Іва н Фе дорович Войте нко 27 січня 1920 10 грудня 1994 радянський військовик в роки Другої світової війни командир бата

Іва́н Фе́дорович Войте́нко (27 січня 1920 — 10 грудня 1994) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир батареї 116-го гвардійського артилерійського полку 1-го гвардійського механізованого корпусу, гвардії лейтенант. Герой Радянського Союзу (1943).

Іван Федорович Войтенко

Народження

27 січня 1920
Лиман

Смерть

10 грудня 1994 (74 роки)
Сімферополь

Країна

СРСР

Приналежність

Роки служби

1939—1965

Партія

КПРС

Звання

Полковник

Командування

1-й гвардійський механізований корпус і 3-я гвардійська армія

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

			Медаль «За бойові заслуги»

Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»	Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Войтенко.

Життєпис

Народився 27 січня 1920 року в селищі Лиман (нині — місто Донецької області) в селянській родині. Українець. Здобув середню освіту.

До лав РСЧА призваний 1939 року. У 1941 році закінчив 2-ге Київське артилерійське училище. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року.

Особливо командир 8-ї батареї 116-го гвардійського артилерійського полку гвардії лейтенант І. Ф. Войтенко відзначився під час визволення Луганської області. 5 лютого 1943 року з села Самсонівка супротивник здійснив контратаку силами до батальйону піхоти при підтримці 8-ми танків на позиції, що займала 8-ма батарея. Артилеристи успішно відбили її, влучним вогнем підпаливши 3 ворожих танки і знищивши до 2-х рот піхоти. Вранці наступного дня ворог здійснив другу спробу наступу: на позиції батареї вирушили 15 танків і до батальйону піхоти супротивника. Попри значні втрати в особовому складі і гарматах, цей наступ батарея також відбила. 4 ворожих танки було підпалено, ще 2 — підбито, знищено близько 250 солдатів і офіцерів ворога.

Після війни продовжив військову службу в лавах ЗС СРСР. Член КПРС з 1950 року. У 1965 році полковник І. Ф. Войтенко вийшов у запас.

Мешкав у місті Сімферополі (АР Крим), де й помер 10 грудня 1994 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 березня 1943 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії лейтенантові Войтенку Івану Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 939).

Нагороджений також орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки і медалями.

Примітки

Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 31 марта 1943 года [ 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 9 апреля (№ 14 (220)). — С. 1

Посилання

Войтенко Іван Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

[1] Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 31 марта 1943 года [ 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 9 апреля (№ 14 (220)). — С. 1