лютому 1918 року потрапив у полон до німців і перевівся в табір, де тримали українських військовополонених. З 10 березня 1918 — командир 4-го куреня 5-го Українського полку 2-ї Синьожупанної дивізії. У травні 1918 року після роззброєння 2-ї Дивізії повернувся до Харкова. З жовтня 1918 — помічник командира Охтирського Слобідського Козацького полку Українського Козацтва. З січня 1919 року — помічник командира Харківського Слобідського Коша Дієвої армії УНР. З квітня 1919 року — командир Харківського Слобідського полку Дієвої армії УНР. З червня 1919 року — командир 24-го Запорізького пішого ім. Гетьмана Сагайдачного полку Дієвої армії УНР. З серпня 1919 року помічник командира цього полку.
У грудні 1919 року був інтернований польськими військами у Луцьку. З 31 березня 1920 — командир 17-ї бригади, 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР. Брав участь у Другому зимовому поході. Під час військової служби в українській армії був поранений 4 рази.
Джерела
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksa Mikolajovich Voroniv 4 lyutogo 1891 m Ohtirka teper Sumska oblast 1930 Polsha polkovnik Armiyi UNR Oleksa Mikolajovich Voroniv Kapitan PolkovnikZagalna informaciyaNarodzhennya4 lyutogo 1891 1891 02 04 m OhtirkaSmert1930 1930 PolshaVijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRVijni bitviPersha svitova vijna Ukrayinsko radyanska vijna Drugij zimovij pohidKomanduvannyakomandir 17 yi brigadi 6 yi Sichovoyi strileckoyi diviziyi Armiyi UNRNagorodi ta vidznakiGeorgiyivskij hrest 1 stupenya Georgiyivskij hrest 2 stupenya Georgiyivskij hrest 3 stupenya Georgiyivskij hrest 4 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenyaZhittyepisNarodivsya v misti Ohtirka Harkivskoyi guberniyi Zakinchiv shkolu takozh u Ohtirci U rosijskij armiyi 1 serpnya 1914 zarahovanij do 276 go Kup yanskogo pihotnogo polku Za vidminnu sluzhbu pid chas Pershoyi svitovoyi vijni buv nagorodzhenij povnim Georgiyivskim bantom Otrimav vijskove zvannya praporshik 16 grudnya 1914 Buv nagorodzhenij Georgiyivskoyu zbroyeyu i vsima ordenami Sv Volodimira IV stupenya z mechami i bindoyu 21 listopada 1915 za geroyizm proyavlenij v bitvi 26 travnya 1915 Buv dvichi poranenij i dva razi kontuzhenij 14 sichnya 1916 nagorodzhenij zvannyam shtabs kapitana za geroyizm v boyu i kapitana 14 sichnya 1917 Z 1 lipnya 1916 roku v skladi 2 yi roti 276 go Kup yanskogo pihotnogo polku vede robotu po zavershennyu organizaciyi 12 go Osoblivogo polku yakij buv stvorenij dlya boyiv na Zahidnomu fronti u Franciyi Polk zalishivsya v Rosiyi i prodovzhuvali bitisya na Pivnichnomu fronti Z 10 lipnya 1917 roku komandir 10 yi roti a v lyutomu 1917 roku buv priznachenij komandirom bataljonu Z listopada 1917 roku ocholyuvav 12 j Osoblivij polk Na sluzhbi armiyi UNR U lyutomu 1918 roku potrapiv u polon do nimciv i perevivsya v tabir de trimali ukrayinskih vijskovopolonenih Z 10 bereznya 1918 komandir 4 go kurenya 5 go Ukrayinskogo polku 2 yi Sinozhupannoyi diviziyi U travni 1918 roku pislya rozzbroyennya 2 yi Diviziyi povernuvsya do Harkova Z zhovtnya 1918 pomichnik komandira Ohtirskogo Slobidskogo Kozackogo polku Ukrayinskogo Kozactva Z sichnya 1919 roku pomichnik komandira Harkivskogo Slobidskogo Kosha Diyevoyi armiyi UNR Z kvitnya 1919 roku komandir Harkivskogo Slobidskogo polku Diyevoyi armiyi UNR Z chervnya 1919 roku komandir 24 go Zaporizkogo pishogo im Getmana Sagajdachnogo polku Diyevoyi armiyi UNR Z serpnya 1919 roku pomichnik komandira cogo polku U grudni 1919 roku buv internovanij polskimi vijskami u Lucku Z 31 bereznya 1920 komandir 17 yi brigadi 6 yi Sichovoyi strileckoyi diviziyi Armiyi UNR Brav uchast u Drugomu zimovomu pohodi Pid chas vijskovoyi sluzhbi v ukrayinskij armiyi buv poranenij 4 razi Z 1923 zhiv na emigraciyi v Kalishu Pomer u Polshi DzherelaTinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4