Вибори до Державної Думи 1999

Вибори до Державної думи третього скликання відбулися 19 грудня 1999. Остаточні підсумки виборів були підведені 29 грудня, опубліковані 30 грудня в «Парламентській газеті». Вибори проводилися за змішаною системою. Явка — 61,85%.

‹   2003 ›
Вибори до Державної Думи 1999 Усі 450 місць Державної думи
19 грудня 1999
		Перша партія	Друга партія	Третя партія
Лідер		Геннадій Зюганов	Сергій Шойгу	Юрій Лужков
Партія		КПРФ	«Єдність»
Попередні вибори		157	–	–
Виграно місць		113	73	66
Зміна місць		−44	+73	+66
Голосів виборців		16 196 024	15 549 182	8 886 753
Відсоток		24,29%	23,32%	13,33 %
Зміна % голосів		+1,37%	–	–
		Четверта партія	П'ята партія	Шоста партія
Лідер		Сергій Кирієнко	Володимир Жириновський
Партія		СПС	ЛДПР	Яблуко
Попередні вибори		–	51	45
Виграно місць		29	17	20
Зміна місць		+29	−34	−25
Голосів виборців		5 677 247	3 990 038	3 955 611
Відсоток		8,52 %	5,98 %	5,93 %
Зміна відсотка голосів		–	−5,2 %	−0,96 %

Перед початком передвиборчої кампанії значною популярністю користувався блок Вітчизна-Вся Росія на чолі з мером Москвою Юрієм Лужковим і колишнім прем'єр-міністром Євгеном Примаковим, який намагався заробити популярність на слабкості президента Бориса Єльцина і його адміністрації. Перелом однак настав, коли Єльцин призначенив Володимира Путіна прем'єр-міністром і своїм можливим наступником. 24 листопада Путін заявив, що «як громадянин», він буде підтримувати недавно сформований проурядовий блок Міжрегіональний рух «Єдність» на чолі з генералом С. К. Шойгу, членом всіх урядів Росії з 1994 року. У результаті виборів, комуністи незначно збільшили частку своїх голосів, але з істотно втратили в кількості місць, все ще будучи найбільшою партією. Блок «Єдність» впритул підійшов другий, але розглядався як справжній переможець виборів. У січні 2000 року «Єдність» сформувала коаліційну угоду з комуністами, знову обравши Геннадія Селезньова на посаді спікера Думи. У 2002 році, проте, угода зірвалася, але Селезньов вирішив залишити Комуністичну партію для того, щоб залишитися спікером до кінця терміну Думи.

Результати виборів

6 списків подолали 5%-ий бар'єр і створили фракції в Думі (КПРФ — 90 депутатів і 39 в Аграрно-промислової депутатській групі, «Єдність» — 82 і 59 в депутатській групі «Народний депутат», ОВР — 45 і 41 в депутатській групі «Регіони Росії», СПС — 32, «Яблуко» — 21, ЛДПР — 17).

[обговорити] – [редагувати]
[1] [ 22 липня 2011 у Wayback Machine.] [2] [ 20 травня 2011 у Wayback Machine.]

Партії і коаліції	Партійний список
	Голосів	%	Місць за списком	Місць в округах	Всього місць	+/-
Комуністична партія Російської Федерації	16 195 569	24,29	67	46	113	-44
Міжрегіональний рух «Єдність» («Ведмідь»)	15 548 707	23,32	64	9	73	вперше
	8 886 697	13,33	37	29	66	вперше
Союз правих сил	5 676 982	8,52	24	5	29	вперше
Блок Жириновського	3 989 932	5,98	17	0	17	-34
Яблуко	3 955 457	5,93	16	4	20	-25
	1 482 018	2,22	0	0	0	0
«Жінки Росії»	1 359 042	2,04	0	0	0	0
^[ru]	1 298 971	1,95	0	1	1	+1
Наш дім — Росія	791 160	1,19	0	7	7	-48
Російська партія захисту жінок	536 015	0,80	0	0	0	0
^[ru] (рух Ю. Болдирєва)	405 295	0,61	0	1	1	-4
Сталінський блок «За Радянський Союз»	404 259	0,61	0	0	0	0
«За громадянську гідність»	402 856	0,60	0	2	2	+2
^[ru]	384 392	0,58	0	0	0	0
«Мир. Праця. Май» (Мир. Труд. Май)	383 332	0,57	0	0	0	0
Блок генерала А. Ніколаєва та Академіка Федорова	371 959	0,56	0	1	1	+1
^[ru]	247 039	0,37	0	0	0	0
^[ru]	245,266	0.37	0	2	2	+2
Російська соціалістична партія	156 735	0,24	0	1	1	+1
«Російська справа»	112 330	0,17	0	0	0
Консервативний рух Росії	87 658	0,13	0	0	0
Всеросійська політична партія народу	69 694	0,10	0	0	0	0
^[en]»	67 417	0,10	0	1	1	+1
Соціалістична партія Росії	61 776	0,09	0	0	0
«Соціал-демократи»	51 434	0,08	0	0	0
Незалежні (само-висунення)				107	107
Вільні				9	9
Проти всіх	2 198 667	3,30
Недійсних голосів	1 296 992	1,95
Всього (явка 61,85%)	66 840 603		225	225	450
Зареєстрованих виборців	108 072 348	100,00

Посилання

• Хроніка виборчої кампанії [ 3 червня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

Примітки