Високий друк типографський друк один з основних способів поліграфічного розмноження тексту й малюнків при якому друкуючі

Високий друк — типографський друк, один з основних способів поліграфічного розмноження тексту й малюнків, при якому друкуючі й пробільні елементи на формі розташовані у різних рівнях (не в одній площині), друкуючі — вище (25.1 мм.), а пробільні — нижче (20,5 мм.). Це забезпечує можливість при прокатуванні еластичних валиків із фарбою наносити її вибірково, тільки на друкуючі елементи й передавати з них фарбу на поверхню друкування. Завдяки відносній простоті виготовлення друкарських форм (особливо для відтворення тексту), застосовувався для друкування газет, журналів, книг, багатоколірних ілюстрацій тощо. Характерними ознаками відбитків, отриманих високим друком, є висока чіткість і різкість елементів зображення, більша їх насиченість фарбою а також наявність невеликого рельєфу на звороті аркуша.

Принцип високого друку використається вже понад 1000 років. Перші друкарські форми являли собою плоскі, з рівною й гладкою поверхнею дерев'яні дошки, на яких зображення одержували, вирізуючи (поглиблюючи) пробільні елементи. Такі форми застосовують іноді й тепер як один із прийомів художньої репродукції. Винахід книгодрукування і широкий розвиток високого друку пов'язані, насамперед, зі створенням складальних друкарських форм із окремих литих або різьблених літер і знаків.

Текстові форми високого друку виготовляють вручну з окремих, попередньо відлитих букв і знаків, або набирають на складальних машинах (букво- і строковідливних), а також на фотоскладальні. Різні зображення (ілюстрації) друкують з кліше, отриманих травленням (цинкографія) або гравіюванням. Розрізняють друкарські форми первинні й вторинні. Первинні, або оригінальні, форми високого друку — плоскі форми, що включають набір і кліше, з яких безпосередньо проходить друк, а також так звані гнучкі форми, рельєфне зображення на яких отримано травленням пробілів на металевій пластині або «вимиванням» їх у фото-полімерному шарі, нанесеному на підкладку. Вторинні форми, або стереотип, одержують із первинних, головним чином для їхнього розмноження або для виготовлення круглих форм із метою друкування на . Вторинні форми — металеві литі, пластмасові, гумові пресовані або . Друкування із плоских форм проходить на , або так званих плоско-друкарських машинах, із круглих форм — на листовій або рольовій ротаційній машині. Існує також спосіб типографського друку, при якому зображення із друкарської форми передається спочатку на , а з нього на папір.

Література

Чехман Я. І. [Текст] : підруч. / Я. І. Чехман, В. Т. Сенкусь, В. П. Дідич, В. О. Босак. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2005. — 468 с. —