Володимир Пилипович Волковський (14 квітня 1922, Миколаївка — 24 жовтня 1971, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир танково-десантної роти моторизованого батальйону автоматників 66-ї гвардійської танкової бригади 12-го гвардійського танкового корпусу 2-ї гвардійської танкової армії 1-го Білоруського фронту, гвардії лейтенант.
Володимир Пилипович Волковський | |
---|---|
Народження | 14 квітня 1922 Миколаївка |
Смерть | 24 жовтня 1971 (49 років) Київ |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Роки служби | 1941–1971 |
Партія | КПРС |
Звання | Полковник |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Волковський Володимир Пилипович у Вікісховищі |
Біографія
Народився 14 квітня 1922 року в селі Миколаївці (тепер Первомайського району Харківської області) в селянській родині. Українець. Член КПРС з 1944 року. У 1941 році закінчив Дніпропетровський індустріальний технікум. Працював техніком-прокатником.
У 1941 році призваний до лав Червоної Армії. У 1942 році закінчив Астраханське піхотне училище. У боях німецько-радянської війни з 1942 року. Воював на 1-му Білоруському фронті.
Відзначився в січні 1945 року. Танково-десантна рота під його командуванням вела стрімкий наступ, проходячи за добу до 50—90 кілометрів. З 15 по 30 січня 1945 року рота пройшла з боями близько 600 кілометрів. 21 січня 1945 року в запеклих вуличних боях за польське місто Іновроцлав В. Ф. Волковський проявив особисту мужність і героїзм.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за вміле командування танково-десантною ротою і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії лейтенанту Володимиру Пилиповичу Волковському присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5743).
У 1951 році закінчив Вищу офіцерську школу протиповітряної оборони, а в 1959 році — Військову артилерійську командну академію. До 1971 року підполковник В. Ф. Волковський — начальник курсу командного факультету Київського вищого військового училища. Жив у Києві. Помер 24 жовтня 1971 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Нагороджений орденом Леніна, орденом Олександра Невського, двома орденами Червоної Зірки, медалями.
Література
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
- Подвиги во имя Отчизны. — 2-е изд.,- Харьков: «Прапор», 1985.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Volkovskij Volodimir Pilipovich Volkovskij 14 kvitnya 1922 Mikolayivka 24 zhovtnya 1971 Kiyiv radyanskij oficer Geroj Radyanskogo Soyuzu v roki nimecko radyanskoyi vijni komandir tankovo desantnoyi roti motorizovanogo bataljonu avtomatnikiv 66 yi gvardijskoyi tankovoyi brigadi 12 go gvardijskogo tankovogo korpusu 2 yi gvardijskoyi tankovoyi armiyi 1 go Biloruskogo frontu gvardiyi lejtenant Volodimir Pilipovich VolkovskijNarodzhennya 14 kvitnya 1922 1922 04 14 MikolayivkaSmert 24 zhovtnya 1971 1971 10 24 49 rokiv KiyivPohovannya Bajkove kladovisheKrayina SRSRRoki sluzhbi 1941 1971Partiya KPRSZvannya PolkovnikVijni bitvi Nimecko radyanska vijnaNagorodi Volkovskij Volodimir Pilipovich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 14 kvitnya 1922 roku v seli Mikolayivci teper Pervomajskogo rajonu Harkivskoyi oblasti v selyanskij rodini Ukrayinec Chlen KPRS z 1944 roku U 1941 roci zakinchiv Dnipropetrovskij industrialnij tehnikum Pracyuvav tehnikom prokatnikom U 1941 roci prizvanij do lav Chervonoyi Armiyi U 1942 roci zakinchiv Astrahanske pihotne uchilishe U boyah nimecko radyanskoyi vijni z 1942 roku Voyuvav na 1 mu Biloruskomu fronti Vidznachivsya v sichni 1945 roku Tankovo desantna rota pid jogo komanduvannyam vela strimkij nastup prohodyachi za dobu do 50 90 kilometriv Z 15 po 30 sichnya 1945 roku rota projshla z boyami blizko 600 kilometriv 21 sichnya 1945 roku v zapeklih vulichnih boyah za polske misto Inovroclav V F Volkovskij proyaviv osobistu muzhnist i geroyizm Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 24 bereznya 1945 roku za vmile komanduvannya tankovo desantnoyu rotoyu i proyavleni pri comu muzhnist i geroyizm gvardiyi lejtenantu Volodimiru Pilipovichu Volkovskomu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 5743 Mogila Volodimira Volkovskogo U 1951 roci zakinchiv Vishu oficersku shkolu protipovitryanoyi oboroni a v 1959 roci Vijskovu artilerijsku komandnu akademiyu Do 1971 roku pidpolkovnik V F Volkovskij nachalnik kursu komandnogo fakultetu Kiyivskogo vishogo vijskovogo uchilisha Zhiv u Kiyevi Pomer 24 zhovtnya 1971 roku Pohovanij u Kiyevi na Bajkovomu kladovishi Nagorodzhenij ordenom Lenina ordenom Oleksandra Nevskogo dvoma ordenami Chervonoyi Zirki medalyami LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 1 M Voeniz 1987 Podvigi vo imya Otchizny 2 e izd Harkov Prapor 1985