Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вечі рниця велете нська або вечі рниця велика Nyctalus lasiopterus вид рукокрилих родини лиликових Vespertilionidae Один

Вечірниця велетенська

Вечірниця велетенська

Вечі́рниця велете́нська, або вечі́рниця велика, (Nyctalus lasiopterus) — вид рукокрилих родини лиликових (Vespertilionidae). Один із 7 видів роду. Поширений в південно-західній частині Палеарктики. Є найбільшим кажаном в Європі. Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та ряду інших природоохоронних документів.

Вечірниця велетенська
image
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Рукокрилі (Chiroptera)
Родина: Лиликові (Vespertilionidae)
Рід: Вечірниця (Nyctalus)
Вид:
Вечірниця велетенська (N. lasiopterus)
Біноміальна назва
Nyctalus lasiopterus
(Schreber, 1780)
image
Ареал
Синоніми

Vespertiloi lasiopterus Schreber, 1780

Опис

Великий кажан, найбільший у фауні Європи. Довжина тіла 84—104 мм. Маса тіла 41—76 г. Крила вузькі, довгі, загострені, їх розмах складає 41—46 см. Довжина передпліччя 63—69 мм. Четверта метакарпальна кістка завдовжки така сама, як п'ята, або трохи коротша за неї і значно довша за третю. Вільний край перетинки крила прикріплюється до середини або до першої третини плесна. Епіблема добре розвинена. На нижній стороні крила вздовж переднього краю проходить смужка шерсті. На верхній стороні міжстегнової перетинки волосся доходить до колінного суглоба і майже половини хвоста. Невелика вкрита волоссям ділянка є також на плечовій перетинці. Хвіст 55—74 мм завдовжки, замкнутий міжстегновою перетинкою, і лише кінчик останнього хребця виступає з неї. Вуха короткі, 20—26 мм завдовжки, з широкою закругленою верхівкою. Ширина вуха більша за його довжину. На верхній частині зовнішнього краю вуха є невелика вирізка. Вушні раковини всередині складчасті, біля верхівки густо вкриті волоссям. Довжина козелка 7—8,5 мм, його зовнішній край опуклий, внутрішній — ввігнутий. Коротка ніжка козелка несе широку, ниркоподібну лопать із рівномірно закругленою і схиленою до середини верхівкою.

Череп масивний, великий і вугластий, 22,2—23,6 мм завдовжки і 13,9—14,4 мм завширшки. Для нього характерні значно підвищений носовий відділ, різко звужений міжочний проміжок (5,6—6,3 мм) і сильне підвищення верхнього потиличного відділу мозкової капсули. Ширина мозкової капсули 12—13 мм; у місці з'єднання сагітального і ламбдоїдального швів наявне підвищення над плоскою кришкою мозкової капсули. Вилична ширина 14,9—16,1 мм. Барабанні капсули майже кулясті. Довжина максилярного (верхнього) ряду зубів 8,5—9,1 мм. Зовнішній верхній різець наполовину коротший за внутрішній. Великий верхній перед кутній зуб щільно прилягає зовнішнім краєм до ікла. Перший верхній малий перед кутній зуб зсунутий вглиб від лінії зубного ряду, щільно затиснутий між іклом і великим перед кутнім зубом і тому збоку зовсім непомітний.

Тіло вкрите досить густим і довгим волоссям, на спині двоколірним (за рахунок трохи світліших при основі волосків) і одноколірним на черевці. Забарвлення верхньої частини тіла від палево- до каштаново-рудого і каштаново-бурого. Черево незначно світліше спини, області за вухами більш темно забарвлені. Голі частини вух та літальних перетинок темно-бурі. Навесні і влітку хутро охристо-буре або рудувато-буре з каштановим відтінком, восени воно набуває темного каштаново-бурого забарвлення. У молодих особин забарвлення сіре і тьмяніше, ніж у дорослих кажанів.

Ехолокаційні сигнали вечірниці велетенської дуже високої інтенсивності з максимальною частотою близько 18—19 кГц.

Поширення. Чисельність

Ареал виду охоплює зону листяних лісів Центральної та Західної Європи (до Франції включно), Малої Азії та Ірану. У межах ареалу поширений вкрай спорадично, що пов'язано із фрагментацію лісових масивів. Зустрічається дуже рідко (в Європі, станом на 2009 рік, було відомо близько 130 місцезнаходжень, в Україні — близько 20).

В Україні поширений у мішанолісовій, широколистянолісовій і лісостеповій зонах (переважно в центральних та східних областях); під час сезонних міграцій зустрічається також у степовій зоні і Гірському Криму.

Особливості біології

image
Заплавний ліс — типовий біотоп вечірниці велетенської

Перелітний вид, який здійснює дальні міграції. Живе звичайно у високостовбурних листяних лісах та парках, рідше на горищах старих будівель. У Дніпропетровській області основними біотопами є заплавні діброви та аренні бори. Під час міграцій іноді трапляються в населених пунктах та їх околицях, тимчасово оселяючись у різноманітних спорудах та їх частинах. Селяться групами або невеликими зграями, самки часто утворюють виводкові колонії разом з іншими видами кажанів, зокрема з вечірницями, нетопирами та (переважно з вечірницею дозірною). Самці, крім того, часто тримаються поодинці.

В Україні навесні з'являється на початку — у середині квітня. Осінній проліт до південних широт починається в серпні і закінчується в жовтні  — листопаді. Місця та умови зимівлі невідомі.

Спарювання відбувається, видимо, восени і частково навесні. Самиця раз на рік, як правило в середині червня, народжує 1—2 голих і сліпих малят, які швидко ростуть і до кінця літа досягають розмірів дорослих.

Добуває їжу зразу після заходу сонця, раніше інших видів кажанів. Літає високо над верхівками дерев, узліссями, лісовими галявинами, над водоймами, поблизу парків тощо. Харчується великими комахами переважно жуками (жуками-носорогами, рогачами, хрущами, вусачами та ін.), вовчками та метеликами. В азарті полювання іноді залітає до вікон освітлених приміщень.

Вороги. Паразити

Відомі вороги — сови, зокрема сипуха і сова сіра.

На літальних перетинках паразитують кліщі і клопи, у в шерсті — ще й блохи. У кишечнику виявлені трематоди і цестоди.

Охорона

Вид занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: зникаючий), а також до Червоний список МСОП (вразливий), Європейського Червоного списку (рідкісний), Бернської (Додаток ІІІ) і Боннської (Додаток ІІ) конвенцій, Міжнародної угоди щодо збереження європейських популяцій кажанів (UNEP/EUROBATS). Вид занесений до Червоних книг Молдови, Білорусії і Росії. На регіональному рівні в Україні занесений до Червоних книг/списків тварин АР Крим, Дніпропетровської і Сумської областей.

Для збереження виду необхідні: 1) виявлення і заповідання місць проживання виду; 2) обережне використання інсектицидів, збереження старих дуплястих дерев та улаштування штучних сховищ у лісах і парках; 3) заборона лісогосподарських робіт і рекреації в місцях розташування виводкових колоній; 4) проведення моніторингу за станом існуючих популяцій. Охороняється в Дніпровсько-Орільському і Кримському природних заповідниках, Національному заповіднику «Хортиця» та ряді інших природно-заповідних територій України.

Умови неволі переносить досить непогано. Відомій випадок народження дитинчати, його вирощування і утримання у неволі.

Практичне значення

Вечірницю велетенську, яка знищує значну кількість великих комах, у тому числі шкідників лісового і сільського господарства, традиційно відносять до корисних видів тварин. Саме тому в ряді лісових господарств розвішують штучні сховища для кажанів.

Зображення вечірниці велетенської досить часто розміщують на поштових марках.

  • image
  • image
  • image
  • image

Систематика. Близькі види

Один із 7 видів роду; один із 3 видів роду у фауні України. Крім вечірниці велетенської на території України зустрічаються ще вечірниця мала (Nyctalus leisleri) і вечірниця дозірна (Nyctalus noctula). Найменшою серед них є вечірниця мала (довжина тіла 59—71 мм, передпліччя — 41—46 мм; маса тіла 15—17 г), її спина, на відміну від двох інших видів, вкрита двоколірним волоссям (верхівки коричневі, основа темніша), а хутро на череві значно світліше від спини.

Від близького виду — вечірниці дозірної  — вечірниця велетенська відрізняється значно більшими розмірами (довжина тіла вечірниці дозірної 61—85 мм, передпліччя —51—59 мм; маса тіла 26—35 г), дуже широкими вухами (у вечірниці дозірної ширина вуха не більша за довжину) та двоколірним за довжиною забарвленням волосся на спині (у вечірниці дозірної воно забарвлене однорідно за довжиною) .

Джерела. Примітки

  1. Alcaldé, J., Juste, J. & Paunović, M. 2016. . The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T14918A22015318. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T14918A22015318.en. Архів оригіналу за 3 листопада 2018. Процитовано 1 листопада 2018.
  2. Nyctalus lasiopterus (Schreber, 1780). Fauna Europaea http://www.faunaeur.org/. Процитовано 25.07.2015.
  3. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 157.
  4. Вечірниця велетенська в Червоній книзі України [ 26 травня 2015 у Wayback Machine.]
  5. Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенко. — Київ, 2010.  — 80 с. (с. 26)
  6. Фауна України. Т. 1. Ссавці. — Вип. 1. Загальна характеристика ссавців. Комахоїдні, кажани / Абелєнцев В. І., Підоплічко І. Г. Попов Б. М. — К. : Вид-во АН УРСР, 1956. — 448 с. (с. 381, 394—397)
  7. Бобринцев Н. А., Кузнецов Б. А., Кузякин А. П. Определитель млекопитающих СССР. — М. : Просвещение, 1965. — 384 с. (с. 101—102)
  8. Кажани України та суміжних країн : керівництво для польових досліджень / Загороднюк І., Годлевська Л., Тищенко В., Петрушенко Я. — К., 202. — Серія: Праці Теріологічної школи. Вип. 3. — 108 с. (с. 91)
  9. Петроченко В. І. Біорізноманіття хребетних тварин Національного заповідника «Хортиця» // Сучасні проблеми біології, екології та хімії : Матеріали міжнарод. наук. конф. — Запоріжжя, 2007. — С. 416—417
  10. Красная книга Республики Крым. Животные / Отв. ред. С. П. Иванов и А. В. Фатерыга. — Симферополь : ООО «ИТ «АРИАЛ», 2015. — 440 с. (с. 381)
  11. Петроченко В. І. Теріофауна Національного заповідника «Хортиця» // Сучасні проблеми біології, екології та хімії : Матеріали міжнарод. наук. конф. — Запоріжжя, 2007. — С. 416—417
  12. Булахов В. Л., Пахомов О. Є. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Ссавці. — Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2006. — 356 с. (с. 81—82)
  13. Червона книга Дніпропетровської області. Тваринний світ. — Дніпропетровськ.: ТОВ «Новий Друк», 2011. — 488 с. (с. 408)
  14. Бурко Л. Д., Гричик В. В. Позвоночные животные Беларуси. — Минск : БГУ, 2003. — 373 с. (с. 312—313)
  15. Кажани України та суміжних країн : керівництво для польових досліджень / Загороднюк І., Годлевська Л., Тищенко В., Петрушенко Я. — К., 202. — Серія: Праці Теріологічної школи. Вип. 3. — 108 с. (с. 80)

Література

  • Бобринцев Н. А., Кузнецов Б. А., Кузякин А. П. Определитель млекопитающих СССР. — М. : Просвещение, 1965. — 384 с. (с. 101—102)
  • Булахов В. Л., Пахомов О. Є. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Ссавці. — Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2006. — 356 с. (с. 81—82). —
  • Кажани України та суміжних країн : керівництво для польових досліджень / Загороднюк І., Годлевська Л., Тищенко В., Петрушенко Я. — К., 202. — Серія: Праці Теріологічної школи. Вип. 3. — 108 с. (с. 80, 91). —
  • Кузякин А. П. Летучие мыши. — М. : Советская наука, 1950. — 448 с. (с. 335—337)
  • Млекопитающие фауны СССР / Громов И. М., Гуреев Г. А., Новиков Г. А. (и др.),  — М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1963. — 640 с.
  • Фауна України. Т. 1. Ссавці. — Вип. 1. Загальна характеристика ссавців. Комахоїдні, кажани / Абелєнцев В. І., Підоплічко І. Г. Попов Б. М. — К. : Вид-во АН УРСР, 1956. — 448 с. (с. 381, 394—397)

Посилання

  • Вечірниця велетенська в Червоній книзі України [ 26 травня 2015 у Wayback Machine.]


image Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vechi rnicya velete nska abo vechi rnicya velika Nyctalus lasiopterus vid rukokrilih rodini lilikovih Vespertilionidae Odin iz 7 vidiv rodu Poshirenij v pivdenno zahidnij chastini Palearktiki Ye najbilshim kazhanom v Yevropi Raritetnij vid zanesenij do Chervonoyi knigi Ukrayini ta ryadu inshih prirodoohoronnih dokumentiv Vechirnicya veletenskaOhoronnij statusUrazlivij MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Rukokrili Chiroptera Rodina Lilikovi Vespertilionidae Rid Vechirnicya Nyctalus Vid Vechirnicya veletenska N lasiopterus Binomialna nazvaNyctalus lasiopterus Schreber 1780 ArealSinonimiVespertiloi lasiopterus Schreber 1780OpisVelikij kazhan najbilshij u fauni Yevropi Dovzhina tila 84 104 mm Masa tila 41 76 g Krila vuzki dovgi zagostreni yih rozmah skladaye 41 46 sm Dovzhina peredplichchya 63 69 mm Chetverta metakarpalna kistka zavdovzhki taka sama yak p yata abo trohi korotsha za neyi i znachno dovsha za tretyu Vilnij kraj peretinki krila prikriplyuyetsya do seredini abo do pershoyi tretini plesna Epiblema dobre rozvinena Na nizhnij storoni krila vzdovzh perednogo krayu prohodit smuzhka shersti Na verhnij storoni mizhstegnovoyi peretinki volossya dohodit do kolinnogo sugloba i majzhe polovini hvosta Nevelika vkrita volossyam dilyanka ye takozh na plechovij peretinci Hvist 55 74 mm zavdovzhki zamknutij mizhstegnovoyu peretinkoyu i lishe kinchik ostannogo hrebcya vistupaye z neyi Vuha korotki 20 26 mm zavdovzhki z shirokoyu zakruglenoyu verhivkoyu Shirina vuha bilsha za jogo dovzhinu Na verhnij chastini zovnishnogo krayu vuha ye nevelika virizka Vushni rakovini vseredini skladchasti bilya verhivki gusto vkriti volossyam Dovzhina kozelka 7 8 5 mm jogo zovnishnij kraj opuklij vnutrishnij vvignutij Korotka nizhka kozelka nese shiroku nirkopodibnu lopat iz rivnomirno zakruglenoyu i shilenoyu do seredini verhivkoyu Cherep masivnij velikij i vuglastij 22 2 23 6 mm zavdovzhki i 13 9 14 4 mm zavshirshki Dlya nogo harakterni znachno pidvishenij nosovij viddil rizko zvuzhenij mizhochnij promizhok 5 6 6 3 mm i silne pidvishennya verhnogo potilichnogo viddilu mozkovoyi kapsuli Shirina mozkovoyi kapsuli 12 13 mm u misci z yednannya sagitalnogo i lambdoyidalnogo shviv nayavne pidvishennya nad ploskoyu krishkoyu mozkovoyi kapsuli Vilichna shirina 14 9 16 1 mm Barabanni kapsuli majzhe kulyasti Dovzhina maksilyarnogo verhnogo ryadu zubiv 8 5 9 1 mm Zovnishnij verhnij rizec napolovinu korotshij za vnutrishnij Velikij verhnij pered kutnij zub shilno prilyagaye zovnishnim krayem do ikla Pershij verhnij malij pered kutnij zub zsunutij vglib vid liniyi zubnogo ryadu shilno zatisnutij mizh iklom i velikim pered kutnim zubom i tomu zboku zovsim nepomitnij Tilo vkrite dosit gustim i dovgim volossyam na spini dvokolirnim za rahunok trohi svitlishih pri osnovi voloskiv i odnokolirnim na cherevci Zabarvlennya verhnoyi chastini tila vid palevo do kashtanovo rudogo i kashtanovo burogo Cherevo neznachno svitlishe spini oblasti za vuhami bilsh temno zabarvleni Goli chastini vuh ta litalnih peretinok temno buri Navesni i vlitku hutro ohristo bure abo ruduvato bure z kashtanovim vidtinkom voseni vono nabuvaye temnogo kashtanovo burogo zabarvlennya U molodih osobin zabarvlennya sire i tmyanishe nizh u doroslih kazhaniv Eholokacijni signali vechirnici veletenskoyi duzhe visokoyi intensivnosti z maksimalnoyu chastotoyu blizko 18 19 kGc Poshirennya ChiselnistAreal vidu ohoplyuye zonu listyanih lisiv Centralnoyi ta Zahidnoyi Yevropi do Franciyi vklyuchno Maloyi Aziyi ta Iranu U mezhah arealu poshirenij vkraj sporadichno sho pov yazano iz fragmentaciyu lisovih masiviv Zustrichayetsya duzhe ridko v Yevropi stanom na 2009 rik bulo vidomo blizko 130 misceznahodzhen v Ukrayini blizko 20 V Ukrayini poshirenij u mishanolisovij shirokolistyanolisovij i lisostepovij zonah perevazhno v centralnih ta shidnih oblastyah pid chas sezonnih migracij zustrichayetsya takozh u stepovij zoni i Girskomu Krimu Osoblivosti biologiyiZaplavnij lis tipovij biotop vechirnici veletenskoyi Perelitnij vid yakij zdijsnyuye dalni migraciyi Zhive zvichajno u visokostovburnih listyanih lisah ta parkah ridshe na gorishah starih budivel U Dnipropetrovskij oblasti osnovnimi biotopami ye zaplavni dibrovi ta arenni bori Pid chas migracij inodi traplyayutsya v naselenih punktah ta yih okolicyah timchasovo oselyayuchis u riznomanitnih sporudah ta yih chastinah Selyatsya grupami abo nevelikimi zgrayami samki chasto utvoryuyut vivodkovi koloniyi razom z inshimi vidami kazhaniv zokrema z vechirnicyami netopirami ta perevazhno z vechirniceyu dozirnoyu Samci krim togo chasto trimayutsya poodinci V Ukrayini navesni z yavlyayetsya na pochatku u seredini kvitnya Osinnij prolit do pivdennih shirot pochinayetsya v serpni i zakinchuyetsya v zhovtni listopadi Miscya ta umovi zimivli nevidomi Sparyuvannya vidbuvayetsya vidimo voseni i chastkovo navesni Samicya raz na rik yak pravilo v seredini chervnya narodzhuye 1 2 golih i slipih malyat yaki shvidko rostut i do kincya lita dosyagayut rozmiriv doroslih Dobuvaye yizhu zrazu pislya zahodu soncya ranishe inshih vidiv kazhaniv Litaye visoko nad verhivkami derev uzlissyami lisovimi galyavinami nad vodojmami poblizu parkiv tosho Harchuyetsya velikimi komahami perevazhno zhukami zhukami nosorogami rogachami hrushami vusachami ta in vovchkami ta metelikami V azarti polyuvannya inodi zalitaye do vikon osvitlenih primishen Vorogi ParazitiVidomi vorogi sovi zokrema sipuha i sova sira Na litalnih peretinkah parazituyut klishi i klopi u v shersti she j blohi U kishechniku viyavleni trematodi i cestodi OhoronaVid zanesenij do Chervonoyi knigi Ukrayini ohoronna kategoriya znikayuchij a takozh do Chervonij spisok MSOP vrazlivij Yevropejskogo Chervonogo spisku ridkisnij Bernskoyi Dodatok III i Bonnskoyi Dodatok II konvencij Mizhnarodnoyi ugodi shodo zberezhennya yevropejskih populyacij kazhaniv UNEP EUROBATS Vid zanesenij do Chervonih knig Moldovi Bilorusiyi i Rosiyi Na regionalnomu rivni v Ukrayini zanesenij do Chervonih knig spiskiv tvarin AR Krim Dnipropetrovskoyi i Sumskoyi oblastej Dlya zberezhennya vidu neobhidni 1 viyavlennya i zapovidannya misc prozhivannya vidu 2 oberezhne vikoristannya insekticidiv zberezhennya starih duplyastih derev ta ulashtuvannya shtuchnih shovish u lisah i parkah 3 zaborona lisogospodarskih robit i rekreaciyi v miscyah roztashuvannya vivodkovih kolonij 4 provedennya monitoringu za stanom isnuyuchih populyacij Ohoronyayetsya v Dniprovsko Orilskomu i Krimskomu prirodnih zapovidnikah Nacionalnomu zapovidniku Horticya ta ryadi inshih prirodno zapovidnih teritorij Ukrayini Umovi nevoli perenosit dosit nepogano Vidomij vipadok narodzhennya ditinchati jogo viroshuvannya i utrimannya u nevoli Praktichne znachennyaVechirnicyu veletensku yaka znishuye znachnu kilkist velikih komah u tomu chisli shkidnikiv lisovogo i silskogo gospodarstva tradicijno vidnosyat do korisnih vidiv tvarin Same tomu v ryadi lisovih gospodarstv rozvishuyut shtuchni shovisha dlya kazhaniv Zobrazhennya vechirnici veletenskoyi dosit chasto rozmishuyut na poshtovih markah Sistematika Blizki vidiOdin iz 7 vidiv rodu odin iz 3 vidiv rodu u fauni Ukrayini Krim vechirnici veletenskoyi na teritoriyi Ukrayini zustrichayutsya she vechirnicya mala Nyctalus leisleri i vechirnicya dozirna Nyctalus noctula Najmenshoyu sered nih ye vechirnicya mala dovzhina tila 59 71 mm peredplichchya 41 46 mm masa tila 15 17 g yiyi spina na vidminu vid dvoh inshih vidiv vkrita dvokolirnim volossyam verhivki korichnevi osnova temnisha a hutro na cherevi znachno svitlishe vid spini Vid blizkogo vidu vechirnici dozirnoyi vechirnicya veletenska vidriznyayetsya znachno bilshimi rozmirami dovzhina tila vechirnici dozirnoyi 61 85 mm peredplichchya 51 59 mm masa tila 26 35 g duzhe shirokimi vuhami u vechirnici dozirnoyi shirina vuha ne bilsha za dovzhinu ta dvokolirnim za dovzhinoyu zabarvlennyam volossya na spini u vechirnici dozirnoyi vono zabarvlene odnoridno za dovzhinoyu Dzherela PrimitkiAlcalde J Juste J amp Paunovic M 2016 The IUCN Red List of Threatened Species2016 e T14918A22015318 http dx doi org 10 2305 IUCN UK 2016 2 RLTS T14918A22015318 en Arhiv originalu za 3 listopada 2018 Procitovano 1 listopada 2018 Nyctalus lasiopterus Schreber 1780 Fauna Europaea http www faunaeur org Procitovano 25 07 2015 Markevich O P Rosijsko ukrayinsko latinskij zoologichnij slovnik Nomenklatura Kiyiv Nauk dumka 1983 S 157 Vechirnicya veletenska v Chervonij knizi Ukrayini 26 travnya 2015 u Wayback Machine Fauna Ukrayini Ohoronni kategoriyi dovidnik Za red O Godzevskoyi i G Fesenko Kiyiv 2010 80 s s 26 Fauna Ukrayini T 1 Ssavci Vip 1 Zagalna harakteristika ssavciv Komahoyidni kazhani Abelyencev V I Pidoplichko I G Popov B M K Vid vo AN URSR 1956 448 s s 381 394 397 Bobrincev N A Kuznecov B A Kuzyakin A P Opredelitel mlekopitayushih SSSR M Prosveshenie 1965 384 s s 101 102 Kazhani Ukrayini ta sumizhnih krayin kerivnictvo dlya polovih doslidzhen Zagorodnyuk I Godlevska L Tishenko V Petrushenko Ya K 202 Seriya Praci Teriologichnoyi shkoli Vip 3 108 s s 91 Petrochenko V I Bioriznomanittya hrebetnih tvarin Nacionalnogo zapovidnika Horticya Suchasni problemi biologiyi ekologiyi ta himiyi Materiali mizhnarod nauk konf Zaporizhzhya 2007 S 416 417 Krasnaya kniga Respubliki Krym Zhivotnye Otv red S P Ivanov i A V Fateryga Simferopol OOO IT ARIAL 2015 440 s s 381 Petrochenko V I Teriofauna Nacionalnogo zapovidnika Horticya Suchasni problemi biologiyi ekologiyi ta himiyi Materiali mizhnarod nauk konf Zaporizhzhya 2007 S 416 417 Bulahov V L Pahomov O Ye Biologichne riznomanittya Ukrayini Dnipropetrovska oblast Ssavci D Vid vo Dnipropetr un tu 2006 356 s s 81 82 Chervona kniga Dnipropetrovskoyi oblasti Tvarinnij svit Dnipropetrovsk TOV Novij Druk 2011 488 s s 408 Burko L D Grichik V V Pozvonochnye zhivotnye Belarusi Minsk BGU 2003 373 s s 312 313 Kazhani Ukrayini ta sumizhnih krayin kerivnictvo dlya polovih doslidzhen Zagorodnyuk I Godlevska L Tishenko V Petrushenko Ya K 202 Seriya Praci Teriologichnoyi shkoli Vip 3 108 s s 80 LiteraturaBobrincev N A Kuznecov B A Kuzyakin A P Opredelitel mlekopitayushih SSSR M Prosveshenie 1965 384 s s 101 102 Bulahov V L Pahomov O Ye Biologichne riznomanittya Ukrayini Dnipropetrovska oblast Ssavci D Vid vo Dnipropetr un tu 2006 356 s s 81 82 ISBN 966 551 199 8 Kazhani Ukrayini ta sumizhnih krayin kerivnictvo dlya polovih doslidzhen Zagorodnyuk I Godlevska L Tishenko V Petrushenko Ya K 202 Seriya Praci Teriologichnoyi shkoli Vip 3 108 s s 80 91 ISBN 966 02 2476 1 Kuzyakin A P Letuchie myshi M Sovetskaya nauka 1950 448 s s 335 337 Mlekopitayushie fauny SSSR Gromov I M Gureev G A Novikov G A i dr M L Izd vo AN SSSR 1963 640 s Fauna Ukrayini T 1 Ssavci Vip 1 Zagalna harakteristika ssavciv Komahoyidni kazhani Abelyencev V I Pidoplichko I G Popov B M K Vid vo AN URSR 1956 448 s s 381 394 397 PosilannyaVechirnicya veletenska v Chervonij knizi Ukrayini 26 travnya 2015 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya z teriologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ