Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вели́ка Берди́чівська ву́лиця — одна з найдавніших вулиць міста Житомира.
Велика Бердичівська вулиця Україна | |
|---|---|
 Вулиця Велика Бердичівська | |
| Населений пункт | Житомир |
| Район | Корольовський район |
| Історичні відомості | |
| Колишні назви | Великий Станишівський Шлях (у XVIII столітті) |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 3,2 км |
| Координати | 50°14′54″ пн. ш. 28°40′40″ сх. д. / 50.24833333336077601° пн. ш. 28.67777777780577964° сх. д.Координати: 50°14′54″ пн. ш. 28°40′40″ сх. д. / 50.24833333336077601° пн. ш. 28.67777777780577964° сх. д. |
| Транспорт | |
| Рух | двобічний, дві смуги |
| Покриття | асфальт |
| Інфраструктура | |
| Навчальні заклади | Житомирський державний університет імені Івана Франка |
| Медичні заклади |
|
| Заклади культури | Житомирський обласний український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r7946436 ·R |
| Мапа | |
 Велика Бердичівська вулиця у Вікісховищі | |
Розташування
Знаходиться у центрі Житомира та в районі Путятинки і Смолянки.
Історія
Виникла не пізніше XVII ст. як шлях, що вів із Житомирського замку в напрямку c. Станишівки, а далі — через Тетерів — у напрямку Бердичева. У XVIII ст. була відома під назвою Великий Станишівський Шлях.
Забудова почалась у центральній частині міста та поступово просувалася у східному напрямку і в основному сформувалася на початку ХХ ст. у тому вигляді, в якому є і сьогодні (окрім сучасних повоєнних будівель). Починається від Соборного майдану і закінчується на Смолянському майдані, проходить через майдан Корольова. Довжина 3,2 км.
У 1781 р. вулиця закінчувалась на межі сучасного майдану Корольова. Чіткої лінії забудови не було, в окремих місцях ширина вулиці сягала 85,5 м. У 1852 р. фактична забудова вулиці закінчувалася на межі сучасної вул. Шевченка, а вже наприкінці 1850-х років міська межа перемістилася до району сучасної міської лікарні № 1. У 1882 р. було побудовано Бердичівське шосе, яке напряму зв'язало Житомир із Бердичевом, минаючи Станишівку і Кодню. Відтоді роль частини вулиці Великої Бердичівської на відтинку між нинішніми вул. Льва Толстого і Смолянським майданом, стала другорядною, що вплинуло на її забудову. Й досі тут збереглися маленькі будиночки, що є характерним для вулиць передмістя.
Наприкінці XVIII — на початку ХХ ст. називалася вулицею Українською. Назва пояснюється тим, що за часів перебування міста під Річчю Посполитою польські можновладці вважали, що Україна розпочинається на південь від Тетерева і дали вулиці відповідну компасну назву, підкреслюючи тим самим, що Житомир ще знаходиться у Польщі. З укріпленням російської влади на Волині й офіційним затвердженням Житомира губернським центром (1804 р.) вулиця дістала нову «нейтральну» назву (компасний топонім) Велика Бердичівська (вперше в документах зустрічається у 1830-х роках).
Прикметник «велика» означав, що була ще й Мала Бердичівська. У 1919 р. тимчасово носила назву вулиця Петлюри (був також інший варіант — вулиця Квітки-Основ'яненка). З 1920 по 1990 рік вулиця Велика Бердичівська називалася вулицею Карла Маркса (у період німецько-фашистської окупації з 1941 по 1943 роки називалася вулицею Гімлера (1941 р.), з 1942 по 1943 рр. — Головною). У радянський період вулиця топографічно в міру розширення міської межі «приєднувала» до себе самостійні вулиці, які були її продовженням в напрямку Станишівки, а згодом і нові вулиці, що вели у Східний промвузол. У 1957 р. до неї влилися і перестали існувати вулиця Липки, Перша та Друга Смолянка; у 1971 р. — хутір Солдатська Слобідка, с. Станишівський Поруб (тодішня головна вулиця села — Леніна) та безіменна дорога на Слободу-Селець.
Наприкінці 1980-х років вул. Карла Маркса «дотягнулася» до заводу силікатних виробів, хоча він фактично вже знаходився на зовсім іншій вулиці — Промисловій. Тоді формальна довжина вул. Карла Маркса сягнула 9,2 км. Під час початку упорядкування топонімічного ландшафту Житомира, у 1991 р. вулиці Карла Маркса було повернуто її попередню назву Велика Бердичівська в межах, у яких вона була такою у 1920-х роках (виняток становить частина вулиці між вул. Льва Толстого і Смолянським майданом, яку вирішили не дрібнити, тому і не повернули шматочкам цього великого кварталу двох старих назв: вулиці Липки і 1-ша Смолянка). Інші самостійні частини вул. Карла Маркса були відповідно названі: вулиця Івана Гонти і вулиця Слобідська. Ці три вулиці розділяють майдани: Смолянський та Станишівський, які існували і раніше, але були безіменними.
З 1958 по 1974 рр. трамвайний рух здійснювався лише на відрізку Великої Бердичівської між вул. Льва Толстого і Смолянським майданом. У 1974 р. цю останню ділянку трамвайної лінії було теж демонтовано. У 1966 р. на вулиці Великій Бердичівській було відкрито тролейбусний рух.
Будівлі
Велика Бердичівська, № 2
Будинок Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу Національного транспортного університету
Будинок має статус пам'ятки архітектури.
З 1870 по 1917 роки в будинку розміщувалось Волинське губернське казначейство. Тут працював фінансист та громадський діяч Ілля Бруховський, бував його син відомий краєзнавець-натураліст Всеволод Бруховський (1890—1969).
Велика Бердичівська, № 6
Будинок волинського губернського правління
Триповерховий, цегляний будинок в центральній частині міста. Побудований у 1854 р. і використовувався для розміщення Волинського губернського правління та губернської друкарні. У правлінні працювали Іван Якович Рудченко (Іван Білик), український письменник і фольклорист, чиновник з особливих доручень (1875—1878), брат українського письменника Панаса Мирного, та автор першого українського словника прислів'їв «Українські приказки, прислів'я і таке інше» (1864), Симонов Матвій Терентійович (Микола Номис). У 1917 р. в ньому розміщувалися Волинська Українська Рада, редакція першої в Житомирі української газети «Громадянин». У підвальному поверсі будинку, а згодом у його подвір'ї, діяла Волинська губернська друкарня. Будинок зберіг первісний зовнішній вигляд.
Велика Бердичівська, № 13
Велика Бердичівська, № 15/1
Центральна частина міста: Велика Бердичівська на розі з Михайлівською вулицею. У кінці XIX століття в цій будівлі знаходилася контора і склад фотографічного приладдя відомого видавця житомирських поштових листівок Г. Лейбенгарца, акціонерне товариство «ГРАМОФОН», а також багато інших контор. В 1907 році в цьому будинку відкрилося Житомирське комерційне училище. Його директором в 1910—1920 роках був Микола Леонтійович Лятошинський, батько відомого композитора Бориса Лятошинського.
Майдан Корольова, № 4/2
Будинок Товариства взаємного кредиту
Центральна частина міста: Майдан Корольова на розі з Михайлівською вулицею. Триповерховий, цегляний будинок, складається з двох симетричних частин: лівобічна виходить на Михайлівську вулицю, а правобічна — на майдан Корольова. Побудований в 1900 р. для Товариства взаємного кредиту у стилі модернізованого бароко. В лівобічній частині розташовувались в орендованих приміщеннях (1913–1914) музичні класи Житомирського артистичного товариства, в яких з 1906 по 1910 навчався Скорульський Михайло Адамович. У класах навчався також майбутній український композитор Б. М. Лятошинський. У залі Товариства взаємного кредиту 20 травня 1903 р. виступав Ф. І. Шаляпін (тепер тут сесійний зал міської ради). В 1922 р. тут відбулась прем'єра п'єси Івана Кочерги, який тоді жив і творив у Житомирі «Зубний біль сатани». У роки Другої світової війни будинок був частково пошкоджений. У 1950-х pp. перепланований, реконструйований, надбудований третім поверхом, з'єднаний новою фасадною стінкою з сусідніми будівлями, що існували до 1941 р. як самостійні. З 1959 тут знаходиться міська рада.
Майдан Корольова, № 10
Будинок Житомирської Маріїнської гімназії
Будинок складається з двох частин: основної і прибудови. Основна — дво- та триповерхова (з двору), цегляна, побудована як прибутковий будинок у середині XIX ст., винаймалася губернською поштовою конторою. У січні 1875 р. будинок придбано Маріїнською жіночою гімназією. Це був єдиний до кінця XIX ст. у Волинській губернії жіночий середній навчальний заклад. В гімназії у 1900-х рр. викладав співи житомирський музичний діяч, музичний етнограф М. П. Гайдай — батько української співачки, народної артистки СРСР З. М. Гайдай (1902—1965), яка навчалась тут у 1912 р. Вихованками гімназії були також сестри Лесі Українки — Ніна та Ольга Косачі, природознавець М. Н. Копачевська, поетеса Вероніка Морозівна (В. Я. Морозова), мати Святослава Ріхтера — Г. П. Москальова. У 1919 гімназію було закрито. У її приміщенні розташувався перев'язочний пункт 44-ї стрілецької дивізії, в якому 18 серпня 1919 р. помер командир Таращанської бригади 44-ї дивізії В. Н. Боженко. У наступні роки в будинку знаходилась школа партійно-радянського будівництва, потім — одна з міських шкіл, школа-інтернат, Корольовський райвиконком, з 1983 — міський центр дитячої творчості та дитяча картинна галерея.
Велика Бердичівська, № 32
Будинок Дворянського зібрання
Центральна частина міста. Двоповерховий, цегляний будинок, збудований в другій половині XIX ст. спеціально для Дворянського зібрання. Стіни прикрашало фігурне ліплення, яке не збереглося до наших днів. Будинок мав великий балкон по центру, на першому й другому поверсі були великі зали. Зазнав руйнації у 1944 р. під час визволення Житомира, збереглися тільки стіни. Під час відбудови з'явився третій поверх, залишилася актова зала на другому поверсі. В даний час будинок займає поліклініка № 1 Корольовського району Житомира.
Велика Бердичівська, № 40
Комплекс будівель Житомирської чоловічої гімназії
Головним фасадом виходить на вул. В. Бердичівську. Побудований у 1862 р. для Житомирської чоловічої гімназії, яка розміщувалася в ньому до закриття в 1918. В наступні роки (1862–1964) зліва і справа на відстані 30 м від навчального корпусу були збудовані кам'яні двоповерхові флігелі, в яких розміщувались канцелярія гімназії та квартира її директора, а в другому бібліотека і житло для вихователів гімназії. З жовтня 1919 р. в будинку розміщувався Волинський педагогічний інститут, Волинський інститут народної освіти (з 1920), Інститут соціального виховання (з 1929), Педагогічний (з 1934), Вчительський (з 1935), Педагогічний (з 1938), з 2004 р. — Житомирський державний університет імені Івана Франка. У роки Другої світової війни будинок був пошкоджений. В ході реконструкції у 1962 було добудовано третій поверх з куполом астрономічної обсерваторії. Наприкінці 1980-х споруджено новий корпус, в якому розмістилися історичний, філологічний та факультет підготовки вчителів початкових класів.
Велика Бердичівська, № 42/2
Знаходиться в центральній частині міста. Будинок цегляний, двоповерховий, побудований в комплексі споруд колишньої Житомирської чоловічої гімназії у 1860-х як будинок для казенних квартир дирекції та викладачів. З 1881 по 1885 разом із батьками (батько — Л. М. Омелянський був директором гімназії) в цьому будинку мешкав учень гімназії Василь Леонідович Омелянський, в майбутньому — мікробіолог, академік АН СРСР, почесний член ряду зарубіжних академій наук, автор першого вітчизняного підручника з мікробіології (1909). Після 1919 р. будинок було суттєво переплановано.
Велика Бердичівська, № 89
Пологовий притулок, у якому народився С. Т. Ріхтер
Південна частина міста. Вул. В. Бердичівська, 89. З відступом від лінії забудови вулиці, на невеликому узвишші. В 1901 р. на власний кошт житомирських меценатів братів М. і А. Дуриліних за проектом архітектора М. Лібровича збудований одноповерховий будинок в стилі модернізованого бароко. Призначення будинка — пологовий притулок для небагатих громадян міста. 20 березня 1915 в цьому будинку народився великий музикант 20 ст. — піаніст Святослав Теофілович Ріхтер. У наш час будинок було реставровано, планувалося створення в ньому музею мистецтва і літератури.
Джерела
Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : іл., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 633—638. — ISBN 966-690-84-Х.
Мокрицький Георгій Павлович. Пам'ятки Житомира : енциклопедія : Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва / за заг. ред. Г. Мокрицького. — Житомир: Волинь, 2009. — 243 с. : фотоіл., схеми. — (Енциклопедія Житомира. Т. 2. Кн. 1). — Бібліогр.: с. 52—62. — ISBN 966-690-105-Х.
Посилання
- (План міста Житомира Волинської губернії (затверджено 2 травня 1827 року, Санкт-Петербург))
- Велика Бердичівська вулиця та її майдани [ 19 червня 2015 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Veli ka Berdi chivska vu licya odna z najdavnishih vulic mista Zhitomira Velika Berdichivska vulicya UkrayinaVulicya Velika BerdichivskaNaselenij punkt ZhitomirRajon Korolovskij rajonIstorichni vidomostiKolishni nazvi Velikij Stanishivskij Shlyah u XVIII stolitti Zagalni vidomostiProtyazhnist 3 2 kmKoordinati 50 14 54 pn sh 28 40 40 sh d 50 24833333336077601 pn sh 28 67777777780577964 sh d 50 24833333336077601 28 67777777780577964 Koordinati 50 14 54 pn sh 28 40 40 sh d 50 24833333336077601 pn sh 28 67777777780577964 sh d 50 24833333336077601 28 67777777780577964TransportRuh dvobichnij dvi smugiPokrittya asfaltInfrastrukturaNavchalni zakladi Zhitomirskij derzhavnij universitet imeni Ivana FrankaMedichni zakladiZakladi kulturi Zhitomirskij oblasnij ukrayinskij muzichno dramatichnij teatr imeni Ivana KochergiZovnishni posilannyaU proyekti OpenStreetMap r7946436 RMapa Velika Berdichivska vulicya u VikishovishiRoztashuvannyaZnahoditsya u centri Zhitomira ta v rajoni Putyatinki i Smolyanki IstoriyaVinikla ne piznishe XVII st yak shlyah sho viv iz Zhitomirskogo zamku v napryamku c Stanishivki a dali cherez Teteriv u napryamku Berdicheva U XVIII st bula vidoma pid nazvoyu Velikij Stanishivskij Shlyah Zabudova pochalas u centralnij chastini mista ta postupovo prosuvalasya u shidnomu napryamku i v osnovnomu sformuvalasya na pochatku HH st u tomu viglyadi v yakomu ye i sogodni okrim suchasnih povoyennih budivel Pochinayetsya vid Sobornogo majdanu i zakinchuyetsya na Smolyanskomu majdani prohodit cherez majdan Korolova Dovzhina 3 2 km U 1781 r vulicya zakinchuvalas na mezhi suchasnogo majdanu Korolova Chitkoyi liniyi zabudovi ne bulo v okremih miscyah shirina vulici syagala 85 5 m U 1852 r faktichna zabudova vulici zakinchuvalasya na mezhi suchasnoyi vul Shevchenka a vzhe naprikinci 1850 h rokiv miska mezha peremistilasya do rajonu suchasnoyi miskoyi likarni 1 U 1882 r bulo pobudovano Berdichivske shose yake napryamu zv yazalo Zhitomir iz Berdichevom minayuchi Stanishivku i Kodnyu Vidtodi rol chastini vulici Velikoyi Berdichivskoyi na vidtinku mizh ninishnimi vul Lva Tolstogo i Smolyanskim majdanom stala drugoryadnoyu sho vplinulo na yiyi zabudovu J dosi tut zbereglisya malenki budinochki sho ye harakternim dlya vulic peredmistya Naprikinci XVIII na pochatku HH st nazivalasya vuliceyu Ukrayinskoyu Nazva poyasnyuyetsya tim sho za chasiv perebuvannya mista pid Richchyu Pospolitoyu polski mozhnovladci vvazhali sho Ukrayina rozpochinayetsya na pivden vid Tetereva i dali vulici vidpovidnu kompasnu nazvu pidkreslyuyuchi tim samim sho Zhitomir she znahoditsya u Polshi Z ukriplennyam rosijskoyi vladi na Volini j oficijnim zatverdzhennyam Zhitomira gubernskim centrom 1804 r vulicya distala novu nejtralnu nazvu kompasnij toponim Velika Berdichivska vpershe v dokumentah zustrichayetsya u 1830 h rokah Prikmetnik velika oznachav sho bula she j Mala Berdichivska U 1919 r timchasovo nosila nazvu vulicya Petlyuri buv takozh inshij variant vulicya Kvitki Osnov yanenka Z 1920 po 1990 rik vulicya Velika Berdichivska nazivalasya vuliceyu Karla Marksa u period nimecko fashistskoyi okupaciyi z 1941 po 1943 roki nazivalasya vuliceyu Gimlera 1941 r z 1942 po 1943 rr Golovnoyu U radyanskij period vulicya topografichno v miru rozshirennya miskoyi mezhi priyednuvala do sebe samostijni vulici yaki buli yiyi prodovzhennyam v napryamku Stanishivki a zgodom i novi vulici sho veli u Shidnij promvuzol U 1957 r do neyi vlilisya i perestali isnuvati vulicya Lipki Persha ta Druga Smolyanka u 1971 r hutir Soldatska Slobidka s Stanishivskij Porub todishnya golovna vulicya sela Lenina ta bezimenna doroga na Slobodu Selec Naprikinci 1980 h rokiv vul Karla Marksa dotyagnulasya do zavodu silikatnih virobiv hocha vin faktichno vzhe znahodivsya na zovsim inshij vulici Promislovij Todi formalna dovzhina vul Karla Marksa syagnula 9 2 km Pid chas pochatku uporyadkuvannya toponimichnogo landshaftu Zhitomira u 1991 r vulici Karla Marksa bulo povernuto yiyi poperednyu nazvu Velika Berdichivska v mezhah u yakih vona bula takoyu u 1920 h rokah vinyatok stanovit chastina vulici mizh vul Lva Tolstogo i Smolyanskim majdanom yaku virishili ne dribniti tomu i ne povernuli shmatochkam cogo velikogo kvartalu dvoh starih nazv vulici Lipki i 1 sha Smolyanka Inshi samostijni chastini vul Karla Marksa buli vidpovidno nazvani vulicya Ivana Gonti i vulicya Slobidska Ci tri vulici rozdilyayut majdani Smolyanskij ta Stanishivskij yaki isnuvali i ranishe ale buli bezimennimi Z 1958 po 1974 rr tramvajnij ruh zdijsnyuvavsya lishe na vidrizku Velikoyi Berdichivskoyi mizh vul Lva Tolstogo i Smolyanskim majdanom U 1974 r cyu ostannyu dilyanku tramvajnoyi liniyi bulo tezh demontovano U 1966 r na vulici Velikij Berdichivskij bulo vidkrito trolejbusnij ruh BudivliBudinok Zhitomirskogo avtomobilno dorozhnogo koledzhu Velika Berdichivska 2 Budinok Zhitomirskogo avtomobilno dorozhnogo koledzhu Nacionalnogo transportnogo universitetu Budinok maye status pam yatki arhitekturi Z 1870 po 1917 roki v budinku rozmishuvalos Volinske gubernske kaznachejstvo Tut pracyuvav finansist ta gromadskij diyach Illya Bruhovskij buvav jogo sin vidomij krayeznavec naturalist Vsevolod Bruhovskij 1890 1969 Pam yatna doshka na budinku 2 Velika Berdichivska 6 Budinok volinskogo gubernskogo pravlinnya Tripoverhovij ceglyanij budinok v centralnij chastini mista Pobudovanij u 1854 r i vikoristovuvavsya dlya rozmishennya Volinskogo gubernskogo pravlinnya ta gubernskoyi drukarni U pravlinni pracyuvali Ivan Yakovich Rudchenko Ivan Bilik ukrayinskij pismennik i folklorist chinovnik z osoblivih doruchen 1875 1878 brat ukrayinskogo pismennika Panasa Mirnogo ta avtor pershogo ukrayinskogo slovnika prisliv yiv Ukrayinski prikazki prisliv ya i take inshe 1864 Simonov Matvij Terentijovich Mikola Nomis U 1917 r v nomu rozmishuvalisya Volinska Ukrayinska Rada redakciya pershoyi v Zhitomiri ukrayinskoyi gazeti Gromadyanin U pidvalnomu poversi budinku a zgodom u jogo podvir yi diyala Volinska gubernska drukarnya Budinok zberig pervisnij zovnishnij viglyad Velika Berdichivska 13 V Berdichivska 13 Velika Berdichivska 15 1 Centralna chastina mista Velika Berdichivska na rozi z Mihajlivskoyu vuliceyu U kinci XIX stolittya v cij budivli znahodilasya kontora i sklad fotografichnogo priladdya vidomogo vidavcya zhitomirskih poshtovih listivok G Lejbengarca akcionerne tovaristvo GRAMOFON a takozh bagato inshih kontor V 1907 roci v comu budinku vidkrilosya Zhitomirske komercijne uchilishe Jogo direktorom v 1910 1920 rokah buv Mikola Leontijovich Lyatoshinskij batko vidomogo kompozitora Borisa Lyatoshinskogo Miska rada Zhitomir Majdan Korolova 4 2 Budinok Tovaristva vzayemnogo kreditu Centralna chastina mista Majdan Korolova na rozi z Mihajlivskoyu vuliceyu Tripoverhovij ceglyanij budinok skladayetsya z dvoh simetrichnih chastin livobichna vihodit na Mihajlivsku vulicyu a pravobichna na majdan Korolova Pobudovanij v 1900 r dlya Tovaristva vzayemnogo kreditu u stili modernizovanogo baroko V livobichnij chastini roztashovuvalis v orendovanih primishennyah 1913 1914 muzichni klasi Zhitomirskogo artistichnogo tovaristva v yakih z 1906 po 1910 navchavsya Skorulskij Mihajlo Adamovich U klasah navchavsya takozh majbutnij ukrayinskij kompozitor B M Lyatoshinskij U zali Tovaristva vzayemnogo kreditu 20 travnya 1903 r vistupav F I Shalyapin teper tut sesijnij zal miskoyi radi V 1922 r tut vidbulas prem yera p yesi Ivana Kochergi yakij todi zhiv i tvoriv u Zhitomiri Zubnij bil satani U roki Drugoyi svitovoyi vijni budinok buv chastkovo poshkodzhenij U 1950 h pp pereplanovanij rekonstrujovanij nadbudovanij tretim poverhom z yednanij novoyu fasadnoyu stinkoyu z susidnimi budivlyami sho isnuvali do 1941 r yak samostijni Z 1959 tut znahoditsya miska rada Miskij centr dityachoyi tvorchosti Zhitomir Majdan Korolova 10 Budinok Zhitomirskoyi Mariyinskoyi gimnaziyi Budinok skladayetsya z dvoh chastin osnovnoyi i pribudovi Osnovna dvo ta tripoverhova z dvoru ceglyana pobudovana yak pributkovij budinok u seredini XIX st vinajmalasya gubernskoyu poshtovoyu kontoroyu U sichni 1875 r budinok pridbano Mariyinskoyu zhinochoyu gimnaziyeyu Ce buv yedinij do kincya XIX st u Volinskij guberniyi zhinochij serednij navchalnij zaklad V gimnaziyi u 1900 h rr vikladav spivi zhitomirskij muzichnij diyach muzichnij etnograf M P Gajdaj batko ukrayinskoyi spivachki narodnoyi artistki SRSR Z M Gajdaj 1902 1965 yaka navchalas tut u 1912 r Vihovankami gimnaziyi buli takozh sestri Lesi Ukrayinki Nina ta Olga Kosachi prirodoznavec M N Kopachevska poetesa Veronika Morozivna V Ya Morozova mati Svyatoslava Rihtera G P Moskalova U 1919 gimnaziyu bulo zakrito U yiyi primishenni roztashuvavsya perev yazochnij punkt 44 yi strileckoyi diviziyi v yakomu 18 serpnya 1919 r pomer komandir Tarashanskoyi brigadi 44 yi diviziyi V N Bozhenko U nastupni roki v budinku znahodilas shkola partijno radyanskogo budivnictva potim odna z miskih shkil shkola internat Korolovskij rajvikonkom z 1983 miskij centr dityachoyi tvorchosti ta dityacha kartinna galereya Velika Berdichivska 32 Budinok Dvoryanskogo zibrannya Centralna chastina mista Dvopoverhovij ceglyanij budinok zbudovanij v drugij polovini XIX st specialno dlya Dvoryanskogo zibrannya Stini prikrashalo figurne liplennya yake ne zbereglosya do nashih dniv Budinok mav velikij balkon po centru na pershomu j drugomu poversi buli veliki zali Zaznav rujnaciyi u 1944 r pid chas vizvolennya Zhitomira zbereglisya tilki stini Pid chas vidbudovi z yavivsya tretij poverh zalishilasya aktova zala na drugomu poversi V danij chas budinok zajmaye poliklinika 1 Korolovskogo rajonu Zhitomira Zhitomirskij derzhavnij universitet im Franka Zhitomir Velika Berdichivska 40 Kompleks budivel Zhitomirskoyi cholovichoyi gimnaziyi Golovnim fasadom vihodit na vul V Berdichivsku Pobudovanij u 1862 r dlya Zhitomirskoyi cholovichoyi gimnaziyi yaka rozmishuvalasya v nomu do zakrittya v 1918 V nastupni roki 1862 1964 zliva i sprava na vidstani 30 m vid navchalnogo korpusu buli zbudovani kam yani dvopoverhovi fligeli v yakih rozmishuvalis kancelyariya gimnaziyi ta kvartira yiyi direktora a v drugomu biblioteka i zhitlo dlya vihovateliv gimnaziyi Z zhovtnya 1919 r v budinku rozmishuvavsya Volinskij pedagogichnij institut Volinskij institut narodnoyi osviti z 1920 Institut socialnogo vihovannya z 1929 Pedagogichnij z 1934 Vchitelskij z 1935 Pedagogichnij z 1938 z 2004 r Zhitomirskij derzhavnij universitet imeni Ivana Franka U roki Drugoyi svitovoyi vijni budinok buv poshkodzhenij V hodi rekonstrukciyi u 1962 bulo dobudovano tretij poverh z kupolom astronomichnoyi observatoriyi Naprikinci 1980 h sporudzheno novij korpus v yakomu rozmistilisya istorichnij filologichnij ta fakultet pidgotovki vchiteliv pochatkovih klasiv Velika Berdichivska 42 2 Znahoditsya v centralnij chastini mista Budinok ceglyanij dvopoverhovij pobudovanij v kompleksi sporud kolishnoyi Zhitomirskoyi cholovichoyi gimnaziyi u 1860 h yak budinok dlya kazennih kvartir direkciyi ta vikladachiv Z 1881 po 1885 razom iz batkami batko L M Omelyanskij buv direktorom gimnaziyi v comu budinku meshkav uchen gimnaziyi Vasil Leonidovich Omelyanskij v majbutnomu mikrobiolog akademik AN SRSR pochesnij chlen ryadu zarubizhnih akademij nauk avtor pershogo vitchiznyanogo pidruchnika z mikrobiologiyi 1909 Pislya 1919 r budinok bulo suttyevo pereplanovano Velika Berdichivska 89 Pologovij pritulok u yakomu narodivsya S T Rihter Pivdenna chastina mista Vul V Berdichivska 89 Z vidstupom vid liniyi zabudovi vulici na nevelikomu uzvishshi V 1901 r na vlasnij kosht zhitomirskih mecenativ brativ M i A Durilinih za proektom arhitektora M Librovicha zbudovanij odnopoverhovij budinok v stili modernizovanogo baroko Priznachennya budinka pologovij pritulok dlya nebagatih gromadyan mista 20 bereznya 1915 v comu budinku narodivsya velikij muzikant 20 st pianist Svyatoslav Teofilovich Rihter U nash chas budinok bulo restavrovano planuvalosya stvorennya v nomu muzeyu mistectva i literaturi DzherelaMokrickij Georgij Pavlovich Vulici Zhitomira Mokrickij Georgij Pavlovich hudozh V Kondratyuk ta in Zhitomir Volin 2007 640 s il fotogr karti tabl diagr Enciklopediya Zhitomira T 1 Bibliogr s 633 638 ISBN 966 690 84 H Mokrickij Georgij Pavlovich Pam yatki Zhitomira enciklopediya Pam yatki arheologiyi istoriyi ta monumentalnogo mistectva za zag red G Mokrickogo Zhitomir Volin 2009 243 s fotoil shemi Enciklopediya Zhitomira T 2 Kn 1 Bibliogr s 52 62 ISBN 966 690 105 H PosilannyaPlan mista Zhitomira Volinskoyi guberniyi zatverdzheno 2 travnya 1827 roku Sankt Peterburg Velika Berdichivska vulicya ta yiyi majdani 19 chervnya 2015 u Wayback Machine