Венгард TV3 англ Vanguard TV3 Авангард Test Vehicle 3 третій випробувальний апарат Vanguard 6 5in Satellite 1 перша амер

Венгард TV3 англ. Vanguard TV3, Авангард, (Test Vehicle 3, третій випробувальний апарат), (Vanguard 6.5in Satellite 1) — перша американська спроба запустити штучний супутник Землі. Це був маленький апарат, розроблений для перевірки можливості запуску триступеневою ракетою-носієм «Венгард» супутника і перевірки впливу на нього і його системи навколоземного космічного середовища. Він також мав використовуватись для геодезичних вимірювань за допомогою аналізу орбіти.

Венгард TV3
Венгард TV3, виставлений в Національному музеї авіації і космонавтики Смітсонівського інституту
Основні параметри
COSPAR ID	1957-F01
NORAD ID	VAGT3
Організація	Військово-морські сили США
Виготівник	Naval Research Laboratory (NRL)
Дата запуску	6 грудня 1957 16:44:34 UTC
Ракета-носій	Венґард
Номер запуску	Vanguard TV3
Космодром	Мис Канаверал, майданчик 18A
Тривалість польоту	2 секунди
Технічні параметри
Маса	1,36
Розміри	діаметр 152 мм
Джерела живлення	ртутно-цинкові батареї; шість панелей сонячних батарей, змонтованих на корпусі
Прилади
Прилади	два передавачі, два терморезистори.
Транспондери
Транспондери	10 мВт і 5 мВТ
Діапазон(и)	108 МГц і 108,03 МГц

Запуск

6 грудня 1957 року під час запуску на мисі Канаверал ракета-носій почала злітати, але через дві секунди після відриву, піднявшись на 1,2 м, втратила тягу і почала падати на стартовий майданчик. Встановлено, що паливні баки розірвались і вибухнули, знищивши ракету-носій і частково пошкодивши стартовий майданчик. Супутник залишився цілим і приземлився недалеко, а його передавачі продовжували передавати сигнал радіомаяка. Однак супутник було пошкоджено і неможливо використати повторно. Нині він виставлений в Національному музеї авіації і космонавтики Смітсонівського інституту. Зовнішній вигляд змінили, щоб показати, яким його знайшли на стартовому майданчику.

Точну причину аварії не встановлено, загальноприйняте пояснення — низький тиск у паливному баку до початку нагнітання палива турбонасосом через витік з інжектора спричинив загоряння в паливній системі під час запуску.

Опис

Апарат був алюмінієвою сферою масою 1,36 кг і діаметром 152 мм. Всередині розміщувались: ртутно-цинкові батареї; два передавачі: 10 мВт (108 МГц) і 5 мВт (108,03 МГц). Живлення мали забезпечувати шість панелей сонячних батарей, змонтованих на корпусі. Зі сфери стирчали шість коротких антен. Передавачі призначалися для передачі технічних і орбітальних даних, вони також використовувалися для визначення кількості електронів між супутником і наземними станціями. Апарат також мав два терморезистори для вимірювання внутрішньої температури, щоб визначити ефективність теплозахисту.

Реакція

Внаслідок невдалого запуску на Нью-Йоркській фондовій біржі тимчасово зупинилась торгівля акціями компанії Martin Company — головного виготівника ракети-носія.

Американські газети в новинах і заголовках обігрували назву перших радянських супутників («спутнік») і називали американський апарат «Flopnik» (від англ. to flop, провал), «Kaputnik», «Oopsnik» (від англ. oops, ой, отакої) і «Stayputnik» (від англ. to stay, стояти).

Згодом аналізи характеризували технологічний збій як приниження і втрату престижу США, що самопроголошували себе світовим лідером в науці і технології.

Посилання

Список запусків за програмою Венґард [ 28 вересня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)

Примітки

Sparrow, Giles (2007). Space Flight. Dorling Kindersley. ISBN .
Burrows, William E. (1999). This New Ocean: The Story of the First Space Age. Modern Library. с. 205. ISBN .
Alan Boyle (4 жовтня 1997). Sputnik started space race, anxiety. MSNBC. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 19 квітня 2011.

[Sparrow-1] Sparrow, Giles (2007). Space Flight. Dorling Kindersley. ISBN .

[Burrows-2] Burrows, William E. (1999). This New Ocean: The Story of the First Space Age. Modern Library. с. 205. ISBN .

[msnbc-3] Alan Boyle (4 жовтня 1997). Sputnik started space race, anxiety. MSNBC. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 19 квітня 2011.