Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Верховина-Бистра — село в Україні, у Закарпатській області, Великоберезнянському районі.
| село Верховина-Бистра | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Великоберезнянський район |
| Рада | Верховино-Бистрянська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1582 |
| Населення | 631 |
| Площа | 24,622 км² |
| Густота населення | 25,63 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89015 |
| Телефонний код | +380 03135 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°00′45″ пн. ш. 22°46′26″ сх. д. / 49.01250° пн. ш. 22.77389° сх. д.Координати: 49°00′45″ пн. ш. 22°46′26″ сх. д. / 49.01250° пн. ш. 22.77389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 579 м |
| Відстань до обласного центру | 85,4 км |
| Відстань до районного центру | 42,5 км |
| Найближча залізнична станція | Волосянка |
| Відстань до залізничної станції | 4,3 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89015, с. Верховина-Бистра |
| Карта | |
  Верховина-Бистра | |
 Верховина-Бистра | |
| Мапа | |
| | |
Назва
Верховина Бистра — офіційне наймення села. Воно складене із гідроніма «Бистра», тобто назви річки із швидкою течією, та слова-додатку «Верховина», котре у староукраїнській мові означало верхню частину. Проте і в давні, і у наші часи всі звикли іменувати це село простіше — Бистрий. Ця народна назва завжди використовувалася, навіть у документах, поряд із офіційною…
Назви села:
1773 — banBisztra, Bisztry, 1800 — Verhovinabiszta, 1913 — Határszög.
Географічні дані
Населення станом на 2001 рік — 631 особа. Село розташоване у гірській частині Бескидів у долині річки Бистра, правої притоки Ужа. Давнє лемківське село.
Цікава і топонімія села та його околиць.
Лівими притоками Бистрянської річки є потоки З-під Бескіда, Застіг, Куликів Кут, Лисий, Кам'янка, Гирявиць, Звариць, З-під Чоловічка.
Праві її притоки — З-під Пожарниць, Гнила, Вапняний. Серед бистрянських мікротопонімів є чимало місцевих назв природних об'єктів — грун, горб, вершок, скаля, млаки, поле і т. ін. Немало із них пов'язані з іменами власників чи названі у зв'язку із якимись подіями: Базільові млаки, Брусові долини, Бучакові жолібки, Васильців жоліб, Логойдува яма, Луканчикові долини, Когутів, Костьовой, Кузьмишиной, Дяків горбок, Халаханів жолобок, Федичівськой і т. д. Нині нас не можуть не зацікавити способи утворення і походження таких місцевих назв як Бескід і Бескідець, і Підбескідом, Буштинівка, Бубен, Вежа і Підвежа, Верхгнила, Волосаня і Волосяночка, Кичера і Закичера, Клива, Клебанягорб, Линдів, Ломованя, Молодижків, Мошків, Моштарівськой, Морянки, Плішка, Прикний, Присліпці, Пожарниці, Стіг і Застіг, і Підстіг, Сивка і Сивка Мелникова, і Сивка Варгуличова, Феданявершок, Черенина, і Черенина Куликова, Чериня, Яровища, Ясеновище та інші.
Топонімія Бистрого — це понад триста найменувань різних міць і природних об'єктів. Це — пам'ятка мови й історія села із присутніми тільки Бистрому неповторними особливостями. Бо де ще стрінете такі ймена як Феданя — вершок чи Клебанягорб?
Історія
Поселення засноване шолтесом та новими переселенцями, можливо, перед 1582 роком. В давні часи урочище, на якому воно зароджувалося, називалося Мошків Потік: Відповідно свідчення Хроніки із бистрянської церкви у давні віки село було розташоване не на теперішньому місці, а впритул під полонинами, біля витоків потоку Бистрий, верхів'я котрого навіть на сучасних топографічних картах має назву Мошка або Мошків. Невідомий автор згаданої хроніки вказує, що поселення людей у верхів'ях Мошкового і Лубнянського потоків у давнину були розташовані поруч: «Єсть поговорка от старих людей, передана от рода в род, що Лубенці ходили до нас на Мошков поток, просящее огня на вареня… Лубня дуже близько єсть к місту Мошків поток і оба села мали одного й того самого священика».
Із давен мешканці Мошкового мусили бути скотарями, бо поруч простягалися альпійські луки, аж до великої полонини Тарниця. До речі, волоське «тарніце» означає походження і топоніма Мошка — Мошків. Його основа «мош» чи «мошіе» із румунської мови перекладається як «старий», «садиба», «помістя». У всякому разі на скотарський напрямок господарства села Бистрий у минулому році вказує багато дослідників історії нашого краю. Навіть наприкінці XVIII ст. навколо Бистрого ще не склалося системи постійних полів, а хати стояли одна від одної на далекій відстані. Загалом, давнє поселення скотарів у Мошковому дуже подібне до таких же високогірних осідків у Лютках і в Чорному Потоці. Всі три зникли в результаті змін умов господарювання, імовірно, задовго до XVIII ст.
А нові поселенці, вже із землеробськими навичками, приходили переважно із сусідньої Лемківщини. Такі прізвища мешканців Бистрого як Івашкович, Паденич, Страшкулич, Варгулич, Федич, Клецканич, Худа, Нинчак, Кулик, Кофель, Шоляк вважають на Ужанській Верховині суто «бистрянськими» за походженням, але більшість із них мали аналоги у сусідніх лемківських селах.
Опис ужанської Домінії із року 1631 згадує село під назвою «Бистра» із церквою, за котру сплачували 1 золотий 50 грошей. Цікаво, що в цьому описі згадується і церква у Лубні. Село Бистра входило тоді до складу округу крайника Стецика, який складали 26 сіл від Ужка до Мирчі та Дубриничі. У Бистрій мешкали тоді 23 родини. Шість родин користувалися земельними наділами (кмеші), а шістнадцять були безземельними батраками (желярі).
Згадується у Бистрій і водяний млин… У 1631 р. згадана й одна бистрянська родина шолтеса, а в 1691-му були вже три такі родини шолтесів, яких ще іменують сільськими князями (мадярське — кенези) за домовленістю із власником землі (феодешур) приводили на його землі нових поселенців, за що отримували різні привілеї. Шолтеси ставали часто старостами і фактичними володарями села, а потім і «сабодашами» й «немешами».
Русинський історик А. Годинка віднайшов у документах, що серед перших русинських носіїв згаданих титулів була і родина «Лазурцы у Быструм», так само як Гаталичі у Ставному чи Пастеляки у Великому Березному.
В урбаріальному переписі населення Ужанської Верховини року 1682-го значиться мешканець Загорба Лазур чат Лукач. Сама форма прізвища вказує, що той Лукач — син Лазура, а урочище Загорби є і в Бистрому…
XVII століття було ще й добою воєн. Не обійшла їх і Верховина Бистра. У 1630 р. селяни Бистрого і сусідніх сіл перейшли польський кордон і пограбували маєток шляхтича Казимира Турського в Саноцькій землі.
У період польсько-української війни 1648—1654 рр. поблизу Бистрого діяв опришківський загін Федора Фокаса. Відомо про напад цього закону об'єднаними силами на шляхтичів галицького містечка Бориня…
Але не тільки з угорського боку сягали грабіжники у Галичину. Звідси також робилися набіги «польських розбійників», котрі так само грабували, крали худобу, палили прикордонні «угорські» села. Чеський історик Ф. Габріель про ці сутички писав так: «Від нападів польських гайдуків терпіли всі пограничні осади, особливо Лубня, а також Бистрий, який гайдуки так знищили, що він протягом 25 літ не міг реставруватися до попереднього стану». Цісарські урядовці навіть організували обчислення збитків на Ужанській Верховині від подібних наскоків із Польщі.
Збитки становили 17982 флорини, котрих ні Бистрому, ні іншим селам так і не компенсували. А на верховинських теренах проходили тоді ще й свої, так звані «війни за свободу» між каруцами і лабанцями, посилюючи загальний хаос і безпорядки.
У другій половині XVI століття в селі ще не було опубліковано залежних селян. Вони з'явилися на початку XVII століття. У 1631 році у Верховині-Бистрій проживала сім'я шолтиса, шестеро селян та 16 желярських сімей. Назву село, можливо, отримало від потічка Бистрий. В той час на ньому працював водяний млин.
У 1691 році шолтиство обліковане у трьох господарствах. У селі господарювали всього 4 задежні родини. В 1715 тут проживало вже 9 залежних та 2 желярскі родини.
У жовтні-листопаді 1938 року Бистрий знову, як і в давнину, вимушений «воювати» із польськими терористами, котрих готували у м. Турка і направляли для дезорганізації господарського життя автономної, у рамках Чехословаччини, Підкарпатської русі. У військовому архіві Праги збереглися відомості про те, що 1938 року банда польських терористів у складі 30 чоловік проникла після півночі у село Бістра Верховіна, а потім вчинила напад на станцію Щербин, що на залізничній колії Великий Березний — Ужок. Наступного для такий же напад із стріляниною стався у Стужиці, де замінована вузькоколійка не вибухнула через несправність вибухового пристрою…
Проголошення незалежності Карпатоукраїнської держави збіглося у часі із приходом у село угорської влади, та новою назвою — Бістра Верховіна стала «мадярським» селом Гатарсейг. Ще більш непокійні часи настали для мешканців Гатарсейг з вересня 1939-го. Поляки, затиснуті із двох боків арміями Гітлера і Сталіна, ринулися на південь. Ліси довкола Бистрого і навколишніх сіл наповнилися польськими біженцями. Десь тоді в урочищі Розсипанець знайшли двох убитих мадярських прикордонників. Вина лягала на місцевих мешканців, але ті одностайно твердили, що то є справа рук поляків. Власті знайшли «соломонове рішення». Привезли у Бистрий двох інших спійманих польських біженців і на сільському цвинтарі розстріляли…
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 672 особи, з яких 335 чоловіків та 337 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 631 особа.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| Українська | 99,84 % |
| Російська | 0,16 % |
Церква
Церква св. Петра і Павла. 1931.
Перша церква стояла в урочищі Мошків Потік і служила також жителям Лубні. У 1751 р. за пароха Івана Іванковича згадують дерев'яну церкву Св. Духа, освячену єпископом Годермарським (тобто на початку XVIII ст.), що мала три дзвони та всі образи і була в поганому стані. Ця церква згоріла, але колишнє місце церкви і села видно дотепер. На місце, де стояла церква, вказують і надгробні знаки 1794 р. У шематизмі 1915 р. та путівнику 1923 р. пишуть про дерев'яну церкву, збудовану в 1773 р. (в інших джерелах зазначено 1792 p.), яка на мапі В. Сочинського позначена як триверха, бойківського стилю. За іншою версією, друга церква згоріла в середині XIX ст. і після цього збудували третю. У всякому разі остання дерев'яна церква була бойківською і згоріла 19 грудня 1917 р.
У 1919 р. в село прийшов священик о. Павло Манайло, який разом з учителем М. Грабарем тимчасово переобладнав для богослужінь верхню школу, а дзвіниця з дзвоном залишилася в дворі церкви, що згоріла. У 1923 р. сільський майстер Юрій Кофель збудував нову фару, але через конфлікт з громадою о. П. Манайло був переведений до Новоселиці, а Бистрий обслуговували священики Ужка та Волосянки. У 1927 р. парохом став Адальберт Грабар. Він відразу закликав громаду до спорудження нової церкви, і в травні 1929 р. збори громади підтримали його. Велику роль у будівництві відіграв куратор М. Худа. Найактивнішу участь узяли всі 900 вірників села. Гроші надходили також від земляків з Америки, Канади, Австралії та інших країн. За дорученням громади вони знайшли інженера Еміліян Егреші, професора учительської семінарії, котрий зробив проект церкви, та вибрали майстра-будівельника Енріко Комінотто, італійця, із Перечина.
Будівництво розпочалося наприкінці липня 1929 р. і закінчилося навесні 1931. Готовий мурований храм освятили заступник єпископа Олександр Стойка та вікарій Олександр Ільницький 2 липня 1931 р. Цю дату, а також ініціали майстрів — «Н М» та «К Е» — написано над входом до церкви. Дзвін відлив Ф. Еґрі в 1924 р. Іконостас та ікони встановили напівпідпільно вже в радянський період.
Наприкінці 1940-х років місцевий парох Михайло Левкулич був репресований за приналежність до греко-католицької церкви. Постраждав і церківник Микола Нинчак.
Громада села однією з перших на Закарпатті повернулася до греко-католицької віри. 7 квітня 1990 р. о. Юрій Федака та о. Стефан Федор відправили першу службу божу та обряд примирення після довгих років підпілля. При парафії окрім богослужінь проводиться катехизація дітей та молоді.
Туристичні місця
- Кладовище воїнів Першої світової війни.
- Храм св. Петра і Павла, 1931.
Примітки
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- Сирохман М. Інженер-архітектор Еміліян Еґреші // Галицька брама. — 2013. — № 4—6 (232—234). — C. 47.
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Verhovina Bistra selo v Ukrayini u Zakarpatskij oblasti Velikobereznyanskomu rajoni selo Verhovina Bistra Krayina Ukrayina Oblast Zakarpatska oblast Rajon Velikobereznyanskij rajon Rada Verhovino Bistryanska silska rada Osnovni dani Zasnovane 1582 Naselennya 631 Plosha 24 622 km Gustota naselennya 25 63 osib km Poshtovij indeks 89015 Telefonnij kod 380 03135 Geografichni dani Geografichni koordinati 49 00 45 pn sh 22 46 26 sh d 49 01250 pn sh 22 77389 sh d 49 01250 22 77389 Koordinati 49 00 45 pn sh 22 46 26 sh d 49 01250 pn sh 22 77389 sh d 49 01250 22 77389 Serednya visota nad rivnem morya 579 m Vidstan do oblasnogo centru 85 4 km Vidstan do rajonnogo centru 42 5 km Najblizhcha zaliznichna stanciya Volosyanka Vidstan do zaliznichnoyi stanciyi 4 3 km Misceva vlada Adresa radi 89015 s Verhovina Bistra Karta Verhovina Bistra Verhovina Bistra Mapa Verhovina Bistra u VikishovishiNazvaVerhovina Bistra oficijne najmennya sela Vono skladene iz gidronima Bistra tobto nazvi richki iz shvidkoyu techiyeyu ta slova dodatku Verhovina kotre u staroukrayinskij movi oznachalo verhnyu chastinu Prote i v davni i u nashi chasi vsi zvikli imenuvati ce selo prostishe Bistrij Cya narodna nazva zavzhdi vikoristovuvalasya navit u dokumentah poryad iz oficijnoyu Nazvi sela 1773 banBisztra Bisztry 1800 Verhovinabiszta 1913 Hatarszog Geografichni daniNaselennya stanom na 2001 rik 631 osoba Selo roztashovane u girskij chastini Beskidiv u dolini richki Bistra pravoyi pritoki Uzha Davnye lemkivske selo Cikava i toponimiya sela ta jogo okolic Livimi pritokami Bistryanskoyi richki ye potoki Z pid Beskida Zastig Kulikiv Kut Lisij Kam yanka Giryavic Zvaric Z pid Cholovichka Pravi yiyi pritoki Z pid Pozharnic Gnila Vapnyanij Sered bistryanskih mikrotoponimiv ye chimalo miscevih nazv prirodnih ob yektiv grun gorb vershok skalya mlaki pole i t in Nemalo iz nih pov yazani z imenami vlasnikiv chi nazvani u zv yazku iz yakimis podiyami Bazilovi mlaki Brusovi dolini Buchakovi zholibki Vasilciv zholib Logojduva yama Lukanchikovi dolini Kogutiv Kostovoj Kuzmishinoj Dyakiv gorbok Halahaniv zholobok Fedichivskoj i t d Nini nas ne mozhut ne zacikaviti sposobi utvorennya i pohodzhennya takih miscevih nazv yak Beskid i Beskidec i Pidbeskidom Bushtinivka Buben Vezha i Pidvezha Verhgnila Volosanya i Volosyanochka Kichera i Zakichera Kliva Klebanyagorb Lindiv Lomovanya Molodizhkiv Moshkiv Moshtarivskoj Moryanki Plishka Priknij Prislipci Pozharnici Stig i Zastig i Pidstig Sivka i Sivka Melnikova i Sivka Vargulichova Fedanyavershok Cherenina i Cherenina Kulikova Cherinya Yarovisha Yasenovishe ta inshi Toponimiya Bistrogo ce ponad trista najmenuvan riznih mic i prirodnih ob yektiv Ce pam yatka movi j istoriya sela iz prisutnimi tilki Bistromu nepovtornimi osoblivostyami Bo de she strinete taki jmena yak Fedanya vershok chi Klebanyagorb IstoriyaPoselennya zasnovane sholtesom ta novimi pereselencyami mozhlivo pered 1582 rokom V davni chasi urochishe na yakomu vono zarodzhuvalosya nazivalosya Moshkiv Potik Vidpovidno svidchennya Hroniki iz bistryanskoyi cerkvi u davni viki selo bulo roztashovane ne na teperishnomu misci a vpritul pid poloninami bilya vitokiv potoku Bistrij verhiv ya kotrogo navit na suchasnih topografichnih kartah maye nazvu Moshka abo Moshkiv Nevidomij avtor zgadanoyi hroniki vkazuye sho poselennya lyudej u verhiv yah Moshkovogo i Lubnyanskogo potokiv u davninu buli roztashovani poruch Yest pogovorka ot starih lyudej peredana ot roda v rod sho Lubenci hodili do nas na Moshkov potok prosyashee ognya na varenya Lubnya duzhe blizko yest k mistu Moshkiv potok i oba sela mali odnogo j togo samogo svyashenika Iz daven meshkanci Moshkovogo musili buti skotaryami bo poruch prostyagalisya alpijski luki azh do velikoyi polonini Tarnicya Do rechi voloske tarnice oznachaye pohodzhennya i toponima Moshka Moshkiv Jogo osnova mosh chi moshie iz rumunskoyi movi perekladayetsya yak starij sadiba pomistya U vsyakomu razi na skotarskij napryamok gospodarstva sela Bistrij u minulomu roci vkazuye bagato doslidnikiv istoriyi nashogo krayu Navit naprikinci XVIII st navkolo Bistrogo she ne sklalosya sistemi postijnih poliv a hati stoyali odna vid odnoyi na dalekij vidstani Zagalom davnye poselennya skotariv u Moshkovomu duzhe podibne do takih zhe visokogirnih osidkiv u Lyutkah i v Chornomu Potoci Vsi tri znikli v rezultati zmin umov gospodaryuvannya imovirno zadovgo do XVIII st A novi poselenci vzhe iz zemlerobskimi navichkami prihodili perevazhno iz susidnoyi Lemkivshini Taki prizvisha meshkanciv Bistrogo yak Ivashkovich Padenich Strashkulich Vargulich Fedich Kleckanich Huda Ninchak Kulik Kofel Sholyak vvazhayut na Uzhanskij Verhovini suto bistryanskimi za pohodzhennyam ale bilshist iz nih mali analogi u susidnih lemkivskih selah Opis uzhanskoyi Dominiyi iz roku 1631 zgaduye selo pid nazvoyu Bistra iz cerkvoyu za kotru splachuvali 1 zolotij 50 groshej Cikavo sho v comu opisi zgaduyetsya i cerkva u Lubni Selo Bistra vhodilo todi do skladu okrugu krajnika Stecika yakij skladali 26 sil vid Uzhka do Mirchi ta Dubrinichi U Bistrij meshkali todi 23 rodini Shist rodin koristuvalisya zemelnimi nadilami kmeshi a shistnadcyat buli bezzemelnimi batrakami zhelyari Zgaduyetsya u Bistrij i vodyanij mlin U 1631 r zgadana j odna bistryanska rodina sholtesa a v 1691 mu buli vzhe tri taki rodini sholtesiv yakih she imenuyut silskimi knyazyami madyarske kenezi za domovlenistyu iz vlasnikom zemli feodeshur privodili na jogo zemli novih poselenciv za sho otrimuvali rizni privileyi Sholtesi stavali chasto starostami i faktichnimi volodaryami sela a potim i sabodashami j nemeshami Rusinskij istorik A Godinka vidnajshov u dokumentah sho sered pershih rusinskih nosiyiv zgadanih tituliv bula i rodina Lazurcy u Bystrum tak samo yak Gatalichi u Stavnomu chi Pastelyaki u Velikomu Bereznomu V urbarialnomu perepisi naselennya Uzhanskoyi Verhovini roku 1682 go znachitsya meshkanec Zagorba Lazur chat Lukach Sama forma prizvisha vkazuye sho toj Lukach sin Lazura a urochishe Zagorbi ye i v Bistromu XVII stolittya bulo she j doboyu voyen Ne obijshla yih i Verhovina Bistra U 1630 r selyani Bistrogo i susidnih sil perejshli polskij kordon i pograbuvali mayetok shlyahticha Kazimira Turskogo v Sanockij zemli U period polsko ukrayinskoyi vijni 1648 1654 rr poblizu Bistrogo diyav oprishkivskij zagin Fedora Fokasa Vidomo pro napad cogo zakonu ob yednanimi silami na shlyahtichiv galickogo mistechka Borinya Ale ne tilki z ugorskogo boku syagali grabizhniki u Galichinu Zvidsi takozh robilisya nabigi polskih rozbijnikiv kotri tak samo grabuvali krali hudobu palili prikordonni ugorski sela Cheskij istorik F Gabriel pro ci sutichki pisav tak Vid napadiv polskih gajdukiv terpili vsi pogranichni osadi osoblivo Lubnya a takozh Bistrij yakij gajduki tak znishili sho vin protyagom 25 lit ne mig restavruvatisya do poperednogo stanu Cisarski uryadovci navit organizuvali obchislennya zbitkiv na Uzhanskij Verhovini vid podibnih naskokiv iz Polshi Zbitki stanovili 17982 florini kotrih ni Bistromu ni inshim selam tak i ne kompensuvali A na verhovinskih terenah prohodili todi she j svoyi tak zvani vijni za svobodu mizh karucami i labancyami posilyuyuchi zagalnij haos i bezporyadki U drugij polovini XVI stolittya v seli she ne bulo opublikovano zalezhnih selyan Voni z yavilisya na pochatku XVII stolittya U 1631 roci u Verhovini Bistrij prozhivala sim ya sholtisa shestero selyan ta 16 zhelyarskih simej Nazvu selo mozhlivo otrimalo vid potichka Bistrij V toj chas na nomu pracyuvav vodyanij mlin U 1691 roci sholtistvo oblikovane u troh gospodarstvah U seli gospodaryuvali vsogo 4 zadezhni rodini V 1715 tut prozhivalo vzhe 9 zalezhnih ta 2 zhelyarski rodini U zhovtni listopadi 1938 roku Bistrij znovu yak i v davninu vimushenij voyuvati iz polskimi teroristami kotrih gotuvali u m Turka i napravlyali dlya dezorganizaciyi gospodarskogo zhittya avtonomnoyi u ramkah Chehoslovachchini Pidkarpatskoyi rusi U vijskovomu arhivi Pragi zbereglisya vidomosti pro te sho 1938 roku banda polskih teroristiv u skladi 30 cholovik pronikla pislya pivnochi u selo Bistra Verhovina a potim vchinila napad na stanciyu Sherbin sho na zaliznichnij koliyi Velikij Bereznij Uzhok Nastupnogo dlya takij zhe napad iz strilyaninoyu stavsya u Stuzhici de zaminovana vuzkokolijka ne vibuhnula cherez nespravnist vibuhovogo pristroyu Progoloshennya nezalezhnosti Karpatoukrayinskoyi derzhavi zbiglosya u chasi iz prihodom u selo ugorskoyi vladi ta novoyu nazvoyu Bistra Verhovina stala madyarskim selom Gatarsejg She bilsh nepokijni chasi nastali dlya meshkanciv Gatarsejg z veresnya 1939 go Polyaki zatisnuti iz dvoh bokiv armiyami Gitlera i Stalina rinulisya na pivden Lisi dovkola Bistrogo i navkolishnih sil napovnilisya polskimi bizhencyami Des todi v urochishi Rozsipanec znajshli dvoh ubitih madyarskih prikordonnikiv Vina lyagala na miscevih meshkanciv ale ti odnostajno tverdili sho to ye sprava ruk polyakiv Vlasti znajshli solomonove rishennya Privezli u Bistrij dvoh inshih spijmanih polskih bizhenciv i na silskomu cvintari rozstrilyali NaselennyaZgidno z perepisom URSR 1989 roku chiselnist nayavnogo naselennya sela stanovila 672 osobi z yakih 335 cholovikiv ta 337 zhinok Za perepisom naselennya Ukrayini 2001 roku v seli meshkala 631 osoba Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok Ukrayinska 99 84 Rosijska 0 16 CerkvaPetro Pavlivska cerkva 1931 r u s Verhovina Bistra Velikobereznyanskogo rajonu Cerkva sv Petra i Pavla 1931 Persha cerkva stoyala v urochishi Moshkiv Potik i sluzhila takozh zhitelyam Lubni U 1751 r za paroha Ivana Ivankovicha zgaduyut derev yanu cerkvu Sv Duha osvyachenu yepiskopom Godermarskim tobto na pochatku XVIII st sho mala tri dzvoni ta vsi obrazi i bula v poganomu stani Cya cerkva zgorila ale kolishnye misce cerkvi i sela vidno doteper Na misce de stoyala cerkva vkazuyut i nadgrobni znaki 1794 r U shematizmi 1915 r ta putivniku 1923 r pishut pro derev yanu cerkvu zbudovanu v 1773 r v inshih dzherelah zaznacheno 1792 p yaka na mapi V Sochinskogo poznachena yak triverha bojkivskogo stilyu Za inshoyu versiyeyu druga cerkva zgorila v seredini XIX st i pislya cogo zbuduvali tretyu U vsyakomu razi ostannya derev yana cerkva bula bojkivskoyu i zgorila 19 grudnya 1917 r U 1919 r v selo prijshov svyashenik o Pavlo Manajlo yakij razom z uchitelem M Grabarem timchasovo pereobladnav dlya bogosluzhin verhnyu shkolu a dzvinicya z dzvonom zalishilasya v dvori cerkvi sho zgorila U 1923 r silskij majster Yurij Kofel zbuduvav novu faru ale cherez konflikt z gromadoyu o P Manajlo buv perevedenij do Novoselici a Bistrij obslugovuvali svyasheniki Uzhka ta Volosyanki U 1927 r parohom stav Adalbert Grabar Vin vidrazu zaklikav gromadu do sporudzhennya novoyi cerkvi i v travni 1929 r zbori gromadi pidtrimali jogo Veliku rol u budivnictvi vidigrav kurator M Huda Najaktivnishu uchast uzyali vsi 900 virnikiv sela Groshi nadhodili takozh vid zemlyakiv z Ameriki Kanadi Avstraliyi ta inshih krayin Za doruchennyam gromadi voni znajshli inzhenera Emiliyan Egreshi profesora uchitelskoyi seminariyi kotrij zrobiv proekt cerkvi ta vibrali majstra budivelnika Enriko Kominotto italijcya iz Perechina Budivnictvo rozpochalosya naprikinci lipnya 1929 r i zakinchilosya navesni 1931 Gotovij murovanij hram osvyatili zastupnik yepiskopa Oleksandr Stojka ta vikarij Oleksandr Ilnickij 2 lipnya 1931 r Cyu datu a takozh iniciali majstriv N M ta K E napisano nad vhodom do cerkvi Dzvin vidliv F Egri v 1924 r Ikonostas ta ikoni vstanovili napivpidpilno vzhe v radyanskij period Naprikinci 1940 h rokiv miscevij paroh Mihajlo Levkulich buv represovanij za prinalezhnist do greko katolickoyi cerkvi Postrazhdav i cerkivnik Mikola Ninchak Gromada sela odniyeyu z pershih na Zakarpatti povernulasya do greko katolickoyi viri 7 kvitnya 1990 r o Yurij Fedaka ta o Stefan Fedor vidpravili pershu sluzhbu bozhu ta obryad primirennya pislya dovgih rokiv pidpillya Pri parafiyi okrim bogosluzhin provoditsya katehizaciya ditej ta molodi Turistichni miscyaKladovishe voyiniv Pershoyi svitovoyi vijni Hram sv Petra i Pavla 1931 Primitki database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 8 listopada 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 8 listopada 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 8 listopada 2019 Sirohman M Inzhener arhitektor Emiliyan Egreshi Galicka brama 2013 4 6 232 234 C 47 Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi